UK
У дослідницьких колах сучасної України ставлення до такої дисципліни, як релігієзнавство, вражає своєю варіативністю і, водночас, рецепційною різноманітністю. Такий стан речей уможливлюється внаслідок вкрай непростих метаморфоз, які мали місце в процесі методологічного та змістового оформлення цієї дисципліни на теренах незалежної України. Не звертаючись безпосередньо до історії становлення вітчизняного релігієзнавства у 90-х роках ХХ століття, доречно звернути увагу саме на його теперішній стан. Одразу ж зауважу про наявність у сьогоденні низки проблем, пов’язаних з ідентифікацією та змістовим наповненням дисциплінарних утворень релігієзнавства, особливостями розв’язання багатьох аспектів теорії релігії, кореляцією релігії та важливих соціальних реалій, визначенням позиції стосовно пропозицій послідовників коґнітивного релігієзнавства тощо. Утім, як що взяти до уваги тільки особливості з’ясування пропедевтичних питань релігієзнавства, то варто констатувати наявність у вітчизняному науковому співтоваристві полярних методологічних стратегій.
EN
The article offers a presentation of three polar methodological strategies, which are appreciable in the contemporary religious studies of our country. The question is in different solutions of the problems concerning the object of research of religious studies, their disciplinary structuring and the perception of correlation of their practical and theoretical dimensions. The essence, particularities of arguments and possible consequences of the two opposite positions in the scientific community for each issue are revealed. The author supposes that the current methodological strategies illustrate the intellectual developments in the modern religious studies, because they have to intensify further researches and creative discussions keeping to mutual tolerance.