UK
Структура наукового журналу має відповідати структурі наукової діяльності. Але дотриматися цієї, нібито логічної, вимоги вкрай важко. Адже реальна наукова діяльність — з огляду на її розмаїті складники, чинники та форми, поєднання способів комунікації із процедурами дослідження, зв’язок засобів арґументації з інтелектуальною традицією, відчутний вплив позанаукових світоглядних та культур них ідей — виглядає вельми різноплановим утворенням, яке важко підвести під єдиний знаменник науково визнаної раціональності. Тому академічний журнал перетворюється суто на місце оприявнення дослідницьких результатів, тоді як сам процес пізнання та мислення (а це, звісно, не лише праця окремого вченого, а й загалом життя наукової спільноти) залишається «за кадром». Зважаючи на інтерсуб’єктив ний характер наукового знання, втрати від такого стану речей очевидні. Надолужити їх і має започаткування нової рубрики, яка дістала назву «Репліки». Вона має відобразити відкритий, пошуковий, наперед не заданий характер наукового пізнання, розмаїття форм, які використовує та в яких виражає себе філософське мислення.