UK
Роздуми над книжками, виявляється, не ходять поодинці. Репліка Вадима Менжуліна на монографію Вахтанґа Кебуладзе «Феноменологія досвіду» з’явилася, коли авторка цих рядків саме збиралася поділитися власними роздумами щодо методу аісторичного реконструювання, що його описано в монографії. Мій намір проаналізувати можливості та небезпеки згаданого методу трансформувався під час читання репліки в бажання прискіпливіше придивитися до власного бачення тексту В. Кебуладзе, адже досвід його переживання у В. Менжуліна і в мене майже радикально не збігається. Тому дозволю собі викласти тут міркування не стільки щодо методу аісторичного реконструювання, скільки щодо його критичного сприйняття в тій версії, яку ми бачимо в роздумах В. Менжуліна.