UK
Стосунки філософа й загалом інтелектуала зі світом, що його оточує, та поточними подіями завжди були одним з вирішальних чинників для конституювання та самовизначення філософської думки. Попри те, що в інтелектуальній історії чимало прикладів підкресленої індиферентності високочолих мислителів до «прози життя» і навіть демонстративного нехтування нею, від самого початку філософія стверджує себе як життєво значущу і відкриту для умів справу. Можна пригадати показовий казус з життя першого філософа Фалеса, переказаний Аристотелем. Той був висміяний за начебто безпомічність і непотрібність філософії у життєвих справах. І довів протилежне, зумівши завдяки своїм знанням передбачити великий врожай оливи та реалізувати сміливий «бізнес-проект», який приніс йому великі статки. «Так Фалес, — зазначає Аристотель, — довів, що філософ легко може збагатіти, але не в цьому полягає його мета».