PL
Сергій Єсенін і Ніколай Клюєв – це поети, творчість яких дочекалася, особливо в останніх роках, численних опрацювань, позбавлених аналітичної та інтерпретаційної вузькості, що була у минулому наслідком надмірної запопадливості цензури. Належить підкреслити, що у видавничому обігу Росії та інших країн з’являлося радше прізвище Єсеніна, тоді як прізвище Клюєва, з чисто ідеологічного приводу, зникло з читацької рецепції на кілька десятиліть. Про нього почали говорити лише після смерті Сталіна, найчастіше, однак, коли займалися творчістю Єсеніна. Старший поет був представле- ний у негативному світлі, як представник кулацької поезії і як той, що утрудняє своєму учневі творчий розвиток. Інтерес у цьому контексті становлять літературно-критичні праці українських дослідників, які зробили великий внесок в науку про російську „новомужицьку” поезію.
EN
Sergei Yesenin and Nikolai Klyuev are the poets whose works have been analyzed numerous times, especially in recent years. These analyses were deprived of analytical and interpretative narrowness, which resulted from censorship in the past. It should be emphasized that in Russia and other countries in the world the works by Yesenin were more often published than the works by Klyuev which disappeared because of ideological reasons for a few decades. Klyuev began to be mentioned after Stalin’s death and he was often accompanied by Yesenin. The older poet was presented in a bad light as a representative of kulak poetry and the one who hindered creative development of his follower. In this context critical literary works by Ukrainian researchers are presented in an interesting way because these people made an important contribution to the study of Russian “new peasant” poetry.
UK
Сергій Єсенін і Ніколай Клюєв – це поети, творчість яких дочекалася, особливо в останніх роках, численних опрацювань, позбавлених аналітичної та інтерпретаційної вузькості, що була у минулому наслідком надмірної запопадливості цензури. Належить підкреслити, що у видавничому обігу Росії та інших країн з’являлося радше прізвище Єсеніна, тоді як прізвище Клюєва, з чисто ідеологічного приводу, зникло з читацької рецепції на кілька десятиліть. Про нього почали говорити лише після смерті Сталіна, найчастіше, однак, коли займалися творчістю Єсеніна. Старший поет був представлений у негативному світлі, як представник кулацької поезії і як той, що утрудняє своєму учневі творчий розвиток. Інтерес у цьому контексті становлять літературно-критичні праці українських дослідників, які зробили великий внесок в науку про російську „новомужицьку” поезію.