Дев’яностий рік. Листопад. Глуха осінь. Листя під ногами дорогою до будинку політосвіти, нещодавно переданого Луганському педінститутові, дрібний дощик — материнна погода, обмін жартами про мосьє Мішеля, котрий жив у краю виноградників, вважав себе всеїдним, але не полюбляв кислий німецький трунок — пиво. Чому, власне, Монтень, а не великий ім’ярек луганчанин-донетчанин (своїх замало — позичте у сусідів)? Присутні в погано освітленому приміщенні теревенять про нову філософську спільноту. Дискусія знаменує народження філософського товариства, що самочинно присвоїло собі ім’я французького скептика.
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.