Імпровізація, що лежить в основі одного із найбільш вільних музичних стилів ХХ століття — джазу — і водночас передає неймовірну історію виходу з полону тотальності історичного знання про те, що означає бути невільним, у певному сенсі задає генеральну лінію примноження та поширення знань про філософію та довкола неї в сучасній Україні. Щоправда, це відбувається у зворотній перспективі. Безтурботні хвилі філософської імпровізації результуються не належним піднесенням і насолодою від живого мислення та його невловимої гармонії, а зашкарублим інформаційним селем, який несе «найдостовірніші» дані про те, що М. Бахтін був структуралістом (!), Сократівські тексти (!) збереглися до наших днів, Аристотель творив у II (!) столітті н.е., і безліч подібних.
Від редакції: В інтелектуальному житті України сталася неабияка подія: філософи та інші представники української інтеліґенції стали учасниками та свідками нагородження перших лауреатів щойно заснованих всеукраїнських Премій з філософії 1. Сталося це в день проведення Філософських читань «Філософія і суспільство: минуле й сучасне», присвячених 90-річчю Марії Злотіної — однієї із засновниць Київської філософської школи (про лауреатів премій і відзначені праці ми повідомили в попередньому числі нашого часопису 2).
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.