Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 7

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  Європейський Союз
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1
Publication available in full text mode
Content available

Напрями співробітництва України та ЄС в енергетичній сфері

100%
Steblianko I. O.
European Journal of Management Issues
|
2013
|
issue 2
72-80
EN
In the article are analysed the last progress of collaboration of Ukraine trends withEuropean Union in a power sphere; the spheres of subsequent two-sided cooperation are considered in energy; the row of suggestions is offered in relation to overcoming of problems at state level and at the level of connections between Ukraine and EU
UK
Проаналізовано останні тенденції розвитку співпраці України з ЄвропейськимСоюзом в енергетичній сфері; розглянуто сфери подальшої двосторонньої взаємодії в енергетиці; запропоновано низку заходів для подолання проблем на державному рівні та на рівні зв’язків між Україною та ЄС.
2

Wystąpienie państwa członkowskiego z Unii Europejskiej w świetle art. 50 TfUE na przykładzie Wielkiej Brytanii

100%
Butyter D.
Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze
|
2016
|
vol. 7
303-314
EN
In the article the issue of withdrawal procedures of a Member State from the structure of the European Union is presented. For a better understanding of the problem of exit procedure, which in accordance with Article 50 TFEU is an integral part of the membership in the EU, is compared to other possible options of withdrawal from the EU. Also the example of Great Britain, whose citizens decided in a referendum to withdraw from the EU and actually initiated the first attempt at withdrawal from the European Union is presented. The main goal of the article is to present scenarios of future relations between the EU and the UK, as well as an attempt to predict future effects, which will take place in case of withdrawal of the United Kingdom from the EU. Scenarios and effects in general are similar for other countries of the European Union if they ever decide to withdraw from the EU.
UK
Стаття присвячується проблематиці пов’язаній з правовими нормами виходу країни члена з Європейського Союзу. Актуальність статті пов’язується з рефендумом у Ве­ликобританії, мешканці якої проголосували за виходом країни із структур ЄС, ство­рюючи новий юридичний прецедент, який не мав місця у юридичній практиці Євро­пейського Союзу. Єдиним схожим був вихід Гренландії із складу Данії у 1985р., проте тоді мова йшла не про окрему державу, а про частину території однієї з держав членів. Для кращого розуміння проблематики автор презентує основні принципи меха­нізму членства країни у Європейському Союзі, а також представляє альтернативні способи виходу країни з ЄС, окрім ст. 50 ДФЄС. Метою статті є представлення сценаріїв розвитку майбутніх відносин між ЄС та Великобританією, а також спроба передбачення майбутніх ефектів, які виникнуть у разі виходу Об’єднаного Королівства з ЄС. Сценарії та ефекти у загальному будуть схожі і для інших країн-членів Європейського Союзу, якщо коли-небудь ними буде прийнято рішення про вихід з ЄС. Зараз існує фактично існує 5 можливих сценаріїв розвитку співпраці між Великобританією та ЄС, щодо яких ведуться переговори між представниками ЄС та Великобританії (переговори триватимуть до 2 років): 1) договір про асоціацію між Великобританією та ЄС — створення виключно зони вільної торгівлі, в рамках якої буде відбуватися експорт та імпорт послуг, а законодав­ство буде спільним лише у сферах пов’язаних з торгівлею; 2) договір згідно з яким Великобританія збереже доступ до спільного ринку ЄС, у схожому порядку як це відбувається поміж Швейцарією та Норвегією, в рамках якого будуть реалізуватися чотири свободи спільного ринку; 3) новий договір для Великобританії, який може включати елементи спільного ринку, а також окремі політики ЄС; 4 цілковита дезінтеграція Великобританії з Європейським Союзом і встановлення нових умов співпраці в рамках СОТ; 5) Великобританія, незважаючи на результати референдуму, може залишитися у складі Європейського Союзу. На сучасному етапі переговорів можна чітко стверджувати, що короткострокові ефекти виходу Великобританії з ЄС були негативними (втрата вартості акцій британських корпорацій, стрімке падіння курсу фунта і ін.), що стосується довгострокової перспективи, вона багато в чому буде залежати від типу договору, який Великобританія підпише з ЄС після виходу. У свою чергу одним з головних завдань ЄС є недопущення ефекту доміно серед інших країн членів, де поширюються євро скептичні погляди, який може призвести вихід Великобританії з ЄС.
3
Publication available in full text mode
Content available

Економічний вимір міжнародних відносин Канада-Європейський Союз наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

100%
Goncharenko A.
Path of Science
|
2018
|
vol. 4
|
issue 4
8001-8007
UK
У статті досліджено економічний вимір міжнародних відносин Канада-Європейський Союз наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Охарактеризовані причині взаємозалежності двох міжнародних гравців в економічній співпраці в різних напрямках. Висвітлено вплив ЄС на міжнародне економічне становище Канади. Особливу увагу приділено запровадженню нових форм канадсько-європейського економічного співробітництва.
EN
The article studies economic dimension of Canada-EU international relations at the end of XX - beginning of XXI centuries. The causes of interdependence of two international participants of multi-directional economic cooperation are characterized. The article clarifies the influence of the EU on the international economic position of Canada. Special attention is paid to the introduction of new forms of Canada-Europe economic cooperation.
4

Umowy międzynarodowe jako źródło prawa Unii Europejskiej

100%
Cieśliński A.
Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze
|
2017
|
vol. 8
125-135
UK
Європейський Cоюз – це важливий учасник міжнародних процесів, що має договірні відносини на високому рівні з багатьма державами, особливо сусідніми, наприклад, з Україною. Отож варто провести аналіз статусу договорів, підписаних ЄС, в юридич-ній системі спільноти. Щоправда, їх слід розглядати в ширшому контексті міжнарод-ного права, котре, однак, забезпечує можливість певної автономії цієї системи. Буду- чи адресатом згаданого законодавства, об’єднання підлягає також звичаєвим нормам, що розглядаються як юридично зобов’язуючі інституції ЄС. Після набрання чинності Лісабонською угодою, що комплексно врегульовує можливості Європейського Союзу щодо укладання та підписання договорів, до чого з подання Європейської Комісії залучається передусім Рада та меншою мірою Парла- мент, тепер ст. 216 1-ого закону Угоди про Функціонування Європейського Союзу (TFEU) допускає договори у сфері зовнішніх відносин, якщо це не суперечить чин- ним Угодам, або ж їх підписання є необхідним кроком для досягнення мети Угоди в рамках політики ЄС, або ж передбачено актами ЄС, що з певною відносністю може мати вплив на спільні принципи. Із числа найбільш передбачуваних, передусім, варто назвати такі специфічні угоди в рамках Спільної закордонної політики та безпеки (34 TUE), в сфері Системи курсів обміну євро з валютами третіх країн ЄС (219 TFUE), Спільної торговельної політики (207 TFUE), Співпраці заради розвитку (209 TFUE), Економічного, фінан- сового, технічного розвитку (212 TFUE), Гуманітарної допомоги (214 TFUE) i особ- ливо тут важливою є Угода про асоціацію (217 TFUE). У цьому контексті потрібно підкреслити особливу роль передбачених у ст. 218 (11) TFUE функцій Суду Європейського Союзу щодо надання перед підписанням догово- ру судових експертиз на предмет відповідності Угоді із необхідною вимогою щодо внесення поправок, зумовлених відмінностями в Угоді. На підставі такого регулю- вання утверджується принцип, що міжнародні договори не можуть становити части- ни первинного законодавства. Однак не менш важливою ділянкою роботи Євро-пейського Суду є попередні судові ухвали, які почали виноситись відразу ж після набуття чинності Римською угодою, власне трактуючи договори як акт однієї з інституцій згідно з ст. 267 TFUE. Водночас, відповідно до ст. 216 2-ого закону TFUE договори є юридично зо- бов’язуючими як для інституцій Союзу, так і країн-членів. Через це вони були визна- ні інтегральною частиною законодавства ЄС, а тому мають ієрархічне верховенство над вторинним законодавством ЄС. Варто при цьому зауважити, що такий статус здобувають, передусім, акти, ухвалені на базі договорів передбаченими ними ж спі- льними органами, які мають повноваження для здійснення контролю над їх реаліза- цією, як-от Рада асоціації. Практика винесення рішень Європейським Судом дала можливість для уточ- нення взаємозв’язків міжнародних договорів Європейського Союзу, а раніше Євро- пейської Економічної Спільноти, і тих актів національного законодавства, що прийн- яті на їх основі, а також їх ефективності в національних системах. Завдяки цьому їм відводиться пріоритетна роль щодо законодавства країн-членів. В іншому разі вини- кла б загроза, що їх виконання на території ЄС мало би відмінності залежно від того, чи за їх дотримання на практиці несе відповідальність інституція Євросоюзу, чи окремо взятої країни-члена; а також залежно від ролі, яку кожна з країн-членів у сво- їй законодавчій системі приписує таким актам. Наступним наслідком вищенаведено- го стало досить раннє визнання в судах країн-членів безпосередньої ефективності таких договірних положень, однак за умови дотримання більш суворих вимог, аніж щодо інших норм законодавства Євросоюзу. У цьому особливому випадку Європейсь-кий Суд повинен отримати одночасно із аналізом конкретної норми також висновок про характер, конструкцію і мету цілого договору. Водночас потрібно пам’ятати, що у випадку договорів змішаного типу правові наслідки не можуть бути віднесені до тих положень, сфера яких перебуває в полі виключних повноважень країн-членів.
EN
European Union is known for a very active participation in international relations with special emphasize put on international agreements being concluded with 3rd states. According to well established case-law EU should respect international law in the exercise of its powers although not automatically but under the condition of protection of fundamental rights. As far as international agreements are concerned under art. 216(1) TFEU Union may conclude them with third countries or international organisations where the Treaties so provide or where it is necessary in order to achieveone of the objectives referred to in the Treaties, or is provided for in a legally binding Union act or is likely to affect common rules or alter their scope. According to art. 218(11) the opinion of the Court of Justice may be obtained as to whether an agreement envisaged is compatible with Treaties and where it is adverse, the agreement envisaged may not enter into force unless it is amended or the Treaties are revised. It is not the only important function of the CJEU in this area as international agreements of the Union are recognized as acts of the institutions in terms of art. 267 TFUE. Consequently domestic courts may refer to the CJEU in order to receive preliminary rulings concerning their interpretation. Case-law left no doubt that Union’s international agreements are recognized as integral part of its legal order – superior to secondary law but not as a part of primary law. Thanks to that both legislative acts of EU and Member States can be challenged in case of breach of their provisions especially that principle of primacy over domestic law is to be followed here along with direct effect. Pobierz artykuł
5
Publication available in full text mode
Content available

Інтеграційні процеси в державах Південного Кавказу і вплив воєнних конфліктів на їх перебіг у пострадянський період

80%
Ткаченко І. В.
Проблеми всесвітньої історії
|
2021
|
issue 16
143-154
EN
The study examines the key aspects of the integration processes taking place in the states of the South Caucasus after the collapse of the USSR, primarily military conflicts as a result of the unbalanced ethnic policy of the former metropolis. And it is they that largely determine the course and direction of the integration policy of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The methodology of the work is in the use of a comparative-historical and problem-research method of research combined with a critical analysis of researches related to the process of the post-Soviet transformation of the South Caucasus. The scientific novelty of the research lies in expanding the scientific understanding of the peculiarities of the existence of the newly independent states of the South Caucasus, determining the degree of influence of military conflicts on the integration prospects of the countries of the region. Analysis of studies, publications in the media, speeches and statements of the leaders of states allows us to determine how the conflict over Nagorno-Karabakh, the Russian-Georgian confrontations in Abkhazia and South Ossetia are reflected in the foreign policy course and the search for allies to resolve them. It has been established that the course of integration processes in the South Caucasus is still under the influence and serious pressure from the Russian Federation, which actively hinders the integration intentions of the countries of the region. The search for its place in the new realities of the era of independence has become the reason for such a phenomenon as a multi-vector foreign policy. At the same time, it is obvious that as a result of military conflicts, the vector of Georgia's integration is aimed at the state’s entry into NATO as a guarantor of security against Russia's neo-imperial aggression. Armenia, as an aggressor in the Karabakh conflict, chose a generally pro-Russian integration vector, while Azerbaijan focused on an alliance with Turkey.
UK
Дослідження стосується розгляду ключових аспектів інтеграційних процесів, що відбуваються у державах Південного Кавказу після розпаду СРСР, насамперед воєнних конфліктів, які стали наслідком незбалансованої етнічної політики колишньої метрополії. І власне вони значною мірою обумовлюють перебіг і напрями інтеграції Азербайджану, Вірменії та Грузії. Методологія роботи полягає у застосуванні порівняльно-історичного та проблемно-пошукового методу дослідження у поєднанні з критичним аналізом досліджень, які стосуються перебігу пострадянської трансформації Південного Кавказу. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні наукового розуміння особливостей існування нових незалежних держав Південного Кавказу, визначення міри впливу воєнних конфліктів на інтеграційні перспективи країн регіону. Аналіз досліджень, публікацій у ЗМІ, виступів та заяв лідерів держав дозволяє визначити, яким чином конфлікт за Нагірний Карабах, російсько-грузинські протистояння в Абхазії та Південній Осетії позначаються на зовнішньополітичному курсі та пошуку союзників для їх вирішення. Встановлено, що перебіг інтеграційних процесів на Південному Кавказі й досі перебуває під впливом і серйозним тиском з боку Російської Федерації, яка активно перешкоджає інтеграційним намірам країн регіону. Пошук власного місця у нових реаліях доби незалежності став причиною такого явища, як багатовекторність зовнішньої політики. Разом з тим очевидно, що внаслідок воєнних конфліктів вектор інтеграції Грузії направлений на вступ держави до НАТО як гаранта безпеки від неоімперської агресії Росії. Вірменія як агресор в карабаському конфлікті обрала проросійський вектор інтеграції, а Азербайджан зосередився на альянсі з Туреччиною.
6
Publication available in full text mode
Content available

Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря

80%
Кириченко О. В.
Проблеми всесвітньої історії
|
2021
|
issue 16
74-101
EN
The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).
UK
У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).
7
Publication available in full text mode
Content available

The Role of Local Language Mastery for Foreign Talent Management at Higher Education Institutions: Case Study in Czechia

80%
Fichtnerova E., Nathan R. J.
European Journal of Management Issues
|
2023
|
vol. 31
|
issue 1
3-13
UK
Мета роботи: Ця стаття досліджує роль і вплив володіння чеською мовою на інтеграцію та утримання іноземних викладачів у закладах вищої освіти Чеської Республіки (Чехії). Чеські заклади вищої освіти (ЗВО) прагнуть залучити найкращі таланти на робочі місця. Добробут іноземних фахівців на місцевих робочих місцях часто досліджується без пояснення впливу володіння місцевою мовою. Заклади вищої освіти Чехії, як і інші університети Європейського Союзу (ЄС), мають стратегічні потреби в іноземних талантах у вищій освіті, однак існують різні бар'єри для залучення та утримання іноземних викладачів у Чехії. Дизайн / Метод / Підхід дослідження: Ґрунтуючись на теоріях глобального управління талантами, інтернаціоналізації та соціальної екології, у цьому дослідженні було проведено кількісне дослідження та зібрано первинні дані від 211 іноземних викладачів, які живуть і працюють у ЗВО Чехії. У дослідженні оцінювалися виміри добробуту іноземних науковців з урахуванням їхнього рівня володіння чеською мовою. Для більшої достовірності аналіз доповнений якісним дослідженням (тріангуляція дослідження) – був проведений якісний аналіз відкритих відповідей на додаткові запитання, в яких респонденти отримали можливість висловити свої почуття та думки. Результати дослідження: Результати показують, що хоча у закладах вищої освіти Чехії існує мультикультурне середовище, яке дозволяє спілкуватися англійською мовою, потреба в розумінні місцевої мови, тобто чеської мови, для орієнтації на роботу, адміністративних процедур та інтеграції іноземного працівника в місцеву громаду в середньостроковій та довгостроковій перспективі все ще залишається актуальною. Чеська мова є однією з найбільших перешкод на шляху інтеграції в місцеву громаду, і іноземцям потрібно щонайменше п'ять років, щоб вивчити її для повсякденної взаємодії. Теоретична цінність дослідження: Це дослідження сприяє розширенню теорії глобального управління талантами, розширюючи вимір володіння місцевою мовою як важливого чинника інтеграції та утримання працівників на місцевому робочому місці та в місцевій громаді для забезпечення стабільної зайнятості. Практична цінність дослідження: Дослідження показало, що іноземні науковці можуть покращити рівень володіння чеською мовою та почуватися краще інтегрованими з місцевими громадами після п'яти років перебування в Чехії. Заклади вищої освіти можуть відігравати проактивну роль в інтеграції та утриманні іноземних талантів, допомагаючи їм з оволодінням місцевою мовою. Оригінальність / Цінність дослідження: Це дослідження підкреслює важливість володіння місцевою мовою в регіональних закладах вищої освіти ЄС, чиє утримання іноземних талантів безпосередньо залежить від здатності експатріантів оволодіти місцевою мовою. Обмеження дослідження / Майбутні дослідження: Дослідження проводилося в малому та середньому бізнесі, а аналіз базувався на перехресних даних, які не можуть бути застосовані до ширшого спектру галузей.
EN
Purpose: This article explores the role and impact of Czech language mastery in the integration and retention of foreign academics in HEIs in the Czech Republic (Czechia). Czech higher education institutions (HEIs) aspire to attract the best talents to the workplace. The well-being of foreign experts in local workplaces is often researched without expounding the impact of local language mastery. HEIs in Czechia, like other universities in the European Union (EU), have strategic needs for foreign talents in tertiary education, however, various barriers persist in attracting and retaining foreign academics in Czechia. Design/Method/Approach: Based upon the theories of Global Talent Management, Internationalization, and Social Ecology, this study conducted quantitative research and collected primary data from 211 foreign academics living and working in HEIs in Czechia. The study evaluated the dimensions of the well-being of foreign academics with their Czech language mastery. For higher validity, the analyses were supplemented with qualitative research (research triangulation) - a qualitative analysis of open answers to supplementary questions, in which respondents got an opportunity to express their feelings and opinions, was performed. Findings: The result shows that although a multicultural environment exists in HEIs in Czechia, which allows for communication in English, the need to understand the local language i.e. the Czech language, for work orientation, administrative procedures and integration of a foreign employee into the local community in the medium and long-term are still pertinent. The Czech language is one of the biggest obstacles while integrating into the local community, and it takes foreigners at least five years to learn it for everyday interaction. Theoretical Implications: This study contributes to the extension of Global Talent Management theory by extending the dimension of local language mastery as an important driver for employee integration and retention into a local workplace and community for sustainable employment. Practical Implications: The study found that foreign academics can improve Czech language proficiency and feel better integrated with local communities after five years in Czechia. HEIs could play a proactive role in integrating and retaining foreign talents by assisting with local language mastery. Originality/Value: This study highlights the importance of local language mastery in regional HEIs of the EU, whose retention of foreign talents is directly affected by the expatriates’ ability to master the local language. Research Limitations/Future Research: The research lacked sufficient information on the total number of foreign academics currently residing in Czechia. However, 211 foreign academics participated in this study. Future studies could expand the study by surveying foreign experts in other EU countries as well as including other dimensions besides local language mastery.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.