Search results

1

Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)

100%

Держалюк M. C.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 13

53-92

EN

The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.

UK

У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.

2

The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 3)

100%

Держалюк M. C.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 14

26-106

EN

The article notes that the Trianon Peace Treaty of June 4, 1920 between the Entente countries and Hungary, as a result of the First World War, turned out to be, like all the other six treaties of the Versailles system, mostly unfair. Forcibly the territory of Hungary decreased by 2/3, the population decreased 2,7 times, a third of the Hungarian ethnic group became part of neighboring states. It is noted that during 1920-2020. In Hungary, there were no powerful political forces of various trends and trends that would recognize the Trianon Peace Treaty as just. At the same time, the ruling political elites of the neighboring states of Hungary considered and still consider the conditions of the Trianon fair. Such opposite assessments of the consequences of Versailles engendered antagonism, making it impossible to reach a compromise between the countries of Central-Eastern Europe. Attention is drawn to the fact that during the domination in Europe of the coalition of countries led by Germany of the Versailles Peace Treaty, including the Trianon, were dismantled, a new order was introduced, in which opponents of Versailles – Germany, Italy, Japan, the USSR, Hungary, Bulgaria. played an active role. It is noted that the winners of the World War ІІ restored the borders of the countries of Germany’s allies in Europe, in accordance with their own geopolitical interests, which corresponded by 70% to the borders established by the Entente after the World War І. The Trianon borders were restored over Hungary by the Paris Peace Treaty of February 10, 1947. The USSR, Great Britain, France and the United States acted from a hegemonic position, were guided by the right of the winner and in many respects imposed on the defeated countries the conditions of the Versailles system were discredited, did not draw proper conclusions and did not build international relations on principles close to justice, but preserved the complicated territorial contradictions of the past with the corresponding treaties. It is indicated that the threat of assimilation and disappearance of foreign Hungarians is one of the main reasons for the revitalization of modern Hungary. Measures to overcome the syndrome of the dismemberment of the Hungarian nation in Central-Eastern Europe have been going on for centuries with little results; The rate of decline in the number of Hungarians in neighboring states over the past century is the highest, so Budapest believes that there is no time to delay the introduction of autonomy for foreign Hungarians, because in the next 25 years the very need for it will disappear through their disappearance. It is emphasized that the level of ensuring the rights of the Hungarian minority in Transcarpathia especially affects the relationship of Hungary with Ukraine. The improvement of relations between Hungary and Ukraine has minimal chances, since the positions of the parties on the procedure for the application of educational and language laws in Transcarpathia do not coincide. Taking into account the decisive activity of Hungary and the Hungarian foreign communities in 2020 (the century of the signing of the Trianon Peace Treaty on June 4, 1920), it is concluded that this problem will not lose its relevance, but will significantly increase.

UK

У статті мовиться про те, що Тріанонський мирний договір від 4 червня 1920 р. між країнами Антанти та Угорщиною за наслідками Першої світової війни виявився, як і усі інші шість договорів Версальської системи, переважно несправедливим. У насильницький спосіб територія Угорщини зменшилася на 2/3-х, чисельність населення скоротилася у 2,7 рази, третина угорського етносу перейшла до складу сусідніх держав. Наголошується, що упродовж 1920-2020 рр. в Угорщині не було владних політичних сил різних спрямувань і течій, які визнавали б Тріанонський мирний договір справедливим. Водночас, правлячі політичні еліти сусідніх з Угорщиною держав вважали і вважають умови Тріанона справедливими. Такі протилежні оцінки наслідків Версалю породжували антагонізм, унеможливлювали досягнення компромісу між країнами Центрально-Східної Європи. Звертається увага на те, що у часи домінування у Європі коаліції країн на чолі з Німеччиною Версальські мирні договори, зокрема й Тріанонський, були демонтовані, запроваджувався новий порядок, у якому активну роль відіграли опоненти Версаля – Німеччина, Італія, Японія, СРСР, Угорщина, Болгарія. Зазначається, що переможці Другої світової війни відновили кордони країн-союзниць Німеччини у Європі, згідно з власними геополітичними інтересами, що на 70% відповідали кордонам, встановленим Антантою після Першої світової війни. Паризьким мирним договором від 10 лютого 1947 р. над Угорщиною було поновлено тріанонські кордони. СРСР, Велика Британія, Франція і США діяли з гегемоністських позицій, керувалися правом переможця і багато в чому нав’язали переможеним країнам дискредитовані умови Версальської системи, не зробили належних висновків і не вибудували міжнародні відносини на наближених до справедливості принципах, а зберегли відповідними договорами ускладнені територіальні суперечності минулого. Вказується, що загроза асиміляції і зникнення закордонних угорців – одна з головних причин активізації сучасної Угорщини. Заходи для подолання синдрому розчленованості угорської нації у Центрально-Східній Європі, що триває уже століття, дають незначні результати; темпи скорочення чисельності угорців у сусідніх державах упродовж останнього століття є найбільшими, тому Будапешт вважає, що немає часу для зволікання із запровадженням автономії для закордонних угорців, бо через наступні 25 років сама потреба в ній відпаде через їх зникнення. Підкреслюється, що рівень забезпечення прав угорської меншини Закарпаття особливо позначається на взаєминах Угорщини з Україною. Оздоровлення відносин між Угорщиною та Україною має мінімальні шанси, оскільки позиції сторін щодо порядку застосування освітнього та мовного законів в Закарпатті не співпадають. Враховуючи рішучу активність Угорщини та угорських закордонних спільнот у 2020 р. (століття підписання Тріанонського мирного договору 4 червня 1920 р.), зроблено висновки, що дана проблема не тільки не втратить актуальності, а й значно посилиться.

3

Śląscy prawnicy o autonomii śląskiej w Drugiej Rzeczypospolitej

88%

Krychowski A.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2019

|

vol. 10

23-36

EN

Upper Silesia occupied a special place in the history of the Second Polish Republic. It resulted from a very long and complicated road to rejoin Poland. This region was of great importance to Poland because of its industry. In the background of the rest of the country, it was also distinguished by its autonomy. Legal and political solutions applied in Upper Silesia were developed to a large extent thanks to local lawyers. Among those best known were Włodzimierz Dąbrowski, who sought the legal unification of the Śląskie Voivodeship with the rest of Poland. It must be emphasized that he did not criticize autonomy as such. He stressed its good sides and drew attention to those aspects that should be preserved. It is also worth paying attention to Paweł Kempka, who is largely responsible for administrative and tax solutions in Upper Silesia. In this article, there must be also space for Konstanty Wolny, who was the Marshal of the Silesian Parliament. He was also one of the main creators of the organic statute and a keen advocate of Silesian autonomy. It should be noted that, of course, a group of Silesian lawyers worthy of commemoration and deserving closer acquaintance with their biographies is, of course, definitely wider.

UR

Верхня Сілезія зайняла особливе місце в історії Другої Речі Посполитої. Причиною цього став довгий і неабияк складний шлях повернення цієї землі до польської держави. Варто пам’ятати, що цей регіон перебував під чужим пануванням з часів середньовіччя. Та незважаючи на кілька століть германізації, таки вдалося в Сілезії розбудити почуття польської національної свідомості. Це потребувало чимало зусиль і праці чисельних діячів, без яких повернення польськості у Сілезію не відбулося б. Цей регіон мав величезне значення для Польщі через свій промисловий потенціал. На тлі інших частин країни ця область також вирізнялася своєю автономністю. Серед особистостей, які особливо прославилися в боротьбі за польську Сілезію, а пізніше за добробут цього регіону, як і цілої країни, варто згадати сілезьких юристів. Будь-яке вивчення питань, пов’язаних із проблематикою, що на межі юриспруденції та політики на території польської частини Сілезії в міжвоєнний період, було б неповним, якщо не згадати постаті Влодзімєжа Домбровського. Попри негативну оцінку положень органічного статусу і бажання правової уніфікації Верхньої Сілезії з рештою територій Польщі, тяжко було б назвати В. Домбровського противником сілезької автономії. Адже вчений вбачав у ній низку позитивних аспектів, особливо у сфері економіки та культури, добре розумів наявність відмінностей, що відрізняли цей регіон, наприклад, від східних воєводств ІІ Речі Посполитої. В. Домбровський репрезентував дуже подібні погляди на питання сілезького воєводства із поглядами представників місцевих угруповань санації. Наступною дуже видатною фігурою Верхньої Сілезії, відомим представником місцевої політично-правової думки був Павел Кемпка. Цей знаний сілезький юрист прославився як великий прихильник приєднання Сілезії до Польщі. Доцільно зауважити, що П. Кемпка був одним із головних авторів сілезької автономії. Важливо також зазначити, що належав він до крила хадеків у Сілезькому Сеймі. Саме він значною мірою прислужився справі створення сілезької автономії, постулати якої пізніше йому неодноразово доводилося захищати. Стверджував, що ав тономія склала свій іспит, а відповідно Сілезія і Польща від цього тільки виграли. На думку цього відомого сілезького юриста, органічний статут варто відносити до конституційного закону, котрий не те, що суперечить польському основному закону, а навпаки – на ньому ґрунтується. До того ж він мав гарантувати Сілезькому воєводству широкі права самоврядування. Серед діячів, які залишили особливий внесок до політично-правової сфери Верхньої Сілезії в період ІІ Речі Посполитої на окреме почесне місце заслуговує Константи Вольни. Ця постать була особливо активною в діях на благо Верхньої Сілезії. Це саме його треба назвати серед головних авторів органічного статуту. Прийнято вважати, що саме К. Вольни був ініціатором 44 статті того правового акту, в котрому забороняється обмежувати автономію в Сілезії без згоди локального сейму. В пізнішому періоді багаторазово йому довелосяь відстоювати цей запис під час засідань Сілезького Сейму, особливо в 1935 році, коли внаслідок прийняття в Польщі нової конституції, багато людей було переконано, що сілезька автономія опинилася під загрозою. Тут варто наголосити, що К. Вольни, хоч і був палким прихильником збереження автономного статусу Верхньої Сілезії, однак зазначав, що певні зміни мусять відбутися, і відносно яких противником не став. Але без сумніву, ідея сілезької автономії в особі К. Вольни завжди мала завзятого захисника. Адміністративно-правові положення на території Верхньої Сілезії були суттєво розроблені завдяки місцевим юристам. Однак доцільно пам’ятати, що в цьому колі не було одностайності і думки на тему автономії суттєво відрізнялися. Годилось би також відзначити, що, звичайно, коло сілезьких юристів, вартих уваги та ближчого ознайомлення із їхніми біографіями, є, безперечно, значно ширшим. На завершення треба наголосити, що сілезьким юристам належиться пам’ять та велике визнання їхньої діяльності. На жаль, сьогодні це постаті, про яких мало хто пам’ятає.

Refine search results

2 Проблеми всесвітньої історії

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2 Держалюк M. C.

1 Krychowski A.

2 2021

1 2019

Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі (Частина 2)

The Treaty of Trianon as a Source of Instability in the Central-Eastern Europe (Part 3)

Śląscy prawnicy o autonomii śląskiej w Drugiej Rzeczypospolitej