Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: депортація

Sort By:

Limit search:

Депортовані лемки в тенетах радянської післявоєнної пропаганди

100%

Любчик І. Д.

Проблеми всесвітньої історії

2022

issue 18

115-127

The article reveals the complex pages of the notoriously planned Soviet propaganda among the deportees in the post-war period. It shows its detrimental effect on the preservation of the ethnic foundations of the Lemko group. Considering that Lemkivshchyna today had lost its integrity as a historical and ethnographic region, and the Lemkos were settled around the world - these only actualize the task to a comprehensive and thorough analysis of the socio-political and national-cultural processes in the region and Lemkos in their context in the new era; to ascertain the role of Lemkivshchyna and Lemkos in the ethnopolitics of the states and, accordingly, their contribution to the development of various Ukrainian public, political, cultural and state organizations, institutions and entities, and generally assess their role and significance in the history of Ukraine of XX - early XXI century. It is claimed that the whole catastrophe of modern times for the Lemkos was their deportation from their native ethnic areas, first to the USSR in 1944 - 1946, where they found themselves among their people, but not on their land, and later - in 1947 those who remained were settled in Poland. New powerful political-administrative and ideological factors against the local population during the Soviet-Polish negotiations were used. The most brutal action against local Ukrainians was Operation Vistula in April-July 1947, which unjustifiably had the task of erasing traces of their national image in peacetime. The difficult stages of life in the Lemko region in the conditions of deportation actions of the 1940s, carried out as a result of the Soviet-Polish conspiracy of 1944 are traced, and pointed out their territorial, social, cultural and mental consequences.А reflection of Russian and later Soviet propaganda, at first, in the Lemkos region, and later among the deported Lemkos, is carried out. The deportation of the local population has led to irreversible territorial, demographic, cultural and mental losses. The analysis of the sources allows us to suggest that the policies of both Poland and the USSR aimed at eradicating Lemko natives from their ethnic areas. And this was done by various methods, starting with propaganda, in the initial stages, to using force at later stages. Having been deported to the Ukrainian SSR from their ethnic territories in Poland, autochthonous Lemkos fell into the nets of total Soviet propaganda. Soviet ideologues tried to involve the most diverse methods, which even in the interwar period manifested in different ways (from public influences, populist calls for a better future, active agitation for leaving the USSR), were well supported materially. At the beginning of the Second World War, we observed a transition to more pragmatic measures through the organization of a special centre and the activities of special agitator instructors. In the post-war period, meetings and conversations with the population took place in almost every village, in which Soviet agitators contrasted poverty in Lemkivshchyna with prosperous life in the USSR. Such oral propaganda, moreover, in all regions of the Ukrainian SSR where the Lemkos arrived, the Bolsheviks reinforced with various slogans, brochures and appeals.

У статті розкриваються складні сторінки завідомо спланованої радянської пропаганди серед депортованих у післявоєнний період, показано її згубний вплив на збереження етнічних основ лемківської групи. Зважаючи на те, що Лемківщина нині втратила цілісність як історико-етнографічний регіон, а лемки розселені по усьому світі, то це тільки актуалізує завдання комплексно і ґрунтовно проаналізувати суспільно-політичні і національно-культурні процеси в регіоні та відповідно лемків в контексті них, на тлі новітньої доби; визначити роль Лемківщини і лемків в етнополітиці держав та їхній внесок у розбудову різних українських громадських, політичних, культурних та державних організацій, установ та утворень, а також оцінити їхню роль і значення в історії України ХХ – початку ХХІ ст. Стверджено, що особливою катастрофою новітньої доби для лемків була депортація їх з рідних етнічних теренів спочатку в УРСР у 1944 – 1946 рр., де вони опинилися серед свого народу, але не на своїй землі, а згодом – у 1947 р. ті, хто залишився, були розселені у Польщі. Під час радянсько-польських перемовин були задіяні нові потужні політико-адміністративні та ідеологічні чинники, спрямовані проти місцевого люду. Найжорстокішою акцією проти українства регіону була операція «Вісла» у квітні – липні 1947 р., яка безпідставно у мирний час мала на меті затерти сліди їхнього національного образу. У статті простежено складні етапи життя на Лемківщині в умовах депортаційних акцій 1940-х рр., здійснених внаслідок радянсько-польської змови 1944 р. та вказано на їх територіальні, суспільні, культурницькі та ментальні наслідки. Здійснено рефлексію російської, згодом – радянської, пропаганди спочатку на Лемківщині, а надалі серед депортованих лемків. Депортація місцевого населення призвела до незворотних територіальних, демографічних, культурних і ментальних втрат. Аналіз джерел дозволяє стверджувати, що політика Польщі та УРСР була спрямована на викорінення лемків-автохтонів із етнічних теренів. І робилося це різними методами: від пропагандивних на початкових етапах до силових. Будучи депортованими в УРСР з своїх етнічних теренів у Польщі, автохтони-лемки попали в тенетах тотальної радянської пропаганди. Радянські ідеологи намагалися залучали найрізноманітнішу методику, яка ще у міжвоєнний період проявляючись у різний спосіб (від громадських впливів, популістських закликів кращого майбутнього, активну агітацію за виїзд до СРСР), була добре матеріально підтримана. Вже на початку Другої світової війни спостерігаємо перехід до більш прагмaтичних заходів через організацію спеціального центру та діяльності спеціальних інструкторів-агітаторів. У післявоєнний період практично у кожному селі відбувалися зібрання, розмови з населенням, в яких злидням на Лемківщині радянські агітатори протиставляли заможне життя в СРСР. Подібну усну пропаганду, причому в усіх областях УРСР куди прибували лемки, більшовики підсилювали різними гаслами, брошурами і відозвами.

Ставлення царського уряду до дрібної польської... шляхти Поділля в 30-х роках ХIХ столiття

80%

КОЗІЙ О., ГОРБАЧИК О., Lorens B., Motylewicz J.

Prace Historyczno-Archiwalne

2021

issue Tom XXX

7-18

The article examines the attitude of the tsarist government towards the minor Polish nobility of Podole in the 1830s. Changes in social relations of the society of that time are studied, which came as a consequence of the Russian Empire’s corresponding socio-political and economic progress at the beginning of the 19th century. The social role of the minor Polish nobility of Podole is characterized in the new conditions of capitalist development. It is noted, that given the experience of the Polish uprising of 1830-1831, the autocracy saw the Polish nobility as a potential opposing force, therefore the Russian administration carried out repressive measures, which resulted in deportation to the Caucasus and the transformation of the entire Polish social stratum into a taxable category. In the conclusion, it is rightly noted that the existence of the state of the minor Polish nobility, according to the Russian authorities, threatened destruction of support for the feudal monarchy ‒ the higher nobility among other strata of the population.

Artykuł analizuje stosunek władz carskich do drobnej polskiej szlachty podolskiej w latach trzydziestych XIX wieku. Badane są zmiany w stosunkach społecznych ówczesnego społeczeństwa, które stały się konsekwencją odpowiedniego postępu społeczno-politycznego i gospodarczego Imperium Rosyjskiego na początku XIX wieku. Scharakteryzowano społeczną rolę drobnej polskiej szlachty podolskiej w nowych warunkach kapitalistycznego rozwoju. Podkreślono, że biorąc pod uwagę doświadczenia polskiego powstania 1830–1831, autokracja postrzegała szlachtę jako potencjalną siłę opozycyjną, więc administracja rosyjska przeprowadziła represje, które doprowadziły do deportacji na Kaukaz i przekształcenia całej warstwy ludności polskiej w kategorię podlegającą opodatkowaniu. We wnioskach słusznie zauważono, że istnienie stanu drobnej polskiej szlachty, według autokracji rosyjskiej, zagrażało zniwelowaniem poparcia monarchii feudalnej ‒ najwyższej szlachty wśród innych warstw ludności.

У статті розглядається ставлення царського уряду до дрібної польської шляхти Поділля в 30-х роках ХIХ ст. Досліджуються зміни у соціальних відно- синах тогочасного суспільства, які стали наслідком відповідного суспільно-політичного та економічного поступу Російської імперії на початку ХІХ ст. Харак теризується соціальна роль дрібної польської шляхти Поділля в нових умовах капіталістичного розвитку. Відзначається, що враховуючи досвід польського повстання 1830–1831 рр., самодержавство вбачало у цiй шляхтi потенційну опозиційну силу, тому російською адміністрацією були проведені репресивні заходи, результатом яких була депортація на Кавказ та перетворення цілої верстви польського населення в оподатковану категорiю. У висновках слушно відзначено, що існування стану дрібної польської шляхти, на думку російсько го самодержавства, загрожувало нівеляції опори феодальної монархії ‒ вищого дворянства серед інших верств населення.

Refine search results

1 Prace Historyczno-Archiwalne

1 Проблеми всесвітньої історії

1 Lorens B.

1 Motylewicz J.

1 ГОРБАЧИК О.

1 КОЗІЙ О.

1 Любчик І. Д.

1 2022

1 2021

Search results

Депортовані лемки в тенетах радянської післявоєнної пропаганди

Ставлення царського уряду до дрібної польської... шляхти Поділля в 30-х роках ХIХ столiття