Search results

1

Karta Polaka — próba niełatwej oceny

100%

Żołnierczyk E.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2016

|

vol. 7

207-218

EN

The Pole’s Card was introduced into the Polish legal order with the Act of 7 September 2007. The Pole’s Card is issued to Poles living in the East after they fulfil statutory requirements. The consul can issue, decline to issue and invalidate The Pole’s Card. It is possible to appeal the decision of The Consul to the Council of Poles in the East within 30 days from the day of receiving the decision. The Pole’s Card is issued for the period of 10 years, with possibility of its extension. The card holder is granted numerous rights, most importantly he is released from the obligation to possess a permission to work in Poland and may conduct economic activity in accordance with the principles which bind Polish citizens. The Pole’s Card is particularly popular among the Ukrainians. The Pole’s Card does not give the right to settle on the territory of Poland nor does it give the right to procurement of the Polish citizenship status. The document presents compensation to many compatriots who live outside the country for various (mainly historic) reasons.

UK

Карта поляка була впроваджена до польської правової системи законом від 7 вересня 2007 р. Документ був скерований передусім і виключно до поляків, які проживали на Сході. Може здатися, що ці поляки з різних причин — економічних, політичних чи правових мають більші ніж співвітчизники, проживаючі у інших частинах Європи чи світу трудності з підтримкою зв’язків з країною. Карта поляка признається, після проведення процесу доведення, який регулюється Кодексом адміністративного провадження, консулом. Консул, як орган державної адміністрації, який функціонує за кордоном, видає карту з використанням інституції адміністративного признання (хоча б виконуючи оцінку знання особою, яка склала заявку польської мови). Консул видає карту після виконання умов, передбачених законом, особі, яка подала заявку. Невиконання умов або виникнення однієї з причин передбачених ст. 19 п. від 2 до 6 закону, передбачає відмову у наданні карти поляка. Відмова у видачі карти не закриває шлях для зацікавленої сторони, так як закон передбачає можливість оскарження рішення — протягом 30 днів до Ради з питань поляків на сході (орган, який функціонує при Голові Ради Міністрів). Як правило, карта поляка видається на певний термін — 10 років, хіба що особа, яка склала заявку закінчила 65 років — тоді карта видається на невизначений термін. Карта протягом терміну своєї дії може бути визнана недійсною, якщо її власник поводиться таким чином, що принижує Польську республіку чи поляків, коли виступить одна з умов, зазначених у ст. 19 п. 2 і 4–6 закону (з огляду на причини національної оборони, безпеки або охорони правопорядку Польської Республіки або особа, яка подала заявку діяла або діє завдаючи шкоду державним інтересам Польської Республіки), або її власник від неї відмовиться. Рішення консула щодо анулювання карти поляка може підлягати оскарженню — процедура і терміни оскарження аналогічні до тих при оскарженні рішення про відмову надання карти поляка. Карта поляка надає багато прав її власнику, серед яких найважливішим здається бути відсутність вимоги мати дозвіл на працю у Польщі або право розпочати чи виконувати господарську діяльність згідно з принципами, які застосовуються до польських громадян. До каталогу прав особи, яка володіє картою поляка також зараховуються: можливість розпочати і проходи навчання у вузах та інших навчальних закладах, а також участь у наукових дослідженнях, використання форм освіти, передбачених законом про систему освіти, користування системою медичної опіки, але лише у надзвичайних ситуаціях (хіба що міжнародний договір, стороною якого є поляк передбачає більш сприятливі умови), пільги при користуванні державним залізничним транспортом, а також безкоштовний вхід до музеїв. Незважаючи на досить довге функціонування закону про карту поляка, відсутня чітка відповідь щодо відчутних привілеїв для її власника. Карта передусім не є документом, який дозволяє перетинати кордон, також не є візою. Карта поляка не дає права до проживання на території Польської Республіки, а також не робить її власника громадянином Польщі. Законодавець прагнув зменшити бар’єри доступу до держави, польської культури, традиції, форм освіти для людей, які тих, хто визнає свою приналежність до польського народу, проте з різних причин проживають зараз на Сході і здається, що це прагнення можна оцінити позитивно з практичної точки зору.

2

Війна та проблема ідентичності у прозі української діаспори 1940–1980-х років

100%

Lushchii S.

International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture

|

2020

|

vol. 1

|

issue 2

EN

For the first time, the article systematically and comprehensively investigates the problem of „a man and war”, „personality and national identity” in the texts by writers of the Ukrainian Diaspora of the 1940s-1980s. It is founds out why these issues have long been relevant in the literature of the Ukrainian Diaspora, which factors have influenced the development of historical, social and socio-psychological prose, and enhanced its documentary and biographical origin. Peculiarities of the reception of war in the Diaspora prose are analyzed through the prism of a witness, chronicler of the events. It is a study of war in different coordinates: historical, psychological, social, philosophical, existential. Also the article are comprehended the specificity of the Ukrainian-centric model of war in the literature by the Ukrainian Diaspora and ways of refuting a number of Soviet myths cultivated by many mainland writers and historians. The subject of the study were the big prose by the Ukrainian Diaspora, including Ivan Bagryany, Vitaly Bender, Dokia Humenna, Igor Kachurovsky, Oleksa Kobets, Igor Kostetsky, Oleksandr Lugovoi, Stepan Lyubomirsky, Ulas Samchuk etc., their critical literary practice and correspondence.

3

Проблемні питання у визнанні Республікою Хорватія Голодомору геноцидом українського народу

80%

Sagan G.

The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

|

2023

|

issue 32

220-243

EN

The article analyses the fifteen-year journey of the Republic of Croatia to recognise the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine as genocide of the Ukrainian people. It is noted that, unfortunately, the long-term strategic partnership that developed between our countries had little effect on Croatia expressing its attitude to the terrible crime of the communist regime at the official level. In this case, as a rule, the Ukrainian State did not do enough. It is noted that during the presidency of V. Yanukovych in Ukraine, not only practically no attention was paid to the international work on clarifying the issues of the Holodomor, but also V. Yanukovych himself made an illegal statement that recognizing the Holodomor of 1932-1933 as a fact of genocide of Ukrainians is wrong and unfair. This statement not only demonstrated V. Yanukovych's disdain for millions of innocent victims of the Ukrainian genocide, but also crossed out already existing developments, including and in the Republic of Croatia. V. Yanukovych actually committed a crime - he violated the Law of Ukraine “On the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine”. It is emphasized that the greatest efforts in informing the Croatian public and the political elite in the Republic of Croatia were made by activists of the Ukrainian diaspora. Due to their efforts, since the beginning of the 1990s, events were regularly held to honor the memory of those who died during the Holodomor. Ukrainian cultural and educational societies published books, brochures, organized exhibitions, supported the international campaign “Unquenchable Candle”, etc. Moreover, the work was carried out in two directions - for the general public of citizens of the Republic of Croatia and for Ukrainians in Croatia. It is emphasized that significant efforts of our diaspora were directed to work with Croatian parliamentarians, on whom the official recognition of the Holodomor as genocide ultimately depended. It is noted that representatives of the Ukrainian Embassy, who were co-organizers of events honoring the victims of the Holodomor, were also actively involved in this work, and worked to spread information about this crime of the communist regime. It is indicated that the full-scale invasion of Russia into Ukraine on February 24, 2022 and the new crimes against humanity committed by Russian soldiers became the decisive argument that convinced the political elite of the Republic of Croatia to recognize the Holodomor as a genocide of the Ukrainian people.

UK

У статті проаналізовано п`ятнадцятирічний шлях Республіки Хорватія з визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу. Зазначається, що впродовж тривалого часу стратегічне партнерство, яке розвивалося між нашими країнами, на жаль, мало вплинуло на те, аби Хорватія на офіційному рівні висловила своє ставлення до жахливого злочину комуністичного режиму. У цьому випадку, на жаль, недопрацьовувала Україна. Зазначено, що за часів президентства В. Януковича в Україні не лише практично не приділялася увага міжнародній роботі із роз’яснень питань Голодомору, але й сам В. Янукович зробив протиправну заяву про те, що визнавати Голодомор 1932–1933 рр. як факт геноциду українців є неправильним і несправедливим. Ця заява не лише продемонструвала зневагу В. Януковича до мільйонів невинних жертв геноциду українців, але й перекреслила вже наявні напрацювання, у т. ч. й у РХ. В. Янукович фактично здійснив злочин – порушив Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». Наголошується, що найбільших зусиль в інформуванні хорватської громадськості, політичної еліти в РХ доклали активісти української діаспори. Їхніми стараннями з початку 1990-х років регулярно проводилися заходи із вшанування пам’яті загиблих у роки Голодомору. Українські культурно-просвітні товариства видавали книжки, брошури, організовували виставки, підтримували міжнародну акцію «Незгасима свічка» тощо. Причому робота велася у двох напрямах – для широкого загалу громадян РХ та для українців Хорватії. Акцентується, що значні зусилля наших діаспорян були спрямовані на роботу із хорватськими парламентарями, від яких у кінцевому рахунку й залежало офіційне визнання Голодомору геноцидом. Зазначається, що до цієї роботи також активно долучалися представники українського Посольства, які були співорганізаторами заходів із вшанування жертв Голодомору, працювали на поширення інформації про цей злочин комуністичного режиму. Вказано, що повномаштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року та нові злочини проти людяності, здійснені російськими солдатами, стали тим вирішальним аргументом, який переконав політичну еліту Республіки Хорватія визнати Голодомор геноцидом українського народу.

Refine search results

1 International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture

1 The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Lushchii S.

1 Sagan G.

1 Żołnierczyk E.

1 2023

1 2020

1 2016

Karta Polaka — próba niełatwej oceny

Війна та проблема ідентичності у прозі української діаспори 1940–1980-х років

Проблемні питання у визнанні Республікою Хорватія Голодомору геноцидом українського народу