Search results

1

Krótka historia polskiego sformalizowanego konstytucjonalizmu

100%

Ławniczak A.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2016

|

vol. 7

21-35

EN

Polish constitutionalism already has a sufficiently long history. Sensu largo its beginning comes with the birth of the Polish state, because in the material sense constitution means a form of government. In the case of our state we can observe the evolution of the political system from patrimonial monarchy to noble democracy. In this phase of our history it is easy to find any juridical acts known as constitutions such as for example the Nihil novi constitution — the juridical foundation of limited monarchy. In the final years of I Rzeczpospolita (Commonwealth) we see the so-called Constitution of May 3, but in the reality the name of this legal act was the governmental law. So the first complete constitutional act in our history was the Constitution of the Duchy of Warsaw, which was created by Napoleon in 1812. In 1815 Tsar Alexander I was the donator of the Kingdom of Poland and its Constitution. The latest example of our monarchical Carta Magna was the Act of November 5 — the renewal of the Kingdom of Poland on the part of German and Austrian emperors. In 1921 Poland was already a republic with its own democratically written Ius Supremum. The Constitution from this year has democratic slogans, but later the ideological climate in Europe changed in the direction of the authoritative paradigm. One of the effects of this tendency was the Polish Constitution of 1935. After the Second World War our country became the people’s democracy with juridical foundation in the form of the Constitution of 1952. In 1976, as a result of the change in the official Highest Law Poland entered the socialist democracy, annihilated from the legal sphere by the amendment of 1989, which declared “democracy without an adjective”. Finally in 1997 there appeared the new Constitution as the juridical confirmation of a democratic state of law.

UK

Польський конституціоналізм має вже досить довгу історію. Sensu largo починається вона разом з початком польської державності, оскільки у матеріально-правовому значенні конституція уособлюється з політичним устроєм. Це виникає з того, що у широкому розумінні цього поняття значення конституціоналізму є невід’ємно пов’язане з Польщею чи також іншою державністю навіть тоді коли надається у ній більшого значення праву. У Польщі воно набирало значення разом з еволюцією державного ладу, яка вела до розвитку шляхетної демократії. Його ріст супроводжувався виникненням ряду юридично-нормативних актів, які часто називалися конституціями. Серед них слід і треба згадати Радомську nihil novi від 1505 р., яка була юридичним фундаментом обмеженої монархії перед Поділами Польщі. Перед її занепадом у 1767 р. з’явилися Кардинальні права, які становили передумови для названого конституцією Державного Закону від 1791 р., яке розглядається у вітчизняній літературі як перше польське і європейське інституалізоване Ius supremum, хоча можна притримуватися думки, що насправді цей юридично-нормативний акт означав закінчення на своїх початках національного етапу розвитку польського конституціоналізму. Він перейшов на черговий етап свого розвитку тоді, коли у 1807 р. французький король надав у Дрездені першому у історії нашої держави юридичному документу найвищого рангу назву конституції, так что он повинен бути expressis verbis визнаним конституцією. Після закінчення Наполеонівських війн він був замінений на Конституцію Польського Королівства, авторства Олександра І. Третім і останнім документом цього типу у історії Польщі був створений Вільгельмом ІІ і Францом Йосифом І aкт від 5 листопада 1916 р., який слід визнати похоронним дзвоном конституційної монархії над Віслою. Республіканізація державного ладу після поразки центральних держав сприяла тому, що головний закон від 1921 р. мав демоліберальний характер, що виражало пануючі у Європі після І світової війни настрої. Їх зміна у авторитарному напрямку знайшла у багатьох країнах своє віддзеркалення на конституційному просторі. Так також було у Польщі, де у 1935 р. появилась на світ Квітнева Конституція. Начебто у збірці, яка охоплює її, а також схожі з нею відповідники, вона являється найцікавішим плодом законодавчої думки, який послужив натхненням для декількох закордонних юристів, у тому також буцімто для французького, коли над Сеною V Республіка замінила ІV. Натомість у Польській республіці після того, як вона попала під радянську сферу впливу прийшов час на виникнення Головного Закону, який відповідав тодішній стадії розвитку. Нею була Липнева Конституція від 1952 р., яка підтверджувала встановлення у Варшаві народної демократії. У 1976 р. внаслідок зміни записаних положень Найвищого Закону, вона перетворилась у соціалістичну демократію. У свою чергу у 1990 р. підлягла трансформації у „безприкметникову” демократію, що знайшло своє відображення у новому Найвищому Законі від 1997 р. Воно відкрило новий етап у історії нашого конституційного розвитку, який принаймні у формально-правому вимірі надалі триває.

2

Podmioty suwerennej władzy państwowej w XX-wiecznych Niemczech

100%

Ławniczak A.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2017

|

vol. 8

51-71

UK

У різних країнах, у тому числі й у Німеччині, суб’єкти, що здійснюють суверенну владу, поділяються на три види: теократичні, номократичні та антропократичні. Чи то в конституційному аспекті, чи то на практиці державного устрою ці три фунда- ментальні ідеї визначення Суверена зазвичай синтезуються. Зокрема, остання з них за арістотелевою системою також набуває потрійного виміру, при цьому в ХІХ–ХХ ст. антропократія в площині офіційних декларацій проявляється у монархічній та народовладній формах, однак аристократичний її елемент ані трохи не зазнав анігіляції. У формулах державного ладу, представлених у трьох німецьких конституціях: 1871, 1919 і 1949 років, можемо знайти елементи всіх трьох вище наведених концеп- цій суверенної влади. Сам факт ухвалення основного закону свідчить про вагу, яку надають праву. Та це не повинно викликати здивування у Німеччині, в країні, де саме сформовано бачення Правової держави. Отож нічого дивного, що в першій формалі- зованій загальнонімецькій Конституції, державна верхівка, яка її прийняла, зо- бов’язалась до «захисту союзної території і чинного в ній закону». Не зважаючи на різні пізніші ускладнення ситуації, Rechtsstaat (Правова держава), будучи уособлен- ням парадигми устрою, зуміла зберегти належний статус. Нині чинний основний за- кон виразніше, ніж це було в попередньому законі, підкреслює верховенство права, котре згідно з ст. 20 має пов’язувати всі три гілки державної влади. В антропократичній площині спостерігаємо в Німеччині змагання між монар- хічним та демократичним принципами. На початку перший мав перевагу – природну в ситуації октроювання першої Конституції Райху. Тим не менше легітимність її ав- тора, згідно з цісарською традицією, була подвійною: як і такою, що виходила із вер- хів, так і такою, що виходила із низів, тим самим анонсуючи перемогу останньої в ХХ столітті. Найкраще цьому посприяв факт позбавлення трону Вільгельма ІІ, що змінив ситуацію і призвів у 1919 р. до конституційного тріумфу принципу суверен- ності народу, котрий не похитнули навіть нацисти, прийшовши до влади. Хоч Гітлер як Вождь і Канцлер зосередив у своїх руках ще більше повноважень, ніж «тільки» президент Гінденбурґ. А оскільки того останнього називали Ersatzkaiser, то тим бі- льше це стосується Führera. Це означає, що в 20-ті, 30-ті та у першій половині 40-х років маємо справу із фактичною монократизацією німецького політичного ладу без офіційного повернення до монархічної ідеї. Не сталось цього і після ІІ Світової війни, не зважаючи на збереження в політичному ладі інституції Президента та Канцлера, що тільки свідчить про наступне: монократичність німецького політичного ладу на- міцно ввійшла в конституційну традицію Німеччини. У Конституції 1949 року, а точніше в Основному Законі (Grtundgesetz), знову підкреслюється важливість демократії з чітким зазначенням відокремленості «похід- ної від народу» інституційної влади, що призводить до рішучого обстоювання пред-ставницької демократії, передусім інституціолізованих у таких суб’єктах як Бундес-таґ, Президент і Канцлер. Попри сильну позицію Канцлера, Федеративна Республіка Німеччини зараховується до парламентської демократії, у зв’язку з чим можна вва- жати, що там функціонує парламентократія. А це означає, що аристократичний чин-ник, не дивлячись на те, що expressis verbis законодавець уникає згадки про його міс- це, дуже добре функціонує. Співіснування в матеріальній конституції ФРН монокра- тичної основи із аристократичною і народовладдям означає, що він становить собою втілення концепції змішаної системи Арістотеля та Полібія. Якщо йдеться про божественний фактор, то в перших двох конституціях він відсутній, проте в тексті третьої появляється слово Бог, перед яким має відповідати німецький народ. У Конституції Бог є позбавлений будь-яких традиційних контурів, які вказували б на християнську традицію. Така «теїзація» Конституції релативізує значення позитивного права, в тому числі і Конституції, а також нагадує про певні споконвічні принципи, які залишаються незмінними, на відміну від закону, який створюють люди.

EN

There are three kinds of subjects which realized the idea of sovereign power: theocratic, nomocratic and anthropocratic. In german constitutions from 1871, 1919 and 1949 we can find the references to these conceptions. The existence of written constitution is evident proof of importance of Rechtstaat principle. German version of Rule of Law dogma is still present in any Carta Magna. In the last version of legal and positive Ius Supremum the ruling of law is accented through declaration, that all three branches of power are subordinated exactly to law. In anthropocratic dimension we observe in modern Germany the rivalry between monarchic and democratic principles. This first in the beginning is more important, but in 1919 empire was abandoned and in the official ideology commenced the domination of slogan of people’s sovereignty. Also in the time of so called Third Reich nation still is the source of power in theoretical area, though it is necessary to underline the practical monocratisation of political system. In 1949 once again in Grundgesetz was accented the democracy. God is absent in the first and the second of constitutions, but in the third He exists as the Subject, before which the Nation is responsible. It means, that legislator partially takes a relativist position in the aspect of significance of positive law in the comparison with divine right.

3

Вплив правового режиму воєнного стану на забезпечення права на таємницю кореспонденції в Україні

100%

Левченко (Levchenko) А. A.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2022

|

issue 2

86-95

UK

Статтю присвячено дослідженню питання впливу правового режиму воєнного стану на забезпечення конституційного права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Правовий режим воєнного стану та обмеження у зв’язку з цим прав і свобод людини не є звичною ситуацією для будь-якої країни світу. Проте нині у зв’язку із запровадженням в Україні воєнного стану через збройну агресією Росії проти України ця тема є досить актуальною. Досліджено питання сутності обмежень прав і свобод людини в умовах воєнного стану, правові підстави, моделі, умови та принципи обмеження прав і свобод людини в умовах воєнного стану, зокрема права на таємницю кореспонденції. Розглянуто зарубіжний досвід введення в країні воєнного стану та обмеження за таких умов права на таємницю кореспонденції та інших прав і свобод людини. Проаналізовано механізм запровадження воєнного стану в Україні або на окремих її територіях, виявлено його недоліки, які можуть суттєво впливати на права і свободи людини в умовах воєнного стану. Здійснено порівняльну характеристику українського та закордонного механізму введення воєнного стану та обмеження прав людини за умов воєнного стану. З метою уникнення необґрунтованого чи незаконного обмеження права людини на таємницю кореспонденції в умовах воєнного часу надано аргументовані рекомендації щодо усунення недоліків механізму запровадження воєнного стану в Україні.

EN

The article is devoted to the study of the influence of the legal regime of martial law on ensuring the constitutional right to secrecy of correspondence, telephone conversations, telegraph and other correspondence. Martial law and restrictions on human rights and freedoms are not common in any country in the world. However, today, in connection with the imposition of martial law in Ukraine due to Russia’s armed aggression against Ukraine, this topic is quite relevant. The author investigates the essence of restrictions on human rights and freedoms in martial law, legal grounds, models, conditions and principles of restrictions on human rights and freedoms in martial law, in particular the right to secrecy of correspondence. The foreign experience of martial law in the country and restrictions on the right to secrecy of correspondence and other human rights and freedoms under such conditions are considered. The mechanism of martial law in Ukraine or in some of its territories is analyzed, its shortcomings are identified, which can significantly affect human rights and freedoms in martial law. A comparative description of the Ukrainian and foreign mechanisms of martial law and restrictions on human rights under martial law has been made. In order to avoid unjustified or illegal restriction of the human right to secrecy of correspondence in wartime, substantiated recommendations are provided to eliminate the shortcomings of the mechanism of martial law in Ukraine.

Refine search results

2 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Copernicus Political and Legal Studies

2 Ławniczak A.

1 Левченко (Levchenko) А. A.

1 2022

1 2017

1 2016

Krótka historia polskiego sformalizowanego konstytucjonalizmu

Podmioty suwerennej władzy państwowej w XX-wiecznych Niemczech

Вплив правового режиму воєнного стану на забезпечення права на таємницю кореспонденції в Україні