Search results

1

Cимволи як мовні знаки вираження світосприйняття Федора Потушняка

100%

Сньозик (Snjozyk) Г. Н.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 6(3)

123-134

UK

У статті розглядаються символи як мовні знаки вираження сприйняття Федора Потушняка. Зосереджується увага на тому, що символ зберігає колосальний обсяг інформації та є ключем до розуміння багатьох ментальних та культурно-історичних явищ. Справді, символи своєрідним чином «закодовують» життя народу, формуючи його відповідну мовно-культурну картину світу. Кожен народ зберігає багатство своїх традицій, які формувалися не одне століття і які в сучасному прагматичному світі, на жаль, так легко втратити, особливо якщо прагнути спільного культурного простору. І цей національно-культурний код зафіксовано в мові; саме завдяки символам культурне явище «опредмечується». Звичайно ж, не кожна культурна реалія стає символом і не в кожній лексемі, що називає культурну реалію, з’являється символічне значення. Символ «виростає» лише тоді, коли реалія набуває особливої значущості в житті не тільки конкретної людини, а й соціуму, релігійної громади чи культурної спільноти, а вербальний символ потребує ще й традицій слововживання. Вербальний символ – це багатопланова відкрита семантична структура, що має здатність в одному контексті виявляти кілька символічних значень одночасно. Проблема визначення семантики символу зумовлена його складною внутрішньою природою, неоднозначністю тлумачення, залежністю інтерпретації від індивідуального прочитання тексту та символу в ньому. Кожне нове прочитання навіть того самого чи іншого тексту викликатиме нові асоціації та нову інтерпретацію, залучатиме до цього процесу інші тексти й символи. Однією з ланок українського символізму 30-х років була поетична творчість Ф. Потушняка, котра увібрала в себе досвід української та західноєвропейської модерної культури. Поезія Ф. Потушняка – це цілісна художня система з виробленими ключовими образами-символами, втрачений естетичний код якої необхідно наново віднаходити. На основі символізації образів моря, човнів, далекої, незнаної пристані, змін у природі поет моделює різні екзистенційні ситуації індивідуального та вселюдського буття в безмежжі життєвого часопростору, творить парадигму безконечного руху людства в невідомість, у вир пристрастей, поривів, небезпек, у світ мрії. Засоби новітньої поетичної техніки, контрасти звуків і барв, полісемантизм образівсимволів дають можливість відтворити всю складність духовного життя людини.

EN

The article considers symbols as linguistic signs of expression of Fedor Potushnyak’s perception. The focus is on the fact that the symbol preserves a huge amount of information and is the key to understanding many mental and culturalhistorical phenomena. In fact, the symbols in a way «encode» the life of the people, forming its corresponding linguistic and cultural picture of the world. Every nation retains the richness of its traditions, which have been formed for centuries and which in today’s pragmatic world, unfortunately, are so easy to lose, especially if you seek a common cultural space. And this national and cultural code is fixed in the language; it is thanks to symbols that the cultural phenomenon is «objectified». Of course, not every cultural reality becomes a symbol, and not every token that names cultural reality has a symbolic meaning. A symbol «grows» only when reality acquires special significance in the life not only of a particular person, but also of society, religious community or cultural community, and the verbal symbol also needs traditions of word usage. A verbal symbol is a multifaceted open semantic structure that has the ability to detect several symbolic meanings in one context. The problem of determining the semantics of the symbol is due to its complex internal nature, ambiguity of interpretation, the dependence of interpretation on the individual reading of the text and the symbol in it. Each new reading of even the same or another text will evoke new associations and new interpretations, will involve other texts and symbols in this process. One of the links of Ukrainian symbolism of the 1930-s was the poetic work of F. Potushnyak, which absorbed the experience of Ukrainian and Western European modern culture. F. Potushnyak’s poetry is a holistic artistic system with produced key images-symbols, the lost aesthetic code of which must be rediscovered. Based on the symbolization of images of the sea, boats, distant, unknown pier, changes in nature, the poet models various existential situations of individual and universal existence in the infinity of living space, creates a paradigm of endless movement of humanity into the unknown , into the whirlpool of passions, impulses, dangers, dreams. Means of the latest poetic technique, contrasts of sounds and colors, polysemantism of images-symbols give the chance to recreate all the complexity of a person’s spiritual life.

2

Mitologemy domu i drogi jako składowe elementy strukturalne kreowania obrazów kobiet w ukraińskiej prozie chimerycznej

80%

Кобилко Н.

Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska, sectio FF – Philologia

|

2018

|

vol. 36

|

issue 2

EN

The purpose of the article was to ascertain the role of the mythological house and road when creating female images in Ukrainian chimerical prose. The material of the study was the roman-ballad House on the Hill by V. Shevchuk (1983), the duology of V. Zemlyak’s Swan Flock (1971) and Green Mills (1976), the novel by V. Iavorivskii Look Back in Autumn (1979) and the duology Stars and Herrings and On the Bright Stars (1979) by V. Miniailo. The methods of research are determined by the purpose of the work. The leading is the mythological method, which allows you to identify the originality of life myths in literary works. The work uses elements of the cultural-historical method, as well as the traditional contextual one. As a result of the study, we have come to the following conclusions: often mythological house and roads are associated with hope, faith, lost love, expectation. By creating female images, the writers of Ukrainian chimerical prose, in addition to emotionality and intuitive knowledge, give them masculine features – courage, self-sufficiency, and confidence regarding the chosen path.

PL

Celem artykułu jest określenie roli mitologemów dom i droga w procesie kreowania obrazów kobiet w ukraińskiej prozie chimerycznej. Podstawę materiałową pracy stanowią: powieść-ballada W. Szewczuka Dom na wzgórzu (1983), dylogia W. Zemlaka Stado łabędzi (1971) i Zielone młyny (1976), powieść W. Jaworiwśkiego Spójrz wstecz z jesieni (1979), dylogia B. Miniajły Gwiazdy i śledzie, Na jasne gwiazdy (1979). Metodą nadrzędną studium jest metoda mitologemów w utworach literackich. W pracy wykorzystano elementy metody kulturowo-historycznej oraz tradycyjną metodę kontekstualną. Wyniki badań pozwoliły na sformułowanie następujących wniosków: mitologemy domu i drogi najczęściej wiążą się z nadzieją, wiarą, utraconą miłością, oczekiwaniem. Kreując obrazy kobiet, ukraińscy twórcy prozy chimerycznej przypisują im z jednej strony emocjonalność i poznanie intuicyjne, z drugiej zaś cechy maskulinistyczne – odwagę, samowystarczalność, pewność odnośnie do słuszności obranej drogi.

UK

Метою статті було з’ясування ролі міфологем дім і дорога під час творення жіночих образів в українській химерній прозі. Матеріалом дослідження слугували роман-балада В. Шевчука «Дім на горі» (1983), дилогія В. Земляка «Лебедина зграя» (1971) та «Зелені Млини» (1976), роман В. Яворівського «Оглянься з осені» (1979) та дилогія В. Міняйла «Зорі й оселедці», «На ясні зорі» (1979). Методи дослідження обумовлені метою роботи. Провідним виступає міфологічний метод, який дозволяє виявити своєрідність побутування міфологем у літературних творах. У роботі використані елементи культурно-історичного методу, а також традиційний контекстуальний. У результаті дослідження ми дійшли таких висновків: найчастіше міфологеми дому й дороги пов’язані з надією, вірою, утраченим коханням, чеканням. Творячи жіночі образи, письменники української химерної прози, крім емоційності та інтуїтивного пізнання, наділяють їх маскулінними рисами – сміливістю, самодостатністю, упевненістю в правильності вибраного шляху.

3

Концепт пам’яті в романі Салмана Рушді “Північні діти”: ідіостильові маршрути повернення додому

71%

Вишницька Ю.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2022

|

vol. 6

|

issue 17

1-18

PL

Artykuł przedstawia odczytanie powieści Salmana Rushdiego Dzieci północy przez pryzmat koncepcji pamięci, która rozwija się w tekstowych i podtekstowych dominantach. Celem pracy jest zbadanie indywidualno-autorskiego modelu tożsamości w powieści Salmana Rushdiego, między innymi poznanie głównych mechanizmów tekstowych konstruowanie konceptu pamięci. Tożsamość w powieści brytyjskiego pisarza modelują obrazy i realizowane przez nie motywy. Tak na przykład motyw „konserwowania owoców” (tożsamy z zachowaniem pamięci), którego duplikatami są motywy hermetyzowania, zamknięcia, ukrywania, fragmentacji, nieszczelności, nieposłuszeństwa, wolności, realizowany jest przez obrazy kodu gastronomicznego (marynaty, sosy, owoce, ryby, ryż), kodu antropomorficznego (nos, palec, włosy), kodu atrybucyjnego (prześcieradło, kuchnia, skrzynia na pościel, skrzynia na kółkach, spiżarnia, kosze, puszki, pudełka, worki, orzechy, ziarna, jajka). Kluczem semantycznym obrazów i motywów zachowujących pamięć jest symbolika wieczności, samowystarczalności, powrotu, powtórzenia, cykliczności, ciągłości (poprzez obrazy okrągłe). Koncept zapomnienia jako jeden ze składników pojęcia pamięci eksplikowany jest motywami rozproszenia, zniszczenia, dezintegracji. Jednocześnie magiczny taniec proroka (jako odtworzenie rytuału wtajemniczenia z semantyką sugestii poprzez motywy okrążania, wiru, cykliczności), pisanie (jako czynność sakralna), sny (jako modelowanie wspomnień o przyszłości) jest jednocześnie powrotem wspomnień, zniwelowaniem zapomnienia.

EN

The article offers a reading of Salman Rushdie's novel Midnight's Children through the prism of the concept of memory, which unfolds in textual and subtextual dominants. The purpose of the research is to explore the individual-author model of identity in Salman Rushdie's novel, finding out the main textual mechanisms of constructing the concept of memory. Identity in the British writer's novel is modeled by images and the motives realized by them. Thus, the motif of "fruit preservation" (= preservation of memory), duplicates of which are the motifs of sealing, closure, hiding, fragmentation, leakiness, disobedience, freedom, is realized by images of the gastronomic code (marinades, sauces, fruits, fish, rice), anthropomorphic code (nose, finger, hair), attribute code (sheet, kitchen, linen chest, chest on wheels, pantry, baskets, cans, boxes, sacks, nuts, grains, eggs). The semantic key of all these images and motifs that preserve memory is the symbolism of eternity, continuity, self-sufficiency, return, repetition, cyclicality, continuity (round-shaped images). The concept of oblivion as one of the components of the concept of memory is explained by the motives of dispersion, destruction, disintegration. At the same time, the magical dance of the prophet (as a reproduction of the ritual of initiation with the semantics of suggestion through the motifs of circling, circling, cyclicity), writing (as a sacred action), dreams (as modeling memories of the future) is simultaneously the return of memories, the leveling of oblivion.

UK

У статті запропоновано прочитання роману Салмана Рушді Опівнічні діти крізь призму концепту пам’яті, який розгортається в текстових і підтекстових домінантах. Метою розвідки є дослідити індивідуально-авторську модель ідентичності в романі Салмана Рушді, зокрема з’ясувати основні текстові механізми конструювання концепту пам’яті. Ідентичність у романі британського письменника моделюється образами й реалізованими ними мотивами. Мотив “консервації плодів” (що тотожно консервації пам’яті), дублікатами якого є мотиви герметизації, закритості, сховку, фрагментарності, дірявості, непокори, свободи, реалізується образами гастрономічного коду (маринади, соуси, плоди, риба, рис), антропоморфного коду (ніс, палець, волосся), атрибутивного коду (простирадло, кухня, білизняна скриня, скринька на коліщатках, комора, кошики, банки, ящики, мішки, горіхи, зерна, яйця). Смисловим ключем образів і мотивів, що зберігають у собі пам’ять, є символіка вічності, неперервності, самодостатності, повернення, повторення, циклічності, безперервності (через образи круглої форми). Концепт забуття як один зі складників концепту пам’яті експлікується мотивами розпорошення, руйнації, розпадання. Одночасно поверненням спогадів, нівелюванням забуття є магічний танець пророка (як відтворення ритуалу ініціації із семантикою навіювання через мотиви кружляння, коловерті, циклічності), писання (як сакральна дія), сни (як моделювання спогадів про майбутнє).

Refine search results

1 Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska, sectio FF – Philologia

1 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

1 Вишницька Ю.

1 Кобилко Н.

1 Сньозик (Snjozyk) Г. Н.

2 2022

1 2018

Cимволи як мовні знаки вираження світосприйняття Федора Потушняка

Mitologemy domu i drogi jako składowe elementy strukturalne kreowania obrazów kobiet w ukraińskiej prozie chimerycznej

Концепт пам’яті в романі Салмана Рушді “Північні діти”: ідіостильові маршрути повернення додому