Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: позбавлення волі

Sort By:

Limit search:

Удосконалення кримінального законодавства України в умовах російсько-української війни 2022 року

100%

Марюхно (Maryukhno) В. V.

Copernicus Political and Legal Studies

2022

issue 2

96-106

Статтю присвячено огляду внесених до Кримінального кодексу України змін, ухвалених Верховною Радою України протягом першого місяця від початку чергового акту збройної агресії Російської Федерації проти України. Аналізований період обмежено часовими рамками з 24 лютого до 25 березня 2022 року. Протягом вказаного періоду український парламент ухвалив 10 законодавчих актів, що стосувалися змін та доповнень до Кримінального кодексу України. Зазначено, що відповідні зміни до законодавства внесено в період дії правового режиму воєнного стану на всій території України. Основною метою ухвалених змін стало посилення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів під час воєнного стану та криміналізація окремих діянь, які до цього часу не передбачали настання кримінальної відповідальності. Найпершим законом, що доповнив кримінальне законодавство України під час дії воєнного стану, став закон про колабораційну діяльність. Під колабораційною діяльністю відтепер розуміють досить широкий спектр кримінальних діянь, як-от: публічне заперечення здійснення збройної агресії проти України; публічні заклики до підтримки рішень та/або дій держави-агресора; здійснення пропаганди в закладах освіти, добровільне обіймання посад у незаконних органах влади та ін. Також Кримінальний кодекс України доповнено статтями, що криміналізують погрозу вбивством військовослужбовцеві (у тому числі, виготовлення/ поширення матеріалів, що містять таку погрозу) та виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України (у тому числі, виготовлення/поширення відповідних матеріалів). У частині відповідальності за вчинення державної зради та диверсії законодавці посилили заходи відповідальності винних осіб до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна (якщо відповідні злочини вчинено в умовах воєнного стану). Окремим законом встановлено, що цивільні особи не несуть кримінальної відповідальності за застосування вогнепальної зброї проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, якщо таку зброю застосовано відповідно до вимог спеціального закону. Посилено кримінальну відповідальність за вчинення в умовах воєнного стану крадіжки, грабежу, розбою та вимагання. Також посилено відповідальність за вчинення мародерства. Верховна Рада України також ухвалила закон, що визнає виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України обставиною, що виключає кримінальну протиправність діяння. Відбулося також ухвалення законів щодо посилення кримінальної відповідальності за кіберзлочини, встановлення відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги, за поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних сил України (якщо її не було розміщено у відкритому доступі уповноважених органів або в офіційних джерелах відповідних відомств країн-партнерів).

The article is devoted to the review of the amendments to the Criminal Code of Ukraine adopted by the Verkhovna Rada of Ukraine during the first month since the beginning of the next act of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The analyzed period is limited to the timeframe from February 24 to March 25, 2022. During this period, the Ukrainian parliament adopted 10 pieces of legislation related to amendments to the Criminal Code of Ukraine. It is noted that the relevant amendments to the legislation were made throughout Ukraine during the period of martial law. The main purpose of the adopted changes was to strengthen criminal liability for crimes committed during martial law and criminalize certain acts that have not yet provided for the occurrence of criminal liability. The first law to supplement the criminal legislation of Ukraine during martial law was the law on collaboration. Collaborative activities are now understood as a fairly wide range of criminal acts: public denial of armed aggression against Ukraine; public appeals to support the decisions and/or actions of the aggressor state; propaganda in educational institutions, voluntary employment in illegal authorities, etc. Also, the Criminal Code of Ukraine is supplemented with articles criminalizing the threat of murder of a serviceman (including production/distribution of materials containing such a threat) and justification, recognition of legitimate, denial of armed aggression of the Russian Federation against Ukraine (including production/distribution of relevant materials). In terms of liability for treason and sabotage, the legislator strengthened the liability of perpetrators to life imprisonment with confiscation of property (if the relevant crimes were committed under martial law). A separate law stipulates that civilians are not criminally liable for the use of firearms against persons who carry out armed aggression against Ukraine if such weapons are used in accordance with the requirements of a special law. Criminal liability for theft, robbery, banditry, and extortion has been strengthened. Responsibility for looting has also been strengthened. The Verkhovna Rada of Ukraine also passed a law recognizing the fulfillment of the duty to protect the Fatherland, independence, and territorial integrity of Ukraine as a circumstance that excludes criminal wrongdoing. Laws were also passed to increase criminal liability for cybercrime, establish liability for the illegal use of humanitarian aid, and disseminate information on the relocation, movement, or position of the Armed Forces of Ukraine).

Przesłanki formalne warunkowego zwolnienia skazanego z odbycia reszty kary pozbawienia wolności po rocznej przerwie jej wykonania

63%

Stefańska B. J.

Studia Prawnicze KUL

2022

issue 2

129-143

У статті аналізуються формальні критерія умовного звільнення засудженого від відбування решти покарання у вигляді позбавлення волі після однорічної перерви у його виконанні, що є особливим видом цього інституту (ст. 155 КК РФ). Це: 1) відбуття засудженим не менше 6 місяців покарання; 2) покарання або сума покарання не перевищили 3 років; 3) засудженнй використав перерву у виконанні покарання не менше одного року (§ 1). Це привело до висновку, що відлік виконаного вироку має відбутися до перерви у виконанні покарання засудженим, однак покарання не повинно відбуватися безперервно, а може відбуватися і поетапно. Перерва у виконанні покарання у виді позбавлення волі має тривати не менше одного року і на цей термін не обов’язково надаватися один раз, але може бути продовжена кілька разів. Причина як усієї перерви, так і окремих продовжених перерв не має значення. Зупинення виконавчого провадження щодо покарання у виді позбавлення волі слід трактувати нарівні з перервою у виконанні покарання у вигляді позбавлення волі, якщо засуджений вже почав відбувати покарання у вигляді позбавлення волі, але вирок не може бути виконаний стосовно до нього через психічне захворювання або іншу хронічну тяжку хворобу (ст. 15 § 2 Виконавчого кримінального кодексу).

Статья представляет собой анализ формальных предпосылок условного освобождения осужденного от отбывания оставшейся части наказания в виде лишения свободы после годичного перерыва в его отбывании, что является особым видом данного института (ст. 155 Уголовно-исполнительного кодекса). К ним относятся: (1) условие, чтобы осужденный отбыл не менее 6 месяцев наказания; (2) условие, чтобы назначенное наказание или сумма наказаний не превышала 3 лет; (3) условие, чтобы осужденный воспользовался перерывом в исполнении наказания не менее одного года (§ 1). Это привело к выводу, что quantum наказания должно происходить до того, как осужденный получит перерыв в исполнении наказания, однако наказание не обязательно должно отбываться непрерывно, но также может отбываться поэтапно. Перерыв в исполнении наказания в виде лишения свободы должен длиться не менее одного года и не обязательно должен быть предоставлен один раз на этот период, но может быть неоднократно продлен. Причина как всего перерыва, так и отдельных продлеваемых перерывов не имеет значения. Наравне с перерывом в отбывании наказания в виде лишения свободы, надо рассматривать приостановление исполнительного производства в отношении приговора к лишению свободы в случае, если осужденный уже начал отбывать наказание в виде лишения свободы, но приговор в отношении его не может быть исполнен из-за психического заболевания или другой хронической, тяжелой болезни (статья 15 § 2 Уголовно-исполнительного кодекса).

The article analyses the formal prerequisites for the conditional release of a convicted person from serving rest of the sentence of imprisonment after one-year break in its execution which constitutes special type of this institution (Article 155 of Penal Enforcement Code). These are: 1) that the convicted person has served at least 6 months of sentence; 2) that the sentence imposed or the sum of the sentences has not exceeded 3 years; 3) that the convicted person has benefited from a break in the execution of the sentence for at least one year (§ 1). It led to the conclusion that quantum of the sentence served must have taken place before the convicted person obtained a break in the execution of the sentence, except that the sentence need not be served continuously, but may also be served in stages. A break in the execution of a sentence of imprisonment is to last for at least one year and does not have to be granted once for that period, but may be repeatedly extended. The reasons for both the entire break and the individual extended breaks is irrelevant. Suspension of the enforcement proceedings with regard to a sentence of imprisonment should be treated on a equal footing with a break in the execution of the sentence of imprisonment if the convicted person has already started serving his sentence, but the sentence cannot be executed against him due to a mental illness or other chronic, serious illness (Article 15 § 2 of Penal Enforcement Code).

Artykuł stanowi analizę przesłanek formalnych warunkowego zwolnienia skazanego z odbycia reszty kary pozbawienia wolności po rocznej przerwie jej wykonania, które jest szczególnym rodzajem tej instytucji (art. 155 Kodeksu karnego wykonawczego). Są to: 1) odbycie przez skazanego co najmniej 6 miesięcy kary; 2) nieprzekroczenie przez orzeczoną karę lub sumę kar 3 lat; 3) korzystanie przez skazanego z przerwy w wykonaniu kary co najmniej przez rok (§ 1). Doprowadziła ona do wniosków, że quantum wykonanej kary musi mieć miejsce przed uzyskaniem przez skazanego przerwy w wykonaniu kary, z tym że kara nie musi być odbyta w trybie ciągłym, lecz może także odbywać się etapami. Przerwa w wykonaniu kary pozbawienia wolności ma trwać co najmniej rok i nie musi być jednorazowo udzielona na ten okres, ale może być wielokrotnie przedłużana. Bez znaczenia jest zarówno przyczyna całej przerwy, jak i poszczególnych przedłużanych przerw. Na równi z przerwą w wykonaniu kary pozbawienia wolności należy traktować zawieszenie postępowania wykonawczego co do kary pozbawienia wolności w przypadku, gdy skazany rozpoczął już odbywanie kary pozbawienia wolności, lecz nie można wykonać wobec niego orzeczenia z powodu choroby psychicznej lub innej przewlekłej, ciężkiej choroby (art. 15 § 2 K.k.w.).

Refine search results

1 Copernicus Political and Legal Studies

1 Studia Prawnicze KUL

1 Stefańska B. J.

1 Марюхно (Maryukhno) В. V.

2 2022

Search results

Удосконалення кримінального законодавства України в умовах російсько-української війни 2022 року

Przesłanki formalne warunkowego zwolnienia skazanego z odbycia reszty kary pozbawienia wolności po rocznej przerwie jej wykonania