Слово і речення як головні одиниці мовної системи розглядаються з погляду їх статусу в лінгвокогнітивній діяльності, суть якої розкриває антропоцентрична тріада «обʼєктивна дійсність — інтерпретатор — мова». Лінгвокогнітивна діяльність людини виходить з цілісної дискурсивної структури породжуваного висловлювання. Це означає, як і передбачав свого часу М.М. Бахтін, що процес породження висловлювань – не нанизування слів, а заповнення позицій загальної схеми судження. Згідно з цим первинною одиницею мовленнєвої діяльності виступає не слово (одиниця номінації), а речення (одиниця спілкування), оскільки лише в комунікації виникає необхідність в номінативно-сигніфікативному акті. Первинність речення зумовлюється тим, що воно фіксує відображений в дискурсивній свідомості комуніканта цілісний об’єкт (подію, «драму в мініатюрі»). Слово ж служить засобом вираження концептів (елементів дискурсу) — смислових ембріонів, сформованих у процесі інтерпретації дискурсивної події.
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.