Search results

1

Udział obywateli w wyborach i referendach w Polsce po 1989 roku

100%

Leszczyńska K.

Eastern Review

|

2018

|

vol. 7

49-71

RU

Необходимо отметить, что несмотря на то, что выборы и референдумы отличаются друг от друга по своему характеру, источник факта политического абсентеизма граждан в обоих случаях находится в одинаковом наборе факторов. В целом поляки не выражают высокого доверия демократии и настроены скептически к тому, что их голос имеет какое-либо значение. Несмотря на то, что избирательная партиципация поляков является предметом многих исследований, тема все еще нуждается в дальнейшем анализе и дискурса. Целью статьи является конфронтация результатов явкиво всех видах общепольских голосований в 1989–2015 гг., а также выделение главных причин относительно низкого уровня активности избирателей в выборах и референдумах.

EN

Although elections and referenda are different in their character, the absence at the vote is promoted by many similar factors.Poles generally lack faith in democracy and the belief that their vote really counts. The turnout in only 35% of national elections held since 1989 till present day exceeded 50%. There are two types of absence ballot, “intentional” absences resulting from the voter’s inner conviction that this is what they want to do, and abstention forced by a random event (sudden illness, death of a loved one, an accident) or non-random event (disability, chronic illness).The main reasons for the planned non-participation in elections in principle do not change with each vote, but are accented with varying frequency.

2

Зарубіжний досвід закріплення права народу на участь у законотворчості

89%

Голдовський (Holdovskyi) А. A.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2022

|

issue 2

49-56

UK

У статті проаналізовано закордонний досвід закріплення права народу на участь у законотворчості. У процесі дослідження зроблено такі висновки: загалом поширеним є два підходи до визначення мінімально граничної кількості осіб (виключно громадян, що мають право голосу): пропорційний (встановлюється пропорція від загальної чисельності виборців); кількісний (визначається чітка чисельність виборців, ініціатива яких є достатньою для того, щоби вважатися «народною»). Закордонний досвід щодо форм участі народу в законотворчості є надзвичайно багатогранним, оскільки передбачає велике різноманіття форм, які нам уявляється за доцільне класифікувати за критерієм набуття двосторонніх зобов’язань та рівнем залученості парламенту у відносини з народом як суб’єктом законотворчого процесу. Зазначимо, що найбільшу ефективність ми вбачаємо в реалізації таких форм безпосередньої участі народу в законотворчості, як-от: законодавча ініціатива; референдум; діяльність консультаційно-дорадчих органів; народне вето доцільно розглядати як різновид референдуму, воно має складну структуру та механізм реалізації. Проаналізовано наявність меж доступу народу до участі в законотворчості та визначено, що більшість Конституцій держав проголошують недопустимість винесення на референдум питань, пов’язаних із податковою та бюджетною системою, міжнародною діяльністю, амністією. Натомість, вважаємо, що надзвичайно влучними є формулювання щодо цього Конституції Швейцарії. Якщо зазвичай коло питань, щодо яких народ має право на законодавчу ініціативу, тотожне з колом питань, що їх розглядає парламент, то Конституція Швейцарії наділяє надзвичайно широкими ініціативами народ не лише на рівні держави в цілому, але і на рівні кантонів. Отож ми доходимо висновку про те, що право на участь народу в законотворчості є невід’ємним елементом системи демократичних прав і свобод, а та тенденція, яку ми спостерігаємо на підставі аналізу Конституцій демократичних країн, демонструє тренд до розширення моделей і форм такої участі, що потрібно враховувати під час конституційно-правового врегулювання цього питання в Україні.

EN

The article analyzes the foreign experience of consolidating the right of the people to participate in lawmaking. The following conclusions were made in the course of the research: in general, there are two common approaches to determining the minimum number of persons (only citizens who have the right to vote): proportional (the proportion of the total number of voters is set); quantitative (a clear number of voters is determined, whose initiative is sufficient to be considered “popular”. Foreign experience in the forms of people’s participation in law-making is extremely multifaceted, as it provides a wide variety of forms, which we think should be classified according to the criterion of bilateral obligations and the level of inclusiveness of Parliament in relations with the people. It should be noted that we see the greatest efficiency in the implementation of such forms of direct participation of the people in lawmaking, namely: legislative initiative; referendum; activity of consultative and advisory bodies, and the people’s veto should be considered as a kind of referendum, with a complex structure and mechanism for implementation. The existence of the limits of people’s access to participation in law-making is analyzed and it is determined that most of the Constitutions of states declare the inadmissibility of putting to a referendum issues related to: tax and budget system, international activities, amnesty. Instead, we believe that the wording of the Swiss Constitution is extremely accurate. The first set of issues on which the people have the right to initiate legislation is identical to the range of issues considered by Parliament. As for the Swiss Constitution, it gives extremely broad initiatives to the people not only at the level of the state as a whole, but also at the level of the cantons. Thus, we conclude that the right of the people to participate in lawmaking is an integral part of the system of democratic rights and freedoms, and the trend we see based on the analysis of the Constitutions of democracies shows a trend towards expanding models and forms of such participation. what should be taken into account during the constitutional and legal regulation of this issue in Ukraine.

3

Законодательство о выборах в Узбекистане: новейшие тенденции

71%

Saidov А. H.

Nowa Polityka Wschodnia

|

2016

|

vol. 2(11)

71-78

EN

The article presents the latest trends in the electoral legislation of the Republic of Uzbekistan, which has passed successive evolutionary way of formation and development since independence. It is carried out a planned systematic work on improvement of electoral legislation in view of own national experience in conducting democratic elections and a referendum. The adoption of new norms of electoral laws will contribute to the full implementation of the principle freedom of choice, the further democratization of the electoral system of Uzbekistan, strengthening the principles of openness and transparency of the elections.

RU

В статье излагаются новейшие тенденции в избирательном законодательстве Республики Узбекистан, которое за годы независимости прошло последовательный эволюционный путь формирования и развития. С учетом собственного национального опыта проведения демократических выборов и референдума осуществляется планомерная системная работа по совершенствованию избирательного законодательства. Принятие новых норм избирательных законов будет способствовать более полному осуществлению принципа свободы выбора, дальнейшей демократизации избиратель ной системы Узбекистана, укреплению принципов открытости и прозрачности выборов.

4

Роль і місце опозиції в політичній системі Швейцарії

62%

Рудич С. Ф.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 19

82-97

EN

The article considers the role and the way of functioning of the opposition in the political system of the Swiss Confederation.It is shown that the absence of an opposition in the political life of the country in the traditional sense is explained by the agreement or concordance between the main political forces, drawn up officially in the form of the so-called “magic formula”. A federal government functioning according to this principle in combination with a well-developed mechanism of direct, or more precisely, semi-direct referendum democracy: on the one hand, it allows the effective implementation of the constitutional right of citizens to participate in the political life of the country, and on the other hand, it allows to avoid permanent parliamentary and governmental crises. Particular attention is paid to the Swiss People’s Party, a powerful political force that has consistently achieved high results in parliamentary elections over the past ten years and has every right to consider itself as opposition party. In this connection, the author raises the question of the possibility of using the political system existing today in Switzerland, and, even more so, the way the opposition functions, as a model for other countries? The publication reveals in detail how the institution of direct democracy works in practice. It is emphasized that the people’s initiative and the referendum give the citizen the opportunity to constantly influence the constitutional process in the state and bring projects developed by the government to the people’s court. Frequent appeals to voters in this way forces society to constantly worry about topical political issues. At the same time, large authoritative parties use this right less often than small social organizations or extra-parliamentary opposition groups. In addition, the Swiss manage in this way to constantly keep the political course of the government under control, and the Federal Council, according to the country’s constitution, must constantly consult with the people, who express their opinion on political proposals by dropping ballots into the voting baskets. At the same time, it is emphasized that the main challenge to Swiss federalism lies not in the multiculturalism of the nation, which did not develop as a result of the immigration of citizens, as, for example, in the USA, Canada or Australia, but on the contrary, has its roots in the age-old history of the communities that originally lived in Switzerland. Switzerland’s relations with the European Union during the last twenty years are briefly described. Characterizing Ukrainian-Swiss relations, the author emphasizes the importance that Switzerland has for our country, particularly in the context of Russia’s war against Ukraine. The advantages and disadvantages of direct referendum democracy are analyzed. Certain conclusions are drawn regarding the possibility of using Swiss experience in the political life of other countries.

UK

У статті розглядається роль та спосіб функціонування опозиції в політичній системі Швейцарської Конфедерації. Показано, що відсутність опозиції в політичному житті країни в традиційному розумінні пояснюється, у першу чергу, досягнутим між головними політичними силами згодою або конкордансом, оформленим офіційно у вигляді так званої “магічної формули”. Функціонуючий за цим принципом федеральний уряд у поєднанні з чітко відпрацьованим механізмомпрямої, а точніше сказати, напівпрямої референдумної демократії: з одного боку дозволяє ефективно реалізувати конституційне право громадян брати участь у політичному житті країни, а з іншого – уникати перманентних парламентських та урядових криз. У статті досить докладно описується політична система Конфедерації. Окрему увагу приділено Швейцарській народній партії, потужній політичній силі, яка протягом останніх десяти років стабільно досягала високих результатів на парламентських виборах та з повним правом вважати себе опозиційною. У цьому зв’язку автором ставиться питання щодо можливості використання існуючої нині в Швейцарії політичної системи, а, тим більше, способу функціонування опозиції, як моделі для інших країн? В публікації докладно розкрито, як діє на практиці інститут прямої демократії. Наголошується на тому, щонародна ініціатива та референдум дають громадянину можливість постійно впливати на конституційний процес у державі та виносити розроблені урядом проекти на суд народу. Часте звернення у такий спосіб до виборців примушує суспільство постійно перейматися актуальними політичними питаннями. При цьому, великі авторитетні партії користуються цим правом рідше, ніж дрібні суспільні організації або позапарламентські опозиційні групи. Крім того, швейцарцям вдається таким чином постійно тримати під контролем політичний курс уряду, і Федеральна рада згідно конституції країни має постійно радитись з народом, який свою думку щодо політичних пропозицій висловлює, опускаючи бюлетені до скриньок для голосування. При цьому підкреслюється, що головний виклик швейцарському федералізмові полягає не в мультикультуралізмі нації, який склався не в наслідок імміграції громадян, як, наприклад, у в США, Канаді або Австралії, а навпаки, сягає своїм корінням у вікову історію спільнот, які споконвічно мешкали в Швейцарії. Коротко охарактеризовані відносини Швейцарії з Європейським Союзом протягом останнього двадцятиріччя. Характеризуючи українсько-швейцарські відносин, автор робить акцент на значенні, яке має Швейцарія для нашої держави, зокрема в контексті війни Росії проти України. Аналізуються переваги та недоліки прямої референдумної демократії. Робляться певні висновки щодо можливості використання швейцарського досвіду у політичному житті інших країн.

Refine search results

1 Copernicus Political and Legal Studies

1 Eastern Review

1 Nowa Polityka Wschodnia

1 Проблеми всесвітньої історії

1 Leszczyńska K.

1 Saidov А. H.

1 Голдовський (Holdovskyi) А. A.

1 Рудич С. Ф.

2 2022

1 2018

1 2016

Udział obywateli w wyborach i referendach w Polsce po 1989 roku

Зарубіжний досвід закріплення права народу на участь у законотворчості

Законодательство о выборах в Узбекистане: новейшие тенденции

Роль і місце опозиції в політичній системі Швейцарії