Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: реформа освіти

Sort By:

Limit search:

Obowiązek szkolny sześciolatka i jego codzienność jako wyzwanie edukacyjne — na tle reformy edukacji de lege lata i de lege ferenda

100%

Raszewska-Skałecka R.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2016

vol. 7

183-206

The process of preparing public schools to include children at the age of 6 in the compulsory schooling system was initiated in the year 2009. The educational reform — in the field of lowering school age — from the beginning of its initiation was one of the most controversial social reforms. The lack of the acceptance of the aforementioned reform by the great majority of parents and other educational participants are results of the way in which the aforementioned reform was implemented and of the politicisation of educational solutions. This publication presents the analysis of conditions and circumstances of the shaping of the educational reform, concerning lowering educational age of children. The article was based, inter alia, on studies and opinions of the Supreme Chamber of Control and Ministry of Education in the field of preparing communes and schools to include children — at the age of 6 — in the compulsory education in the years 2009–2015.

Реформа освіти у сфері зниження шкільного віку від початку її впровадження є однією з найбільш суперечливих суспільних реформ. Характер статті представляє аналіз умов і обставин її формування у сфері зниження шкільного віку і шкільного обов’язку шестирічної дитини у процесі здобуття освіти. Приготування державних початкових шкіл до початку навчання шестирічних дітей було процесом, який неперервно тривав від 2009 р. Це в основному є наслідком системних змін у освіті протягом декількох останніх років і продовженням освітньої політики держави. У соціально-освітній дискусії найчастіше задаванні питання стосуються таких проблем, як: виконання очікувань батьків зі сторони школи для шестирічної дитини, умови і наслідки зниження шкільного віку, роль і значення дошкільної освіти для дітей у цьому віці, створення різновікових груп, позмінна система роботи школи, яка виникає з організаційних умов і будови приміщень, чи і в якій мірі вказані зміни служать загальному добробуту? Одним з головних завдань держави є ведення освітньої політики, яка відповідає потребам суспільства і викликам змінного суспільно-економічного середовища, обов’язки держави у сфері конституційного права до навчання, яке виникає з Конституції Польської Республіки і закону про систему освіти. Освіта скерована на реалізацію загального блага, широко визнається державним завданням — відповідальність за виконання громадських освітніх завдань державою і органами місцевого самоврядування. ЇЇ особливим проявом є вимога забезпечення широкої доступності державних шкіл. Слід підкреслити, що освіта розглядається як один з чинників, що протидіють суспільним виключення, але також може бути однією зі сфер соціальної ізоляції. Тому важливим є запитання, чи навчання у ХХІ ст. це обов’язок чи привілей? Окрім цього, причини проведених освітніх реформ виникають з загального бачення освіти державою і викликів, які стають перед освітою, включених до її завдань і стратегічних цілей Міністерства національної освіти, а згодом і у правовому регулюванні. У цій справі свою думку висловила між іншим і Верховна контрольна палата. У ст. 70 п. 1 речення 2 Конституції ПР врегульовано, що наука до 18 року життя є обов’язковою. Зважаючи що “на конституційному рівні не було визначено нижню межу шкільної повинності, а це означає не було визначено вік дитини, яка розпочинає науку. Це означає, що питання початку шкільної повинності належить до способу виконання шкільної повинності і повинна бути врегульована у законі” . Таким чином роль закону зводиться до визначення способу виконання шкільної повинності (ст. 70 п. 1 речення 3 Конституції ПР). Відповідно до ст. 15 п. 2 з.с.о. у формі, яка виступає від 1 вересня 2014р. шкільна повинність дитини розпочинається від початку навчального року у тому календарного року, в якому дитина закінчила 6 років. Відповідно до перехідних положень ст. 13d i 13e закону від 19 березня 2009 р. про зміну закону про систему освіти, а також про зміну деяких інших законів (зб. з. № 56, п. 458 з наст. зм.) у навчальному році 2014/2015 виконання шкільної повинності розпочали діти, народжені 2007р., а також народжені в період від 1 січня 2008р. до 31 грудня 2008р., на прохання батьків, могли розпочати виконання шкільної повинності. У свою чергу у шкільному році 2015/2016 виконання шкільного обов’язку розпочали усі діти народжені після 1 липня 2008р. до 31 грудня 2008р., які не почали виконувати шкільну повинність у шкільному році 2014/2015, а також всі діти народжені у 2009 році. Звідси також, первинне припущення про обов’язкову освіту шестирічних дітей від 1 вересня 2012р., перенесено на 1 вересня 2014 р. Окрім того, закон від 30 серпня 2013 р. про зміну закону про систему освіти, а також зміну деяких інших законів (Зб. з. поз. 1265) впроваджено регулювання, відповідно з яким, від 1 вересня 2014р. виконання шкільної повинності почали семирічні діти, а також шестирічні, народжені в період від 1 січня 2008р. до 30 червня 2008р. Від 1 вересня 2015р. до школи пішли діти народжені у 2009р. і народжені після 1 липня до 31 грудня 2008р. Зміни та проблеми, які виступають в освіті є результатом її постійної еволюції у виконанні своєї місії, заспокоєння зростаючих суспільних потреб і способу виконання громадських обов’язків. Впровадження до польської системи освіти шкільного обов’язку для шестирічних дітей викликало і надалі викликає широку суспільно-політичну дискусію щодо її обґрунтованості і наслідків, які з неї виникають. Слід додати, що “Освітні реформи дають надію, але також родять скептицизм, який пов’язують з не завжди вдалою їх реалізаціє”. Також вкотре вводяться зміни у цій сфері.

Трансформація середньої освіти в Україні: у пошуках нової філософії, форми та формули

100%

Альохін М.

Viae Educationis

2022

issue 1

80-91

У статті автор виокремлює основні виклики та проблеми функціонування інституту сучасної середньої освіти в Україні: трансфер філософії та формули шкільного навчання індустріальної доби в добу інформаційну; неузгодженість компетентнісного підходу у процесі навчання та знаннєвого (фактологічного) під час перевірки його результатів у вигляді ЗНО; відсутність дієвих процедур та механізмів індивідуалізації освітньої траєкторії учнів з особливими освітніми потребами, стигматизацію школярів, що не можуть опанувати програмовий матеріал у відведений навчальний час. Автор аналізує результати ЗНО за 2019–2021 роки у розрізі педагогічної та економічної ефективності роботи українських шкіл. Зокрема, розглядається динаміка кількості осіб, що за результатами складання тесту не набрали мінімального порогового балу з основних предметів, та розрахункова вартість їх підготовки. Особливій увазі присвячується дискусія щодо ефективності класно-урочної системи навчання, можливості у її межах враховувати індивідуальний темп навчання учнів та освітніх потреб. Автор пропонує переглянути формування концепцій інституцій середньої освіти, зокрема, через використання матриці складників нової формули сучасної школи, змістовими блоками якої пропонується визначити наступні: академічна автономія, тривалість навчання, робочий навчальний план, система організації навчання, освітня концепція закладу. Автор прогнозує, що драйвером перезавантаження інституту середньої освіти в Україні можуть стати приватні школи, які сьогодні акумулюють у своїх рядах кращих педагогів та розробляють завдяки ширшій академічній автономії більш дієві методики та інструменти навчання школярів, які можуть бути поширені й у державних закладах освіти.

The author outlines the main challenges and problems faced by modern secondary education system in Ukraine: transfer of philosophy and school education formula from industrial to information age; discrepancy of competence approach in learning and knowledge (factual) approach in assessment its outcomes in the form of external independent test; lack of efficient procedures and mechanisms for individualization of educational trajectory of students with special educational needs, stigmatization of students who cannot master program material in the allotted study time. The author analyzes the results of the external independent test for 2019–2021 in terms of pedagogical and economic efficiency of Ukrainian schools. In particular, the dynamics of the number of school leavers who did not get the minimum threshold score in the main academic subjects, and the estimated cost of their tuition are considered. Special attention is paid to the discussion on the effectiveness of classroom system, it’s capacity to take into account students’ individual pace of learning and educational needs. The author suggests reconsidering the concepts of formation of secondary education institutions, in particular, through use of a matrix of components of a new modern school formula, consisting of the following components: academic autonomy, period of study, curriculum, organizational system, concept of the educational institution. The author predicts that private schools can become the driving force for resetting secondary education in Ukraine, since they are currently employing best teachers and, having wider academic autonomy, develop more efficient teaching methods and tools, that can be shared with public schools.

Refine search results

1 Viae Educationis

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Raszewska-Skałecka R.

1 Альохін М.

1 2022

1 2016

Search results

Obowiązek szkolny sześciolatka i jego codzienność jako wyzwanie edukacyjne — na tle reformy edukacji de lege lata i de lege ferenda

Трансформація середньої освіти в Україні: у пошуках нової філософії, форми та формули