Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: ритм

Sort By:

Limit search:

Становлення та теоретичне осмислення поетики монтажу і кадру в кінематографі

100%

Покулевська (Pokulevska) А. A.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

2022

issue 6(3)

165-173

Художня література і кіно перебувають у режимі постійних інтерактивних обмінів. На початковій стадії свого формування як виду мистецтва кінематограф не лише активно запозичував, використовував і обробляв популярні літературні сюжети, а й трансформував у свою виражальну систему (поетику) суто літературні виражально-зображальні засоби. Своєю чергою, художня література ще до появи кінематографу користувалася прийомами, які із сучасного погляду можуть кваліфікуватися як «кінематографічні». У процесі розвитку своєї мови (кінопоетики) мистецтво кіно не лише “відкривало”, трансформувало ці засоби, а й увиразнювало та вдосконалювало їх. У зв’язку з цим почався зворотний вплив – поетика кіно почала інтегруватися у виражально-зображальну систему мистецтва слова, й особливо активно – із 20-х років минулого століття. Цей процес слід розглядати в контексті синтезу мистецтв, інтенсифікація якого відбувалася на межі ХІХ–ХХ ст., коли стверджувалося, набувало нових виражальних форм мистецтво епохи модернізму. Задля глибшого вивчення елементів кінопоетики в літературних текстах необхідний ґрунтовний огляд основних складників кіномови – категорій “монтаж” та “кадр”, перші визначення яким дали кінорежисери (Л. Кулєшов, С. Ейзенштейн, В. Пудовкин, М. Ромм, А. Тарковський) та літературознавці (В. Шкловський, Ю. Тинянов, Ю. Лотман). Супровідними до них слід уважати кінематографічні засоби “план”, “ракурс” і “ритм”, розгляд яких включає також аналіз їх проявів у творах художньої літератури. Функціональність монтажу легше і точніше дослідити на даних історії його становлення та ставлення до нього. Тому ця розвідка присвячена початковим етапам розвитку кінематографу, зокрема його специфічних засобів, а також досягненням класиків кіно.

Fiction and cinema are in the mode of constant interactive exchanges. At the initial stage of its formation as an art form, cinema not only actively borrowed, used and processed popular literary plots, but also transformed into its expressive system (poetics) purely literary means of expression. In its turn, fiction even before the advent of cinema used techniques that from a modern point of view can be classified as “cinematic”. In the process of developing its language (film poetics), the art of cinema not only “discovered”, transformed these means, but also expressed and improved them. As a result, the reverse effect arose and the poetics of cinema began to be integrated into the expressive and pictorial system of the art of speech, and especially actively from the 20s of last century. This process should be considered in the context of the synthesis of arts, the intensification of which took place at the turn of the nineteenth and twentieth centuries, when it was claimed that the art of the modern era acquired new forms of expression. In order to study the elements of film poetics in literary texts, it is necessary to thoroughly review the main components of film language, they are categories “editing” and “frame”, the first definitions of which were given by film directors (L. Kulieshov, S. Eizenshtein, V. Pudovkyn, M. Romm, A. Tarkovskyi). and literary critics (V. Shklovskyi, Yu. Tynianov, Yu. Lotman). Accompanying them should be considered cinematic means “plan”, “angle” and “rhythm”, the consideration of which includes the analysis of their manifestations in works of fiction. The functionality of the installation is easier and more accurate to explore the data of the history of its formation and attitude to it. Therefore, this exploration is devoted to the initial stages of development of cinema, in particular its specific means, as well as the achievements of the classics of cinema.

Двустопный анапест Иосифа Бродского: ритмика и семантика

80%

Бараш О.

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica

2021

issue 14

97-110

The paper discusses the poems by Iosif Brodsky written in cross-rhymed anapestic dimeter with alternating feminine and masculine line endings. The focus is on two poems titled “Strofy” (1968 and 1978). Anapestic dimeter is not typical of Brodsky’s work, his oeuvre includes only four poems written in this meter: “Stansy” (Stanzas, 1962), “Pod zanaves” (At Curtain-Call, 1965) and the two texts with the same title “Strofy” (Strophes, 1968 and 1978). Therefore, an assumption is made that the poet chooses it not by chance and that when doing so he follows the rhythmic patterns and semantic characteristics already established in Russian poetry in connection with this meter. Anapestic dimeter is rarely encountered in Russian poetry, with the main period of its development being the twentieth century, and the set of texts written in this meter limited, which makes it possible to clearly outline the range of possible “metrical pre-texts” of Brodsky’s poems. The metrical and rhythmic characteristics of anapestic dimeter of Brodsky are analysed and compared with those of Boris Pasternak and, on a smaller scale, those of Anna Akhmatova and Innokenty Annensky. The analysis of the poem “Strofy” (1978) shows how Brodsky makes a new use of the metrical-rhythmic potential contained in a seven- or six-syllable speech segment by combining two-word lines of anapestic dimeter with three-word (and therefore three-beat) tonic verses – at the same time retaining the connection both with his predecessors (here, Pasternak) and with his own texts, written earlier or over the same period.

В статье рассматриваются стихотворения И. Бродского, написанные 2-ст. анапестом с чередующейся женской и мужской клаузулой и с перекрестной рифмой (Ан2ЖмЖм). Ос- новное внимание уделяется стихотворениям Строфы (1968) и Строфы (1978). 2-ст. анапе- стом у Бродского написано всего четыре стихотворения: Стансы (1962), Под занавес (1965) и два текста с одинаковым заглавием Строфы (1968 и 1978). По нашему предположению, вы- бирая этот размер, поэт следует сложившимся в русской поэзии ритмическим моделям и се- мантическим характеристикам, закрепившимся за этим размером. 2-ст. анапест в русской поэзии – редкий размер, основной период его развития – ХХ век. Благодаря ограниченному набору текстов, написанных Ан2, возможно очертить круг потенциальных «метрических претекстов» стихотворений Бродского. Рассматриваются метрико-ритмические характери- стики 2-ст. анапестов И. Бродского, Б. Пастернака и отчасти, для сравнения, А. Ахматовой и И. Анненского. Анализ стихотворения Строфы показывает, как, сохраняя связь с предше- ственниками (в данном случае Б. Пастернаком) и собственными текстами, как более ранни- ми, так и написанными в то же время, Бродский по-новому использует метрико-ритмические воз- можности, заложенные в семи/шестисложном речевом отрезке, сочетая двусловные строки Ан2 с трехсловными (следовательно, трехударными) тоническими стихами.

Refine search results

1 Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica

1 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 Бараш О.

1 Покулевська (Pokulevska) А. A.

1 2022

1 2021

Search results

Становлення та теоретичне осмислення поетики монтажу і кадру в кінематографі

Двустопный анапест Иосифа Бродского: ритмика и семантика