Search results

1

Засоби та прийоми художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько та М. Ґретковської

100%

Смаровоз (Smarovoz) І. І.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 7(4)

39-46

EN

The present article shows that as a result of historical, cultural and social changes that have aroused interest in the life and work of women, the attention of literary critics was drawn to the literary everyday life in Ukrainian and Polish modern women’s prose. Everyday life in women’s prose has become a mirror of woman’s worldview, philosophy, feelings and emotions. The significance of the study is based on the lack of the clear system of means and techniques that belong to the poetics of everyday art in literature studies. The purpose of this study is to make an attempt to systematize the means and methods of literary understanding of everyday life in the texts of I. Rozdobudko and M. Gretkovska. In the process of the research it is established that the nature of literary everyday life in the texts selected for analysis is determined by attention to the inner world of the character that is typical for women’s prose. It is noted that women’s images described in the analyzed texts completely contradict patriarchal ideas about the role of women in society and family. Such components of the everyday life of the characters as woman’s life, body and actions become the key to revealing her inner world. It is noticed that the external demonstrations of everyday life (space, time, clothing, body, reactions of the characters, etc.) become a reflection of the inner world of the characters. The following methods of modeling of everyday life in the prose of I. Rozdobudko and M. Gretkovskaya are singled out: construction of own representation of time by characters; «stretching» or «stopping» of time; laconicism in space modeling; emphasis on details; focusing on sensory sensations; close intertwining of the real with the unreal; concentration on corporeality, sensuality; attraction to the naturalism of the image; increased attention to the personal, private life of the character; autobiography; reproduction of global problems of the country or epoch through modeling of destiny of one person; fragmentary modeling of images and situations; the impact of the death of a pet on the emotional state of the character; modeling of provocative situations and images in order to encourage the reader to think, search for the truth. It is noted that writers implement these techniques within their authorial styles and ideas of novels in different ways. It is established that the authors use a wide range of artistic means: metaphors, comparisons, epithets, paradoxes, ironies, contrasting images, symbols, archetypes etc. Using a wide range of artistic means and techniques, writers construct models of everyday life of their characters in their own way. The results of the research can become the basis for a generalized theoretical description of the poetics of everyday life.

UK

У статті відзначено, що в результаті історичних, культурних і суспільних змін, що викликали інтерес до життя і творчості жінки, увагу літературознавців привернула художня повсякденність в українській та польській сучасній жіночій прозі. Повсякденність у жіночій прозі стала дзеркалом світогляду, філософії, почуттів та емоцій жінки. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в літературознавстві чіткої системи засобів та прийомів, що належать до поетики художньої повсякденності. Метою роботи стала спроба систематизації засобів та прийомів художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько і М. Ґретковської. У ході дослідження встановлено, що характер художньої повсякденності в обраних для аналізу текстах зумовлений типовою для жіночої прози увагою до внутрішнього світу персонажа. Зауважено, що жіночі образи, змодельовані у проаналізованих текстах, повністю суперечать патріархальним уявленням про роль жінки в суспільстві та родині. Такі складові повсякденності персонажів, як: побут, тіло, вчинки жінки – стають ключем до розкриття її внутрішнього світу. Помічено, що зовнішні прояви повсякденності (простір, час, одяг, тіло, реакції персонажів та інше) стають віддзеркаленням внутрішнього світу персонажів. Виокремлено наступні прийоми моделювання повсякденності у прозі І. Роздобудько та М. Ґретковської: конструювання власних відліків часу персонажами; «розтягування» чи «зупинки» часу; лаконізм у моделюванні простору; акцент на деталях; зосередження уваги на сенсорних відчуттях; тісне переплетення реального з ірреальним; концентрація на тілесності, чуттєвості; тяжіння до натуралістичності зображення; посилена увага до особистого, приватного життя персонажа; автобіографічність; відтворення глобальних проблем країни чи епохи через моделювання повсякденності однієї людини; фрагментарне моделювання образів і ситуацій; вплив смерті домашнього улюбленця на емоційний стан персонажа; моделювання провокативних ситуацій і образів з метою заохочення читача до роздумів, пошуку істини. Відзначено, що мисткині по-різному реалізують перелічені прийоми в межах своїх авторських стилів та ідей романів. Помічено, що авторки послуговуються широким спектром художніх засобів: метафори, порівняння, епітети, парадокси, іронії, контрастні образи, символи, архетипи тощо. Письменниці, кожна по-своєму, конструюють моделі повсякденності персонажів, послуговуючись широким спектром художніх засобів і прийомів. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для узагальненого теоретичного опису поетики повсякденності.

2

Інтерпретація голосу тіла у жіночому письмі (на матеріалі драми «Монологи вагіни» Ів Енслер)

100%

Жаркова (Zharkova) Р. R.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 6(3)

135-143

UK

У статті представлений аналіз тілесності у структурі постмодерної філософської думки та концептуальних засад феміністичної критики (праці Л. Ірігарай). На матеріалі окремих зразків жіночого письма кінця ХХ ст. простежено проблеми пошуку і знайдення авторками голосу свого тіла, важливість прийняття й осмислення тілесних форм своєї природи. Розглянуто основні мотиви й авторські інтенції драми І. Енслер «Монологи вагіни», аргументовано погляд письменниці на мовне й мовленнєве вираження жінками власної тілесності й сексуальності. Методи. Дослідження базоване на загальнонаукових методах синтезу, аналізу, добору та систематизації матеріалу. Частково застосовано елементи психоаналітичного, антропологічного, герменевтичного підходів. Використано інструментарій деконструктивізму та феміністичної критики. Послуговуємося даними лінгвістики, антропології, культурних та гендерних студій для інтердисциплінарного розгляду питань тілесності у жіночому письмі. Описовий метод дозволяє представити тематику тілесності в окремих творах художньої літератури. Результати. З’ясовано, що аналізовані явища дескрипції жіночого тіла у жіночому письмі творять проект тілесності як драматизованої екзистенції з властивими їй характеристиками: балансування між промовлянням й мовчанням, вседозволеністю й осудом, сміливістю й соромом; пошук точних мовних засобів; добір властивої цій темі риторики й стилістики; намагання встановити вербальний зв’язок між голосом й тілом, страх втрати цього зв’язку. Українське жіноче письмо кін. ХХ ст. теж згадано в цьому контексті, зокрема, щодо вираження концепту «тіло» в тематично-ідейному ключі. Висновки. Проаналізувавши окремі зразки жіночого письма (есеїстичного – праці Л. Ірігарай та художнього – драма І. Енслер), узагальнюємо, що їхнє проблемно-тематичне спрямування визначається питаннями тіла, здатного до себе-розповідання й саморепрезентування в публічному просторі. Декодовано окремі елементи постмодерної символіки тіла і тілесності, пояснено о-тілеснені метафори жіночого письма, пов’язані з жіночою свободою вибору. Жіноче письмо визначено як символічний спосіб себе-розповідання про досвіди власного тіла.

EN

The article presents an analysis of corporeality in the structure of postmodern philosophical thought and the conceptual foundations of feminist critique (an essay by L. Irigaray). Based on several samples of the late XX century women’s writing, the article traces the problems of women authors searching and finding the voice of their body, and emphasizes the importance of accepting and comprehending the bodily forms of their nature. The main motives and authorial intentions of I. Ensler’s drama “The Vagina Monologues” are considered, the writer’s view on women’s language and speech expression of their own corporeality and sexuality is argued. Methods. The research is based on general scientific methods of synthesis, analysis, selection and systematization of material. Elements of psychoanalytic, anthropological, hermeneutic approaches are partially applied. The tools of deconstructivism and feminist critique are used. We use information from linguistics, anthropology, cultural and gender studies for interdisciplinary consideration of corporeality in women’s writing. The descriptive method allows to present the subject of corporeality in separate works of fiction. Results. It was found that the analyzed phenomena of the description of the female body in women’s writing create a projection of corporeality as a dramatized existence with its inherent characteristics: balancing between speech and silence, permissiveness and condemnation, courage and shame; search for exact language means; selection of rhetoric and stylistics peculiar to this theme; attempts to establish a verbal connection between the voice and the body, fear of losing this connection. Ukrainian women’s writing of the late XX century is also mentioned in this context, particularly when regarding the expression of the concept of “body” in thematic and ideological terms. Conclusions. Analyzing some examples of women’s writing (scholarly – an essay by L. Irigaray, and artistic – a drama by I. Ensler), we summarize that their problem-thematic direction is determined by issues of the body capable of self-narration and self-representation in public space. Some elements of postmodern symbolism of body and corporeality are decoded, o-corporeal metaphors of women’s writing related to women’s freedom of choice are explained. Women’s writing is defined as a symbolic way of telling one’s own experiences of one’s own body.

3

Problematyka zmysłów i zmysłowości w prozie Mykoły Chwylowego

100%

Nowacki A.

Slavica Wratislaviensia

|

2015

|

vol. 161

157 - 165

EN

The subject of this article is the analysis of the prose of one of the most outstanding Ukrainian writers of the 1920s, Mykola Khvylovy, paying special attention to the issues of senses and sensuality. The analyses carried out have shown that the writer often reaches for olfactory trails as well as motifs connected with the senses of sight and touch. In the course of research it was revealed that in some of his works the trails of senses, and especially the sense of smell, were used to create a subtle portrayal of female corporality.

4

Право на тіло: в полоні соціокультурного та юридичного дискурсів

75%

Демичева (Demicheva) А. A.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2022

|

issue 2

40-48

UK

Тіло людини в умовах (пост)сучасності стає значущим і з погляду самої людини, і з боку регуляційних дискурсів, в яких зафіксована ця значущість. Тому й виникає розмова про право на тіло, реалізація якого є проблематизованою, оскільки тіло контролюється з боку різноманітних дискурсів, зокрема соціокультурного, економічного, медійного, медичного, юридичного та ін. У статті мова про право на тіло, яке можна розглядати в контексті теорії поколінь прав людини та зарахувати до четвертого покоління прав людини – соматичних прав. У соціокультурному ракурсі право на тіло можна розглядати як право на вільне тілесне існування поза контролюючим поглядом, вибір власного зовнішнього вигляду (форм, ваги, рівня доглянутості тощо), власної сексуальності, партнера/ки в шлюбі. При цьому в суспільстві існує система правил, що визначають тілесні норму і відхилення, умови, за яких вони формуються й існують, та характеристики, згідно з якими визначаються; пул експертів, які можуть диктувати та оцінювати; категорії людей залежно від їхньої відповідності нормі. Ці правила реалізуються в сукупності текстів/ дискурсів, які створюються і функціонують у межах різних інституцій (медицини, науки, педагогіки, релігії, державної політики, громадської думки). Цей дискурс про «нормативне тіло» категоризує людей відповідно до канону. Отож все більша кількість людей працює над поліпшенням своєї зовнішності, а власне тіло оголошує невдалим зразком, який необхідно переробити. Насамперед такий жорсткий нормалізаційний погляд спрямований на жінку, що призводить до різноманітних негативних наслідків, зокрема й крайніх форм порушення права на тіло – реального каліцтва. Існування норми підтримується через дискримінацію невідповідних цій нормі соціальних груп чи стигматизацію невідповідних тілесних практик. Проте людина має невід’ємне право вибирати, що робити з власним тілом, як турбуватися про нього, самовиражатися будь-яким засобом, тобто має право на тілесну автономію та ненасильство. Від цього прямо залежить якість її життя. В українському соціумі реалізація права на тіло пов’язана і з наявним соціокультурним дискурсом, що легітимізує тілесні норми, і з юридичним, що визначає певні тілесні практики як значущі і тому врегульовані правом (це стосується народження/репродуктивних прав, зокрема абортів та штучного запліднення, евтаназії, клонування, зміни статі). Дискримінація як обмеження прав людини за будь-якою ознакою в сучасному світі давно зазнає критики, проте в українському науковому дискурсі проблематика права на тіло залишається достатньо маргіналізованою.

EN

The human body in the conditions of (post) modernity becomes significant both from the point of view of the person and from the regulatory discourses in which this significance is fixed. Therefore, there is talk about having the right to a body, the implementation of which is problematic, because the body is controlled by various discourses, including socio-cultural, economic, media, medical, legal and others. The article deals with the right to a body, which can be considered in the context of the theory of generations of human rights and attributed to the fourth generation of human rights - somatic rights. In the socio-cultural perspective, the right to the body can be seen as the right to free bodily existence outside the controlling gaze, the choice of one’s own appearance (shape, weight, level of care, etc.), one’s own sexuality, marriage partner. At the same time, society has a system of rules that determine bodily norms and deviations, the conditions under which they are formed and exist and the characteristics according to which they are determined, the pool of experts who can dictate and evaluate, and categories of people depending on their compliance to those norms. First of all, such a strict normative view is aimed at women, which leads to a variety of negative consequences, including extreme forms of violation of the right to the body, including severe injuries. The existence of the norm is supported by discrimination against non-compliant social groups or stigmatization of inappropriate bodily practices. However, a person has the inalienable right to choose what to do with his/her own body, to take care of it, to express himself/herself by any means, i.e. he/she has the right to bodily autonomy and non-violence. The quality of his/her life depends on this direction. In Ukrainian society, the exercise of the right to the body is associated with both the existing socio-cultural discourse that legitimizes bodily norms and legal discourse that defines certain bodily practices as significant and therefore regulated by law (this includes birth / reproductive rights, including abortion and artificial insemination, euthanasia, cloning, gender reassignment).

Refine search results

2 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 Copernicus Political and Legal Studies

1 Slavica Wratislaviensia

1 Nowacki A.

1 Демичева (Demicheva) А. A.

1 Жаркова (Zharkova) Р. R.

1 Смаровоз (Smarovoz) І. І.

3 2022

1 2015

Засоби та прийоми художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько та М. Ґретковської

Інтерпретація голосу тіла у жіночому письмі (на матеріалі драми «Монологи вагіни» Ів Енслер)

Problematyka zmysłów i zmysłowości w prozie Mykoły Chwylowego

Право на тіло: в полоні соціокультурного та юридичного дискурсів