Search results

1

Akcje ratunkowe jako kreator współpracy międzynarodowej w Arktyce do 1945 r.

100%

Lizut J.

Rocznik Bezpieczeństwa Międzynarodowego

|

2014

|

vol. 8

|

issue 1

122-141

EN

From the historical perspective the article discusses selected rescue operations in the Arctic. The events which triggered international cooperation in this area are described. The history of attempts to improve the chances of survival in extreme conditions are outlined against the background of the development of equipment and rescue techniques. The author also attempts to trace how rescue operations affect the general awareness stimulating the creation of a favourable climate for institutional cooperation.

PL

Referat w ujęciu historycznym omawia wybrane akcje ratunkowe w Arktyce. Jego tematem są wydarzenia, które w wymiarze praktycznym zapoczątkowały współpracę międzynarodową na tym obszarze. Na tle rozwoju technik i sprzętu ratowniczego nakreślono dzieje prób zwiększenia szans przeżycia w ekstremalnych warunkach. Autor podejmuje również próbę prześledzenia, w jaki sposób operacje ratownicze wpływały na powszechna świadomość, stymulując powstanie korzystnego klimatu dla współpracy instytucjonalnej.

2

Regional Significance of the Arctic Search and Rescue Agreement

100%

Łuszczuk M.

Rocznik Bezpieczeństwa Międzynarodowego

|

2014

|

vol. 8

|

issue 1

38-50

PL

Artykuł jest poświęcony Umowie o Poszukiwaniu i Ratownictwie w Arktyce – pierwszemu prawnie wiążącemu porozumieniu, przyjętemu przez Radę Arktyczną. Zawiera analizę bezpośrednich i pośrednich skutków Umowy, zarówno dla rozwoju żeglugi arktycznej, jak tez dla perspektyw rozwoju procesów regionalizacji. We wnioskach stwierdza sie, iż przyjęcie tego dokumentu nie jest jednoznacznym osiągnięciem, ponieważ porozumienie nie wpływa znacząco na zwiększenie poziomu bezpieczeństwa żeglugi arktycznej, jednocześnie jednak potwierdza wiodącą pozycję Rady Arktycznej w regionalnym systemie zarządzania i stwarza istotne możliwości dla zacieśniania współpracy między państwami regionu arktycznego. Umowa o Poszukiwaniu i Ratownictwie w Arktyce podkreśla suwerenność sprawowaną w regionie przez osiem państw arktycznych (niejako w opozycji do aktorów spoza regionu), a w konsekwencji stanowi także oznakę rozwoju regionalizmu arktycznego.

EN

This paper examines the Arctic Search and Rescue Agreement – the first legally binding instrument adopted under the auspices of the Arctic Council – and analyses its direct and indirect implication for both the development of the Arctic shipping and the perspectives of regionalization processes. It is argued that the adoption of the Agreement should be perceived as an ambiguous achievement since, while its direct relevance for the Arctic shipping is not very substantial at the moment, it however reaffirms the indispensable and leading position of the Arctic Council in the regional governance system and offers important prospects for deepening the cooperation among the Arctic states. The Arctic SAR Agreement is also recognised as a manifestation of exercising the Arctic sovereignty by the eight states (also against non-Arctic actors) and consequently a sign of growing regionalization of the Arctic.

3

Арктична політика КНР: виклики регіональній безпеці (1990-ті – 2020-ті рр.)

80%

Horobets O.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

377-388

EN

The article analyzes the evolution of China's Arctic policy, which has expanded over three decades from individual polar research to observer status in the Arctic Council and the existence of a state Arctic strategy. China and Russia have established mutually beneficial cooperation in the Arctic region in such conditions, when in many areas there are fundamental contradictions between the countries. The West did not have a long-term strategy capable of responding to current security challenges, including in the Arctic. When Russia tried to regain lost positions on the world stage in 2007-2008, China became an increasingly influential player in the world. If before the Arctic had been outside the lines of rivalry for decades, the question of the Far North as an arena of military competition began to take first place. China has become a long-term threat to both the United States and Russia. In previous years, with the help of the China, Moscow had the opportunity to receive the necessary investments and technologies for large-scale Arctic projects. The more Beijing attempts to establish itself as an influential player in the Arctic, the more the threat to other Arctic countries will grow. The Russian Federation has positioned itself as a leader in the region. The country's policy was aimed at strengthening this status through regional control and expansion of the military presence. This led to a response from the United States and NATO countries. In Russia it was assessed as a threat. The question arises as to what the strategy of the United States should be, and whether it will be possible to resist the costly arms race. If not, then the competition will be concentrated in the political and economic spheres. A particular aspect is the rapid militarization of the Arctic region after 2014, primarily due to changes in Russia's military strategy, which extends to the North. This has led to the tensions between the United States and Russia. China has not yet resorted to expand its military power in the Arctic. China's policy of economic and infrastructural influence is opposed to military methods. The effectiveness of Chinese non-military methods of influence is assessed.

UK

У статті проаналізовано еволюцію арктичної політики Китаю, яка за три десятиліття розширилась від окремих полярних наукових досліджень до статусу країни-спостерігача в Арктичній раді та наявності державної арктичної стратегії. КНР та РФ налагодили взаємовигідне співробітництво в Арктичному регіоні в таких умовах, коли за багатьма напрямками присутні принципові протиріччя між країнами. Захід не мав довготермінової стратегії, здатної зреагувати на сучасні виклики безпеки, зокрема в Арктичному регіоні. Коли у 2007–2008 роках Росія вдалася до спроб повернути собі втрачені позиції на світовій арені, Китай ставав все впливовішим гравцем у світі. Якщо до цього Арктика десятки років була за межами ліній суперництва, питання Крайньої Півночі, як арени військової конкуренції, почало посідати перші місця. Окремий аспект – швидка мілітаризація Арктичного регіону після 2014 року, насамперед, через зміни в російській військовій стратегії, яка поширюється на Північ. Це призвело до напружених відносин між Сполученими Штатами та Росією. Китай поки не вдавався до розширення своєї військової потуги на Арктику. Тому військовим методам протиставляється китайська політика впливу в інфраструктурній та економічній сферах, а також оцінюється їх ефективність. У статті здійснено аналіз перспектив Північного морського шляху стати міжнародною морською транспортною артерією в умовах, коли РФ з 2014 року переправила значні військові ресурси в Арктику, зокрема для закріплення за собою прав на контроль Північного морського шляху.

Refine search results

2 Rocznik Bezpieczeństwa Międzynarodowego

1 Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

1 Horobets O.

1 Lizut J.

1 Łuszczuk M.

1 2021

2 2014

Akcje ratunkowe jako kreator współpracy międzynarodowej w Arktyce do 1945 r.

Regional Significance of the Arctic Search and Rescue Agreement

Арктична політика КНР: виклики регіональній безпеці (1990-ті – 2020-ті рр.)