Search results

1

К вопросу о польских сельских общинах Северного Кавказа в межвоенный период (1918–1939)

100%

Акопян В.

Acta Polono-Ruthenica

|

2020

|

vol. Tom 4 Nr XXV

11-24

EN

This article examines the state of Polish communities in rural areas of the North Caucasus between the two world wars. The author notes that mono-ethnic settlements of Poles were not formed in the region for various reasons. This was the result of both objective reasons (dispersion of the Polish settlement, predominance of social groups and professions characteristic of urban life) and the result of the conscious policy of the tsarist (royal) and Soviet authorities (after the Civil War) which prevented their creation. Despite the small number of the Polish rural population, they had more customs, traditions, faith, language and national identity for a long time than their urban compatriots.

RU

В статье рассматривается состояние польских общин в сельских населенных пунктах Северного Кавказа в период между двумя мировыми войнами. Автор отмечает, что в регионе по разным причинам не сформировались моноэтниче-ские поселения поляков. Это было как следствием объективных причин (дисперсность расселения поляков, преобладание социальных групп и профессий, характерных для городской жизни), так и результатом сознательной политики царских, а после революции и гражданской войны советских властей, препятствовавших их созда-нию. Несмотря на малочисленность польского сельского населения, в быту селян в большей степени, чем у городских соотечественников, продолжительное время сохранялось следование обычаям, традициям, вере, использовался родной язык и преобладало национальное самосознание.

2

Ukrainian Language in Educational Institutions of the USSR: 1960s–1970s

84%

Kindrachuk N.

Historia i Polityka

|

2022

|

issue 42 (49)

151-162

EN

This article examines the position of the Ukrainian language in educational institutions of the USSR during the 60s and 70s of the twentieth century. It is shown that the Soviet government actively implemented the policy of Russification, the aim of which was the complete destruction of the national-educational space of Ukrainians. Numerous decisions and resolutions of the country’s top party leadership have laid a solid foundation for the introduction of Russian as the language of interethnic communication. In the field of education, the ideologues of communism tried to shift the emphasis from the national characteristics of Ukrainians to the “common” for all – the Soviet ones. Oppression of the native language has caused alarm among the Ukrainian public. Realizing that the Ukrainian language is the basis for the preservation and development of the Ukrainian nation, the Ukrainian intelligentsia led the movement to protect it. Disagreeing with Russification, Ukrainians used all possible forms of protest against it at the time. It came to the formation of open opposition to Khrushchev’s educational reform. Many letters were received by various levels of government, newspapers, and magazines from various publishers, whose authors were concerned about the unequal position of the Russian and Ukrainian languages and expressed their indignation at the functioning of a large number of Russian-language educational institutions. Ukrainians were encouraged to spread the Ukrainian language and take care of its further development, thus seeking to preserve their own national identity. And the Ukrainian language continued to live and develop in the thick of the masses.

3

Religious activity and expression of national identity of Ukrainians during the introduction of the new Soviet ritual: 1960’s–1970’s

59%

Kindrachuk N.

Nowa Polityka Wschodnia

|

2023

|

issue 3(38)

286-302

RU

Партийные идеологи советского тоталитарного государства искусственно разрабатывали и активно внедряли в жизнь титульной нации УССР новую советскую обрядность, главной целью которой было воспитать из каждого украинца русифицированного человека советского типа без национальной идентичности. и религиозных убеждений, с русским сознанием, менталитетом и языком. В статье доказано, что исконные церковно-религиозные традиции и обычаи украинского народа продолжали оставаться частью повседневной культуры украинцев. Религиозная деятельность представителей украинского этноса особенно наблюдалась во время празднования Рождества, Крещения, Пасхи и других церковных праздников. И хотя количество приверженцев религиозных обрядов в республике было разным – от меньшего на Востоке до большего на Западе, христианские ценности, вопреки атеизации, продолжали оставаться основой духовной жизни абсолютного большинства украинцев.

EN

The party ideologues of the Soviet totalitarian state artificially developed and actively introduced into the life of the titular nation of the Ukrainian SSR a new Soviet ritualism, the main goal of which was to raise from every Ukrainian a Russified citizen of the Soviet type without national identity and religious beliefs, with a Russian consciousness, mentality and language. The article proves that the ancient church and religious traditions and customs of the Ukrainian people continued to be a part of the everyday culture of Ukrainians. The religious activity of representatives of the Ukrainian ethnic group was especially observed during the celebration of Christmas, Epiphany, Easter and other church holidays. And although the number of adherents of religious rites in the republic was different – from less in the East to more in the West, Christian values, despite atheism, continued to be the basis of the spiritual life of the absolute majority of Ukrainians.

4

Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.

59%

Nikiforow К.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2021

|

vol. 6

|

issue 16

71-82

PL

Po krótkiej kampanii antyreligijnej „szturm nieba” zainspirowanej przez Nikitę Chruszczowa okres zaostrzenia kryzysu ideologicznego w Związku Radzieckim w latach 1965–1985 stał się względnie spokojny dla związków religijnych. Ogólnie w ZSRR, szczególnie w ukraińskiej SRR, a zwłaszcza w regionie donieckim, największą liczbą wspólnot i wierzących posiadała rosyjska Cerkiew prawosławna. Sowiecka polityka religijna, która pozostała jawnie ateistyczna, zaczęła się zmieniać w czasach panowania Leonida Breżniewa przy milczącej akceptacji istnienia Cerkwi. Trend ten był widoczny na poziomie lokalnym. Uwaga autora koncentruje się na regionalnym aspekcie interakcji między władzami sowieckimi a Cerkwią Prawosławną.

UK

Після короткої антирелігійної кампанії “штурму небес”, інспірованої Микитою Хрущовим, період загострення ідеологічної кризи в Радянському Союзі (1965–1985 рр.) став відносно спокійним для релігійних організацій. В СРСР загалом, Українській РСР та Донецькій області зокрема найбільшою за кількістю громад та віруючих була Російська Православна Церква. Радянська релігійна політика, яка залишалася відверто атеїстичною, в епоху правління Леоніда Брежнєва стала змінюватися у бік мовчазного прийняття існування Церкви. Відповідна ця тенденція відображалося й на місцевому рівні. Увагу автора акцентовано на регіональному аспекті взаємодії радянської влади та Православної Церкви.

Refine search results

1 Acta Polono-Ruthenica

1 Historia i Polityka

1 Nowa Polityka Wschodnia

1 TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

2 Kindrachuk N.

1 Nikiforow К.

1 Акопян В.

1 2023

1 2022

1 2021

1 2020

К вопросу о польских сельских общинах Северного Кавказа в межвоенный период (1918–1939)

Ukrainian Language in Educational Institutions of the USSR: 1960s–1970s

Religious activity and expression of national identity of Ukrainians during the introduction of the new Soviet ritual: 1960’s–1970’s

Православна Церква та радянска влада на Донеччині 1965–1985 рр.