Search results

1

XIX-wieczna arystokracja polska w Galicji Wschodniej wobec ruskich (ukraińskich) aspiracji narodowych

100%

Arkusza O., Mudryj M.

Krakowskie Pismo Kresowe

|

2012

|

vol. 4: Galicja jako pogranicze kultur

145-171

EN

century. The formula gente Rutheni, natione Poloni was the most popular among Galician aristocracy of that time as a way of solving the Ukrainian question. Therefore aristocrats often called themselves “Rusyns” (in the territorial sense) and insisted on their right to represent the interests of “Rus”. Initiated from time to time the attempts of Polish-Ukrainian agreement were the external expression of such moods. Often these attempts were opposed to the planned consequences – instead of combining (with subordination of Ukrainians to Polish national political objectives and keeping Ukrainian society within Polish cultural and intellectual space) they showed a rapid process of national emancipation of Ukrainians, and in some sense only deepened the ethnic conflict. On the other hand, these agreements put in order emotions only for a short time, created the illusion of unity so necessary to maintain the relative balance in the society. Eastern Galician aristocrats lost the sense of the real time in their attempt to accommodate national aspirations of Ukrainians in the patriarchal borders. In the early twentieth century they were not able to compete with a group of national democrats (endecy), who built his political and national strategies on the basis of the modern nationalism. In this sense, the aristocrats lost “Ukrainian question”. They lost not only to Ukrainians, but also to Polish national democrats who openly declared inability to return the ancient times and stood for uncompromising national struggle.

2

Relacje Polski i Ukrainy 2010–2015 – ukraiński punkt widzenia

100%

Hurak I.

Krakowskie Studia Międzynarodowe

|

2016

|

issue 2

181-201

EN

Poland has repeatedly acted as a reliable ally in promoting Ukraine’s activity on the international stage and during internal political turmoil. Polish leadership played the exceptional role during the Revolution of dignity. Having regard to the aggravation of confrontation, especially Poland’s activity enabled to approve a common position of the EU concerning the events on the Maidan and force Yanukovych to sign the Agreement on settlement of political crisis in Ukraine. From the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine, Poland stressed the inviolability of Ukrainian borders and encourage to the implementation of sanctions against Russia at the various international forums. Since a Poland’s representative has not been involved at the negotiating group on normalization of the situation in Ukraine, intensity of Ukrainian-Polish dialogue on the highest level slightly reduced during 2014–2015. Direct contacts of Ukraine’s leadership with the leaders of Germany and France, which having signiﬁ cant impact on making decisions within the EU and being eligible as partners in the negotiations for Russia, have positive effects. However, they have not allowed to fully using great potential of Ukrainian-Polish strategic partnership.

3

Uchwała rady najwyższej Ukrainy „Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації Українців” i jej rola w stosunkach polsko-ukraińskich

75%

Gil A.

Roczniki Nauk Społecznych

|

2019

|

vol. 11(47)

|

issue 1

7-21

PL

Artykuł przedstawia okoliczności związane z uchwaleniem przez Radę Najwyższą Ukrainy dekretu o obchodzeniu 75. rocznicy zapoczątkowania deportacji Ukraińców z Polski po II wojnie światowej. Prezentuje także uwarunkowania samej deportacji, a także możliwe skutki realizacji tej uchwały. Autor wyraża przypuszczenie, że dyskusja wokół uchwały, a przede wszystkim samej deportacji, wpłynie negatywnie na współczesne stosunki ukraińsko-polskie.

EN

The article presents the circumstances related to the passing of a decree by the Verkhovna Rada of Ukraine on celebrating the 75th anniversary of the initiation of the deportation of Ukrainians from Poland after World War II. It also presents the conditions of the deportation itself, as well as the possible effects of implementing this resolution. The author speculates that the discussion around the resolution, and above all the deportation itself, will negatively affect contemporary Ukrainian-Polish relations.

4

O politykę realną. Ukraińscy konserwatyści Galicji Wschodniej wobec II Rzeczypospolitej (1923–1930)

63%

Gaczkowski M.

Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia

|

2013

|

vol. 1: Między pamięcią a zapomnieniem. Trauma postkomunistyczna

39-54

EN

The Ukrainian conservative political thought in Eastern Galicia evolved around a lack of self-sovereignty. Leading activists during the Ukrainian national revolution were involved in the construction of an independent Ukrainian state. Those experiences led them to conclude that the Galician Ukrainians were too immature to hold an independent state. Their greatest demand of Polish authorities was the autonomy within Poland. Loyalty, however, did not imply either support for the Polish policy or rejection of the independence idea. These moderate political projects did not gain conservatives any support. They were accused of appeasement and opportunism. The events of 1930 showed the failure of Ukrainian conservative thought.

5

проблема Українсько-Польського співіснування в Українській консервативній політичній думці міжвоєнної доби: Липинський versus Томашівський у контексті епохи

63%

Potulnytskyi V.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

67-84

EN

While studying Polish-Ukrainian relations, outstanding Ukrainian conservative thinkers, namely Vjacheslav Lypynskyi and Stepan Tomashivskyi, focused mainly on the problem of distinguishing the role of Poland in the history of the Ukrainian people and on the issue of orientation towards Poland as a factor in the emergence of the Ukrainian state. The role of Poland in the history of the Ukrainian people, according to conservatives, was twofold. On the one hand, it was Poland that paved the way for Ukraine to Europeanization, providing examples of state-style literature and culture. This constructive role of Poland was especially fruitful in comparison with the Asian influences of Moscow. In this context, the conservatives emphasized that these were the Poles who played a key role in the process of separating Ukrainians from Russia, promoting the rise and establishment of the Cossacks and the Hetmanate, as well as creating the very name “Ukraine”. Conversely, the conservatives negatively assessed the Treaty of Hadiach for Ukraine, which, in their opinion, was very rational, on the one hand, and contributed, on the other hand, to the extermination of the elite and aristocratic democracy, and which disorganized the nobility and made it republican by eliminating its chivalrous essence and adding destructive anarchism instead. The conservatives also sharply assessed the Treaty of Warsaw between Petliura and Pilsudski. Simultaneously, Ukrainian monarchists did not consider Poland a force that could play a role in the creation of the Ukrainian state, although they considered the territorial autonomy of Halychyna under Poland as the first stage in educating the citizens of Western Ukraine in the spirit of the state monarchical idea. They took the position of mutual understanding between Ukrainian conservatives and Halychyna Poles in achieving the autonomy of Ukrainian lands under Poland, although they condemned the concept of a federation of Poland and Ukraine in Halychyna under the conditions put forward by Halychyna Ukrainian National Democrats. Conservatives considered such a strategy doomed to failure without the creation of a conservative territorial group in Halychyna composed of local Poles and Ukrainians. Relying heavily on local Poles not affiliated with metropolitan Warsaw, they placed the main emphasis on the internal organization of the monarchists rather than on external allies, including Poland.

UK

Автор статті, спираючись на джерела та методологію школи Анналів, вирізняє позиції двох провідних представників українського традиційного консерватизму як істориків, з одного боку, та політиків, з іншого, щодо ролі Польщі в історії українського народу та окреслення ними перспективи українсько-польських відносин. Автор виводить те спільне, що єднало обох мислителів у осмисленні ролі та місця Польщі в історії України та проєктуванні перспективи взаємин між обома народами, так і акцентує увагу на тому відмінному, що в цьому питанні розводило обох монархістів по різні сторони дискурсу. Автор визначає, що єднала обох мислителів як істориків насамперед визначена ними амбівалентна роль Польщі в історії українського народу. Польща, з одного боку, стала прикладом для України на шляху європеїзації та сприяла утворенню козацтва та гетьманства, а, з іншого, принесла Україні такі явища, як Гадяцька унія, шляхетська демократія та Варшавське перемир’я, які відіграли, на думку обох мислителів, негативну роль в історії України. Автор статті визначає і спільні погляди обох мислителів як чільних політиків монархічного напряму на конструктивну роль ідеології українського консерватизму, який сприяв встановленню рівності у відносинах між обома народами. Спільні погляди обидва діячі виявили і на необхідність створення в Галичині консервативної територіальної групи, складеної з поляків та українців, що була би покликана сприяти налагодженню дружніх відносин між обома народами. Серед відмінного в історичних позиціях обох українських мислителів щодо Польщі автор статті виділяє їхню характеристику польської політики українських гетьманів, зокрема Хмельницького. Відмінним для обох мислителів як політиків стало трактування ними доречності орієнтації України на Польщу. Тут Липинський врівноважував роль Польщі та Москви, а Томашівський виразно протиставляв конструктивну, на його переконання, пропольську орієнтацію України усім іншим орієнтаційним напрямам. Автор відзначає, що Липинський пропонував сепарацію України від Польщі як ключову засаду української політики, в той час як Томашівський ставив Польщу Україні у приклад успішної реалізації прозахідного напряму державної політики.

6

Невідома повість з української історії Бориса Грінченка

63%

Єсипенко Д.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2017

|

issue 3

174-195

RU

Впервые печатается незавершенное прозаическое произведение украинского писателя Бориса Гринченко о событиях XVII в. Этот художественный текст прямо не упоминается в критической литературе. В сопроводительной статье освещается история его создания, в частности обстоятельства, помешавшие автору реализовать свое намерение. Особое внимание обращено на оригинальность произведения: показ событий глазами женщины, благородной польской дамы. В печатаемом тексте прослежены аналогии в изображении частных и общественных коллизий как следствия отличного социального и национального происхождения героев, а также в драме Николая Костомарова Переяславская ночь и романе Пантелеймона Кулиша Черная рада.

EN

The unfinished novel by Ukrainian writer Borys Hrinchenko about the 17th century has just been published for the first time. Literary critics have never directly mentioned this literary text. The article examines the history of the creation of the novel; in particular, the circumstances that prevented the author from finishing it. Special attention is paid to the originality of the work, the displaying of the events through the eyes of a woman, a Polish noble lady. The article also traces similarities in the representation of private and public conflicts caused by social and issues found in Hrinchenko’s novel and Mykola Kostomarov’s drama Pereyaslav’ska Nich (Pereyaslav night) and Panteleimon Kulish’s novel Chorna Rada (The Black Council).

7

«Szopki i hałaburdy». Osyp Nazaruk o Polsce i o Polakach

51%

Gaczkowski M.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2019

|

vol. 10

53-74

EN

Osyp Nazaruk (1883–1940) was a Ukrainian lawyer, politic, publicist and novelist descended from Galicia. His literary production is devoted mainly to Ukrainian-Polish neigbourhood. In historical literature Nazaruk is known as a proponent of Ukrainian agreement during the inter-war period as well as a supporter of taking the “real» (loyal to Warsaw) political course by Ukrainian politics in the second Polish Republic. The article analyzes Nazaruk’s journalistic production from almost forty years. Separate subsections are devoted to the Ukrainian-Polish relations – in Nazaruk’s analysis – at the beginning of the 20th century, during World War I and the Ukrainian revolution, the second Polish Republic as well as during World War II. In his writing a generally negative stereotype of Poles and Poland dominates, however, his approach varies depending on many factors.

UR

Осип Назарук (1883–1940) – український адвокат, політик, публіцист і письменник. Родом із містечка Бучач, що на сході Галичини. В багатій творчій спадщині письменника О. Назарука суттєве місце займає питання українсько-польських відносин та його ставлення до Польщі, поляків і польської культури. Історична довідкова література, особливо в Польщі, про О. Назарука подає таку інформацію: політик із міжвоєнного періоду, що представляв кола консерваторів Східної Галичини, прихильник українсько-польського порозуміння і лояльності українських політичних угруповань щодо Варшави. О. Назарук відомий як відвертий і безпосередній полеміст, якому легко дається сформулювати категоричні засуди й оскарження своїх опонентів. Був критикований за часто змінювані погляди, пройшов еволюцію свого світогляду – від соціаліста до монархіста. У статті розглянуто твори О. Назарука, передусім публіцистичні, що створені протягом майже сорока років. Їх поділено за хронологічним принципом на чотири групи. Перша з них починається з початком століття – час дебюту авторапубліциста, остання завершується 1917 роком – початком української революції. В наступній частині статті розглянуто праці, що постали в період визвольних змагань (1917–1923). Третя частина містить тексти, що написані в умовах поразки українських національновизвольних подій та переходу Східної Галичини до складу Польщі (1923–1939). Окремо вирішив представити тему ставлення до Польщі та поляків на основі спогадів О. Назарука із жовтня 1939 року. На підставі аналізу праць, що з’являлися протягом кількох десятиліть, постає висновок, що автор намагався створювати переважно негативний, а в період обидвох світових воєн, навіть дуже негативний образ Польщі та поляків. Це зображення було доволі цілісним, хоч іноді зазнавало певних модифікацій, що виникали з політичного контексту і світоглядних метаморфоз автора: наскільки в текстах із двох початкових періодів він картав «панську Польщу», настільки в 1939 році він критикував вже елітарну та недемократичну Польщу. Поміркована тональність праць, написаних між 1927–1939 роками, пояснюється, мабуть, наявністю польської цензури, а також конкретною його політичною метою – намаганням створення автономії для українців у Польщі. Окремим питанням є ставлення О. Назарука до польської культури, зокрема літератури. І хоча він декларував до неї негативний стосунок, проте тяжко переоцінити її вплив – передусім польського романтизму – на формування його світогляду.

Refine search results

1 Krakowskie Pismo Kresowe

1 Krakowskie Studia Międzynarodowe

1 Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia

1 Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

1 Roczniki Nauk Społecznych

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

2 Gaczkowski M.

1 Arkusza O.

1 Gil A.

1 Hurak I.

1 Mudryj M.

1 Potulnytskyi V.

1 Єсипенко Д.

1 2021

2 2019

1 2017

1 2016

1 2013