Search results

1

Odpowiedzialność zespołu ratownictwa medycznego za pozostawienie zwłok pacjenta w miejscu zdarzenia – studium przypadku

100%

Harlecka-Fordey K.

Opolskie Studia Administracyjno-Prawne

|

2015

|

vol. XIII

|

issue 1

45-59

EN

The article refers to the issues related to the liability of members of an emergency response team for leaving the corpse of a victim of a road accident deceased in the course of an emergency first aid action. The author makes an attempt at answering the question if such a particular event may be considered to be violation of the provisions of the Act on the State Emergency Medical Services of 8 September 2006 (uniform text: Journal of Laws of 2013, item 757, as amended) or other legislation regulating the above-mentioned issues. The author raises also the question if leaving the victim’s corpse by members of an emergency response team on the scene of an accident, may constitute the basis for members of the deceased person’s immediate family to take a legal action for infringement of personal interests. Consequently the author examines the liability of members of an emergency response team, both in the aspect of their professional responsibility, as well as their civil-legal liability. However, the findings made by the author lead to the conclusion that the legislation applying in this respect gives no basis for holding members of an emergency response team liable. What is more, based on the author’s findings, it can be concluded that leaving the victim’s corpse on the scene may not make the basis for members of the immediate family of the deceased to bring a lawsuit for violation of their personal rights, i.e. the cult of memory of the deceased person. While the author raises the point that the provisions of art. 262 of the Penal Code (corpse desecration) may be the potential basis of the liability of the members of such emergency response teams. In the author’s opinion, in the case under consideration, behaviours of members of emergency response teams can be judged only in the penal law context.

2

Uznanie za zmarłego a możliwość zawarcia nowego małżeństwa. Wybrane zagadnienia prawa cywilnego i kanonicznego

58%

Mikołajczuk K.

Roczniki Nauk Prawnych

|

2013

|

vol. 23

|

issue 2

93-120

EN

The cessation of marriage is an untypical but rather interesting institution of law. The presented analysis lays emphasis on one spouse being declared dead, the fact which produces certain legal consequences for the life of the other spouse. The fundamental principles that underlie the Family and Guardianship Code provide that marriage is a permanent and virtually lifelong union of two persons. Consequently, the death of either of the spouses is a natural end to their union. The Code does not elaborate on this, presuming this consequence to be so obvious that it became necessary to regulate the cessation of marriage if either spouse is declared dead. A different treatment of cessation of marriage due to a spouse’s death can be found in the provisions of Registry Office Records Act. It provides that a certified copy of a death certificate, among other documents, is a proof that marriage has ceased to exist. Another proof would be a judicial decision on the declaration of death pursuant to the Code of Civil Procedure. A reliable determination of the death of one spouse is of great significance to the life situation of the living spouse, namely his or her civil status and a possibility to re-enter into marriage. Apparently, the Polish legislator favours this new union since it can be annulled only when the nuptrients acted in bad faith knowing that the spouse who was presumed dead was in fact alive. It must be noted that a majority of marriages concluded in Poland are subject to Polish Family Law and Canon Law. Although socially recognised, this fact is not formally and legally uniform since it is subject to two distinct legal orders. They regulate matters concerning disappearance (death) of a spouse differently. Under Canon Law, a diocesan bishop issues a declaration of presumed death, which allows the living spouse to re-enter into sacramental matrimony. This document constitutes only a presumption that a missing spouse is dead. If otherwise were true, the new union is to be broken and the previous spouses reunited.

3

Wybrane konsekwencje prawne śmierci i zaginięcia żywiciela rodziny względem osób uprawnionych do alimentacji a potrzeba wprowadzenia tymczasowej renty rodzinnej

51%

Maciejewska-Szałas M., Świątek-Rudoman J.

Studia Prawnicze KUL

|

2023

|

issue 2

153-173

UK

У статті розглядаються окремі правові наслідки смерті та зникнення годувальника сім’ї для осіб, які мають право на аліменти, у контексті необхідності встановлення тимчасової пенсії у зв’язку з втратою годувальника та запровадження особливого порядку, наслідком якого є встановлення зазначеної пенсії. Для аргументації використовувався догматико-правовий метод. Метою статті є представити та проаналізувати складну процедуру у справах про оголошення померлим та пов’язані з цим сумніви, а також, перш за все, представлення висновків de lege ferenda про введення в правову систему тимчасової пенсії у зв’язку з втратою годувальника у разі його зникнення та можливий порядок її призначення. У разі смерті особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти, виникає право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. З іншого боку, зникнення годувальника не відображається в автоматичному встановленні забезпечення особам, які мають право на аліменти. Юридичне визнання в суді померлою особи, яка пропала безвісти, можливе лише після 10 років, рахуючи з кінця календарного року, в якому особа пропала безвісти. Тому неповнолітні діти на дуже тривалий час позбавлені засобів до існування. Для уникнення подібних ситуацій автори запропонували запровадити тимчасову пенсію у зв’язку з втратою годувальника у разі його зникнення та представили можливий порядок її призначення. Виглядало б це так: подання заяви про призначення тимчасової пенсії у зв’язку з втратою годувальника було б можливе після закінчення річного періоду з дня зникнення годувальникa. Встановлення зазначених обставин будуть проводити правоохороннi органи. Потім, після проведення роз’яснювальної роботи органом пенсійного забезпечення, цей орган встановлює допомогу у вигляді тимчасової пенсії у зв’язку з втратою годувальника. У разі негативного рішення та відмови заявникy відкривається стадія судового провадження, тобто окреме провадження у трудових та соціально-забезпечувальних справах з повною ініціативою доказів та рішенням суду загальної юрисдикції.

RU

Предметом статьи являются отдельные правовые последствия смерти и пропажи без вести кормильца в отношении лиц, имеющих право на алименты, в контексте необходимости установления временной пенсии по случаю потери кормильца и введения специальной процедуры, приводящей к предоставлению указанного пособия. Для целей аргументации в настоящей статье, был использован догматический правовой метод. Цель статьи – представить и проанализировать сложную процедуру в делах об объявлении умершим и сомнений, с ней связанных, а также внести предложения de lege ferenda по введению в правопорядок временной пенсии по случаю потери кормильца в ситуации безвестно отсутствующего кормильца и возможной процедуры ее назначения. Смерть лица, обязанного выплачивать алименты, дает право на пенсию по потере кормильца. В отличие от этого, пропажа кормильца не означает автоматического установления обеспечения для лиц, имеющих право на содержание. Юридически действительное признание судом смерти пропавшего человека возможно, как правило, только по истечении десяти лет с момента окончания календарного года, в котором он пропал. В результате, в частности, несовершеннолетние дети надолго остаются без средств к существованию. Чтобы избежать возникновения подобных ситуаций, авторы настоящей статьи предложили ввести временную пенсию по случаю потери кормильца в случае его пропажи и описали возможную процедуру ее назначения. Это могло бы выглядеть следующим образом: предусмотрена возможность подачи заявления о назначении временной пенсии по случаю потери кормильца правомочным субъектом по истечении года отсрочки со дня пропажи кормильца, при одновременном установлении и проверке указанного обстоятельства правоохранительными органами. Впоследствии, после проведения проверки пенсионным органом, он назначит получателю временное пособие по потере кормильца. В случае принятия решения об отказе и подачи апелляции заявителем открывается стадия судебного производства, т.е. особого производства по делам трудового и социального страхования с полной доказательной инициативой и юрисдикцией общего суда.

EN

The subject of this article is the selected legal consequences of the death and disappearance of the breadwinner for persons entitled to maintenance in the context of the need to establish a temporary survivor’s pension and introduce a special procedure resulting in the award of the benefit in question. For the purpose of the argument, a dogmatic-legal method was used. The aim of the article is to present and analyse the complicated procedure in cases involving declaration of death and related doubts, and above all, the submission of de lege ferenda proposals for the introduction into the legal order of a temporary survivor’s pension in cases when the breadwinner is missing and the possible procedure for its award. The death of the person owing maintenance gives rise to the right to survivor’s pension. In contrast, the disappearance of the breadwinner does not translate into automatic establishment of protection for persons entitled to maintenance. In principle, a legally valid court declaration of the death of a missing person is possible only after a decade since the end of the calendar year in which they disappeared. In view of the above, especially minor children are left destitute for a very long time. In order to avoid such situations, the authors propose the introduction of a temporary survivor’s pension in the event of the disappearance of the breadwinner and outline a possible procedure for its award. It would look as follows: the submission of an application for a temporary survivor’s pension by the rightholder would be possible after a one-year grace period from the date of disappearance of the breadwinner, whilst this circumstance would be determined and verified by law enforcement agencies. Subsequently, following an investigation by the pension authority, it would grant the rightholder a benefit in the form of a temporary survivor’s pension. In the case of a refusal and appeal by the applicant, court proceedings would be opened, i.e. separate proceedings in labour and social security cases with full right to adduce evidence and ordinary court’s jurisdiction.

PL

Przedmiotem artykułu są wybrane konsekwencje prawne śmierci i zaginięcia żywiciela rodziny względem osób uprawnionych do alimentacji w kontekście potrzeby ustanowienia tymczasowej renty rodzinnej oraz wprowadzenia specjalnego trybu postępowania skutkującego przyznaniem wskazanego świadczenia. Na potrzeby wywodu posłużono się metodą dogmatycznoprawną. Celem artykułu jest przedstawienie i analiza skomplikowanego trybu postępowania w sprawach o uznanie za zmarłego i związanych z nim wątpliwości, a przede wszystkim zgłoszenie wniosków de lege ferenda wprowadzenia do porządku prawnego tymczasowej renty rodzinnej w sytuacji zaginięcia żywiciela rodziny i możliwego trybu jej przyznania. Śmierć osoby zobowiązanej do alimentacji rodzi prawo do renty rodzinnej. Natomiast zaginięcie żywiciela rodziny nie znajduje odzwierciedlenia w automatycznym ustanowieniu zabezpieczenia osób uprawnionych do alimentacji. Prawomocne uznanie zaginionego za zmarłego przez sąd jest zasadniczo możliwe dopiero po upływie dekady od końca roku kalendarzowego, w którym zaginął. W związku z powyższym przede wszystkim małoletnie dzieci zostają przez bardzo długi czas pozbawione środków do życia. W celu uniknięcia powstawania takich sytuacji autorki zaproponowały wprowadzenie tymczasowej renty rodzinnej w przypadku zaginięcia żywiciela rodziny oraz przedstawiły możliwy tryb postępowania mającego na celu jej przyznanie. Wyglądałby on następująco: złożenie wniosku o przyznanie tymczasowej renty rodzinnej przez podmiot uprawniony możliwe byłoby po upływie okresu rocznej karencji od dnia zaginięcia żywiciela rodziny, przy czym wskazaną okoliczność ustalałyby i weryfikowałyby organy ścigania. Następnie po przeprowadzeniu przez organ rentowy postępowania wyjaśniającego przyznawałby on uprawnionemu świadczenie w postaci tymczasowej renty rodzinnej. W przypadku decyzji odmownej i odwołania skarżącego otworzyłby się etap postępowania sądowego, tj. postępowania odrębnego w sprawach z zakresu pracy i ubezpieczeń społecznych z pełną inicjatywą dowodową i kognicją sądu powszechnego.

Refine search results

1 Opolskie Studia Administracyjno-Prawne

1 Roczniki Nauk Prawnych

1 Studia Prawnicze KUL

1 Harlecka-Fordey K.

1 Maciejewska-Szałas M.

1 Mikołajczuk K.

1 Świątek-Rudoman J.

1 2023

1 2015

1 2013

Odpowiedzialność zespołu ratownictwa medycznego za pozostawienie zwłok pacjenta w miejscu zdarzenia – studium przypadku

Uznanie za zmarłego a możliwość zawarcia nowego małżeństwa. Wybrane zagadnienia prawa cywilnego i kanonicznego

Wybrane konsekwencje prawne śmierci i zaginięcia żywiciela rodziny względem osób uprawnionych do alimentacji a potrzeba wprowadzenia tymczasowej renty rodzinnej