Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 5

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  non-existence
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1

Aristotle's Correspondence Theory of Truth and What Does Not Exist

100%
Elsby C.
Logic and Logical Philosophy
|
2016
|
vol. 25
|
issue 1
57-72
EN
While nowhere does he use the term to refer to his own theory, Aristotle is often thought to exemplify an early correspondence theory of truth. In the paper, I examine the textual evidence used to support the idea that Aristotle holds a correspondence theory of truth, and to infer the nuances of this theory. I hold that Aristotle’s theory of truth can account for terms that signify non-existent things, i.e., that on Aristotle’s account, an assertion is not automatically false given its subject term’s “failure to refer”. Terms do not refer for Aristotle, they signify (and his use of the concept of signification extends far beyond linguistic reference).
2

Репрезентация страха смерти в произведениях современной русской литературы о войне

84%
Polekhina M.
Slavica Wratislaviensia
|
2018
|
vol. 166
481-493
EN
Representation of the fear of deathin modern Russian war literature This article is focusing on one of the relevant problems of modern war prose, “people in the face of death” through the lens of anthropology and culture history. The concept of war itself is accompanied with a discussion of a number of existential issues, the fear of death in war is reviewed as the state in which a human recognizes the real possibility of his non-existence, something that absorbs and disintegrates the human. The fear of non-existence in this case is not a result of thoughts of natural life cycle, but of the recognition of inevitability of one’s demise as living through one’s own finality, eschatology. The constant presence of the Reaper in war changes the protagonists worldview, shows the fragility of human life, makes them live every moment differently and at the same time devalues life in and of itself. This is what makes the issue of human behaviour at Death’s door relevant. Each and every instance of encountering death creates different reactions, however, the fear of non-existence, its measurement or lack thereof is an indicative of individuality, readiness in the wake of eternity. The opposition of existence and non-existence is expanded through defining a specific and described category of non-existence, which is presented as a special kind of Death’s cultural ontology, the roots of which go into Russian modernism, albeit without characteristic romanticizing of it. Dominant in such mortality are the fear of “the void”, “finality of all being”, bearing in the context of modern prose a diverse spectrum of axiological connotations. The fear of non-existence is also viewed from the point of being afraid of being God-forsaken in case of a global historic disaster, which can only be combatted with recognition of infinite universe and infinity of one’s inner universe, of eternal life and of endless mercy of God.
UK
Репрезентацiя страху смертіутворах сучасної російської літератури про війну У статті розглядається одна з актуальних проблем сучасної прози про війну: особистість перед обличчям смерті в культурно-історичному та антропологічному контексті. Концепт „війна”, повязаний з осмисленням цілого ряду екзистенціальних проблем, страх смерті на війні досліджується як стан, в якому людина усвідомлює можливість свого не-буття, як дещо поглинаюче і розвтiлюче в людині людину. Страх не-буття породжується не думкою людини про те, що все має тимчасовий характер, а його усвідомленням неминучості власної загибелі, це пережита людиною власна кінцівка, есхатологія. Відчуття постійної присутності смерті на війні змінює уявлення героїв про світ, показує крихкість людського життя, змушує по-особливому відчувати кожну його мить і одночасно знецінює життя як акт існування. Тому так гостро постає питання про поведінку людини перед обличчям смерті. Кожен факт зіткнення індивідуума зі смертю породжує різні реакції, але страх не-буття, його міра або його відсутність уявляє собою маркер індивідуальності, її готовності зустрічі з вічністю. Характер опозиції буття — не-буття поширюється за рахунок введеної і маркованої графічно категорії не-буття, що постає особливим типом культурної онтології смерті, витоки якого криються в російському модернізмi, однак без характерної для нього романтизації. Домінантами такого типу мортальності є страх порожнечі, кінцівки всього сущого, що володіють в контексті сучасної прози різноманітним спектром аксиологiчних конотацій. Страх не-буття розглядається як страх богооставленостi людини в ситуації глобальної історичної катастрофи, протистояння з яким можливо через усвідомлення нескінченності світу і людини, через віру у вічне життя, в безмежну милість Бога.
3
Publication available in full text mode
Content available

Eriugeny ontologiczna koncepcja rzeczywistości

67%
Grzegorzyca A.
Studia Philosophiae Christianae
|
2016
|
vol. 52
|
issue 2
53-69
EN
In a 2009 general audience, Benedict XVI offered the short deliberation concerning the thought of Eriugena, whose views were condemned four times. Eriugena’s concept was most often viewed in history as a pantheistic vision of reality, contrary to Christianity, or as Christian Neo-Platonism. The article is an attempt to portray Eriugena’s ontological vision of reality in the frame of his philosophical system. According to his division of reality into existence and non-existence and the adopted criteria of identity, the article also constitutes an attempt to analyze what this division means for such categories as God, causes of the thing, man, sensory things, and matter. Eriugena’s views penetrated into European philosophy and in a subtle, unappreciated way had an influence, and Eriugena himself was not properly understood.
PL
W 2009 roku Benedykt XVI podczas audiencji generalnej zaproponował krótkie rozważanie dotyczące myśli Jana Szkota Eriugeny, którego poglądy zostały czterokrotnie potępione. Filozofia Eriugeny bywała w historii najczęściej ujmowana jako sprzeczna z chrześcijaństwem panteistyczna wizja rzeczywistości lub patrystyka i chrześcijański neoplatonizm. Artykuł jest próbą ukazania ontologicznej wizji rzeczywistości, którą Eriugena zaproponował w ramach autorskiego systemu filozoficznego. Zgodnie z wynikami rozważań nad zaproponowanym przez filozofa podziałem rzeczywistości na byt i niebyt oraz przyjętym kryterium podziału, artykuł stanowi również próbę analizy, czym ten podział skutkuje dla takich kategorii, jak Bóg, przyczyny rzeczy, człowiek, rzeczy zmysłowe i materia. Poglądy Eriugeny przeniknęły do europejskiej filozofii i w sposób ukryty oddziaływały, choć nie zostały w pełni docenione, a sam filozof nie został właściwie zrozumiany.
4

Między roszadą a niebytem. Milana Kundery wadzenie się ze śmiercią

67%
Skibska A. M.
Slavica Wratislaviensia
|
2019
|
vol. 168
349-361
EN
Between a castling move and non-existence: Milan Kundera’s self-quarreling death The article is initiated by an introductory assumption regarding the funeral structure of writing which, in the process of its self-constitution, always has to face the absence of its content being a subject of thematization. Maintaining the aforementioned assumption and referring to certain philosophical contexts (Heidegger, Lévinas, Derrida), the author tends to concentrate subsequently on Agnes, the elliptical character of Immortality, since she is perceived as an embodiment of being realized between a strategy of a castling move and a desire of non-existence. In order to accomplish this desire, Agnes conducts a peculiar game of subtraction, consisting in the gradual erasing of the traces of her own existence. The final event of splitting up with the world means, therefore, a definitive gesture of withdrawing from mankind with which Agnes cannot neither reconcile nor identify.
CS
Mezi rošádou a nebytim: Kunderovo hádání se smrti Vstupním předpolkadem tohoto článku je existence funerální struktury pisma, které vzniká vždy za nepřítomnosti obsahu, jenž je předmětem tematizace. Pokud to příjmeme jako fakt a budeme na tento předpoklad aplikovat tanatické filozofické kontexty (Heidegger, Lévinas, Derrida), budeme se moci plně soustředit na eliptické hrdince Nesmrtelnosti, protože ztělesňuje existenci rozprostírajicí se mezi strategií šachové rošády a touhou po nebytí. Na cestě spějíci k realizaci této touhy Ahnes propadá hře spočívajicí v postupném zatracování vlastní existence. Závěrečné rozloučení Agnes se světem symbolizuje její konečné odmítnutí lidstva, se kterým se nedokáže vyrovnat nebo identifikovat. Směřováni hrdinky k nebyti je tedy literárním konstruktem, prostřednictvím kterého Kundera kriticky nahlíži na lidský druh a vynikajicim způsobem reviduje konvenčni pohledy na vlastnosti, které jsou lidem píipisovány.
5
Publication available in full text mode
Content available

Trzy rozumienia „generatio” w herezji Ariusza oraz sposoby ich przezwyciężenia w tekstach Tomasza z Akwinu

51%
Gałuszka J.
Rocznik Tomistyczny
|
2013
|
vol. 2
69-77
EN
In this article I present a philosophical considerations of theological heresy of presbyter Arius from the perspective of Aquinas’ criticism included in his works, with special honors Summa contra Gentiles. I show the role of Aristotle’s philosophy in creating the ancient Arianism, as well as its scholastic overcome. Analyzing the arguments of Arius, I familiarize myself with the concept of birthing Word as metaphysical substantial change, the transition from potency to act or movement perfecting. We are getting to know the thinking of Aquinas, exploring arguments of Alexandrian presbyter with the help of the same philosophy of Stagirite and winning this timeless intellectual startup.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.