Стаття пропонує до розгляду літературознавчу інтерпретацію сучасної російсько-української війни, відображеної в авторських текстах останніх років. З огляду на те, що вона триває, відповідно змінюється і досвід цієї війни її учасниками, спостерігачами, і трактування цього досвіду. Найгостріші проблеми глобального, власне українського та індивідуального вимірів події знайшли і продовжують знаходити свої відображення у численних творах мистецтва, що свідчить про активний процес культурної рефлексії травматичного досвіду. Основна дослідницька увага у статті звернена на особливості еволюції літературної рецепції актуальної історичної події, її розуміння крізь призму пам’яті минулого, культури, суспільно-політичних реалій. Особливо важливим є акцент на травматичному досвіді як персонажів аналізованих текстів, так і українського суспільства загалом. Автор статті намагається простежити, як змінюється відображення війни в мистецтві, зокрема у літературі. Спочатку вона представлена як наслідок конфлікту посттоталітарних пам’ятей в українській культурі, згодом як суспільна національна травма і, зрештою, як травма особиста на рівні окремої долі, окремого досвіду. Саме на останньому варіанті зосереджено основну дослідницьку увагу у цій студії.
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.