Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: przysłowia ludowe

Sort By:

Limit search:

Kult Świętej Barbary w polskiej religijności ludowej

100%

Kupisiński Z.

Roczniki Teologii Fundamentalnej i Religiologii

2012

vol. 4

241-257

The purpose of this article is to show the importance of Saint Barbara in Polish traditions and folk religion. The study is based mainly on the author’s ethnographic field research conducted in the regions of Opoczno and Radom in 1990-1993, and in 1995-2005, as well as on research about St. Barbara’s cult featured in master’s theses and doctoral dissertations written at the Institute of Fundamental Theology of John Paul II Catholic University of Lublin. The article consists of three sections. First, the figure of St. Barbara is introduced with focus on her biography. In the second part, the role of this Saintly Woman in Polish folk religion is illuminated, and in the third section, the significance of the St. Barbara cult is presented through customs and folk proverbs. In Poland, the cult of St. Barbara has a very long and lively tradition, and can be traced to the Wawel Cathedral in Krakow. The first mention of this Saint in liturgy is found in the “Gertrude Psalter”, dating from 11th Century and belonging to a daughter of the early Polish King Mieszko II. St. Barbara is the patroness of a good death, virtuous brides and family life, and is the protectoress from fires, thunderstorms, and sickness of the plague, as well as cemetery chapels. She is venerated primarily by people who are exposed in their occupations to unexpected sudden death, such as miners, steel workers, sailors, fishermen, soldiers, masons, prisoners, bricklayers, gunners, carpenters, blacksmiths, and manufacturers of fireworks. Employees of these professions honor St. Barbara in their own specific ways. Placing the Feast of St. Barbara on December 4 has contributed to the fact that around her, as the Patroness of this day, there have arisen a lot of proverbs predicting the weather for Christmas. Some of these sayings have survived to modern times, and testify to the vitality of the cult of St. Barbara and her popularity in a folk religiosity in Poland.

Zagadnienia prawa zwyczajowego w badaniach Andrija Jakowliwa

100%

Bedrii M.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2019

vol. 10

75-87

Andriy Yakovliv (1872–1955) was a well-known law and history researcher, social activist and politician, one of the founders of Ukrainian legal science in the Diaspora, and a prominent representative of Ukrainian legal thought in the 20th century. During the Ukrainian Revolution of 1917–1921 he showed his political and administrative skills in important positions in the power system of the Ukrainian state. After its fall, he led a political and scholarly activity in exile in Czechoslovakia and the Republic of Poland, and after World War II in Belgium and the United States. Among Yakovliv’s scientific considerations on the subject of law, special attention is deserved by the problems of customary law. These researches are reflected in his numerous works. Customary law issues in Yakovliv’s research can be divided into three main blocks: the concept and nature of customary law; form of legal customs; organization and activity of customary law courts. He systematized the existing approaches to understanding the customary law into three groups: mechanical (decisive in the context of the legal nature of the custom is a fact of uniform and long-standing observance of a certain type of behavior); spiritualistic (they recognize the primacy of legal custom internal standing);mixed (concurrently importance of both factors – implementation and recognition of legal customs).

Визначним представником української правової думки ХХ століття є Андрій Яковлів (1872–1955) – відомий дослідник права та його історії, суспільний дія і політик, один із засновників української юридичної науки в діаспорі. Він народився у Чигирині – давній козацькій столиці, а навчався у Київському і Тартуському університетах. Провадив правничу діяльність у публічній адміністрації та адвокатурі. Під час української революції 1917–1921 проявив політичні й адміністративні здібності на важливих посадах у системі влади Української держави. Після її падіння продовжував політичну і наукову діяльність в еміграції у Чехословаччині та Польщі, а по завершенні ІІ світової війни – у Бельгії і США. Серед його наукових роздумів на правову тематику особливої уваги заслуговують проблеми звичаєвого права. Ці рефлексії відображені у його працях «Українське право» «Про копні суди на Україні», «Околиці (округи) копних судів XVI – XVIII ст. на Україні», «До питання про ґенезу копних судів на Україні», «Впливи старочеського права на право україно-литовської доби XV–XVI ст.», «Українські народні приказки та звичаєве право», «Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einflüsse auf das ukrainische Recht im XVI–XVIII Jahrhundert», «Цивільне право», «Український кодекс 1743 року «Права, по которым судится малороссійскій народ»: його історія, джерела та систематичний виклад змісту» та ін. Хоча більшість із названих праць вчений написав у еміграції, вони сповнені глибини та ретельності аналітичних висновків. Проблеми звичаєвого права у дослідженнях А. Яковліва можна поділити на три основні блоки: поняття та характер звичаєвого права; форма правових звичаїв; організація та здійснення звичаєвого судочинства. Вчений підтримував думку про те, що питання звичаєвого права належить до найбільш складних проблем юридичної науки. Аналізуючи існуючі підходи до розуміння правового звичаю, А. Яковлів систематизував їх у три групи: механічні (вирішальним у контексті правової природи звичаю є сам факт одноманітного та довготривалого дотримання певного типу поведінки); спіритуалістичні (визнають пріоритет внутрішнього становлення правового звичаю); змішані (констатують однакову важливість як реалізації, так і визнання правових звичаїв). На підставі аналізу документів і архівних матеріалів про діяльність українських громадських судів, А. Яковлів дійшов до висновку про те, що не тільки судді, але і сторони та публіка під час судового розгляду демонстрували великі знання з українського звичаєвого права. Вони часто цитували норми звичаєвого права, передаючи їх зміст у стислих реченнях. Шляхом постійного використання протягом тривалого періоду ці речення трасформувалися у короткі, але виразні та яскраві мовні формули, у яких скристалізувалися основні принципи звичаєвого права та народної правосвідомості. Ці правові формулювання згодом увійшли до загального використання українського народу та стали приказками й іншими пареміями. Для систем звичаєвого права є характерними спеціальні органи правозастосування – так звані суди звичаєвого права. В історії українського звичаєвого права такими органами були копні, козацькі та інші суди, діяльність яких забезпечувала юридичну чинність його норм. А. Яковлів досліджував різні аспекти українського звичаєвого судочинства, однак основним предметом його досліджень у згаданому напрямі були копні суди – колегіальні судові органи сільських громад, які функціонували на українських і білоруських землях у XIV – XVIII ст. Вчений проаналізу вав походження копних судів, копні округи, особливості устрою та процесу копного судочинства.

Refine search results

1 Roczniki Teologii Fundamentalnej i Religiologii

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Bedrii M.

1 Kupisiński Z.

1 2021

1 2019

Search results

Kult Świętej Barbary w polskiej religijności ludowej

Zagadnienia prawa zwyczajowego w badaniach Andrija Jakowliwa