Search results

1

Current Issues of Peace and Security Taking Into Account Aggressive Policy of the Russian Federation

100%

Nikiforenko V., Kuryliuk Y.

Przegląd Strategiczny

|

2023

|

issue 16

283-296

PL

W niniejszym artykule podjęto kwestię naruszenia zasady integralności terytorialnej (integralności) lub niezależności politycznej państw w latach 1946–2022. Podejście to opiera się na badaniu i zrozumieniu krajowych i zagranicznych źródeł literackich, statystyk, aktów prawnych. Wykorzystane zostaną więc metody historyczne, porównawcze, formalne prawne i prognostyczne. Ustalono, że Rosja po otrzymaniu statusu samodzielnego podmiotu na arenie międzynarodowej, zaraz po rozpadzie ZSRR, niemal natychmiast zaczęła wykazywać oznaki agresji. Aby promować swoje geopolityczne ambicje, wykorzystuje luki w prawie międzynarodowym, środki informacji i wpływu psychologicznego, korupcję, szantaż, prawo siły, najemników, kolaborantów, próbując napisać historię na nowo. Przebieg konfliktów zbrojnych Rosji w Republice Mołdawii, Czeczenii, Gruzji, Syrii i na Ukrainie pokazuje, że skala naruszeń traktatów międzynarodowych, praw człowieka i zasad prowadzenia działań wojennych rosła wraz ze wzrostem jej zdolności militarnych. Podczas działań wojennych na terytorium niepodległej Ukrainy Rosja wykazała pełną listę oznak agresji, zgodnie z rezolucją Zgromadzenia Ogólnego ONZ nr 3314 (XXIX) z 14 grudnia 1974 r. Świadczy to o tym, że przed atakiem zbrojnym na Ukrainę agresor był przekonany, że nie można go ścigać i ukarać. Miał też nadzieję, że jego następna ofiara nie będzie mogła otrzymać międzynarodowej pomocy politycznej, gospodarczej, wojskowej i społecznej. Niektóre działania Rosji na arenie międzynarodowej noszą znamiona terroryzmu państwowego. W ciągu ostatnich dziesięciu lat w Rosji uformował się faszystowski reżim. Nadużycie weta nie doprowadziło do wykluczenia kraju-agresora z Rady Bezpieczeństwa ONZ. Aby powstrzymać agresję Rosji i zapobiec podobnym wydarzeniom w przyszłości, zmian wymaga prawo międzynarodowe, należy też postawić przed sądem przywódców politycznych i wojskowych Republiki Białoruś i Rosji. Powinno się także uaktualnić Kartę Narodów Zjednoczonych, zmienić uprawnienia Zgromadzenia Ogólnego ONZ oraz pozbawić Rosję prawa udziału w operacjach pokojowych.

EN

This article examines the issue of violation of the principle of territorial integrity (integrity) or political independence of states from 1946 to 2022. The approach is based on the study and understanding of domestic and foreign literary sources, statistics, legal acts. So, the historic, comparative, formal juridical and prognostic methods will be used. Russia gained the status of an independent entity in the international arena immediately after the collapse of the Soviet Union. Almost immediately, it began to show signs of aggression. To promote its geopolitical ambitions, it uses gaps in international law, information and psychological measures, corruption, mercenaries, collaborators, blackmail, the law of force, and tries to rewrite history. The course of military conflicts involving Russia in Moldova, Chechnya, Georgia, Syria and Ukraine shows that the scale of violations of international treaties, human rights and the rules of warfare has increased in line with the strengthening of its military capabilities. During the hostilities on the territory of independent Ukraine, Russia showed a complete list of signs of aggression, as defined by UN General Assembly Resolution 3314 (XXIX) of December 14, 1974. This shows that before the armed attack on Ukraine, the aggressor was convinced that it could not be brought to justice and punished. It also hoped that his next victim would not be able to receive international political, economic, military and social assistance. Some actions of Russia in the international arena have signs of state terrorism. During the last ten years, a fascist regime has formed in Russia. The abuse of the veto did not lead to the expulsion of the aggressor country from the UN SC. To stop Russia’s aggression and prevent similar developments in the future, the issues of improving international law, bringing to justice the political and military leadership of the republic of Belarus and Russia, improving the UN Charter, the powers of the UN General Assembly, depriving Russia of the right to participate in peacekeeping operations.

2

Oсобливості оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій Президента України)

100%

Tsikul I.

Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne

|

2023

|

vol. 9

|

issue 1

37-53

EN

The article analyzes the features of updating communication strategies of power institutes in the conditions of Russian aggression (on the example of the communications of the President of Ukraine). Considering the communication strategies of power institutes from the standpoint of an interactionist approach, which involves the interaction of equal subjects, the author defines their activities as political actors, aimed at creating a stable information space, which helps to maximize the involvement of all interacting actors participating in communication processes. A systematic analysis of the communication practices of power institutes in Ukraine allows us to assert the need to optimize the communication activities of political actors. The practices of implementing communication strategies of power institutes in Ukraine are characterized by a number of problems related to information openness and communication ability. Institutions of power in the conditions of martial law attach great importance to communication, which was reflected in the renewal of the communication strategy of the President of Ukraine. Features of V. Zelenskyi's communication strategy are defined as (1) constant presence in the national media space, (2) communication ability in the international arena, and (3) active use of the space of social networks. The specified features can be considered as specific markers of communication during the period of military aggression of the Russian Federation against Ukraine.

PL

Artykuł analizuje cechy aktualizacji strategii komunikacyjnych instytucji rządowych w warunkach rosyjskiej agresji (na przykładzie komunikatów Prezydenta Ukrainy). Rozpatrując strategie komunikacyjne instytucji rządowych z punktu widzenia podejścia interakcjonistycznego, polegającego na interakcji równorzędnych podmiotów, autor definiuje ich działania jako aktorów politycznych, mające na celu stworzenie stabilnej przestrzeni informacyjnej, która pomaga maksymalizować zaangażowanie wszystkich oddziałujących aktorów w procesach komunikacyjnych. Systematyczna analiza praktyk komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie pozwala stwierdzić potrzebę optymalizacji działań komunikacyjnych aktorów politycznych. Praktyki wdrażania strategii komunikacyjnych instytucji rządowych na Ukrainie charakteryzują się szeregiem problemów związanych z otwartością informacyjną i zdolnością komunikacyjną. Instytucje władzy w warunkach stanu wojennego przywiązują dużą wagę do komunikacji, co znalazło odzwierciedlenie w odnowie strategii komunikacyjnej prezydenta Ukrainy. Cechy strategii komunikacyjnej W. Zełenskiego to (1) stała obecność w ogólnopolskiej przestrzeni medialnej, (2) umiejętność komunikowania się na arenie międzynarodowej oraz (3) aktywne korzystanie z przestrzeni portali społecznościowych. Wymienione cechy można uznać za swoiste wyznaczniki komunikacji w okresie agresji zbrojnej Federacji Rosyjskiej na Ukrainę.

UK

У статті здійснено аналіз особливостей оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій президента України). Розглядаючи стратегії комунікації інститутів влади з позиції інтеракціоністського підходу, що передбачає взаємодію рівноправних суб’єктів, автор визначає їх діяльність політичних акторів, спрямовану на створення стійкого інформаційного простору, яка сприяє максимізації залучення всіх взаємодіючих акторів, що беруть участь у процесах комунікації. Системний аналіз практик комунікації інститутів влади в Україні дозволяє стверджувати про необхідність оптимізації комунікативної діяльності політичних акторів. Практики впровадження стратегій комунікації інститутів влади в Україні характеризуються низкою проблем, пов’язаних з інформаційною відкритістю та комунікаційною спроможністю. Інститути влади в умовах воєнного стану надають важливого значення комунікації, що знайшло своє відображення в оновленні стратегії комунікації президента України. Особливостями стратегії комунікації В. Зеленського визначено (1) постійну присутність у національному медіа-просторі, (2) комунікаційну спроможність на міжнародній арені та (3) активне використання простору соціальних мереж. Означені особливості можна розглядати як специфічні маркери комунікації періоду військової агресії рф проти України.

3

Динаміка розгортання деліберативих практик моделювання процесу відновлення України

88%

Rotar N.

Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne

|

2023

|

vol. 9

|

issue 1

11-35

EN

The article studies the deliberative process, the subject field of which was formed around the problem of overcoming the devastating consequences inflicted on all areas of the functioning of Ukrainian society by the Russian aggressor, who launched a large-scale armed aggression against a sovereign democratic state in February 2022. It is established that today a system of markers of effective deliberation has been formed, the result of which could be the potential development of a consolidated, agreed, systematized vision of the update and a step-by-step plan for its implementation. It has been proved that an institutionalized space of deliberation of recovery of Ukraine was formed, structurally represented by the level of the national plane of deliberation and the level of the international plane of deliberation, which are in constant communication interaction, which is ensured by the normative principles of their functioning. It is substantiated that within the framework of the institutionalized space of the URC, a circle of active subjects (the Ukrainian state, the European Union, the World Bank, international organizations, partner states) and a circle of potential subjects (public organizations, private business, cities and regions of the European Union) of deliberation of the principles of Ukraine’s recovery. In the process of deliberation, there was a consolidation of the positions of the participants in this process in terms of determining the timing of the start of recovery, which should begin under martial law and russia's aggression against Ukraine, but a number of positions were formulated regarding the stages and their essence. Each of the parties to the process of deliberation adheres to its own position regarding leadership in this process. According to the official position of the EU, a recovery of this magnitude, taking place on the European continent, needs EU leadership, implemented in cooperation with international partners. The Lugano Declaration, which is the result of the first round of deliberation, determined that the recovery process is led and directed by Ukraine. At the same time, GMF experts note that the leadership core of managing the recovery process of Ukraine should be formed by the G7 countries, which, together with Ukraine will appoint a powerful coordinator – the United States, explaining their position by the lack of necessary political and financial resources in the EU. It has been established that the basic consensus decisions in the process of deliberation of recovery of Ukraine relate to the obligations of the subjects of deliberation, reflected in the Lugano Declaration and the relevant guidelines: partnership; focus on reform; transparency, accountability and the rule of law; democratic participation; involvement of all stakeholders; gender equality and inclusion; sustainable development. The consensus reached is also important that the reconstruction process does not take priority over the reform process, the fight against corruption, ensuring the transparency of the exercise of power and the creation of an independent judiciary, since two processes are interconnected.

PL

Artykuł bada proces deliberatywny, którego pole tematyczne ukształtowało się wokół problemu przezwyciężenia destrukcyjnych konsekwencji, jakie we wszystkich sferach funkcjonowania społeczeństwa ukraińskiego wyrządził rosyjski agresor, który w luty 2022 r. napadł na Ukrainę. Planowane jest powstanie rozpoznawalnego i uznanego systemu wskaźników skutecznej deliberacji, którego wynikiem może być potencjalne wypracowanie skonsolidowanej, uzgodnionej, usystematyzowanej wizji odbudowy Ukrainy i stopniowego –etapowy plan jego realizacji. Udowodniono, że ukształtowała się zinstytucjonalizowana przestrzeń rozważań nad odbudową Ukrainy, reprezentowana strukturalnie przez płaszczyznę rozważań narodowych i płaszczyznę rozważań międzynarodowych, które pozostają w ciągłej interakcji komunikacyjnej, co zapewnia m.in. normatywne zasady ich funkcjonowania. Uzasadnione jest, że w ramach zinstytucjonalizowanej przestrzeni URC krąg podmiotów aktywnych (państwo ukraińskie, Unia Europejska, Bank Światowy, organizacje międzynarodowe, państwa partnerskie) oraz krąg podmiotów potencjalnych (organizacje publiczne, prywatne biznes, miasta i regiony UE) zostały jasno określone, toczone są obrady nad zasadami odbudowy Ukrainy. Podczas obrad skonsolidowano stanowiska uczestników tego procesu w kwestii określenia warunków rozpoczęcia odbudowy, która powinna rozpocząć się w warunkach stanu wojennego i agresji Rosji na wielką skalę na Ukrainę, ale szereg stanowisk sformułowano w odniesieniu do definicji etapów i ich istoty. Każda ze stron procesu deliberacji obstaje przy swoim stanowisku dotyczącym przywództwa w tym procesie. Zgodnie z oficjalnie zapisanym stanowiskiem UE, przywrócenie takiej skali na kontynencie europejskim wymaga przywództwa UE realizowanego we współpracy z partnerami międzynarodowymi. Deklaracja z Lugano, będąca wynikiem pierwszej rundy obrad, ustaliła, że proces odbudowy jest prowadzony i kierowany przez Ukrainę. Zamiast tego eksperci GMF podkreślają, że trzon przywódczy procesu odbudowy Ukrainy powinny stanowić kraje G7, które wraz z Ukrainą wyznaczą potężnego koordynatora – USA, tłumacząc swoje stanowisko brakiem niezbędnych środków politycznych i finansowych w UE. Ustalono, że podstawowe ustalenia konsensusu w procesie obrad nad odbudową Ukrainy dotyczą zobowiązań podmiotów obrad, odzwierciedlonych w Deklaracji Lugano i odpowiednich przewodnich zasadach: partnerstwo; skupić się na reformach; przejrzystość, odpowiedzialność i praworządność; udział demokratyczny; zaangażowanie wszystkich zainteresowanych stron; równouprawnienie i włączenie płci; zrównoważony rozwój. Istotne jest również osiągnięcie konsensusu, że proces naprawczy nie ma pierwszeństwa przed procesem reform, walką z korupcją, zapewnieniem przejrzystości sprawowania władzy i utworzeniem niezależnego wymiaru sprawiedliwości, gdyż te dwa procesy są współzależne

UK

У статті досліджено дискусійний процес, тематичне поле якого сформувалося навколо проблеми подолання деструктивних наслідків російського агресора в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства, який у лютому 2022 р. здійснив повномасштабне вторгнення на Україну. Встановлено, що сьогодні буде створено впізнавану та визнану систему індикаторів ефективного обговорення, наслідком чого може стати потенційна розробка консолідованого, узгодженого, систематизованого бачення відбудови України та поетапного плану його реалізації. Доведено, що сформувався інституціоналізований простір міркувань щодо відбудови України, структурно представлений площиною національних міркувань і площиною міжнародних міркувань, які перебувають у постійній комунікаційній взаємодії, що забезпечує, серед іншого, нормативні принципи їх функціонування. Обґрунтовано, що в інституціоналізованому просторі УРК коло активних суб’єктів (Українська держава, Європейський Союз, Світовий банк, міжнародні організації, країни-партнери) та коло потенційних суб’єктів (громадські організації, приватний бізнес, міста і регіони ЄС) були чітко визначені, обговорення принципів реконструкції України. Під час зустрічі були консолідовані позиції учасників цього процесу щодо визначення умов початку відбудови, яка має розпочатися в умовах воєнного стану та широкомасштабної агресії Росії проти України, але сформульовано ряд позицій щодо визначення етапів та їх сутність. Кожна сторона процесу обговорення зберігає свою позицію щодо лідерства в процесі. Відповідно до офіційно зафіксованої позиції ЄС, відновлення такого масштабу на європейському континенті вимагає лідерства ЄС у співпраці з міжнародними партнерами. Луганська декларація, яка стала результатом першого раунду обговорень, встановила, що процес реконструкції очолює та спрямовує Україна. Натомість експерти GMF наголошують, що лідерським ядром процесу відбудови України мають стати країни G7, які разом з Україною виділять потужного координатора – США, пояснюючи свою позицію відсутністю необхідних політичних і фінансових ресурсів у державі. Було встановлено, що основні висновки консенсусу в процесі обговорення питань відновлення України стосуються зобов’язань учасників обговорення, як це відображено в Луганській декларації та відповідних керівних принципах: партнерство; спрямованість на реформи; прозорість, підзвітність і верховенство права; демократична участь; залучення всіх зацікавлених сторін; гендерна рівність та інклюзія; cталий розвиток. Також важливо досягти консенсусу щодо того, що процес відновлення не має пріоритету над процесом реформ, боротьбою з корупцією, забезпеченням прозорості здійснення влади та створенням незалежної системи правосуддя, оскільки ці два процеси взаємозалежні.

Refine search results

2 Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne

1 Przegląd Strategiczny

1 Kuryliuk Y.

1 Nikiforenko V.

1 Rotar N.

1 Tsikul I.

3 2023

Current Issues of Peace and Security Taking Into Account Aggressive Policy of the Russian Federation

Oсобливості оновлення стратегій комунікації інститутів влади в умовах російської агресії (на прикладі комунікацій Президента України)

Динаміка розгортання деліберативих практик моделювання процесу відновлення України