Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: the crime of rape

Sort By:

Limit search:

Z rozważań o znamionach zmodyfikowanych odmian przestępstwa zgwałcenia z perspektywy polskiego i francuskiego prawa karnego

100%

Brzezińska J.

Nowa kodyfikacja prawa karnego

2016

vol. 41

13-31

The main purpose of this article was to compare the method of typing the crime of rape in a modified (qualified) variation in Polish and French legislation. The first part of the study characterizes the qualifying hallmarks contained in Article 197 of the Polish Penal Code, identifying among them rape with particular cruelty, collective rape (jointly with another perpetrator), as well as against a minor under 15 years of age, or against a relative (against an ascendant, descendant, brother, sister, adoptee, adoptive parent). The second part specifies which of the signs of rape — according to the French legislature — take on the qualifying character. Article 222–24 C.P. indicates among them a qualified rape due to the effect of injury or disability, a rape of a victim belonging to a particular category, e.g. a minor under 15 years of age, in addition an off ence against a person in a specific psychophysical condition (a pregnant woman, an elderly or infirm person). A crime of rape is also considered as a basis for tightening up the criminal liability under the French law, if it concerns a relative (a descendant) or it is committed in connection with the abuse of power (a superior) or it becomes a collective rape, or it has been committed with the use of weapons or in the state of intoxication, or under the influence of drugs. As a final conclusion, it should be noted that the structure of the crime of rape in the qualified type, as provided in the Polish Penal Code, is much less casuistic compared with the French provision (far fewer signs of eligibility). At the same time, these qualifying hallmarks that the Polish legislature has included in the structure of Article 197 § 3 and 4 of the Penal Code fully correspond to the cases provided for in the analogous provisions of Article 222–24 C.P. It seems, therefore, that the national amendment of the Penal Code, which took place on 5 November 2009, which resulted in two new cases of qualified rape (rape on a minor under 15 years of age and incestuous rape) in Article 197 of the Penal Code, shows some desire to align the Polish regulations to European regulations, which certainly deserves a full approval, especially given the extremely high degree of social harm of the cases of the crime of rape.

Przemoc a kobiety w ujęciu feministycznym. Wybrane problemy

51%

Helios J.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2016

vol. 7

57-73

The aim of the present work is an attempt to analyze the concept of violence in the context of women with regard to feminism. In the text I try to point out that women can act in a dual role as: victims and perpetrators of violence/crime. Statistics show that women are less likely to resort to violence than men. However, this does not mean that women do not use violence. Violence is not related to gender. This thesis has been criticized by feminism, which rather focuses on women as victims of violence. The first part of the article discusses two stereotypes of violence based on gender. The second part of the study is devoted to the issue of violence on the basis of regulations of criminal law. They indicated on the one hand, the most common types of crimes committed by women, and on the other, crimes of which women are victims (most representative is the crime of rape).

Метою цієї статті є спроба аналізу поняття насильства у контексті жінок по відношенню до фемінізму. У тексті автор пробує вказати на те, що жінка може виступати у подвійній ролі, як жертва і як виконавець насильства/злочину. Статистика підтверджує, що жінки рідше вдаються до насильства, ніж чоловіки. Однак це не означає, що жінки не застосовують насильства. У літературі ставиться теза, до якої схиляється автор, щодо того що насильство не є пов’язане зі статтю. Ця теза критикується фемінізмом, який радше зосереджується на жінках, які ставали жертвами насильства. Насильство скоєне самими жінками для більшості феміністок становить табу. Теорія чоловічої домінації і візерунок жінки-жертви є недоторканними. Коли вже феміністки починають розглядати цю досить незручну для них тему, то зазвичай виступають три аргументи: насильство жінок є явищем маргінальним; воно завжди є реакцією на чоловіче насильство; агресія жінок є завжди виправданою. У першій частині статті обговорено два стереотипи пов’язані з насильством, за ознакою статі: По-перше, стереотип відсутності сексуальної агресії жінок, насильства з боку жінок. Жінки також бувають агресивними і схильними до насильства, що не змінює факту, що це по відношенню до них частіше застосовується насильство чоловіками. Жінки іноді вбивають і катують не лише в періоди особливо високого рівня насильства. Жінки не завжди вбивають через невдале кохання чи оберігаючись перед чоловіком чи коханцем садистом. Інколи вони роблять це з розрахунком чи з садизму. У даний час збільшується кількість випадків насильства серед неповнолітніх дівчат. Злочинність серед неповнолітніх більшою мірою залежить від культури і середовища, ніж від самої статі. Проблемою є також побутове насильство, яке ототожнюється з жінками, які стають жертвами насильства. Беручи до уваги вказаний стереотип, треба також пам’ятати про те, що жінки дуже часто стають жертвами домашнього насильства. Насильство по відношенню до жінок не є стереотипом, тільки фактом, який стає частиною нашого суспільства. По-друге, стереотип провокації, яка є причиною насильства. Повсякденним є переконання того, що жінки провокують чоловіків своєю поведінкою, вбранням і стилем і це жінки несуть провину за сексуальні вчинки, які по відношенню до них скоюють чоловіки, нібито попередньо їх спровокувавши. Фемінізм вплинув на спосіб сприйняття зґвалтування. Феміністки, які беруть участь у діяльності на користь захисту жертв визначають зґвалтування дещо інакше ніж юристи чи сексологи. Феміністки розглядають зґвалтування у контексті патріархату, у якому мова йде не лише про секс, але в основному про боротьбу. Феміністки/активістки вважають, що жінки мають право до сексуальної автономії. У феміністичному розумінні сексуальне насильство по відношенню до жінок слугує чоловічій домінації. Друга частина статті присвячується проблематиці насильства з точки зору кримінального регулювання. З однієї сторони вказано види злочинів, які найчастіше були скоєні жінками, а з другої сторони злочини, яких жертвами стають жінки (найбільш поширеним є злочин зґвалтування). Насильство є вираженням історично сформованого, нерівного поділу поміж жінками і чоловіками. Жінки набагато пізніше отримали право до навчання і виборче право; вони були виключені з участі у політичному житті; були залежними від своїх чоловіків та батьків. У половині ХХ століття почала розвиватися наука про жертв злочинів. На її розвиток безсумнівно мали вплив американські феміністки, опираючись на свій досвід з жертвами зґвалтувань. Сам факт того, що боротьба з насильством у сім’ї постійно пов’язується з правами жінок, не виникає із звикання, але з реальності, бо жертвами насильства родичів найчастіше є жінки. У зв’язку з насильством концепція синдрому жінки, яка піддається знущанням, побутує не лише у Польщі, але й також у інших європейських країнах. Розвиток цієї концепції набрав надзвичайно цікавого розвитку у судах держав, у яких виступає common law.

Refine search results

1 Nowa kodyfikacja prawa karnego

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Brzezińska J.

1 Helios J.

2 2016

Search results

Z rozważań o znamionach zmodyfikowanych odmian przestępstwa zgwałcenia z perspektywy polskiego i francuskiego prawa karnego

Przemoc a kobiety w ujęciu feministycznym. Wybrane problemy