Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 5

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  women’s prose
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1
Publication available in full text mode
Content available

Kaśka Kariatyda już tu nie mieszka. Temat niechcianej ciąży i aborcji w nowej prozie kobiet

100%
Nowacki D.
Postscriptum Polonistyczne
|
2017
|
issue 2 (20) Oblicza kobiecości
85-101
EN
The article discusses the literary representations of the experience of unwanted pregnancy and abortion in new women’s prose. The author of the article refers to the novels published between 2003 and 2016. He considers the previously conducted research on the same subject (especially that of Agnieszka Mrozik). However, he concentrates mainly on the prose created in the last few years. He is above all interested in changes regarding the problem of unwanted pregnancy and abortion that occurred after 1989. When writing about this aspect of female experience has appeared in new prose, it is usually about the past and used to question the morality of the Polish People’s Republic. Recently the problem of unwanted pregnancy seems to be non­‑existent as all issues pertaining to maternity are solved in a similar way: despite initial hesitations the heroines of the novels decide to have babies and never regret their choice. In this context Aleksandra Zielińska’s novel Przypadek Alicji (The case of Alice) seems to be especially interesting. Considerations concerning this novel appear in the final part of the article.
2
Publication available in full text mode
Content available

Wybrane aspekty ewolucji prozy kobiet - dwa pokolenia

63%
Kowalska M.
Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze
|
2020
|
vol. 30
113-127
RU
В данной статье предпринята попытка представить изменения в литературном подходе к женственности, которые произошли в русской женской прозеза два десятилетия (1990-е годы XX века - нулевые годы XXI века). Условно именуемое «материнское поколение» (группа Новые Амазонки, Людмила Улицкая, Людмила Петрушевская), появившееся в литературе на закате существования Советского Союза, разработало особую стратегию представления женственности. Творчество женщин в 90-х годах фокусируется на подавлении женского субъекта, специфическом понятии жертвы,  искалеченной телесности и поиске собственной идентичности. «Поколение дочерей» (Екатерина Садур, Ирина Денежкина), чьи дебюты состоялись в начале этого века, порывают с традиционным для их предшественниц восприятием женственности как травмы. Вместо боли женского существования появ-ляется синдром «потерянного поколения», подвешенного в вакууме между советской эпохой и периодом трансформации.
EN
This article aims to present the evolution of the literary approach to womanhood which took place in the prose of women writers in Russia over the course of two decades (the 1990s of the twentieth century through the 2000s of the twenty-first century). The so-called ‘Mother Generation’ of the nineties (the New Amazons Group, Lyudmila Ulitskaya, Lyudmila Petrushevskaya), which appeared in literature during the decline of the Soviet Union, developed previously unknown strategies for the representation of womanhood, with a focus on the repressed female subject, a distinct conception of victimhood, mutilated corporeality, and the search for self-identity. The ‘Daughter Generation’ (Ekaterina Sadur, Irina Denezhkina), whose first works appeared in the early twenty-first century, broke with the traditional representation of womanhood as trauma. Instead of describing the pain of female existence, these writers adopted the language of ‘the lost generation’, as if suspended in a vacuum between the Soviet era and the age of transformation.
3
Publication available in full text mode
Content available

„Czy mogę o sobie powiedzieć: jestem Żydówką?”. O „Rodzinnej historii lęku” Agaty Tuszyńskiej

63%
Żórawska N., Uniwersytet Śląski I. N. o. L. P. i. I. O., Natalia Żórawska – studentka Uniwersytetu Śląskiego w Katowicach. Jej zainteresowania naukowe obejmują literaturę polską XXI wieku ze szczególnym uwzględnieniem literatury kobiecej oraz holocaustowej. Publikowała między innymi w tomach zbiorowych a., literozerca@gmail.com
Czytanie Literatury. Łódzkie Studia Literaturoznawcze
|
2015
|
vol. 04
PL
Celem niniejszego szkicu jest interpretacja „Rodzinnej historii lęku” Agaty Tuszyń-skiej z perspektywy literatury holocaustowej. Tuszyńska, jako pisarka należąca do pokolenia poholocaustowego, w „Rodzinnej historii lęku” prezentuje wątki autobio-graficzne ściśle związane z problematyką Zagłady. Kwestię tę rozpatruje z perspektywy dorosłej kobiety, która nosi w sobie piętno Holocaustu. Jako przedstawicielka drugiego pokolenia nie przeżyła czasów wojny, ale jej skutki, w formie spadku przejętego od matki, odczuwa po dziś dzień. Autorka szkicu wykazuje, że zarówno na płaszczyźnie formy, jak i treści, posttrauma jest kluczowym aspektem dla interpretacji tekstu. Artykuł jest więc próbą zarysowania problematyki kobiecej prozy holocaustowej na przykładzie książki Agaty Tuszyńskiej, wpisania tego utworu w krąg badań prowadzonych w ramach trauma studies oraz współczesnych rozważań literaturoznawczych na temat Zagłady.
EN
The aim of the article is to interpret “Rodzinna historia lęku” (“Family history of anxie-ty”) by Agata Tuszyńska from the perspective of Holocaust literature. Tuszyńska, as a post-Holocaust generation writer, addresses autobiographical themes closely related to the Holocaust. This issue is approached from the perspective of an adult woman who bears the stigma of the Holocaust. As a representative of the second generation, she did not experience the war, but she still feels its effects inherited from her mother. The author demonstrates that both in terms of form and content post-trauma is a key aspect for the interpretation of the text. The article is thus an attempt to outline the issues of women’s Holocaust prose based on Agata Tuszyńska’s book, and include it in trauma studies and contemporary literary reflection on the Holocaust.
4
Publication available in full text mode
Content available

Homo holocaustus, czyli holocaustowe doświadczenia autobiograficzne kobiet

63%
Żórawska N.
Tematy i Konteksty
|
2015
|
issue 5(10)
126-141
EN
The aim of this paper is to depict the motif of Extermination in autobiographical women’s prose after 2000. The paper demonstrates that in recent years more and more authoresses of the second and third post-Holocaust generation have been writing down their traumatic experiences and the reason for this lies in the social stigmatization of Jewish people. It is stressed in the paper that the Holocaust issues are part and parcel of a cultural taboo and – similarly to women’s prose – they are frequently ignored or evaluated negatively. The Holocaust issues are tackled by contemporary young writers of Jewish descent who – contrary to the authors of the previous generation – did not experience the mass murder of Jews; however, they feel its effects today. The paper proves that in Poland we fail to carry out research on trauma studies, and devoting attention to the woman’s viewpoint is very rare. The quoted examples from the autobiographical novels written by Ewa Kuryluk, Agata Tuszyńska, Roma Ligocka and Magdalena Tulli show that this kind of writing is becoming more and more important within the literature focused on annihilation. In comparison with the autobiographical works of Marek Bieńczyk, Jan Tomasz Grossa and Michał Głowiński, the women’s holocaust stories are distinguished by authenticity, emotionality, intimacy and honesty of narration. The stories are devoid of pathos and they highlight the figure of a mother. Moreover, the confessions are based on the physical feeling of a legacy which has remained in their hearts and minds after the trauma their loved ones had to experience. We attempt to describe post-Holocaust women’s prose in comparison with Jewish literature in Poland as well as draw the reader’s attention to the characteristic features of these issues in comparison with the autobiographical works by men.
5
Publication available in full text mode
Content available

Засоби та прийоми художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько та М. Ґретковської

51%
Смаровоз (Smarovoz) І. І.
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
|
2022
|
issue 7(4)
39-46
EN
The present article shows that as a result of historical, cultural and social changes that have aroused interest in the life and work of women, the attention of literary critics was drawn to the literary everyday life in Ukrainian and Polish modern women’s prose. Everyday life in women’s prose has become a mirror of woman’s worldview, philosophy, feelings and emotions. The significance of the study is based on the lack of the clear system of means and techniques that belong to the poetics of everyday art in literature studies. The purpose of this study is to make an attempt to systematize the means and methods of literary understanding of everyday life in the texts of I. Rozdobudko and M. Gretkovska. In the process of the research it is established that the nature of literary everyday life in the texts selected for analysis is determined by attention to the inner world of the character that is typical for women’s prose. It is noted that women’s images described in the analyzed texts completely contradict patriarchal ideas about the role of women in society and family. Such components of the everyday life of the characters as woman’s life, body and actions become the key to revealing her inner world. It is noticed that the external demonstrations of everyday life (space, time, clothing, body, reactions of the characters, etc.) become a reflection of the inner world of the characters. The following methods of modeling of everyday life in the prose of I. Rozdobudko and M. Gretkovskaya are singled out: construction of own representation of time by characters; «stretching» or «stopping» of time; laconicism in space modeling; emphasis on details; focusing on sensory sensations; close intertwining of the real with the unreal; concentration on corporeality, sensuality; attraction to the naturalism of the image; increased attention to the personal, private life of the character; autobiography; reproduction of global problems of the country or epoch through modeling of destiny of one person; fragmentary modeling of images and situations; the impact of the death of a pet on the emotional state of the character; modeling of provocative situations and images in order to encourage the reader to think, search for the truth. It is noted that writers implement these techniques within their authorial styles and ideas of novels in different ways. It is established that the authors use a wide range of artistic means: metaphors, comparisons, epithets, paradoxes, ironies, contrasting images, symbols, archetypes etc. Using a wide range of artistic means and techniques, writers construct models of everyday life of their characters in their own way. The results of the research can become the basis for a generalized theoretical description of the poetics of everyday life.
UK
У статті відзначено, що в результаті історичних, культурних і суспільних змін, що викликали інтерес до життя і творчості жінки, увагу літературознавців привернула художня повсякденність в українській та польській сучасній жіночій прозі. Повсякденність у жіночій прозі стала дзеркалом світогляду, філософії, почуттів та емоцій жінки. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в літературознавстві чіткої системи засобів та прийомів, що належать до поетики художньої повсякденності. Метою роботи стала спроба систематизації засобів та прийомів художнього осмислення повсякденності у текстах І. Роздобудько і М. Ґретковської. У ході дослідження встановлено, що характер художньої повсякденності в обраних для аналізу текстах зумовлений типовою для жіночої прози увагою до внутрішнього світу персонажа. Зауважено, що жіночі образи, змодельовані у проаналізованих текстах, повністю суперечать патріархальним уявленням про роль жінки в суспільстві та родині. Такі складові повсякденності персонажів, як: побут, тіло, вчинки жінки – стають ключем до розкриття її внутрішнього світу. Помічено, що зовнішні прояви повсякденності (простір, час, одяг, тіло, реакції персонажів та інше) стають віддзеркаленням внутрішнього світу персонажів. Виокремлено наступні прийоми моделювання повсякденності у прозі І. Роздобудько та М. Ґретковської: конструювання власних відліків часу персонажами; «розтягування» чи «зупинки» часу; лаконізм у моделюванні простору; акцент на деталях; зосередження уваги на сенсорних відчуттях; тісне переплетення реального з ірреальним; концентрація на тілесності, чуттєвості; тяжіння до натуралістичності зображення; посилена увага до особистого, приватного життя персонажа; автобіографічність; відтворення глобальних проблем країни чи епохи через моделювання повсякденності однієї людини; фрагментарне моделювання образів і ситуацій; вплив смерті домашнього улюбленця на емоційний стан персонажа; моделювання провокативних ситуацій і образів з метою заохочення читача до роздумів, пошуку істини. Відзначено, що мисткині по-різному реалізують перелічені прийоми в межах своїх авторських стилів та ідей романів. Помічено, що авторки послуговуються широким спектром художніх засобів: метафори, порівняння, епітети, парадокси, іронії, контрастні образи, символи, архетипи тощо. Письменниці, кожна по-своєму, конструюють моделі повсякденності персонажів, послуговуючись широким спектром художніх засобів і прийомів. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для узагальненого теоретичного опису поетики повсякденності.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.