Search results

1

Особливості модернізаційних процесів в економіці Узбекистану та їх вплив на гуманітарну політику

100%

Chekalenko L.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 20

93-115

EN

Modernization processes introduced in the economy of Uzbekistan at the turn of the millennium were aimed at introducing economic innovations in industry and agriculture. To a lesser extent, the corresponding changes affected the humanitarian sphere. The best results of economic transformations can already be observed in the development of the mining and processing industries, which have brought the state to a high industrially innovative level of development. Humanitarian factors, in particular the protection of human rights, lag far behind industrial successes in terms of the breadth of issues covered, the pace of implementation, and the consequences of reforms. Although certain shifts can be observed in the humanitarian sphere, which are still taking place, albeit at a slower pace. The analysis of the implemented changes, a wide list of features of Uzbek innovations gives reason to hope that the economic breakthrough will contribute to the improvement of the situation in the sphere of observance and protection of human rights. Complexities of the social dimension are caused not only by miscalculations of politicians. The vast majority of problems in the humanitarian sphere are related to the deep roots of the Muslim identity of the Uzbek people, their culture and beliefs, which are not acceptable to some of the attitudes of the modernized societies of today. However, in connection with the gradual modernized development, as can be assumed, the gradual enrichment of the population as a whole as a result of economic growth, it is necessary to gradually improve the state policy aimed at protecting human rights, find effective methods of implementing humanitarian reforms, contribute to the improvement of their results, improve the quality work and training of the bureaucratic apparatus. At the same time, this can happen only if there is a democratic government and a modernized administrative apparatus, a civilized leadership of the country, which professes human values. Positive forecast scenarios for the further development of the country are connected and will depend also on other important factors, namely on the deep interest in the modernization and democratization of Uzbekistan not only of global business structures, but also of leading international actors: the USA, China, Japan, countries of the Arab world, international financial organizations, etc. World players contributed to the country's civilizational development and helped the Uzbek people make an impressive breakthrough in the transition from the medieval state of the economy, which, due to the cotton factor of the first Russian and then the Soviet empire, “stuck” in the economy of Uzbekistan throughout the entire period of subordination to Russia, to a modern modern scientific and technical innovative state of the economy. Substantial foreign investments and concessional loans in leading industries – the mining and processing industry, the transport system, the banking sector, the introduction of innovative technologies, the provision of appropriate consulting assistance, have brought the state of Uzbekistan to an honorable place among the industrially developed countries of the world.

UK

Модернізаційні процеси, запроваджені в економіці Узбекистану на зламі тисячоліть, були спрямовані на впровадження економічних нововведень в промисловість і сільське господарство. Меншою мірою відповідні зміни торкнулися гуманітарної сфери. Найкращі результати економічних перетворень вже нині можна спостерігати в розвитку видобувної і переробної промисловості, що вивели державу на високий індустріально інноваційний рівень розвитку. Гуманітарні чинники, зокрема захист прав людини, значно відстають від індустріальних успіхів за широтою охоплених питань, за ритмом впровадження і за наслідками реформування. Хоча і в гуманітарній сфері можна спостерігати певні зрушення, які все ж таки відбуваються, хоча й уповільненими темпами. Аналіз проведених змін, широкого переліку особливостей узбецьких нововведень дає підстави сподіватися, що економічний прорив сприятиме покращенню ситуації і у сфері дотримання і захисту прав людини. Складнощі соціального виміру викликані не тільки допущеними прорахунками політиків. Переважна більшість проблем гуманітарної сфери пов’язана з глибокими коренями мусульманської ідентичності узбецького народу, його культурою і віруваннями, яким не прийнятні деякі установки модернізованих суспільств сучасності. Однак, у зв’язку з поступовим модернізованим розвитком, як можна припустити, поступове збагачення населення в цілому в результаті економічного зростання, має поетапно вдосконалити державну політику, спрямовану на захист прав людини, віднайти ефективні методи впровадження гуманітарних реформі сприяти покращенню їхніх результатів, підвищити якість роботи і підготовку чиновницького апарату. Водночас, таке може відбутися тільки за умов наявності демократичної влади і модернізованого управлінського апарату, цивілізаційного керівництва країни, яке сповідує людські цінності. Позитивні прогнозні сценарії подальшого розвитку країни пов’язані і залежатимуть також від інших немалозначущих факторів, а саме від глибокої зацікавленості в модернізації і демократизації Узбекистану не тільки світових бізнесових структур, а й провідних міжнародних акторів: США, Китаю, Японії, країн арабського світу, міжнародних фінансових організацій тощо. Світові гравці сприяли цивілізаційному розвиткові країни і допомогли узбецькому народові здійснити вражаючий прорив у переході від середньовічного стану економіки, який через бавовняний чинник спочатку російської, а потім радянської імперії «затримався» в економіці Узбекистану протягом всього періоду підпорядкованості Росії, до сучасного модерного науково-технічного інноваційного стану економіки. Вагомі іноземні інвестиції і пільгові кредити у провідні галузі – видобувну і переробну промисловості, транспортну систему, банківську сферу, впровадження інноваційних технологій, надання відповідної консалтингової допомоги, вивели державу Узбекистан на почесне місце серед індустріально розвинутих країн світу.

2

Жити в епоху перемін (до питання майбутнього розвитку України)

100%

Chekalenko L.

Проблеми всесвітньої історії

|

2023

|

issue 23

67-82

EN

The unprecedented war launched by Russia against our country is aimed by the aggressor at the extermination of Ukraine, the destruction or conversion of the Ukrainian people to the Russian state, the humiliation of Ukrainian dignity and the denigration of Ukrainian European values. This is a terrible war, built on the concept of scorched earth and the transformation of Ukrainian patriots into a Russian slave force. This is a war of civilizations; a war of democracy against autocracy, a war to exterminate the sprouts of European is m that has already grown firmly in Ukrainian society. Russia nurtured the idea of a war against Ukraine for several decades, as an independent Ukrainian state irritated the Russian leadership and was incomprehensible to the Russian community. This attitude has not changed over the years, but has only strengthened with the further successful development of Ukraine, the growth of economic potential and the advocacy of an independent move towards European and Euro-Atlantic structures. For some time, the leadership of Moscow was convinced that the suspirations of Ukraine are temporary, “children’s fun”, which will quickly change to pro-Russian ones, and the Ukrainian people will change their European orientation to pro-Russian ones. To this end, Russia made significant efforts, blackmailing Ukraine with a political and economic blockade, blackmail and pressure, interference in the internal affairs of a sovereign state, the introduction of its people into the Ukrainian government and the appointment of a pro-Russian president. The imperial essence of Russia did not disappear, but was veiled by artificial pro-Russian projects that Moscow implemented in the post-Soviet space, creating the Commonwealth of Independent States and other structures derived from it. After the Second World War, Moscow gave Ukraine – the Ukrainian SSR a chance to become a member of the United Nations and become one of the founders of this world organization. We will remind that this decision was happened thanks to the uncompromising position of US President Franklin Roosevelt and GB Prime Minister Winston Churchill. The Union was needed vassals in the future organization who would consistently vote for its proposals. At the same time, domestic politics was spinning around the fake idea of “building communism”. The Ukrainian people had a hard time succumbing to such a policy: it failed the socialist competition, ideological work, the Communist Party scheme of managing the country, etc. The most active persons were isolated and destroyed together with their families. The ideological system raised “homo soveticus”, whose descendants are still fighting against Ukrainians as the most active defenders of Soviet ideology. And all those who are in comprehensible to this mass are called Banderites and nationalists by the Rashists. The article examines the main milestones of Russia’s preparation for the war against Ukraine. Attention is focused on issues of Russia’s foreign and domestic policy, which confirms and testifies the aggressive, invasive character of the Ukrainian neighbor. The issue of Ukrainian-Russian relations has always occupied an important place among the security problems of the Ukrainian state. The research on this plane is absolutely necessary in order to take into account a number of strategic and tactical miscalculations which were made by the power structures of our country in the domestic and foreign policy spheres, in order to build the future of Ukraine.

UK

Безпрецедентна війна, яку Росія розв’язала проти нашої держави, спрямована агресором на винищення України, знищення або перелаштування українського народу на російщину, приниження української гідності і паплюження українських європейських цінностей. Це страшна війна, що побудована на концепції випаленої землі і перетворення українських патріотів на російську рабську силу. Це війна цивілізацій, війна демократії з автократією, війна до винищення паростків європейськості, що вже міцно проросли в українському суспільстві. Ідею війни проти України Росія плекала кілька десятиліть, оскільки незалежна українська держава дратувала російське керівництво і була незрозумілою російській спільноті. Таке ставлення не змінилось із роками, а тільки посилилось із подальшим успішним розвитком України, нарощуванням економічного потенціалу і відстоюванням самостійної ходи до європейських та євроатлантичних структур. Керівництво Московії певний час було переконане, що ці прагнення України є тимчасовими, «дитячими забавами», які швидко зміняться на проросійські, а український народ змінить європейську орієнтацію на проросійську. З цією метою Росія докладала значних зусиль, шантажуючи Україну політичною та економічною блокадою, шантажем і тиском, втручанням у внутрішні справи суверенної держави, впровадженням своїх людей в українську владу і призначенням проросійського президента. Імперська сутність Росії не зникла, а була завуальована штучними проросійськими проєктами, які Московія впроваджувала на пострадянському просторі, створивши Співдружність незалежних держав і похідних від неї інших структур. Після Другої світової війни Московія дала шанс Україні - УРСР набути членства в ООН і стати однією з засновниць цієї світової організації. Нагадаємо, що таке сталося завдяки непримиренної позиції президента США Франкліна Рузвельта і прем’єр-міністра Вінстона Черчиля. Союзові були потрібні васали в майбутній організації, які б послідовно голосували за його пропозиції. Водночас внутрішня політика розкручувалась навколо фейкової ідеї «побудови комунізму». Український народ складно піддавався такій політиці: провалював соціалістичне змагання, ідеологічну роботу, компартійну схему керування країною тощо. Найбільш активних разом із родинами ізолювали і знищували. Ідеологічна система виростила «хомо совєтікус», нащадки якого і зараз воюють проти українців, як найактивніші поборники радянської ідеології. А всіх, хто є для цієї маси незрозумілими, рашисти називають бандерівцями і націоналістами. У статті розглянуто основні віхи підготовки Росії до війни проти України. Увагу зосереджено на питаннях зовнішньої і внутрішньої політики Росії, що підтверджує і свідчить про агресивний, загарбницький характер українського сусіда. Питання україно-російських відносин завжди посідали важливе місце серед проблем безпеки української держави. Дослідження цієї площини є вкрай необхідними задля врахування допущених владними структурами нашої держави низки стратегічних і тактичних прорахунків як у внутрішній, так і в зовнішньополітичній сферах, задля розбудови майбутнього України.

3

Structural Transformations of the Post-Soviet Space: Challenges for Ukraine

63%

Chekalenko L., Doroshko M.

Проблеми всесвітньої історії

|

2017

|

issue 3

140-157

UK

Проналізовано причини розвалу СРСР і створення СНД та викладений власний погляд щодо цих проблем. Обґрунтовано політику України в СНД та боротьбу нашої країни за демократизацію пострадянського простору. Доведено, що основною складовою колапсу СРСР був особистісний фактор, бажання вивести з тіні величезну власність, чого не можна було зробити за часів комуністичної системи. Серед основних кризових явищ пострадянського простору виділяються: відсутність гарантій безпеки та відповідного захисту, невизнання і неукріплення державних кордонів ННД, жорстка економічна конкуренція ННД на третіх ринках, диктат та шантаж Кремля, торгові війни, сировинна залежність, відсутність виходу до моря тощо. Війна, яку веде Росія проти України, як «лакмусовий папір» виявила стратегічних партнерів нашої держави на пострадянському просторі, а також її прихованих ворогів. Автори характеризують обережну політику України стосовно СНД, якою позначено весь період перебування нашої країни в цій організації і дають оцінку сучасної ситуації, яка склалася навколо Украіни і СНД.

EN

The causes of the collapse of the USSR and the creation of the CIS have been channelled, and one’s own point of view regarding these problems has been stated. The policy of Ukraine in the CIS, the struggle of our country for the democratization of the post-Soviet space is grounded. It is proved that the main component of the collapse of the USSR was a personal factor, a desire to take out of the shadows a huge property, which could not be done during the time of the communist system. Among the crisis phenomena of the post-Soviet space are identified as the main ones: the lack of security and appropriate security guarantees, the non-recognition and undefined state borders of the NIS, the severe economic competition of the NIS in third markets, the Kremlin’s dictate and blackmail, trade wars, raw materials dependence, lack of access to the sea and so on. The war that Russia is waging against Ukraine, as a “litmus test”, has revealed the strategic partners of our country in the post-Soviet space, as well as its hidden enemies. The authors characterize the cautious policy of Ukraine towards the CIS, which manifested itself throughout the years of organization’s existence, assess the current situation that has developed around Ukraine and the CIS.

Refine search results

3 Проблеми всесвітньої історії

3 Chekalenko L.

1 Doroshko M.

1 2023

1 2022

1 2017

Особливості модернізаційних процесів в економіці Узбекистану та їх вплив на гуманітарну політику

Жити в епоху перемін (до питання майбутнього розвитку України)

Structural Transformations of the Post-Soviet Space: Challenges for Ukraine