Search results

1

Formation and Development of the Policy of “Overcoming the Past” in the National Memory of the FRG

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2018

|

issue 5

96-121

UK

У статті аналізуються процеси повоєнного поступу Німеччини під кутом зору здійснення заходів щодо денацифікації й дискваліфікації осіб, що заплямували себе під час гітлерівськогорежиму, та особливостей становлення і етапів формування політики «подолання минулого» в національній пам’яті повоєнної Німеччини. Автор, виділяючи чотири різні за часом таглибиною осмислення етапи, з’ясовує проблеми формування та розвитку цієї політики від постановки «проблеми вини», диференціації її типів щодо спільного і відмінного політик двох німецьких держав, ролі міжнародного політичного контексту та відтворення історичної правди щодо Третього рейху і умов формування культури пам’яті у сучасній ФРН. Аналізуються сильні й уразливі сторони двоїстої політики Західної Німеччини щодо її самоідентифікації завдяки чіткому відмежуванню від нацистського минулого, а з іншого боку – широкої інтеграції колишніх нацистів до нових суспільних інститутів як варіанту домогтися перемоги демократії у ФРН усупереч повоєнним настроям більшості громадян. Підкреслюється безпосереднє значення зміни поколінь на політичній арені, публічного опрацювання нацистського минулого та утвердження у суспільному дискурсі нової політичної культури. Її головними елементами стали пам’ять і відповідальність поколінь за Голокост та зміцнення національної ідентичності німців шляхом «конституційного патріотизму». У об’єднаній Німеччині осмислення тоталітарного минулого, що проходило доволі інтенсивно і виливалося не лише у публічні дискусії, але й сприяло мемореалізації та комеморації історичної пам’яті, відшкодуванню жертвам нацизму та примусовим робітникам Третього рейху із різних країн й відновлення справедливості щодо усіх постраждалих від так званої політики «аризації» і заходам щодо повернення майна та культурних цінностей їх спадкоємцям, є досить результативним. Політика «подолання минулого» сприяла досягненню громадського консенсусу в національній пам’яті сучасної ФРН щодо визнання злочинівнацистського періоду і винесення уроків з минулого. Як і в будь-якому іншому західному суспільстві, у Німеччині ставлення до Голокосту є наріжним каменем пам’яті про Другу світову війну і символом злочинів нацизму та центральною історичною подією ХХ ст.

EN

The article analyzes the processes of postwar development of Germany from the point of view of implementing measures to denazify and disqualify persons who have tarnished themselves under theHitler regime, the specifics of the formation and stages of the formation of the policy of “overcoming the past” in the national memory of postwar Germany. The author, singling out four different stagesand depths of understanding, clarifies the problems of the formation and development of this policy from posing the “problem of guilt”, the differentiation of its types with respect to the common andexcellent policies of the two German states, the role of the international political context and the reconstruction of the historical truth regarding the Third Reich and conditions for the formation ofculture of memory in modern Germany. The strengths and weaknesses of West Germany’s ambivalent policy with regard to its identity are analyzed through clear disassociation from the Nazi past and, on the other hand, the broad integration of former Nazis into new public institutions as an option to win democracy in Germany despite the post-war moods of most of its citizens. The immediate significance of the succession of generations in the political arena, the public study of the Nazi past and the establishment of a new political culture in public discourse are underlined. Its main elements were the memory and responsibility of generations for the Holocaust and the strengthening of the national identity of the Germans through “constitutional patriotism”. In the united Germany, the comprehension of the totalitarian past, which took place quite intensively and resulted not only in public discussions, but also contributed to the memorialization and commemoration of historical memory, the reparation to victims of Nazism and forced workers of the Third Reich from different countries and the restoration of justice to all those affected by the so-called policy “Arization” and measures to return property and cultural values to their heirs, is fairly effective. The policy of “overcoming the past” contributed to the achievement of a public consensus of the national memory of the modern FRG regarding the recognition of the crimes of the Nazi period and the making of lessons from the past. As in any other Western society, in Germany the attitude towards the Holocaust is the cornerstone of the memory of the Second World War and the symbol of the crimes of Nazism, as well as the central historical event of the XX century.

2

Federal Republic of Germany – Second German Democratic State

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2019

|

issue 8

140-158

UK

У статті розкриваються основні етапи досвіду сучасної Німеччини у побудові парламентської демократії. Автором охарактеризовано історичний поступ німецької держави на шляху до формування демократичних засад, що лягли в основу сучасного суспільства. Розглянуто три німецькі конституції 1871, 1919 та 1949 рр., які створили собою базис для розвитку післявоєнної федеративної держави. Особливу увагу сфокусовано на трансформації трьох західних окупаційних зон Німеччини у Федеративну Республіку Німеччина та розробці Основного закону, який спочатку розглядався як тимчасова конституція. Автор зупинив свою увагу і на зовнішніх чинниках, які істотно вплинули на трансформацію пост-нацистської Німеччини та на формування Основного закону. Історична ретроспектива формування другої німецької демократичної держави представлена у широкому міжнародному контексті.

EN

The article describes the main stages of modern Germany’s experience in building of the parliamentary democracy. The author defines the historical progress of the German state on the wayto the formation of democratic foundations that created the basis of modern society. Three German constitutions of 1871, 1919 and 1949 were considered, they formed the basis for the development of apostwar federal state. Particular attention is focused on the transformation of the three western occupation zones of Germany into the Federal Republic of Germany and the development of the BasicLaw, which was initially regarded as temporary constitution. The author also drew attention to external factors that significantly influenced the transformation of post-Nazi Germany and theformation of the Basic Law. The historical retrospective of the formation of the second German democratic state is presented in a broad international context.

3

FRG-GDR: the Experience of Unification and the Role of International Actors in It

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2018

|

issue 6

145-160

UK

У статті аналізується практика і перебіг подій 1989-1990 рр. з досягнення німецької державної єдності з погляду узгодження зовнішньополітичних проблем входження Східної Німеччини (НДР) до складу Західної Німеччини (ФРН). Розкриваються підходи різних держав, які були учасниками переговорного процесу, щодо погодження засад мирної зміни кордонів за одночасного зміцнення стабільності та довіри в оновленій Європі. Окремо розкривається трансформація концептуальних підходів радянського керівництва до врегулювання німецького питання повоєнної доби і періоду блокового протистояння. Аналізуються положення щодо динамічних змін становища провідних акторів, подолання ними усталених стеоретипів та ідеологічних штампів, віднайдення шляхів узгодження поглядів зацікавлених держав у подоланні розколу німецької нації у площині досягнення неконфронтаційної системи відносин на континенті. Аналіз проведено з погляду затребуваності досвіду об’єднання Німеччини, подолання її національного розколу і ролі в цих процесах міжнародних акторів. Наголошується, що історична практика повоєнної Німеччини, досвід відносно недавнього подолання дводержавності німців може і повинен певним чином прислужитися Україні та міжнародній проукраїнській коаліції при подоланні сучасних проблем та викликів, а також справі досягнення миру та національної єдності на нашій землі.

EN

The article analyzes the practice and course of the events of 1989-1990 concerning the achievement of German state unity in terms of the coordination of foreign policy issues of the entry ofEast Germany (GDR) into the West Germany (FRG). The approaches of different states that were participants in the negotiation process are revealed, with regard to the harmonization of the foundations of the peaceful change of borders, while at the same time strengthening stability and confidence in a renewed Europe. Separately, the transformation of the conceptual approaches of the Soviet leadership to the settlement of the German question of the post-war era and the period of block confrontation is revealed. The article analyzes the situation regarding the dynamic changes in the position of leading actors, overcoming their stereotypes and ideological stamps, the search for ways to reconcile the views of interested states in overcoming the split of the German nation in the plane of achieving a non-confrontational system of relations on the continent. The analysis is conducted in terms of the need for the experience of uniting Germany, overcoming its national split and the role of international actors in these processes. It is noted that the historical practice of post-war Germany, the experience with the recent overcoming of the dual power of the Germans, may and must serve in a certain way Ukraine and the international pro-Ukrainian coalition in overcoming modern problems and challenges, as well as in achieving peace and national unity on our land.

4

Topicality of World History Researches Issues in Contemporary Ukraine

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2016

|

issue 1

12-23

UK

У статті розглядаються питання щодо актуалізації проблематики досліджень із всесвітньої історії в роки незалежності України та на середньострокову перспективу. Автор аналізує науково-організаційні складові поліпшення вітчизняних досліджень у сучасну історичну добу, з’ясовує спеціалізацію на окремих історичних періодах та регіонах створеної у 1990-х рр. низки академічних інститутів, а також резерви, які слід задіяти для нарощування досліджень у даній царині. Пропонує визначення тематики і змістовного наповнення відповідних часових та географічних зрізів студій із всесвітньої історії. Окремо в статті аналізуються відповідні напрями досліджень новоствореної Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», визначаються пріоритети поглибленого вивчення вітчизняними істориками минулого і сьогодення оточуючого світу, з’ясування ролі та місця України і українського народу у розвитку європейського континенту і всесвітньо-історичного процесу минувшини і сучасності. Автор формулює амбітне завдання інтегрування української історії, її відповідного місця у світову не лише в роботах вітчизняних дослідників, а й у працях зарубіжних істориків, висвітлює складові розвитку національної історіографії в контексті імперативів сучасної світової історичної думки та формування вітчизняної науково-дослідницької парадигми у відповідності зі світовою історією. У статті актуалізується вивчення особливостей цивілізаційної структури сучасного світу, передового світового досвіду державотворення, сприяння поширенню в міжнародному інформаційному просторі досліджень про історичну тяглість статусу України як міжнародного актора.

EN

The article examines the questions of world history research actualization in the years of Ukrainian independence, and for the medium term. The author analyzes the scientific and institutional components to improve domestic investigations into the modern historical epoch, finds out the specialization in certain historical periods and regions created in the 1990’s by a number of academic institutions, as well as reserves, which should be used to increase research base in this area. The authour proposes definition of the theme and substantive content of the relevant sections of temporal and geographical studies of world history. Separately, the article analyzes the relevant research areas that are newly created by the State Institution “Institute of World History of NAS of Ukraine”, identifies priorities in-depth study by Russian historians of the past and present of the world, reveals the role and place of Ukraine and the Ukrainian people in the development of the European continent and world-historical past of the process and modernity. The author formulates ambitious goal of integration of Ukrainian history, its appropriate place in the world, not only in the works of local researchers, but also in foreign works of historians, highlights the constituent national historiography development imperatives of the context of the modern world historical thought and the formation of the domestic research paradigm in accordance with the World history. The article updates study of the features of civilizational structure of the modern world, the state of international best practices, promotion of the international information space research about the historical continuity of the status of Ukraine as an international actor.

5

The Yalta Conference of the “Big Three” in 1945 and Ukraine’s Appearance on the International Stage

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2016

|

issue 2

97-121

UK

У статті здійснено аналіз рішень Ялтинської міжнародної конференції лідерів трьох союзницьких держав СРСР, США і Великої Британії щодо розв’язання ключових питань завершального етапу війни із нацистською Німеччиною і її сателітами: координації воєнних заходів, створення чотирьох окупаційних зон на її території, задекларованої спільної мети щодо беззастережної капітуляції і принципів повоєнної демілітаризації та денацифікації Німеччини, справедливого покарання всіх воєнних злочинців, відшкодування збитків, заподіяних гітлерівцями і створення Міжсоюзної контрольної комісії у Москві. У статті розглядаються узгоджені рішення стосовно створення постійного механізму для регулярних консультацій між трьома міністрами закордонних справ союзних держав, відносно повоєнного облаштування Європи і світу, засад політики союзників на визволених територіях. З’ясовуються умови cтворення нової системи взаємовідносин і сфер впливу великих держав у світі. Окремо аналізуються рішення союзників відносно створення ООН і включення України до країн-засновниць цієї міжнародної організації, а також розкриваються питання її міжнародної правосуб’єктності у повоєнні десятиліття.

EN

The article analyzes the decisions of the Yalta international conference of the leaders of the Allied States, i.e. USSR, USA and UK, aimed at solving the key issues of the final stage of war with Nazi Germany and its satellites: coordination of military activities, creation of four occupation zones on German territory, declared common goal of unconditional surrender as well as the principles of the post-war demilitarization and denazification of Germany, just punishment of war criminals, compensation for damages caused by the Nazis and creation of the inter-Alliance Control Commission in Moscow. The article considers the agreed decisions on establishing a permanent mechanism for regular consultations among the three Foreign Ministers of the Allied States related to post-war arrangement and order in Europe and the world as well as the Allies’ policy on liberated territories. The author analyses the conditions leading to creation of the new system of relations and spheres of influence of the great powers in the world. The article contains a special analysis of Allies’ decisions regarding creation of the UN and inclusion of Ukraine into the number of states-founders of this international organization. The issues related to legal capacity of Ukraine in the post-war decades are also considered.

6

The Historical Stages of the Resettlement of Germans in Ukraine

100%

Kudryachenko A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2020

|

issue 10

92-106

UK

У статті проаналізовано різні за природою, характером і направленістю три етапи переселень німецького етносу на територію сучасної України, з’ясовуються їх особливості. Автором розкривається географія перших міграційних потоків племен готів у другій половині ІІ ст., які йшли від дельти Вісли аж до Скіфії, та розділились на західних (що розселилися на правобережжі Дніпра) та східних. Останні, облаштувавшись біля Азовського моря заснували державу Германаріха, а у ІV ст. під тиском гунів центр життя готів переходить на Керченський півострів, гористу місцевість Криму, де їх державне об’єднання Готія існувало до ХVІІІ ст. З’ясовується, що у ранньому Середньовіччі відбувається друга хвиля поселень німців на сучасні українські землі із західноєвропейського напрямку. Розширенню поселень німців та вихідців із інших країн Європи на землях Київської Русі сприяли політичні відносини, які реалізовувалися також і за допомогою династичних шлюбних союзів. Київські князі проводячи гідну великої держави зовнішню політику, мали рівноправні відносини з головними європейськими державами середньовічного світу – Священною Римською імперією (Німеччиною) і Візантією, вони запрошували священників, німецьких майстрів і торговців. Починаючи з ХІ ст. з’являються невеликі німецькі торговельні колонії в Києві, Володимирі-Волинському, Луцьку й інших містах. За литовсько-польської доби посилюється приплив німецьких поселенців на українські землі. Цьому сприяли різні пільги й надання магдебурзького права німцям-переселенцям литовськими князями та польськими королями. У ХIV-ХV ст. магдебурзьке право отримують великі торговельні міста. Третій період, найістотніше переселення й колонізація, тобто масштабне освоєння Півдня України – Приазов’я, Причорномор’я та земель Криму – починається від другої половини – кінця ХVІІІ ст. Автор підкреслює, що це був найпотужніший період та велика позитивна історія розвитку нашого краю багато в чому пов’язана з переселенцями німецького походження (і представниками інших етносів). Даний період стає потужною колонізацією та господарським освоєнням всього Півдня України, багатих земельних угідь Приазов’я, Причорномор’я, Криму. Наголошується, що тоді за ініціативи й реальної підтримки уряду царської Росії відбулося освоєння найширших степових просторів, які разом із українськими землями недавно відійшли до Російської імперії. Відтоді історія переселенців стає частиною історії українського народу. Окремо аналізується динаміка розвитку німецьких колоній у різних губерніях Півдня Росії, вказується на соціальні аспекти життя поселень, тяжкі наслідки для колоністів пов’язані з Першою світовою війною, революційними подіями у Російській імперії. З’ясовано здобутки і втрати у національному розвитку, в облаштуванні, адміністративному поділі німецьких та інших поселенців, що були наслідками радикальних коливань національної політики радянської влади у довоєнний період.

EN

The article analyzes the three stages of the migration of the German ethnic group into the territory of modern Ukraine, different in nature, character and orientation, and their features are clarified. The author reveals the geography of the first migratory flows of the Goths in the second half of the II century, which went from the Wisla delta to Scythia, and were divided into the western (settled on the right bank of the Dnieper) and eastern. The latter, having settled down near the Sea of Azov, founded the state of Germanarich, and in the IV century, under the pressure of the Huns, the center of life of Goths moved to the Kerch Peninsula, the mountainous region of Crimea, where their state association Gothia existed until the XVIII century. It turns out that in the early Middle Ages there was a second wave of German settlements on modern Ukrainian lands from the West European direction. The expansion of the settlements of Germans and immigrants from other European countries on the lands of Kievan Rus was facilitated by political relations, which were also realized with the help of dynastic marriage unions. The princes of Kiev, pursuing a foreign policy worthy of a great power, have equal relations with the main European states of the medieval world - the Holy Roman Empire (Germany) and Byzantium, they invite priests, German craftsmen and merchants. Starting from the XI century, small German trade colonies appeared in Kiev, Vladimir-Volynsky, Lutsk and other cities. During the Lithuanian-Polish period, the influx of German settlers to Ukrainian lands is increasing. This was facilitated by various benefits and provision of points to the German immigrants by Lithuanian princes and Polish kings. In the fourteenth and fifteenth centuries, Magdeburg law was acquired by large trading cities. The third period, the most significant resettlement and colonization, that is, large-scale development of the South of Ukraine - the Sea of Azov, the Black Sea region and the lands of Crimea - begins in the second half - the end of the 18th century. The author emphasizes that this most powerful period and the great positive history of the development of our region is largely connected with immigrants of German origin (and representatives of other ethnic groups). This period becomes a powerful colonization and economic development of the entire South of Ukraine, the rich land of the Azov, Black Sea, Crimea. It is noted that then, on the initiative and real support of the government of tsarist Russia, the development of wide steppe spaces took place, which, together with Ukrainian lands, had recently been transferred to the Russian Empire. Since then, the history of immigrants has become part of the history of the Ukrainian people. The dynamics of the development of German colonies in different provinces of the South of Russia is analyzed separately, the social aspects of the life of settlements, the grave consequences for the colonists associated with the First World War, and revolutionary events in the Russian Empire are indicated. The gains and losses in the national development, in the arrangement, in the administrative division of the German and other settlers, which were the consequences of radical fluctuations in the national policy of the Soviet government in the pre-war period, are revealed.

7

The Policy of Non-proliferation of Nuclear Weapons: History and Modernity

63%

Kudryachenko A., Potiekhin O.

Проблеми всесвітньої історії

|

2017

|

issue 3

81-108

UK

Стаття містить огляд українських та зарубіжних джерел з питань нерозповсюдження ядерної зброї, взаємопов’язаних з ним проблем ядерного роззброєння та використання «мирного» атому. Наводяться маловідомі факти з історії нерозповсюдження, спроб поставити ядерну енергію під ефективний міжнародний контроль та причини, з яких цього не вдалося зробити. Основний зміст статті складає аналіз ДНЯЗ, МАГАТЕ та споріднених з ними міжнародних режимів і організацій, успіхів та невдач у реалізації політики нерозповсюдження. Констатується, що існує збереження досить стійкого режиму нерозповсюдження з моменту вступу в силу ДНЯЗ – нині налічується тільки дев’ять держав з ядерною зброєю, і ця кількість залишається незмінною протягом останніх 25 років. Режим ДНЯЗ є майже універсальним – 190 держав-учасниць та тільки п’ять залишаються поза ним (Індія, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан, Південний Судан). Водночас, згідно з деякими прогнозами, зростає вірогідність становлення світу «поширеного ядерного розповсюдження» до 2030 р. Розглянуто особливості позицій США та РФ в питаннях політики нерозповсюдження ядерної зброї.

EN

The article provides an overview of Ukrainian and foreign sources on the non-proliferation studies and interconnected with it problems of nuclear disarmament and the use of “peaceful” atom. We give little-known facts from the history of non-proliferation, attempts to put nuclear energy under effective international control and reasons why this could not be done. The main content of the article is an analysis of the NPT, IAEA and related international regimes and organizations, successes and failures in implementing the policy of non-proliferation. It is noted, on the one hand, maintaining a fairly steady non- proliferation regime since the entry into force of the NPT in 1970 – now there are only nine states with nuclear weapons, and this number remains unchanged over the past 25 years. NPT regime is almost universal – it includes 190 States Parties and only five remain outside (India, Israel, North Korea, Pakistan and South Sudan). However, according to some forecasts, increasing threat is likelihood of becoming world “widespread nuclear proliferation” in 2030. Features of positions of the US and Russia in matters of nonproliferation policy are studied.

Refine search results

7 Проблеми всесвітньої історії

7 Kudryachenko A.

1 Potiekhin O.

1 2020

1 2019

2 2018

1 2017

2 2016

Formation and Development of the Policy of “Overcoming the Past” in the National Memory of the FRG

Federal Republic of Germany – Second German Democratic State

FRG-GDR: the Experience of Unification and the Role of International Actors in It

Topicality of World History Researches Issues in Contemporary Ukraine

The Yalta Conference of the “Big Three” in 1945 and Ukraine’s Appearance on the International Stage

The Historical Stages of the Resettlement of Germans in Ukraine

The Policy of Non-proliferation of Nuclear Weapons: History and Modernity