Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 8

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  герой
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1
Publication available in full text mode
Content available

А если завтра нет (есть)? Восприятие героем будущего в белорусской драматургии конца ХХ – начала ХХI вв.

100%
Лепишева Е.
Studia Wschodniosłowiańskie
|
2017
|
vol. 17
EN
In the focus of the article are the plays of Belarusian playwrights belonging to elder (A. Dudarev, E. Popova, A. Delendik, S. Bartokhova) and younger (N. Orekhovsky, D. Balyko, K. Steshik, D. Bogoslavski, P. Pryazhko) generations, who problematized the future of their heroes. The article identifies different models of percepting future by the post-Soviet man of the future: the idea of a “bright future”, admits the link between the past – present – future, the location of consciousness in the present, the eschatological vision of the future. We determined the authors’ aesthetic strategies of their realization at the level of a character and a chronotope, that allow typological parallels with Russian drama (E. Popova – “a new wave”, D. Balyko, K. Steshik, D. Bogoslavski – “a new drama”).
2
Publication available in full text mode
Content available

Зобразити війну

84%
Полішук Я.
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
|
2017
|
issue 3
27-50
RU
Гибридная война, продолжающаяся на Востоке Украины, непосредственно затрагивает информационную и культурную сферы. Она является войной за влияния, в которой Украина с ее неопытностью и ограниченным ресурсом не может достойно противостоять России. Появление ряда художественных произведений о войне свидетельствует, что украинская литература приняла вызов актуальной темы. В 2014 – 2016 годах были написаны и изданы романы, повести, очерки, репортажи Галины Вдовиченко, Евгения Положия, Сергея Лозко, Владислава Ивченко и др. В этих произведениях изображаются жестокие реалии войны, но также показаны колоритные характеры ее участников. В наши дни рождается новое качество украинского человека, и этот процесс вполне выразительно отражается в современной художественной литературе Украины.
EN
How to Represent War. The hybrid warfare going on in Donbass has had consequences on the informational and cultural spheres in Ukraine. It is a war for influence where Ukraine cannot adequately confront Russia because it does not have the necessary recourses and a developed media culture. The number of literary works about the war published in the last few years show that Ukrainian writers want to challenge the discourse on war. Between 2014 and 2016 numerous novels, stories, essays, reports, and poems were published by such writers as Halyna Vdovychenko, Yevhen Polozhiy, Sergei Lozko, and Vladyslav Ivchenko. These authors try to show all the horror of the war and the changing attitudes and consciousness of Ukrainians. The issue of forming a new Ukrainian collective identity is reflected in contemporary literature.
3
Publication available in full text mode
Content available

Семантика часу, простору, місця й героя у творі "Бігуни" Ольги Токарчук

67%
Rozinkewycz Н.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2020
|
vol. 6
|
issue 15
73-82
PL
W artykule poddano analizie indywidualny model czasoprzestrzennego istnienia, przedstawiony w trawelogu Bieguni współczesnej pisarki polskiej Olgi Tokarczuk, laureatki Nagrody Nobla. Autor danego tekstu dokonuje analizy porównawczej trawelogu Bieguni i trawelogów współczesnych autorów ukraińskich, wykazuje oczywiste powinowactwa utworów ościennych literatur i wyodrębnia ich cechy wyróżniające. W artykule podkreśla się, że Olga Tokarczuk rozpatruje filozofię współczesnych wędrówek jako sposób poznania świata przez pryzmat „wyjścia poza granice”, a autorzy ukraińscy podróż prezentują na poziomie przestrzeni wewnętrznej i zewnętrznej. To zestawienie ma za cel pomóc czytelnikom, miłośnikom gatunku trawelogu, bardziej szczegółowo zrozumieć tego typu utwory.
EN
The article analyzes the individual spatio-temporal model of life as a set of various realities of artistic reality, presented in the work Biguny (Runners) by modern Polish writer Olga Tokarchuk, Nobel Prize winner. It is emphasized that Olga Tokarchuk considers the philosophy of traveling as a means of world knowledge through the prism of «going beyond». It is found out that the characters while traveling model the world in some way: they fill it with personal meanings based on their world view; at the same time metaphysical and geographical spaces conceptually transform their image. Reality under goes transformations as well: authenticity is replaced by artificiality, and artificiality creates artificiality. Olha Tokarchuk persuades the reader that the world is transformative, flexible, and created by imagination, and it looks like a coordinate system of various ideas. You can look at things from different perspectives, and in order to understand the world, you must first understand a man.
UK
У статті проаналізовано індивідуальну часово-просторову модель буття як сукупність різновидів реальностей художньої дійсності, представлену у творі «Бігуни» сучасною польською письменницею Ольгою Токарчук, лауреаткою Нобелівської премії. Підкреслено, що Ольга Токарчук філософію мандрів як засобу світопізнання розглядає через призму питання «виходу за межі». З’ясовано, що герої твору у процесі мандрів певним чином моделюють світ: картину світу наповнюють особистими смислами, залежно від власного світогляду, водночас іметафізичний та географічний простори концептуально переінакшують образ героя. Зміни відбуваються і в реальності: справжність замінюється штучністю, а штучність породжує штучність. Ольга Токарчук підводить читача до думки, що світ – трансформаційний, гнучкий істворюється уявою та зводиться до системи координат різноманітних ідей. На речі можна подивитися з різної перспективи, а щоб зрозуміти світ, потрібно зрозуміти людину.
4
Publication available in full text mode
Content available

Пейзажі (не)пам’яті в сучасній українській літературі

59%
Poliszczuk Я.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2020
|
vol. 6
|
issue 15
83-93
PL
Przedmiotem rozważań w tym artykule są metody przyswojenia lub rewizji pamięci miejsca praktykowane we współczesnej literaturze ukraińskiej, w szczególności w powieści popularnej. Jako materiał egzemplifikacyjny służą ostatnio opublikowane utwory Wołodymyra Łysa, Oksany Zabużko, Sofiji Andruchowycz, Serhija Żadana, Wołodymyra Rafiejenki etc. Reprezentują one bowiem rozmaite opcje pamięci, a tym samym świadczą o różnorodności literackich intencji wobec prób odzyskania tradycji, która stałaby się oparciem tożsamościowym dla współczesnego człowieka. Autor wykorzystuje teoretyczne koncepcje pamięci Pierre’a Nory i nie-miejsca Marca Augé. Ukraińscy pisarze najczęściej odwołują się do miejsc ustabilizowanych i dobrze oswojonych w pamięci zbiorowej, są to Wołyń, Galicja, Bukowina, Kijowszczyzna. Z drugiej strony przestrzeń Wschodu (Donbas) w literaturze popularnej jest opisywana jako zbiór nie-miejsc, które powodują wydziedziczenie i demoralizację człowieka. Trzeba jednakże zauważyć, że Żadan i Rafiejenko nie tylko konstatują fatalny wpływ nie-miejsc na człowieka, lecz próbują zbudować narrację historyczną wobec miejsc, które jej wcześniej nie posiadały.
EN
The paper deals with the research of the revision of memory which are practiced in the contemporary Ukrainian literature, especially in the novels. Suggested examples are the literary texts written during the last decade by such authors as Volodymyr Lys, Oksana Zabuzhko, Vasyl Shkliar, Sofia Andrukhovych, Serhii Zhadan, Volodymyr Rafeienko and others. These texts represent different options of memory searching the tradition, which would become a productive foothold for a person of our time. The author of the article uses two theoretical conceptions of French scientists: the places of memory of Pierre Nora and non-places of Marc Augé. Ukrainian writers often appeal to places that have been forgotten or artificially crossed out of collective memory. These are traditional settlements of Ukrainian life in Volhynia, Galicia, Bukovina, and Kyiv region. The space of the East (Donbas), on the contrary, is labeled in popular novels as a set of non-places that personify and demoralize man.
UK
Предметом рефлексії у статті є способи присвоєння або ревізії пам’яті, що практиковані в сучасній українській літературі, зокрема в популярній романістиці. Вибрані приклади – це художні тексти останніх років авторства Володимира Лиса, Оксани Забужко, Василя Шкляра, Софії Андрухович, Сергія Жадана, Володимира Рафеєнка та ін. Вони репрезентують різні меморіастичні опції й таким чином засвідчують різнорідність літературних пошуків “віднайдення” традиції, яка стала би ідентичнісним опертям для людини нашого часу. Автор використовує теоретичні концепції місць пам’яті Пєра Нора та не-місць Марка Оже. Українські письменники найчастіше апелюють до освоєних місць, знаковість яких була призабута чи штучно викреслена з колективної пам’яті, – Волині, Галичини, Буковини, Київщини. Простір Сходу (зокрема в контексті війни на Донбасі), навпаки, маркується в популярних романах як набір не-місць, що знеособлюють та деморалізують людину. Однак у романах Сергія Жадана та Володимира Рафеєнка є не тільки констатація фатального впливу не-місць, а й спроби моделювання місць пам’яті, які творять історичний наратив там, де досі його не було.
5

Мифологемы „святость” и „страстность” в женском и мужском началах (роман Ивана Шмелева Пути небесные)

59%
Kuca Z.
Roczniki Humanistyczne
|
2014
|
vol. 62
|
issue 7: Słowianoznawstwo
131-145
PL
Niniejszy artykuł został poświęcony analizie mitologemów „świętość” i „namiętność” na przykładzie pierwiastka kobiecego i męskiego w powieści Iwana Szmielowa Drogi Niebiańskie. Namiętność jest pokazana jako binarna opozycja do świętości. A więc świętość jest rozumiana między innymi jako doskonałość, cnota moralna osiągana przez człowieka w trakcie osobistego rozwoju, namiętność – jako stan silnego i nieodpartego uczucia do drugiej osoby. W przypadku głównej bohaterki powieści ta droga rysuje się od świętości do namiętności, która się pojawia w momencie pojawienia się pierwiastka męskiego, natomiast bohater, którego charakteryzuje namiętność, w określonym momencie, dzięki relacji z główną bohaterką, staje się ureligijnioną osobą.
EN
The present article is devoted to analysis of the mythologems “holiness” and “passion” on the example of the feminine and masculine elements in Ivan Shmelyov’s novel The Heavenly Ways. Passion is shown as a binary opposition to holiness. Hence, holiness is understood, among others, as perfection, a moral virtue achieved by a man in the course of his personal development, and passion – as a state of strong and irresistible emotion directed at another person. In the case of the main protagonist of the novel this way leads from holiness to passion, which appears at the moment when a masculine element appears; on the contrary, the male hero who is characterized by passion, at adefinite moment, owing to a relation with the main female protagonist, becomes a religious person.
RU
Данная статья является попыткой анализа мифологем „святость” и „страстность” вженском и мужском началах на примере романа Ивана Шмелева Пути небесные. Страстность является бинарной оппозицией к святости. Мифологемы „страстность” и„святость” неразрывно связаны с русской культурой. Русское народное православное сознание соединило в себе характеристики двух этих концептов. Святость подразумевает совершенство человека, как нравственное качество, достигаемое в процессе духовного роста. Под страстностью понимается, прежде всего, состояние сильного влечения к другому человеку, желание или стремление полного им обладания. Мифологемы „святость” и „страстность” в случае главных героев романа взаимопроникают. С самого начала романа женскому образу приписывается „святость”, мужскому „страстность”. Женское начало восполняется „страстностью” при появлении мужского начала, которое в свою очередь наполняется „святостью” благодаря появлению женского начала.
6
Content available remote

Мотив греха в романах Ф.М. Достоевского

51%
Padsasonny S.
Studia Rossica Gedanensia
|
2014
|
issue 1
303-318
RU
В статье раскрывается смысл диалектики греха как литературного мотива в творческом наследии Ф.М. Достоевского. Объектом исследования послужили романы писателя Преступление и наказние, Идиот, Подросток, Бесы, Братья Карамазовы. Прослеживается связь мотива греха с темой и сюжетом произведений писателя. Дан анализ мотивов-вариантов, а также смежных мотивов. Герои художественного пространства автора через анализ мотива греха разделены на типы.
EN
The article explains the meaning of the dialectic of sin as a literary motif in Dostoevsky's creative heritage. The object of study is based on the writer's novels Crime and Punishment, The Idiot, The Adolescent, The Devils, The Brothers Karamazov. We analyze the connection between the motif of sin and the theme and plot of the writer`s novels. The variant motifs and the related motifs are explored in the article. All the characters of Dostoyevsky`s art space are divided into types through the analysis of the motif of sin.
PL
W artykule rozważany jest sens dialektyki grzechu jako motywu literackiego w twórczości Fiodora Dostojewskiego. Przedmiotem badań są powieści "Zbrodnia i kara", "Idiota", "Młodzik", "Biesy", "Bracia Karamazowy". Dokonano analizy motywów-wariantów oraz motywów powiązanych. Autor wyodrębnia typy bohaterów przestrzeni literackiej na podstawie analizy motywu grzechu.
7
Publication available in full text mode
Content available

Оперы Генделя в контексте современной режиссуры: к вопросу о претворении приёмов современных медиа

43%
Консон Г., Консон И.
Ars inter Culturas
|
2019
|
vol. 8
259-278
EN
The article is based on the interaction of two genres, namely travel notes, including the author's impressions of a trip to the German cities of Halle, Bad-Lauchstedt and Bernburg, as well as reviews of modern productions of Baroque operas. Halle is famous as the birthplace of the outstanding composer Georg Friedrich Handel (1685-1759). The international Handel music festival is held here every year, which also includes an international scientific Symposium dedicated to the study of the great Saxon and his contemporaries. The concept of this year's Symposium, "Sensitive, heroic, sublime: Handel's women," was to study the female images embodied in his operas. The authors traveled to Halle as journalists to describe their impressions of both the trip and the contemporary productions of Handel's stage works. But in considering the history and cultural events of this city, we were able to go beyond ordinary observations into the sphere of scientific generalizations and come to the conclusion that the directors’ understanding of these operas through the integration of musical drama with related arts was unusually expanded. To study this phenomenon, we turned to the scientific tools developed in Russia by two Soviet researchers who have become seminal in their field. One of them was the psychologist Lev Vygotsky, who, exploring the spiritual world of the hero in fiction, revealed his psychological contradictions, expressed in the conflict of the narrative and the plot. The other, Sergei Eisenstein, who knew Vygotsky’s manuscript of his study "Psychology of Art" and, with some influence from these ideas, created his own "psychology of art", which is set out in the pages of his works of different years. The core of this concept was "the transition from the Expressive Movement to the image of a work of art... as a process of the interaction of layers of consciousness", which allowed for multiple entries into the artistic image. Such entries are also supported by some features of the cinematograph where the first among equals is the principle of intellectual editing, based on Eisenstein's montage theory. In Eisenstein's theory, other types of editing—linear, parallel, associative—have been generalized and developed into a large-scale system of the psychology of heroes in art. In this article, the identification of the essence of these processes made it possible for the authors to discern the phenomenon of increasing the meaning in the Halle directors' interpretations of Handel's operas, which arises from the merger of two seemingly irreconcilable and conflicting layers of consciousness: Baroque and eclectic modern, which developed at the turn of the last century.
8
Publication available in full text mode
Content available

«И звезда с звездою говорит…»

34%
Федюкина Е.
ELPIS
|
2014
|
vol. 16
221-225
RU
Нынешний 2014 год − юбилейный для великого русского поэта Михаила Юрьевича Лермонтова, второй величины русской поэзии после Пушкина. Судьба отпустила поэту 26 лет жизни, и за этот короткий срок он сумел составить обширное поэтическое наследие, которое люди хранят и помнят вот уже два столетия. Лермонтов рассматривается в статье как поэт высокой поэтической мысли – вершины его творчества посвящены разгадке сокровенных смыслов бытия. Поиски истины открыли ему путь к гармонии, выраженной в его лучших стихах, замечательными проявлениями которой стали стихотворения-молитвы, живущие не только в стихотворной, но и в песенной форме. В то же время диссонанс жизни и творчества рождал у него тревогу, проявлявшуюся порой в предвидении собственной кончины. Лермонтова постоянно влекла к себе историко-героическая тема. Последние годы жизни ознаменовались созданием поэмы из истории России, в которой он решает проблему духовного здоровья народа и истоков силы его духа.
PL
W bieżącym 2014 roku przypada 200-setna rocznica Michała Lermontowa, następnej po Aleksandrze Puszkinie wyżyny poezji rosyjskiej. Poeta nie zmarnował 26 lat życia darowanych mu przez los, przez ten krótki czas bowiem potrafił nagromadzić obszerny spadek poetycki, który ludzie przechowują w pamięci na przeciągu już prawie dwóch stuleci. Lermontow jest rozpatrywany w artykule jako poeta, który osiągnął szczyty myśli poetyckiej poświęcone poszukiwaniom ukrytego sensu ludzkiego życia. Owe drogi ku prawdzie otwarli dla niego wizję harmonii, którą zawierają jego najlepsze utwory, w tym wiersze-modlitwy, istniejące również w postaci muzycznej. Jednocześnie rozdźwięk życia i twórczości stawał się źródłem niepokoju, który się wyrażał sporadycznie jako wizja rychłej śmierci. Poeta ciągle powracał również do wątku historycznego − w ostatnich latach jego życia powstał poemat historyczny, w którym rozstrzyga problem źródeł zdrowej egzystencji narodu i mocy jego ducha.
EN
2014 marks the 200th anniversary of the birth of the second greatest Russian poet (after Pushkin) Mikhail Lermontov. Although Lermontov died at the age of 26, he nevertheless left people a great deal of his wonderful poems. People have remembered and kept these poems for two hundred years. The author of this article describes Lermontov as a poet with high poetic way of thinking. His best poems are devoted to the exploring the meaning of life. Searching for truth showed him the way to the harmony depicted in his best poems. We can find a reflection of this harmony in his poems prayers. They exist not only as poems but also as songs. At the same time, the dissonance between the life and work aroused his anxiety. This anxiety can be found in foreseeing his own death. Lermontov was always interested in the history and heroic life of the Russians. During his last years, he created a historic poem based on Russian history. Here, he described the spiritual health of Russian people and showed the sources of the Russian spirit.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.