Search results

1

Stosowanie dyrektywy Gazowej Unii Europejskiej do podmorskich części gazociągów importowych z państw trzecich – uwagi z punktu widzenia prawa międzynarodowego i Unijnego

100%

Szydło M.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2019

|

vol. 10

189-207

EN

Energy security of Poland and Ukraine requires that gas pipelines importing natural gas to European Union from third countries, including maritime parts of those pipelines, are subject to EU Third Energy Package, including the EU Gas Directive. The latter body of law aims to ensure precompetitive market environment (with third party access to pipelines and ownership unbundling) which is strongly favourable to market investments, consumer welfare and security of gas supplies. General international law and EU primary law, as they now stand, make it possible to extend the territorial jurisdiction of EU and, consequently, territorial scope of application of EU law, to some maritime areas belonging to EU Member States, i.e. territorial seas, exclusive economic zones and continental shelves. Thus, international law and primary EU law authorize the actions of EU institutions and EU Member States aiming at extension of EU Third Energy Package to maritime parts of import gas pipelines. It is to be regretted that recently adopted EU Directive 2019/692, amending EU Gas Directive, does not make use of those broader legal entitlements. In view of its specific provisions, EU Directive 2019/692 does not change current de facto derogation from EU Third Energy Package which import gas pipelines still enjoy.

UR

Для забезпечення ефективності енергетичної безпеки Польщі та України у сфері постачання газу справою стратегічного значення є правовий режим, який застосовують до газопроводів (тих, що вже існують, і тих, що в процесі будівництва, за допомогою котрих природний газ транспортується або буде транспортуватися до Європейського Союзу із третіх країн), у власності яких одночасно перебувають свої морські відрізки газопроводів (наприклад Nord Stream 1, Nord Stream 2, Turkish Stream, EastMed, Green Stream, Medgaz). Газ із третіх країн, який імпортують, або планують імпортувати газопроводами такого типу до ЄС також постачають або постачатимуть у якійсь частині і до України в межах реекспорту, який забезпечують деякі країни-члени ЄС, наприклад, Німеччина і Польща. З погляду безпеки постачання природного газу до ЄС та до України, а також з погляду розвитку конкурентності ринку газу в Європі, є справою вельми принциповою, щоб до морських частин цих газопроводів в якнайбільшому обсязі застосовували норми енергетичної директиви Європейського Союзу, тобто директива 2009/73. Адже ця директива містить багато правових вирішень, які мають змусити крани-члени ЄС та енергетичні компанії до такого алгоритму дій, котрі сприятимуть конкурентності на внутрішньому ринку ЄС буде ефективнішим з погляду безпеки постачання газу та більшої енергетичної інтеграції країн-членів (наприклад, правило доступу третіх сторін до мережі, unbundling, регулювання тарифів у питанні під’єднання і доступу до мережі та тарифів для промисловості). Загальне міжнародне право, в тому числі Конвенція з морського права, а також загальні принципи права ЄС, що випливають із Договорів та мають вияв у рішеннях Суду ЄС (TSUE), дозволяють, щоб закони енергетичного права ЄС, у тому числі директиви 2007/73, були застосовані в повному обсязі до морських відрізків газопроводів для транспортування імпортного газу з третіх країн до ЄС. Якщо конкретніше, це стосується морських відрізків газопроводів, розташованих у межах територіальних вод, виключної економічної зони та континентального шельфу країн-членів ЄС. На ці морські сфери поширюється – у визначеному порядку – юрисдикція країн-членів ЄС, та відповідно юрисдикція ЄС, і становлять вони територію ЄС в розумінні ст. 52 TUE і ст. 355 TFUE. На жаль, ці загальні принципи міжнародного права і права ЄС не знайшли свого безпосереднього віддзеркалення в нормах Газової директиви 2009/73 та в директиві із недавно внесеними змінами 2019/692. Директива 2009/73, в отриманому новому звучанні директиви 2019/692, дуже незначною мірою дозволяє на її застосування до морських відрізків газопроводів, що імпортують газ із третіх країн, що перебувають під юрисдикцією країн ЄС. Не варто також сподіватися, щоб практика використання директиви 2009/73 була такою, що цей акт справді застосовуватимуть у межах окреслених тут морських сфер країн-членів. Ймовірне застосування в цьому контексті директиви 2009/73 насправді було б певним регулятивним викликом і вимагало б окресленого регулятивного зусилля. Проте, безперечно, це посприяло б конкурентності, безпеці постачання газу та економічній інтеграції в ЄС. Залишається тільки шкодувати, що з цього погляду енергетична солідарність у ЄС не здатна переважити індивідуальні інтереси деяких країн-членів у збереженні statusquo, тобто в дотриманні в цій справі своєрідного законодавчого вакууму.

2

Напрями зміцнення енергетичної безпеки в контексті створення центру державно-приватного партнерства України та Німеччини

100%

Kamenskyi V. M.

European Journal of Management Issues

|

2014

|

issue 3

40-46

EN

The modern integration and globalization processes were investigated, which are accompanied by aggravation and new contradictions in the energy sector. Outlines the main implications of the increasing number of threats , their dynamics , and the extent of the negative impact of complications on Energy management system of the country. We offered the new mechanisms of strategic management of energy security of Ukraine. The methods of improving the competitiveness and viability of the national economy through public - private partnerships

UK

Розглянуто сучасні інтеграційні та глобалізаційні процеси, супроводжувані загостренням існуючих і появою нових суперечностей в енергетичній сфері. Охарактеризовано основні наслідки збільшення кількості загроз, їх динаміки, масштабів негативних ускладненнь та впливу на систему управління ПЕК країни. Запропоновані нові механізми стратегічного управління енергетичною безпекою України. Проаналізовано методи підвищення конкурентоспроможності і взагалі життєздатності національної економіки за рахунок державно-приватних партнерств.

3

Енергетична політика країн Балтії у пострадянський період

100%

Мудрієвська I. I.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 16

102-123

EN

The energy policy of the Baltic States in the post-Soviet period, which aims to reduce energy dependence on Russia with an emphasis on promoting national interests is studied at the article.It is noted that the process of the energy sector’ modernizationof Lithuania, Latvia and Estonia is aimed at strengthening energy security and creating conditions for energy independence, increasing the energy efficiency of economies of these countries. The main directions of the energy policy’ implementation of the Baltic States are outlined.Attention is paid to the fact that modernization programs of the energy sector include the widespread introduction of energy saving technologies, in particular, the use of renewable energy sources. The conditions of functioning of the Baltic States’ energy systems at the time of independence are considered. We are talking about energy, raw materials, infrastructure dependence on a single energy supplier – the Russian Federation. It is noted about the Baltic energy market interconnection plan (BEMIP).The importance of commissioning the LNG terminal in Klaipeda (Lithuania) and the construction of new projects for the transportation of natural gas – GIPL, Balticconnector іs emphasid.Peculiarities of synchronization of electric networks of the Baltic States with the Continental European Network (CEN) are analyzed.A brief description of the energy sector of Estonia, Latvia, and Lithuania in the conditions of independence has been made. It is noted about the EU’s position on the development of the Baltic States’energy sector.It is emphasized that the Baltic States have managed to get the support of the EU in their efforts to strengthen energy security.It is concluded that due to the stable position of the Baltic States and the EU in the direction of implementing new projects for energy supply and energy sources, the Baltic States are partially getting rid of energy dependence from Russia.Thanks to EU assistance, the implementation of a common energy policy, the involvement of new partners, the renewal of energy supply routes, and the diversification of energy supply sources, the Baltic States are gradually moving away from energy isolation.

UK

У статті досліджено енергетичну політику країн Балтії у пострадянський період, яка спрямована на зниження енергетичної залежності від Росії з акцентом на просуванні національних інтересів. Простежено, що процес модернізації енергетичної сфери Литви, Латвії та Естонії направлений на посилення енергетичної безпеки і створення умов для енергетичної незалежності, підвищення енергоефективності економік зазначених держав. Окреслено головні напрями реалізації енергетичної політики країн Балтії. Звернуто увагу на те, що програми модернізації енергетичної галузі включають в себе широке впровадження енергозберігаючих технологій, зокрема,й використання відновлювальних джерел енергії. Розглянуто умови функціонування енергосистем країн Балтії в часи незалежності. Мова йде про енергетичну, сировинну, інфраструктурну залежність від єдиного енергопостачальника – Російської Федерації. Зазначено про План об’єднання Балтійського енергетичного ринку (BEMIP). Наголошено на важливості введення в дію терміналу СПГ у Клайпеді (Литва) і будівництві нових проєктів транспортування блакитного палива – GIPL, Balticconnector. Проаналізовано особливості синхронізації електромереж балтійських країн з континентальною європейською мережею (CEN). Здійснено стислу характеристику стану справ в енергетиці Естонії, Латвії, Литви в умовах незалежності. Зазначено про позицію ЄС щодо питання розвитку енергетичного сектору балтійських країн. Підкреслено, що країни Балтії зуміли заручитися підтримкою ЄС у своїх зусиллях щодо посилення енергетичної безпеки.Зроблено висновок проте, що саме завдяки проявленню стійкої позиції країн Балтії і ЄС у напрямі імплементації нових проєктів щодо постачання енергії та енергоносіїв, країни Балтії частково позбуваються енергетичної залежності з боку Росії. Завдяки сприянню ЄС, впровадженню спільної енергетичної політики, залученню нових партнерів, оновленню маршрутів постачання енергії, диверсифікації джерел постачання енергоресурсів країни Балтії поступово відходять від енергетичної ізоляції.

4

Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора

88%

Naumenko N. S.

European Journal of Management Issues

|

2016

|

issue 6

97-102

EN

The relevance of scientific research is explained by a critical energy dependence of Ukraine on the external sources of energy. The existence of earlier scientific and practical approaches on the topic of energy saving has not fully revealed the possibilities of finding ways to further diversify the sources of energy supplies. That is why the government annually faces the problem of choosing not only a foreign exporter of energy resources, but also a political and economic vector of the country’s direction. The need for Ukraine to join European strategic documents on the development and implementation of technologies in the field of renewable energy is rather relevant now. The purpose of writing this article is to analyze the compatibility of the proposed renewed version of the Energy strategy with all types of renewable energy, taking into account the development potential of renewable sources of energy in Ukraine. The author in this research is supported by forecasted results, which the EU–28 countries seek to achieve in the practice of energy renewal and energy supply. Thus these countries cement their own energy independence from external destructive factors (often of a political nature) with a gradual minimization and subsequent rejection of imported energy. This article examines the factors that contributed to the Ukraine joining the EU Directive 2009/28/EC along the road towards renewable energy technologies. The critical assessment of the advantages and disadvantages of the renewed Energy strategy of Ukraine against the background of the current crisis in the economy of the country is outlined. In accordance with the priorities of the renewed Energy strategy of Ukraine, the forecasts are attached of the scale of renewal of energy resources and the prospects of reaching them as fast as possible are considered. The scientific novelty of the research lies in the systematization of methodological approaches to the analysis of the present status of energy–providing and renewable components according to the industrial needs of the economy. Practical significance of the obtained results is the prospect to apply the materials of this article in the field of power saving and power supply by domestic economists.

RU

Актуальность проблемы научного исследования заключена в критической энергетической зависимости Украины от внешних источников энергоснабжения. Наличие более ранних научно-практических подходов к вопросу об энергоснабжении не полностью раскрывает возможности поиска путей дальнейшей диверсификации источников энергообеспечения. Поэтому перед украинским правительством ежегодно встает проблема выбора не только зарубежного экспортера энергоносителей, а и выбора политико-экономического вектора движения Украины. Необходимость присоединения Украины к европейским стратегическим документам по разработке и внедрению технологий в области возобновляемой энергетики в настоящее время достаточно актуальна. Цель написания статьи – проанализировать соответствие предложенной обновленной версии Энергетической стратегии всем видам возобновляемой энергетики с учетом потенциала развития возобновляемых источников энергии Украины. Автор в своем исследовании опирается на прогнозируемые результаты, которых стремятся достичь страны ЕС-28 в практике енергопроизводства и энергообеспечения. Тем самым эти страны закрепляют собственную энергетическую независимость от деструктивных внешних факторов (часто политического характера) с постепенной минимизацией и последующим отказом от импорта энергоносителей. Поэтому в работе акцентируется внимание на рассмотрении факторов, способствовавших присоединению Украины к Директиве ЕС 2009/28/EC на пути продвижения к технологиям возобновляемой энергетики. Произведена реальная оценка преимуществ и недостатков обновленной Энергетической стратегии Украины на фоне усиливающихся кризисных явлений в экономике страны. Научная новизна исследования заключается в систематизации методологических подходов к анализу современного состояния энергообеспечивающей и возобновляемой составляющих в соответствии с отраслевыми потребностями экономики. В соответствии с приоритетами обновленной Энергетической стратегии Украины приведены прогнозы объемов восстановления энергетических запасов и рассмотрена возможность их скорейшего достижения. Практическое значение полученных результатов заключается в возможности использования отечественными экономистами материалов статьи в сфере энергосбережения и энергообеспечения.

UK

Актуальність проблеми наукового дослідження полягає в критичній енергетичній залежності України від зовнішніх джерел енергопостачання. Наявність більш ранніх науково-практичних підходів до питання про енергозаощадження не в повному обсязі розкриває можливості пошуку шляхів подальшої диверсифікації джерел енергозабезпечення. Тому перед українським урядом щорічно постає проблема вибору не лише закордонного експортера енергоносіїв, але й політико-економічного вектора руху країни. Необхідність приєднання України до європейських стратегічних документів з розробки і впровадження технологій у галузі відновлюваної енергетики нині досить актуальна. Мета написання статі – проаналізувати відповідність запропонованої оновленої версії Енергетичної стратегії всім видам відновлюваної енергетики з урахуванням потенціалу розвитку відновлюваних джерел енергії Україні. Автор у своєму дослідженні спирається на прогнозовані результати, яких прагнуть досягти країни ЄС-28 у практиці енерговідновлення й енергозабезпечення. Тим самим ці країни закріплюють власну енергетичну незалежність від деструктивних зовнішніх чинників (часто політичного характеру) з поступовою мінімізацією та подальшою відмовою від імпорту енергоносіїв. У статті розглянуто чинники, що сприяли приєднанню України до Директиви ЄС 2009/28/EC на шляху просування до технологій відновлюваної енергетики. Окреслено критичну оцінку переваг і недоліків оновленої Енергетичної стратегії України на тлі існуючої кризової ситуації в економіці країні. Згідно із пріоритетами оновленої Енергетичної стратегії України наведено прогнози обсягів відтворення енергетичних запасів і розглянуто можливість їх якнайшвидшого досягнення. Наукова новизна дослідження полягає в систематизації методологічних підходів до аналізу сучасного стану енергозабезпечувальних і відновлюваної складових відповідно до галузевих потреб економіки. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання вітчизняними економістами матеріалів статті у сфері енергозаощадження та енергозабезпечення.

Refine search results

2 European Journal of Management Issues

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Проблеми всесвітньої історії

1 2021

1 2019

1 2016

1 2014

1 Kamenskyi V. M.

1 Naumenko N. S.

1 Szydło M.

1 Мудрієвська I. I.

Stosowanie dyrektywy Gazowej Unii Europejskiej do podmorskich części gazociągów importowych z państw trzecich – uwagi z punktu widzenia prawa międzynarodowego i Unijnego

Напрями зміцнення енергетичної безпеки в контексті створення центру державно-приватного партнерства України та Німеччини

Енергетична політика країн Балтії у пострадянський період

Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора