Search results

1

Особенности актуализации главных концептов современного русского политического дискурса

100%

Szymula R.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2015

|

vol. 15

481-496

EN

The inaugural speech of president elect is one of the most important types of political discourse. The tradition of this genre was formed many years ago in the United States of America. It is a new genre in Russia, but it is becoming more and more important. The material for the research was Russian Presidents’ inaugural speeches (President Putin: 2000, 2004, 2012, President Medvedev: 2008). The author analyzed the verbalization of main concepts of Russian political discourse (Russia, country, nation, unity).

2

Образный потенциал лексических единиц номинативного поля концепта ветер в русском языке

100%

Chomko J.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2017

|

vol. 17

EN

This article focuses on idioms and proverbs that represent the concept of the wind. The language units (both idioms and proverbs), used in language studies of the picture of the world, extend the perspective of new contexts. The research has shown, that many of the analysed exeplifications have an anthropocentric character, and refer to the human qualities as appearance and the psyche, character traits, behaviors and activities. A significant group of units named by the wind refer to atmospheric phenomena. The analysed idioms and proverbs are characterized by a fairly large synonymy.

3

Оппозиция «природа – человек» как фрагмент концептуальной картины мира белоруса в поэме Николая Гусовского Песня о зубре

100%

Лисовская И., Парфинович Ю.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2017

|

vol. 17

EN

The article studies the conceptual world view of the Belarusian from the times of Nikolai Gusovsky. We turned to the origins of the birth of the Belarusian national identity, since it is from there, from that era, national and universal senses have evolved, senses which developed throughout the history of our nation and have found unique shades and colors, the so-called «national component». These senses are directly linked with oral folk art and the naive world view of our ancestors, where, in fact, national concepts, conceptual and linguistic world views of the nation arise. They evolved together with national consciousness, people’s view of the world and themselves. The poem Song about the Bison by Gusovcky N. is used as a source of research. While analyzing the poem, we have come to the conclusion, that the notions reflecting the interaction «nature – person» is the basis for the Belarusian society development in the Middle Ages. The notions contain important peculiarities of the linguistic personality of that period. Besides they became the initial variant of the concept «natural phenomena», which developed during the subsequent historical periods of our society in the conceptual and linguistic world views.

4

Экзистенциальное в повести Александра Чаянова "Венецианское зеркало, или Диковинные похождения стеклянного человека"

75%

Саворовская А.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2015

|

vol. 15

133-146

EN

As is known, for the literature at the beginning of the XX century tend to gain interest on destiny of the person, the essence of the inner world and man’s place in the world. The article presents the results of the analysis story of Chayanov in terms of having it existential and anthropological problems, the path of solutions. Attempt to understand the passing from existential objective to existential subjective. In the story “The venetian mirror, or Outlandish adventures of glass man” happens to a split personality in the disharmonious world, the hero changes under the influence of its counterpart. During the study, special attention was paid to the role of the concept of “freedom”, “existential choice” in the story. In the article were identified and discussed the existential motifs and themes used by the writer. Holistically analyzed the expression of the philosophy of existentialism in the story of A.V. Chayanov. During the research, we came to the conclusion that the author, recreating of two worlds, split personality and character, came into the fight with the infernal double endowed demonic force, focuses on the duty of man to live beyond their fate, but of his own volition.

5

Зооморфная модель в концептуализации мира

71%

Стоянова Е.

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica Rossica

|

2017

|

issue 14

171-183

EN

Ontological concepts, associated with objects of the surrounding reality, appear as a basis in the conceptual model of the world. The special place among them is occupied by zoo concepts as primary cognitive structures, which represent fragments of the real world. Despite considerable interest in phraseology with zoo component and zoo concepts the zoomorphic model is still in the shadow. This paper is devoted to examining zoomorphic mythological model as a cognitive mechanism in language conceptualization of reality and of functioning of the simulated knowledge in modern linguistic and cultural situation. The research is based on the concept cock on the material of Russian phraseology and metaphorology as a language reflection of the activity of cognitive models in the aspect of creating new meanings.

RU

В концептуальной модели мира онтологические концепты, связанные с объектами окружающей реальности, представляются неким базисом. Среди них особое место занимают зооконцепты как первичные когнитивные структуры представления фрагментов действительного мира. Несмотря на значительный интерес к фразеологии с зоокомпонентом, а в последнее время – и к зооконцептам, зооморфная модель все еще остается в тени. Целью данной статьи является рассмотрение зооморфной мифологической модели как когнитивного механизма в языковой концептуализации окружающей действительности и особенности функционирования моделируемого знания в условиях современной лингвокультурной ситуации. Исследование осуществляется на примере концепта петух на материале русской фразеологии и метафорологии как языкового отображения действия когнитивных моделей в аспекте формирования новых смыслов.

6

Концептуализация в абсурдистском художественном тексте (концепт ВРЕМЯ в творчестве Александра Введенского)

63%

Bacewicz F.

Slavica Wratislaviensia

|

2015

|

vol. 160

53 - 63

EN

The article views the specificity of the processes of conceptualization in absurd literary text based on the example of the creative work of a Russian poet A.Vvedenskiy (1904–1942). The author proves that one of the most important poetic concepts — “time” — does not have a field, paradigmatic, but a syntagmatic structure and that it unfolds in the text in close connection with the concepts of “God” and “death”.

7

Словотвірне гніздо з вершиною Христос у мовній картині світу українців

63%

Greshchuk, Vasyl’

Studia Ucrainica Varsoviensia

|

2020

|

vol. 8

11-19

PL

The article discusses the example of a word-formative nest with the apex of Christ. It analyses the role of word-formation in the formation of the language picture of the world of Ukrainians. The word-formative nest fi xes the word-forming segment of the semantic space of the Christ concept of the sacred conceptual sphere. Despite the fact that the anthroponomies as vertices of word-formation nests do not exhibit derivational productivity in the Ukrainian language, the word-formation nest with the apex of Christ has a branched structure: in the three stages of derivation, 25 derivatives of diff erent parts of the language, created in diff erent ways, have been certifi ed. This is due to the semantics of the vertex word of the nest, the importance of the concept named by it, in the perception of Ukrainians, in their culture of belief. In the linguistic consciousness of Ukrainians, Christ – Jesus Christ, the Son of God, the God-man, the incarnate God, the Savior, the Teacher, the Creator of the new religion. Such a broad semantic spectrum determines the activation of the derivation possibilities of the base word and the verbalization of word-formative means by a number of conceptual components. An analysis of the word-formative nest with the apex of Christ has shown that the word-formative dimension in the language picture of the world of Ukrainians, along with the universal conceptual components inherent in many diverse Christians, also has a number of individual-language derivational means of categorizing the world.

8

Християнські сакральні символи у просторово-часовому континуумі поетичного мовлення українського письменника Юрія Андруховича

63%

Horodets’ka, Veronika

Studia Ucrainica Varsoviensia

|

2020

|

vol. 8

29-39

PL

This article explores the linguistic worldview of a Ukrainian poet – postmodernist Yuriy Andrukhovytch – realized through the concept of “Christian sacred symbols” analyzed from the perspective of anthropological and cognitive aspects of lingual and cultural studies. It defines the essence and the ways of implementing the concept in the spatio-temporal continuum of poetry collection “India” as well as highlights the role of man in the poet’s imaginary world through the archetypes of the world culture and decodes symbolic meaning of cultural context of the author’s works. Contrary to a generally accepted view that the earth is round, spatial reality for the author turns out to be a planet which resembles a cake, a fl at surface, a desert, a kingdom and a bridge. The sky is seven crystal hemispheres, out lining the heavenly space with stars and planets fixed at each level. The space is represented by such geographical notions as East Asia, India, China, the river Nile. The author of the article supposes that India becomes for the writer the embodiment of our civilization at all times of mankind, another way to present man in the space of eternity, and a kind of life philosophy. The synthesis of pagan, Jewish, Hindu, Muslim and Christian ideas about man’s place in the world and his moral peace, happiness and overall love is represented by such symbols as angels, harpes, gehennr hell hrifony, dragons, percale books, lilies, honey, pythons, fl ags, birds, reptiles, saints, timpani, newts, tulips, furies, devils, Yuri’s sword, Yasmin and others.

9

Лінгвосинергетична модель концепту

63%

Молгамова (Molhamova) Л. L.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 6(3)

27-34

UK

У статті розглядаються лінгвосинергетичні аспекти концепту як кардинальної одиниці концептуальної картини світу. Цей термін є центральним і найбільш суперечливим поняттям сучасної лінгвістики, що характеризується неоднозначністю його тлумачення і свідчить про різноманітність ознак і властивостей. Дослідження присвячене структуруванню концепту у вигляді універсальної моделі, яка б врахувала всі аспекти та особливості поняття в лінгвістиці. Ми вважаємо, що будь-яке визначення концепту має бути закладено в його структуру і співвідноситися з усіма його ознаками та властивостями. Ми стверджуємо, що структурування концепту у вигляді лінгвосинергетичної моделі висвітлює не лише характеристики «оригіналу», ієрархію його компонентів, а й зміну способів його існування через те, що лінгвосинергетика пропонує унікальну мову дослідження концепту. Керуючись законами синергетики, ми побудували цілісну наукову лінгвосинергетичну модель концепту. Зважаючи на той факт, що категоріальний апарат синергетики може бути застосований у лінгвосинергетиці за допомогою загально-метафоричного опису досліджуваних об’єктів, такі поняття синергетики як атрактор і фрактальність можуть виступати повноцінними інструментами лінгвістики та можуть бути застосованими при дослідженні концепту, бо мають справу з суто когнітивно-вербальними структурами. В атракторі розміщена найістотніша інформація й найважливіші смисли, які притягують і структурують смисли навколо себе. Це параметр управління, організуючий початок, сприятливий фактор самоорганизації системи, її переходу у новий, узгоджений, відносно стабільний стан. Фрактал – головний конструктор синергетики, явище масштабної інваріантності, коли наступні форми самоорганізації систем нагадують за своєю будовою попередні. Використовуючи категоріально-понятійний апарат синергетики в лінгвістиці, ми пояснили механізми саморегуляції концепту як спонтанного устаткування структури гомеостатичної ієрархічної складно організованої відкритої нелінійної системи. У ході дослідження ми довели фрактальність поняття та дійшли висновку, що фрактальність поняття проявляється у самоподібності його структурних елементів: лексико-семантичні варіанти (мікрофрактали) у процесі свого функціонування зростають необмежено тематично і ускладнюються (або, навпаки, руйнуються), залишаючи при цьому організовану форму. Рекурсивність (повторюваність) виявляється на рівні змісту (повторюється тема) й на рівні його відбиття (повторюється форма викладення інформації). Кожен мікрофрактал може функціонувати автономно. Водночас властивість самоподібності забезпечує виконання закону єдності в різноманітності та породжує цілісне сприйняття концепту.

EN

The article focuses on linguosynergetic aspects of a concept as a cardinal unit of the conceptual picture of the world. This notion is so far the central and most controversial concept of modern linguistics, characterized by ambiguity of its interpretation, which indicates the diversity of its features and properties. The research deals with the structure of a concept aiming at making up such a universal model which would cater for all aspects and peculiarities of concept in linguistics. We believe that any definition of the concept should be embedded in its structure and correlate with all its features and properties. We state that structuring the concept in the form of a linguosynergetic model highlights not only the characteristics of the “original”, the hierarchy of its components, but the change of modes of its existence due to the fact that linguosynergertics suggests unique language of concept investigation. Guided by the laws of synergetics, we have built an integral scientific linguistic-synergetic model of the concept. Using the categorical-conceptual apparatus of synergetics in linguistics, we explained the mechanisms of self-regulation of the concept as a spontaneous equipment of the structure of a homeostatic hierarchical complex organized open nonlinear system. During the study, we proved the fractality of the concept and came to the conclusion that the fractality of the concept is manifested in the self-similarity of its structural elements: lexical-semantic variants (microfractals) in the process of their functioning can grow indefinitely thematically and become more complicated (or, conversely, collapse), while leaving an organized form. Recursiveness (recurrence) is manifested at the level of content (repeating the topic) and at the level of its reflection (repeating the form of presentation of information). Each microfractal can function autonomously. At the same time, the property of selfsimilarity ensures the fulfillment of the law of unity in diversity and generates a holistic perception of the concept.

10

Лексико-семантичне моделювання: переваги та перспективи

63%

Ястремська Т.

Gwary Dziś

|

2023

|

vol. 16

65-81

EN

This article presents the author’s conception of the lexical-semantic modelling of the Ukrainian dialectal space from the abstract model to the actual representation. The fragment of the dialectal worldview – its vertical axis connected with the opposition of concepts top / bottom – was reconstructed on the basis of the lexical-semantic modelling of dialectal phenomena. A systematic approach to the analysis of dialect phenomena was suggested; it is projected on semantics, and above all on the detection of semantic transformations. The importance of the lexical-semantic modelling not only for the analysis of the semantic processes butalso for the representation of the cognitive space (the result of which is the modelling of the dialectical worldview) was justified. The main principles and advantages of modelling as a method and the results and prospects of the research are indicated. The sources of the study are historical and regional dictionaries and texts, as well as linguistic atlases. Based on the analysis of historical sources and manuscripts of the Ukrainian language, semantic changes were recorded at different historical stages.

UK

У статті запропоновано авторську концепцію лексико-семантичного моделювання українського діалектного континууму від абстрактної моделі до реальної репрезентації, на підставі якого зроблено спробу реконструювати фрагмент діалектної картини світу – її вертикальну вісь, пов’язану з опозицією верх / низ, кожен із компонентів якої кваліфіковано як концепт. Застосовано системний підхід до аналізу діалектних явищ, спроєктований на семантику, а передусім на виявсемантичних трансформацій. Обґрунтовано важливість лексико-семантичного моделювання не лише для аналізу семантичних процесів, а й для репрезентації когнітивного простору, результатом якого є моделювання діалектноїкартини світу. Зазначено основні засади й переваги моделювання як методу, а також результати й перспективи дослідження. Корпус джерел сформували діалектні й етнографічні тексти, словники, регіональні атласи та записи діалектного мовлення носіїв говорів української мови, а також історичні словники, які документують семантичні зміни в часі.

11

Образ учителя в творчестве Ивана Вазова: между просветительским культом и позитивизмом

63%

Чавдарова Д., Университет Епископ Константин Преславски Ф. п. х. н.

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica

|

2015

|

vol. 08

RU

Объектом анализа в статье является концептуализация учителя в творчестве Ивана Вазова. В произведениях, воскрешающих эпоху Возрождения ХІХ века и национально-освободительной борьбы против османского рабства, открываем идею высокой миссии учителя как просветителя народа, знаковое превращение учителя в революционера, но и примеры зависимой позиции учителя в социуме. Особое внимание уделяется образу учителя в романе „Казаларская царица”, в котором идея позитивизма (народничества) о скромном, упорном труде учителя для культурного развития общества сочетается с элементами утопического дискурса. На основе наблюдений над интерпретацией темы учителя в творчестве Вазова приходим к выводам о роли писателя в конструировании концепта учитель в болгарской культуре.

EN

The subject of the present analysis is the conceptualisation of the figure of the teacher in Ivan Vazov’s works. Evoking the epoch of Bulgarian National Revival and the 19th-century struggle against the Ottoman yoke, his books convey the idea of the teacher’s high mission as people’s enlightener, show the transformation of the teacher into a revolutionary, but also give examples of injustice suffered by the teacher from public authorities. In the paper, particular attention is paid to the image of the teacher in Vazov’s novel “Kazalarskaya tsaritsa” (“The Empress of Kazalar”), where the utilitarian idea of modest, persistent teaching work for the cultural development of the people blends with elements of utopian discourse. On the basis of these observations a conclusion is formulated about Vazov’s role in constructing the concept of the teacher in Bulgarian culture.

12

Ризома как принцип организации прецедентных феноменов и лингвокультурных концептов

63%

Chalakova T., Шуменский университет имени Епископа Константина Преславского (Болгария)

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica Rossica

|

2015

|

vol. 11

EN

The article discusses the possibility of describing semantic relations of words and their etymology on the example of the fragments that form a semantic field of precedent phenomenon Cain and linguistic-cultural concept of deceit through the rhizome. Rhizome is one of the ways of organization of complex systems, unstructured and nonlinear way, leaving open the possibility to realize their inner potential to self-configuring. The report illustrates that the rhizome serves as a model of unconscious mental processes, characterized by the absence of tree structure, and a model of semantic relations of words, their etymology and their semantic changes. The concept of rhizomes can be applied to the description of non-system differences, unable clearly opposed each to other by the presence or absence of any characteristic. By analogy with the process of interaction of abstract-logical and intuitive thinking linguistic rhizome is characterized with the flow of opposite structures.

RU

В статье рассматриваются возможности описания семантических связей слов и их этимологии на примере фрагментов, формирующих семантическое поле прецедентного имени Каин и лингвокультурного концепта коварство через понятие ризома. Ризома представляет собой один из способов организации сложных систем, некий внеструктурный и нелинейный способ, оставляющий открытой возможность для реализации их внутреннего потенциала самоконфигурирования. Показано, что ризома служит моделью бессознательных ментальных процессов, характеризующихся отсутствием древовидной структуры, а также моделью семантических связей слов, их этимологии и изменений их семантики. Понятие ризомы можно применить к описанию несистемных различий, неспособных четко противопоставляться друг другу по наличию или отсутствию какого-либо признака. По аналогии с процессом взаимодействия абстрактно-логического и интуитивного мышления для лингвистических ризом характерны перетекания оппозициональных структур.

13

Витоки формування уявлення про концепт у філософії Людвіга Вітгенштейна

51%

Kaliuzhna Y.

Forum Filologiczne Ateneum

|

2020

|

vol. 8

|

issue 1

395-415

UK

У статті здійснено спробу дослідити витоки формування уявлення про концепт у філософії Людвіга Вітгенштейна та здійснено спроби застосувати теоретичні напрацювання Л.Вігенштейна у комплексі з літературознавчими та лінгвістичними прийомами та методами аналізу для розгляду концептів та їх елементів у літературних творах. Автором було виявлено у художньому творі можливості втілення багатовимірної взаємодії різних концептосфер, виявлено відмінності між національним та авторським концептом.

EN

The article attempts to investigate the origins of the idea of concept in the philosophy of Ludwig Wittgenstein and attempts to apply the theoretical work of L. Wittgenstein in combination with literary and linguistic techniques and methods of analysis to consider concepts and their elements in literary works. The author revealed the possibility of embodying the multidimensional interaction of different conceptospheres in the work of fiction literature, and also revealed differences between the national and the author's concepts.

14

Специфіка художньої концептуалізації добового часу в малій прозі М. Вінграновського

51%

Скидан (Skydan) М. M.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2022

|

issue 7(4)

31-38

UK

У сучасній українській лінгвістиці з огляду на її загальну антропологічну спрямованість доволі продуктивними є когнітивні дослідження, зокрема й у царині художнього тексту, що дає змогу описати мовні засоби його інтерпретування на рівні концептуальних структур. До базових концептів у категоризації світу належить ЧАС. Мета дослідження – окреслити засоби художньої концептуалізації добового часу та їхнє функційно-семантичне навантаження в прозових текстах М. Вінграновського, розглянути художню концептуалізацію добового часу з огляду на ідіостильові риси мовотворчості письменника. У дискурсі малої прози М. Вінграновського художній час не зводиться до відтворення властивостей фізичного часу. Модель часу М. Вінграновського глибоко закорінена в міфопоетичну картину світу й пропущена крізь призму індивідуального світосприйняття оповідача. Лінгвальне вираження ідеї часу відбувається через реалізацію окремих темпоральних значень. Носіями часової семантики в тексті є найчастіше іменники, дієслова, прислівники, прикметники. Крім того, розглядаємо розгорнуті контексти з темпоральним змістом. Як показує дослідження, М. Вінграновський переважно вдається до відтворення циклічності часу. Відповідно набувають важливого значення образи частин доби. Концепти ДЕНЬ, НІЧ, РАНОК, ВЕЧІР у мові аналізованих творів вербалізовано словами різної частиномовної належності, що містять відповідну часову сему. Номінативні поля, що формують їхнє художньо-смислове наповнення, доволі розгалужені. Для кожного з концептів ядро становлять іменники, які називають частини добового колообігу (ранок, день, вечір, ніч), до приядерної зони належать їхні синоніми (світанок, досвіток; надвечір’я), прислівники на означення часу тривання дії (вночі, ночами; вдень), початкової часової межу (зранку, вдосвіта; звечора); дієслова, що передають стан природи відповідно до добового часу (розвиднятися; вечоріти, смеркати, темніти). До ближньої периферії входять іменники та якісні прикметники, які, поєднуючись із темпоральними назвами, передають зорові, звукові, тактильні, психологічні характеристики частин доби. За нашими спостереженнями, провідний прийом концептуалізації добового часу – зображення міжчасся, розтягання часу. Дальню периферію у вираженні аналізованих концептів формують індивідуально-авторські образні контексти з назвами небесних світил, природних, просторових реалій, назви тварин, актуалізовані в пейзажних замальовках. Найбільш показові для асоціативно-образної концептуалізації частин доби є метафори руху, кольору, горіння. Варто акцентувати, що у сприйнятті добового часу ціннісні маркери розставляє саме оповідач. Специфіка художньої концептуалізації добового часу зумовлена ідіостильовими настановами автора, тяжінням до кінематографізму. Образи природного часу передають ідею циклічності, природної гармонії часоплину, переживання цінності кожного моменту людського життя. Їхнє втілення зумовлене ракурсом бачення наратора, його емоційним станом.

EN

In modern Ukrainian linguistics, given its general anthropological orientation, cognitive research is quite productive, including in the field of literary text, which allows us to describe the linguistic means of its interpretation at the level of conceptual structures. The basic concepts in the categorization of the world include TIME. The purpose of the study is to outline the means of artistic conceptualization of daily time and their functional and semantic load in M. Vingranovskyi’s prose texts, to consider the artistic conceptualization of daily time in view of idiostylistic features of the writer’s language. In the discourse of M. Vingranovskyi’s short prose, artistic time is not reduced to the reproduction of the properties of physical time. M. Vingranovskyi’s model of time is deeply rooted in the mythopoetic picture of the world and passed through the prism of the narrator’s individual worldview. Lingual expression of the idea of time occurs through the realization of individual temporal values. Carriers of temporal semantics in the text are often nouns, verbs, adverbs, adjectives. In addition, we consider detailed contexts with temporal content. As research shows, M. Vingranovskyi mainly resorts to the reproduction of the cyclical nature of time. Accordingly, the images of parts of the day become important. The concepts DAY, NIGHT, MORNING, EVENING in the language of the analyzed works are verbalized with words of different parts of speech, which contain the appropriate temporal sema. The nominative fields that form their artistic and semantic content are quite branched. For each of the concepts, the nucleus consists of nouns that name the parts of the circadian cycle (morning, day, evening, night), the synopsis zone includes their synonyms (dawn, predawn, twilight), adverbs to denote the duration of the action (at night, nights, by day), the initial time limit (since morning, before dawn; since evening); verbs that convey the state of nature in accordance with the time of day (to dawn; to grow dark, to get dusky, to darken). The near periphery includes nouns and qualitative adjectives, which, combined with temporal names, convey the visual, sound, tactile, psychological characteristics of parts of the day. According to our observations, the leading method of conceptualizing the time of day – the image of the time, the stretching of time. The far periphery in the expression of the analyzed concepts is formed by individual authorial figurative contexts with the names of celestial bodies, natural, spatial realities, names of animals, actualized in landscape sketches. The metaphors of movement, color and burning are the most revealing for the associative figurative conceptualization of parts of the day. It is worth emphasizing that in the perception of the time of day value markers are placed by the narrator. The specificity of the artistic conceptualization of the time of day is due to the author’s idiosyncratic guidelines, the attraction to cinematography. Images of natural time convey the idea of cyclicity, the natural harmony of time, the experience of the value of every moment of human life. Their embodiment is due to the perspective of the narrator, his emotional state.

15

Вербализация религиозных концептов в дневнике Тараса Шевченко

51%

Поддубная Н.

Studia Rossica Gedanensia

|

2016

|

issue 3

274-285

RU

Статья посвящена исследованию некоторых аспектов вербализации концептос- феры ‘религия’, в частности анализируется специфика вербализации концептов ‘христианство’, ‘священник’, ‘церковь’ в дискурсе дневника Тараса Шевченко, что позволяет более полно и объективно изучить специфику его восприятия религии. Диарист исповедует христианскую религию, целиком воспринимая свойственные ей идеи милосердия и всепрощения, а вербализатор соответственного концепта, лексема христианский, выступает в его дискурсе контекстуальным синонимом к прилагательному свободный, внедряя в текст смыслы ‘братолюбие’, ‘человечность’, ‘равенство’. Поэт по-своему понимает значение слова христианин, актуализируя прежде всего такие его смыслы, как ‘порядочность’, ‘доброта’, ‘чистота помыслов’, ‘искренность’. Высоко оценивая религию, веру, христианство, Шевченко критически относился к русскому православию, считая его одним из механизмов царской внутренней политики, поэтому лексема православный употребляется с коннотацией иронии и вербализацией смыслов ‘несовершенство’, ‘немилосердие’, ‘жестокость’. Шевченко неоднозначно оценивает религиозные сооружения, которые вызывают в его душе широкий спектр чувств – от восторга до разочарования. Для номинации храмов используется определенная система лексем, однако, употребляя некоторые из них, Шевченко вербализует отрицательные смыслы (‘ненастоящий’, ‘наигранный’, ‘чужой’, ‘противоречивый’, ‘недопустимый’), что связано с его восприятием имперского значения византийства. Дневник Шевченко изобилует наименованиями священников с актуализацией иронично-отрицательных коннотаций, что абсолютно не противоречит сложившимся в украинской лингвокультуре представлениям о традиционном образе священнослужителя.

EN

The article is devoted to the chosen aspects of the verbalization of the concept sphere ‘religion’ in Taras Shevchenko’s diary. Such concepts as ‘Christianity’, ‘priest’ or ‘church’ are analyzed, which allows to draw conclusions about Shevchenko’s attitude towards religion. The diarist respects the Christian religion for its ideas of charity and forgiveness, which is verbalized by the usage of the lexeme христианский (Christian) as a contextual synonym to the adjective свободный (free) introducing meanings of ‘brotherly love’, ‘humanity’ and ‘equality’ in the text. The poet understands the word христианин (a Christian) in his own way and associates it with ‘decency’, ‘kindness’, ‘purity of thoughts’ and ‘sincerity’. Even though Shevchenko highly estimated religion, faith and Christianity, he was critical of the Russian Orthodox Church. He considered it one of the tsar’s tools in internal policy and therefore used the lexeme православный (orthodox) with irony in order to verbalize such senses as ‘imperfection’, ‘mercilessness’ and ‘cruelty’. Shevchenko’s attitude towards religious practices is ambiguous – the poet experiences a wide range of feelings – from delight to disappointment. The diarist uses certain lexemes to nominate temples. Sometimes they are employed to verbalize negative meanings such as ‘unreal’, ‘histrionic’, ‘unfamiliar’, ‘contradictory’, ‘intolerable’, which is connected with the imperial meaning of Byzantinism. Shevchenko’s diary abounds in names of priests used with ironic-negative connotation, which resembles the traditional image of the clergy in the Ukrainian linguistic culture.

16

Концепт Хитрость в національних лінгвокультурах (на материале паремий украинского, русского, английского и итальянского языков)

51%

Pys’Menna Y.

Roczniki Humanistyczne

|

2015

|

vol. 63

|

issue 7: Słowianoznawstwo

227-236

RU

В статье рассматриваются этноязыковые реализации концепта ХИТРОСТЬ сквозь призму оппозитивных понятий, эмоционально-оценочных метафор, национально маркированных ассоциаций с использованием энциклопедических знаний. Общим для всех исследуемых языков является пейоративное осмысление ХИТРОСТИ, сформированное, в частности, под воздействием христианских этических принципов, и убеждённость в недолговечности и ограниченности успеха, достигнутого нечестным путём. В украинской и русской лингвокультурах ХИТРОСТЬ в её негативно маркированных ипостасях репрезентирована лестью, лицемерием, ложью, коварством. Вместе с тем можно констатировать амбивалентную аксиологическую маркированность ХИТРОСТИ в национально-языковых картинах мира, поскольку в ряде паремий хитрость рассматривается как своего рода «разновидность» прагматически ориентированного ума, соотносимого с мудростью, ловкостью, жизненным опытом, и получает достаточно позитивную оценку в коллективном этническом сознании.

PL

W artykule rozpatrywane są etnolingwistyczne realizacje konceptu „Przebiegłość” w kontekście pojęć opozycyjnych, metafor wartościujących czy narodowo nacechowanych skojarzeń. W lingwokulturze ukraińskiej i rosyjskiej „Przebiegłość” w swoich pejoratywnie nacechowanych hipostazach jest utożsamiana z pochlebstwem, sprytem, fałszem i kłamstwem. Jednocześnie zauważa się ambiwalentne nacechowanie aksjologiczne Przebiegłości w językowo-ludowych obrazach świata, gdyż w wielu paremiach koncept ten jest związany z rozsądkiem, swego rodzaju mądrością życiową czy doświadczeniem, a zatem zyskuje względnie pozytywną ocenę w kolektywnej świadomości etnicznej.

EN

The article deals with the contrastive research of concept “cunning” on the material of Ukrainian, Russian, English and Italian proverbs. In question universal and ethnic semantic components of the concept are described; the attempt is made to cast light on its cognitive connections, the status in the conceptual spheres of the national cultures. Based on the language facts the conclusions are made about ethnic peculiarities of world outlook, cultural and value orientations of the nations.

17

Смислові елементи концепту мати в похідних від іменників мати й неня в українських середньонаддніпрянських і гуцульських говірках

51%

Дячук В. Р.

Gwary Dziś

|

2023

|

vol. 16

53-64

EN

It has been acknowledged that dialectal worldview is formed by concepts - human mental activity units which conserve knowledge and ideas about fragments of reality, represented by means of language. In this way, statements about the world are saved in concepts. The purpose of this study is to analyze the conceptual meanings associated with the roots -mat-(y), (-mam-(a)), -nen’-(a) in the language spoken by Middle-upper-Dnieper and Hutsul users. To achieve the objectives we used the component analysis method, suitable for identifying the components in a semantic structure of words. The results of this study show that more derivatives from the nouns maty and nenia are used in the Hutsul dialects. The results also reveal that derivatives in the speechof Hutsul users actualize an overwhelming number of conceptual features and form more semantic blocks. Moreover, our research testifies that Hutsul speakers understand the mother’s image in contamination of profane and sacred principles which causes correlation of the earthly mother’s image with the image of the Virgin Mary. The study emphasizes a more important place of the concept of the mother in the Hutsul worldview.

UK

У статті проаналізовано реалізацію смислових компонентів концепту мати, повʼязаних із коренями -мат-(и), (-мам-(а)), -ненʼ-(а) в мовленні носіїв українських середньонаддніпрянських та гуцульських говірок. Зʼясовано, що різний ступінь концептуалізації образу жінки-матері зумовив відмінну обʼєктивацію когнітивних смислів вказаного концепту в досліджуваних ареалах. Кількісне зіставлення похідних від іменників мати ( мама), неня та актуалізованих у них концеп-туальних характеристик в середньонаддніпрянсьому й гуцульському мовних просторах засвідчив про значущість аналізованої когнітивної одиниці в картині світу гуцулів.

18

Концепт низ: семантика базових слів

51%

Ястремська Т.

Gwary Dziś

|

2021

|

vol. 14

113-137

EN

The top / bottom is a binary opposition. It describes the orientation of objects in the space; it also identifies the spatial qualification of an object, and models the coordinate system of the linguistic (dialectal) worldview.This article deals with the issue of the lexical-semantic interpretation of one of the extremes of this opposition, the concept of bottom. It is represented by base words низ, діл, під (спід) in the dialects of the Ukrainian language. The author scrutinizes the semantics of the base words. The semantic features of the basic words are analysed within the semantic fields (“Relief”, “Building”, “Body”, “Clothing & Shoes”, “Haying”, “Society”, etc.), as well as in accordance with the semantic sub-complexes (‘the part of the object’, ‘limit’, ‘surface’). The meanings of these words represent different aspects of the Ukrainian life. This study applied the traditional onomasiological model of description, shifting the stress from the meaning to the word. The sources include historical and regional dictionaries and texts, as well as linguistic atlases. As based on an analysis of historical sources and manuscripts of the Ukrainian language, semantic changes were recorded at different historical stages.

RU

Верх / низ – просторова опозиція, яка не тільки демонструє орієнтацією об’єктів у просторі, уточнює просторову кваліфікацію частини об’єкта, а й окреслює і формує систему координат мовної (resp. діалектної) картини світу. У статті проаналізовано лексико-семантичні особливості одного із полюсів цієї опозиції – концепту низ, який у говорах української мови репрезентують базові слова низ, діл, під (спід). Семантику базових слів досліджено в межах семантичних полів («Рельєф», «Будівля», «Тіло», «Одяг і взуття», «Сінозаготівля», «Соціум» та ін.), а також відповідно до семантичних субкомплексів (‘частина об’єкта’, ‘край, межа’, ‘поверхня’). У дослідженні застосовано ономасіологічну модель опису – від значення до слова. Корпус джерел сформували діалектні й етнографічні тексти, словники, регіональні атласи та записи діалектного мовлення носіїв говорів української мови, а також історичні словники, які документують семантичні зміни в часі.

19

Концепт «женщина» в зеркале русской фразеологии и паремиологии: ценности и антиценности

45%

Yen-Chun L.

Językoznawstwo

|

2018

|

vol. 12

133-144

EN

Phraseologisms, proverbs and common sayings play an important role in the cultural fund and language of any nation. Phraseological and paremiological units are a result of long-term accumulation and philosophical reflection on the language level of national culture, folk traditions, life-experiences of native speakers of one concrete language and culture. They are one of the oldest and widespread type of language units, in which reflect various images of one nation (everyday life, philosophical, historical and so on). In the same time, phraseology is fairly difficult for foreigners to understand and to have a good knowledge of it, especially if they don’t know the historical, cultural, non-linguistic background of a nation. The article deals with the question about what kind of cultural images underlie the concept of “woman” in the samples of Russian phrases, proverbs and sayings, which are related to various images of women, as well as the question, what stereotypes, particularly negative images, are usually attributed to women in traditional Russian society and characterize Russian consciousness, and also what positive qualities are considered precious and necessary for women.

PL

Frazeologizmy, przysłowia i porzekadła zajmują ważne miejsce w dziedzictwie kulturowym oraz w języku każdego narodu. Jednostki frazeologiczne paremiologiczne (JF, JP) – to wynik długotrwałego nagromadzenia i przemyśleń filozoficznych na płaszczyźnie językowej kultury narodowej, tradycji folklorystycznych, doświadczenia życiowego użytkowników określonego języka oraz kultury. Odzwierciedlają się w nich rozmaite wyobrażenia narodu (bytowe, filozoficzne, historyczne itp.). Jednocześnie frazeologia reprezentuje sobą dość skomplikowaną warstwę językową, trudną do zrozumienia i przyswojenia przez cudzoziemca, szczególnie gdy nie jest on wystarczająco obeznany z historycznym, kulturologicznym, pozalingwistycznym tłem danej nacji. Artykuł jest próbą odpowiedzi na pytanie jakie obrazy kulturowe leżą u podstaw konceptu „kobieta/baba” na przykładzie rosyjskich frazeologizmów, przysłów oraz porzekadeł związanych z różnymi obrazami kobiet, a także jakie stereotypy i obrazy zazwyczaj przypisywane są kobietom w tradycyjnym społeczeństwie rosyjskim, typowe dla świadomości rosyjskiej, jakie cechy pozytywne uważane są za wartościowe i niezbędne dla kobiet.

RU

Фразеологизмы, пословицы и поговорки занимают важное место в культурном фонде и языке. Фразеологические и паремиологические единицы (ФЕ, ПЕ) – это результат длительного по времени процесса накопления и философского осмысления на языковом уровне народной культуры, фольклорных традиций, жизненного опыта носителей определенного языка и культуры. В них отражаются различные представления народа (бытовые, философские, исторические и т.п.). В то же время, фразеология представляет собой достаточно сложный для понимания и усвоения иностранцем пласт языка, особенно если ему не очень хорошо знаком исторический, культурологический, экстралингвистический фон данной нации. В статье рассматривается вопрос о том, какие культурные образы лежат в основе концепта «женщина / баба» на примере русских фразеологизмов, пословиц и поговорок, связанных с различными образами женщин, а также какие стереотипы и образы как правило приписываются женщинам в традиционном русском обществе, характерны для русского сознания, какие позитивные качества считаются ценными и необходимыми для женщин.

20

Sakralne elementy w staropolskim zbiorze Daniela Bratkowskiego „Świat po części przeyzrzany”

38%

Baj O. S. O. B.

Religious and Sacred Poetry: An International Quarterly of Religion, Culture and Education

|

2013

|

issue 4(4)

83-96

EN

In an old poetic Polish collection “Świat po części przeyzrzany” (‘Partly revised world’) you will come across sacral elements which have not yet been studied by scientists as an important aspect of the work of Daniel Bratkowski. The goal of this paper is to systematize hierophanies in Bratkowski’s poems and to analyze them according to their content and form used in the texts. This only book of poetry by Daniel Bratkowski was released in large numbers in Krakow in 1697 and became a manifesto of his worldview. It is a satirical look at the monarchical world ruled by injustice, bribery, lure, and not by moral and Christian values. The poet judged the social order, which was the beginning of his public protest and led to his martyrdom (death), for political reasons. In his poetry Daniel Bratkowski presented the world of Volyn, which was divided into different social strata within a national context, which allows for the analysis of its specific universalism. His poetic images defy heaven and hell, life on earth and eternal life, true and false faith, the Church and society, the court of the world and the court of God. The righteous expect to be rewarded in the heavenly palaces where God equals everything and provides true gifts. Sacral elements in the poems of Daniel Bratkowski are most often presented in the form of a complex concept that can be divided into metaphorical, toponymic, allegorical, hyperbolic concepts, etc. This set of rhetoric measures serves to show the majesty of God as the Creator of all things, in which humanistic desires of man are reflected. The issue of the sacrality assumes that a writer belongs to the world of religion, which he wants to see as being clear and unwavering. Analyzed and systematized sacral elements allow for the continuation of research on the universal dimension of Daniel Bratkowski’s work and make his poems up to date.

PL

W staropolskim zbiorze poetyckim pt. Świat po części przeyzrzany znajdują się elementy sakralne, które dotychczas nie były badane przez naukowców jako ważny aspekt twórczości Daniela Bratkowskiego. Celem artykułu badawczego jest systematyzacja hierofanii w wierszach Bratkowskiego oraz ich analiza według treści i formy stosowanej w tekstach. Jedyna książka poetycka Daniela Bratkowskiego pt. Świat po części przeyzrzany została wydana przez autora w dużym nakładzie w Krakowie w 1697 r. i stała się manifestem jego światopoglądu. Jest to satyryczne spojrzenie na monarchiczny świat, w którym rządzi niesprawiedliwość, przekupstwo, pożądliwość, ale nie wartości moralne i chrześcijańskie. Poeta osądził ówczesny porządek społeczny, co stało się początkiem jego protestu publicznego i doprowadziło go do śmierci z powodów politycznych. Daniel Bratkowski w swojej poezji przedstawiał świat Wołynia. Jego obrazy poetyckie przeciwstawiają niebo – piekłu, życie wieczne – życiu ziemskiemu, wiarę prawdziwą – wierze fałszywej, Kościół – społeczeństwu (świeckiemu), Sąd Boży – sądowi ziemskiemu. W niebie na sprawiedliwych oczekuje nagroda w niebiańskich pałacach, gdzie Bóg wszystkich ich zrówna i udzieli im prawdziwych darów. Elementy sakralne w wierszach Daniela Bratkowskiego najczęściej są przedstawione w formie złożonego konceptu, który można podzielić na następujące kategorie: koncepty metaforyczne, toponimiczne, alegoryczne, hiperboliczne itp. Wymieniony zestaw środków retorycznych służy ukazaniu potęgi Boga jako Stwórcy wszechrzeczy, w którym znajdują swoje odbicie humanistyczne pragnienia człowieka. Kwestia sakralności zakłada przynależność pisarza do świata religii, którą chciałby widzieć jako czystą i niezachwianą. Zanalizowane i usystematyzowane elementy sakralne pozwalają na kontynuację badań uniwersalnego wymiaru twórczości Daniel Bratkowskiego i aktualizują jego wiersze.

RU

В древнепольском сборнике «Świat po części przeyzrzany» [«Мир , по частям рас- смотренный»] до сих пор остаются неисследованные сакральные элементы, являющиеся важным аспектом творчества Даниила Братковского. Целью научной статьи является система- тизация иерофаний в стихотворениях Братковского, анализ их содержания и формы, использо- ванных в тексте. Единственное собрание поэтических сочинений Даниила Братковского «Świat po części przeyzrzany» [«Мир , по частям рассмотренный»] было издано писателем большим тира- жом в Кракове в 1697 г. и представляло собой воплощение его мировоззрения. Это сатириче- ское изображение мира монархии, в котором царят несправедливость, взяточничество, похоти, а не моральные и христианские ценности. Поэт осуждал социальный порядок своего времени, что стало началом его общественного протеста и привело к смерти с политических мотивов. Даниил Братковский в своих стихотворениях представлял мир Волыни. Его поэтиче- ские образы противопоставляют небо – аду, жизнь вечную – жизни земной, настоящую веру – ложной вере, Церковь – обществу (мирскому), Суд Божий – суду земному. В небе справедли- вые удостоятся вознаграждения в небесных дворцах, где Бог всех их сделает равными и воз- даст им за все. Сакральные элементы в стихотворениях Даниила Братковского чаще всего представ- лены в виде комплексных концептов, которые можно разделить на следующие категории: концепты метафорические, топонимические, аллегорические, гиперболические и др. Указан- ный перечень риторических средств отображает силу Бога как Творца всего сущего, в нем также отображены гуманистические стремления человека. Проблема сакральности показывает отношение писателя к миру религии, которую он жаждет видеть чистой и непоколебимой. Проанализированные и систематизированные сакральные элементы содействуют продолжению исследований универсального измерения творчества Даниила Братковского и открывают его современному миру

Refine search results

Особенности актуализации главных концептов современного русского политического дискурса

Образный потенциал лексических единиц номинативного поля концепта ветер в русском языке

Оппозиция «природа – человек» как фрагмент концептуальной картины мира белоруса в поэме Николая Гусовского Песня о зубре

Экзистенциальное в повести Александра Чаянова "Венецианское зеркало, или Диковинные похождения стеклянного человека"

Зооморфная модель в концептуализации мира

Концептуализация в абсурдистском художественном тексте (концепт ВРЕМЯ в творчестве Александра Введенского)

Словотвірне гніздо з вершиною Христос у мовній картині світу українців

Християнські сакральні символи у просторово-часовому континуумі поетичного мовлення українського письменника Юрія Андруховича

Лінгвосинергетична модель концепту

Лексико-семантичне моделювання: переваги та перспективи

Образ учителя в творчестве Ивана Вазова: между просветительским культом и позитивизмом

Ризома как принцип организации прецедентных феноменов и лингвокультурных концептов

Витоки формування уявлення про концепт у філософії Людвіга Вітгенштейна

Специфіка художньої концептуалізації добового часу в малій прозі М. Вінграновського

Вербализация религиозных концептов в дневнике Тараса Шевченко

Концепт Хитрость в національних лінгвокультурах (на материале паремий украинского, русского, английского и итальянского языков)

Смислові елементи концепту мати в похідних від іменників мати й неня в українських середньонаддніпрянських і гуцульських говірках

Концепт низ: семантика базових слів

Концепт «женщина» в зеркале русской фразеологии и паремиологии: ценности и антиценности

Sakralne elementy w staropolskim zbiorze Daniela Bratkowskiego „Świat po części przeyzrzany”