Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 12

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  українська література
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1
Publication available in full text mode
Content available

Персоналії і простір пам’яті про голокост у сучасній українській літературі

100%
Горбач (Horbach) Н. N.
Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe
|
2022
|
issue 4(1)
59-67
UK
Тривалий час тема Голокосту в українському письменстві через причини позалітературного характеру замовчувалася та піддавалася викривленням. Унаслідок цього численні її аспекти, зокрема розширення географічних маркерів Катастрофи, питання пам’яті і травми її жертв та свідків, аспекти жіночої історії Голокосту тощо, почали знаходити достотне висвітлення лише зі здобуттям нашою країною незалежності. На сьогодні актуальною залишається проблема персоналізації історії Голокосту через введення в публічний дискурс імен жертв, врятованих і рятівників як чинник розширення просторів пам’яті про трагедію європейського єврейства в часи Другої світової війни. До цього процесу, поряд з історичною наукою, комеморативними практиками долучається й художня література. Об’єктом нашої уваги в запропонованій статті є прозові твори сучасної української літератури – романи К. Бабкіної «Соня» (2013), Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» (2016), М. Дупешка «Історія, варта цілого яблуневого саду» (2017), М. Матіос «Букова земля» (2019). А метою дослідження стали образи-персонажі жертв та рятівників, котрі мали реальних прототипів: символ Голокосту в Польщі і Любліні девятирічний Хеньо (Генрик Житомирський), Праведники народів світу Марія та Степан Врублевські (Марія та Степан Січевлюки-Врублевські), чернівецька поетеса Зельма Меербаум-Айзінґер, мер Чернівців Траян Попович, дипломати Ґжеґож Шиманович та Фріц Шелльгорн. Оприявнення у художній формі життєвих історій цих реальних осіб сприяє розширенню пам’яті про війну і Голокост в Україні, є засобом формування сучасної культури пам’яті, що сьогодні є особливо важливим у контексті загальносвітових тенденцій пошуку порозуміння, з точки зору усвідомлення власної відповідальності за життя інших, недопущення повторення трагічних сторінок історії ХХ століття, однією з яких став Голокост. Оскільки через тривале замовчування травматичного досвіду жертв Голокосту не витворилося міжгенераційного зв’язку у процесах передачі пам’яті про нього, то література сьогодні через художнє конструювання минулого стає не лише інструментом поширення знань про Катастрофу, а й засобом формування культурної пам’яті про трагічні події минулого. Перспектива подальшого дослідження обраного аспекту вбачається в залученні до аналізу нових творів як вітчизняного, так і перекладного письменства, зокрема, автори яких біографічно пов’язані з Україною.
EN
The Holocaust theme was concealed and falsified for a long time because of non-literary reasons. Therefore, only when our country got its independence, a lot of aspects became clarified – especially the increasing of geographical markers of the Shoah, the aspect of memory and traumas of its victims and witnesses, the aspects of a woman history of the Holocaust etc. One of actual problems of nowadays is the problem of personalization of the Holocaust history with including the names of victims, saved and saviors for extending the space of memory about the tragedy of European Jews in the times of WWII. Literature, as well as historical science and commemorative practices, actively participates in this. The object of our attention in the following article is modern Ukrainian prose – novels “Sonya” (2013) by K. Babkina, “Me, You, And Our Drawn And Undrawn God” (2016) by T. Pakhomova, “A Story Worthy of a Whole Apple Orchard” (2017) by M. Dupeshko, “The Beech Land” (2019) by M. Matios. The aim of investigation is the characters of victims and saviors who have real prototypes: an icon of the Holocaust in Poland and Liublin, 9-years-old Henio (Henryk Zhytomirski), Righteous Among the Nations Maria and Stepan Vrublevski (Maria and Stepan Sichevliuk-Vrublevski), the Chernivtsi poet Selma Meerbaum- Eisinger, the mayor of Chernivtsi Traian Popovici, the diplomats Grzegorz Szymonowicz and Fritz Schellhorn. Implementation the life stories of real personalities into fictional form leads to expanding the memory about the Holocaust in Ukraine, and it’s also a way of creating a modern culture of memory, that is particularly important in a context of the international tendencies of finding the common understanding through awareness of a personal responsibility of others’ lives, and non-admission of repeating the tragic pages of the XX ct. history, one of those was the Holocaust. Since the long-term silence of the traumatic experience of the Holocaust victims didn’t create an intergenerational connection in the process of transmitting the memory of the Holocaust, modern literature, with its artistic construction of the past, becomes not only a tool for spreading knowledge about the Shoah, but also a way of creating the cultural memory about this tragedy. The prospect of further research of the following aspect is seen in a deep analysis of new examples of both Ukrainian and translated literature, including novels written by authors that are biographically related to Ukraine.
2

Od idealizacji do profanacji. O kobiecie, stereotypach i dyskursie miłosnym w literaturze ukraińskiej

100%
Horniatko-Szumiłowicz A.
|
2014
|
vol. 62
|
issue 7: Słowianoznawstwo
147-165
EN
When analyzing the female / feminine problematic aspects in the Ukrainian literature, one must consider the two interconnected issues. First, that the image of the woman in that literature evolved from the idealization in the classical texts through the modernization in the texts of the late nineteenth and early twentieth century, and beyond - deidealization, desacralisation and even profane in the contemporary texts. Second, along with the evolution of the image of woman also the discourse of love has changed: from the preference for "the smallest" sublimated libido in the classical Ukrainian literature, through the proclamation of the word "free love" in modernism, to the affectation of sexuality, violence and brutality, to the depreciating of love (phrase "death to the Love") in the recent literature.
PL
Badając problematykę kobiety/ kobiecości w literaturze ukraińskiej, należało uwzględnić dwie wzajemnie powiązane kwestie. Po pierwsze, iż obraz kobiety przeszedł w tejże literaturze ewolucję: od idealizacji w tekstach klasycznych poprzez modernizację w tekstach z przełomu wieku, i dalej - deidealizację, desakralizację, a nawet profanację w tekstach współczesnych. Po drugie, wraz z ewoluowaniem obrazu kobiety zmieniał się też dyskurs miłosny: od preferowania „nadobłocznej” sublimacji libido w klasycznej ukraińskiej literaturze, poprzez proklamację hasła „wolnej miłości” w modernizmie, do afektacji seksualności, przemocy i brutalności, aż po deprecjonowanie miłości („śmierci miłości”) w najnowszej literaturze.
UR
Досліджуючи проблематику жінки/ жіночості в українській літературі, слід взяти до уваги два взаємопов`язані питання. По-перше, образ жінки пройшов у цій літературі еволюцію: від ідеалізації у класичних текстах крізь модернізацію у текстах зламу XIX/ XX cт., і далі – деідеалізацію, десакралізацію, а навіть профанацію у сучасних текстах. По-друге, разом з еволюванням образу жінки змінився також любовний дискурс: від „захмарної” сублімації статевого гону у класичній українській літературі, крізь прокламацію „вільної любові” в модернізмі, до афектації сексуальності, насильства й брутальності, врешті знецінення любові („смерті кохання”) у сучасному письментстві.
3

Błogosławieństwo czy przekleństwo? Kreacje szaleństwa w twórczości Łesi Ukrainki

100%
Kaczmarczyk M.
|
2014
|
vol. 62
|
issue 7: Słowianoznawstwo
167-182
EN
Autorka artykułu analizuje kwestię szaleństwa oraz jego kreacje na materiale wybranych utworów pisarki ukraińskiej przełomu XIX i XX w. Łesi Ukrainki. Szaleństwo to temat do którego dość często zwracała się pisarka ukraińska, próbując, za jego pośrednictwem, w sposób niejednoznaczny i nie dosłowny zwrócić uwagę odbiorcy na nurtujące autorkę kwestie. Stan świadomości bohaterów pozostających na granicy dwóch światów: normalnego i nienormalnego pozwalał autorce na głębszą analizą poruszanych problemów.
UK
Авторка статті аналізує проблему шаленства а також його проявів на матеріалі вибраних творів української письменниці зламу ХІХ і ХХ ст. Лесі Українки. Шаленство це тема яку досить часто використовувала українська письменниця, намагаючись, за його допомогою, звернути увагу читачів на болючі проблеми. Стан свідомості героїв, що стоять на межі двох світів: нормального і шаленого давав можливість глибшого аналізу вибраних проблем.
4
Publication available in full text mode
Content available

TREŚĆ VERSUS FORMA. Z ROZWAŻAŃ NAD NATURĄ TEKSTU LITERACKIEGO W ŚWIETLE UKRAIŃSKICH MANIFESTÓW LITERACKICH LAT 20. XX WIEKU

99%
Nowacki A.
Studia Ukrainica Posnaniensia
|
2020
|
vol. 8
|
issue 2
119-130
UK
Метою статті є рефлексія над цікавим питанням, яке виникло на зламі ХІХ та ХХ століть в ураїнській літературі, а саме - первинності змісту над формою чи форми над змістом. Автор статті підкреслює, що згадане питання було предметом роздумів та суперечок наприкінці ХІХ століття, коли модерністична література, шукаючи нових способів художнього вираження, надала перевагу формі літературного твору над його змістом. Модерністи почували себе звільненими від обов’язку “моралізувати та вчити” читача, стверджуючи, що обов’язок художника - постійно експериментувати з формою. Автор покликається на Миколу Вороного, Миколу Сріблянського, Якова Можейка, Дмитра Загула та середовища, пов’язані з журналами „Музаґет”, „Літературно-науковий вісник”, „Українська хата”, а також із групою „Молодамуза”. Дискусії зламу століть знову ожили у 1920-і рр. у новоствореній Українській Радянській Республіці. Прихильники соціалістичного реалізму стверджували, що зміст літературного твору важливіший, адже, на їхню думку, обов’язок письменника - “виховувати” суспільство. Спираючись на проведене дослідження, можна також констатувати, що були й письменники, які підкреслювали суттєве значення форми літературного твору. Серед них, між іншим, члени групи „Ґроно”. У статті проаналізовано ідеї, висловлені Валеріаном Поліщуком, який запро-понував концепцію літературного спіралізму (література як математика). Також згадується цікава теорія вірша, де на перший план письменник висував евфонію. Це була його авторська концепція нового ритму вірша, відомого як “хвиляда”.
EN
The purpose of this paper is to reflect on an extremely interesting issue, which was the attempt to explain the primacy of content over form or form over content in Ukrainian literature. The author emphasizes that this issue was the subject of considerations at the end of the 19th century, when modernist literature, looking for new ways of artistic expression, gave primacy to the form of a literary work over its content. Modernists felt freed from the duty of “moralizing” the reader, arguing that the writer’s duty is to constantly experiment with the form. The author refers to such figures as Mykola Voronyj, Mykola Sriblanski, Yakiv Mozhejko, Dmytro Zahul, and circles associated with the magazine “Muzahet”, “Literature Critical Almanac”, “Ukraїns’ka khata” and the literary group “Moloda Muza”. Discussions at the turn of the century came alive again in the 1920s in the newly formed Ukrainian Soviet Republic. Supporters of socialist realism argued that the content of the literary work is more important, because, in their opinion, the writer’s duty is to “educate” society. Based on the research conducted, it can also be stated that at the same time there were also writers whoemphasized the significant importance of the form of the literary work. Among them were members of the literary group called “Grono”. Later in the paper, the ideas advanced by Valeriian Polishchuk, who proposed the concept of the literature of the spiral (literature like mathematics ), are analysed. An interesting poem theory is also mentioned here, where euphony came to the fore. It was the author’s concept of a new rhythm of the poem, referred to as the “khvilyada”.
5

Między autotematyzmem a eksperymentem artystycznym — motyw śmierci dziecka w twórczości Mychajła Kociubynskiego i Wołodymyra Wynnyczenki

80%
Kupidura R.
Slavica Wratislaviensia
|
2019
|
vol. 168
89-98
EN
Between self-reference and artistic experiment: The motif of a child’s death in the literary works of Mykhailo Kotsiubynsky and Volodymyr Vynnychenko Mykhailo Kotsiubynsky and Volodymyr Vynnychenko had two opposing types of creative personalities. According to many scholars, Kotsiubynsky was a representative of the Apollonian element of Ukrainian culture, while Vynnychenko embodied the Dionysian. The author of this article focuses on the role of the motif of a child’s death in their works and argues that in the case of Kotsiubynsky, the death of a child triggers his confession, while for Vynnychenko it functions as an opportunity to conduct an artistic experiment.
UK
Між автотематизмом та художнім експериментом — мотив смерті дитини у творчості Михайла Коцюбинського та Володимира Винниченка Михайло Коцюбинський та Володимир Винниченко належать до двох протилежних типів творчих особистостей. За деякими дослідниками, перший презентує аполлонійське начало української культури, водночас другий — діонісійське. У статті автор простежить, яку функцію в їхній творчості виконує тема смерті дитини. У випадку Коцюбинського вона буде поштовхом до авторської сповіді, натомість для автора Чесності з собою загибель безневинного немовляти стане приводом для художніх експериментів.
6
Publication available in full text mode
Content available

Радянський джентльмен: український професор супроти викликів історії

80%
Blashkiv O.
Kultury Wschodniosłowiańskie - Oblicza i Dialog
|
2019
|
issue 9
11-22
EN
The emphasis is placed on the main character’s personal, national and academic identity. A university professor and a linguist, the protagonist constructed his identity through combining the elements of Sovietness, Englishness, and Ukrainianness. While focusing on the protagonist’s identity quest, the author also identifies historical context of the novel, which is rooted in Ukrainian socio-historic reality throughout the 1950s-2010s.
7
Publication available in full text mode
Content available

Трагічні і травматогенні наслідки радянської політики в галузі української літератури

80%
Siryk L.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2018
|
vol. 5
|
issue 13
127-140
PL
Celem niniejszego artykułu jest ukazanie skutków polityki radzieckiej (okres 1922-1991) wobec literatury ukraińskiej. Autorka konstatuje, że tragiczne skutki polityki radzieckiej na ukraińskiej scenie literackiej może zaobserwować na trzech poziomach traumy kulturowej: a) w indywidualnych biografiach pisarzy oraz ich twórczości; b) na tle wspólnoty społeczeństwa ukraińskiego; c) na płaszczyźnie makrospołecznej. Zidentyfikowane zagadnienia sprzyjają powstawaniu czynników traumatogennych, które z kolei mają też bezpośredni wpływ zarówno na jakość, jak też i popularyzację literatury ukraińskiej.
EN
The article highlights the consequences of the Soviet politics upon Ukrainian literature in the period of 1922-1991. The tragic consequences of the politics are observed at three levels of the cultural trauma, in particular: in the individual biography and creative work of certain representatives of literature, on the background of a public community of the Ukrainians, at the macrosocial level. These problems contribute to the formation of traumatogenic factors, which in their turn negatively affect the development, quality, and popularization of Ukrainian literature.
UK
У статті розглядаються наслідки в українській літературі радянської політики в 1922-1991 роках. Tрaгiчні наслідки радянської пoлiтики щодо української літератури простежуються на трьох рівнях культурної травми, а саме: а) в індивідуальній бioгрaфiї та творчості представників літератури, б) нa тлі суспільної спільноти українців, в) у макросуспільній площині. Ці проблеми сприяють формуванню травматогенних чинників, які у свою чергу негативно впливають нa рoзвиток, якість i популяризацію української літератури.
8
Publication available in full text mode
Content available

Варшава в житті і творчості Ганни Барвінок

80%
Oleshchenko T.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2018
|
vol. 5
|
issue 13
67-78
PL
Niniejszy artykuł poświęcony jest Hannie Barwinok (Ołeksandra Biłozerska-Kulisz, 1828–1911), jednej z pierwszych pisarek ukraińskich, która zadebiutowała niemal równocześnie z inną pisarką, tworzącą pod pseudonimem Marko Wowczok. Ważnym miejscem w kształtowaniu pisarskiej osobowości przyszłej literatki była Warszawa, gdzie przebywała, towarzysząc swemu mężowi, Pantełejmonowi Kuliszowi. Zdaniem Autorki, Hanna Barwinok jest jednym z fundatorów nowego nurtu w literaturze ukraińskiej, zwanego realizmem etnograficznym. Podczas swej podróży z Czernihowszczyzny do Warszawy wykonała zalecenia męża, aby zapisywać i opisywać wszystko to, co widzi, zbierając tym samym materiał do przyszłych utworów literackich. Jest przy tym zrozumiałe, że środowisko kulturalne, w którym naówczas przebywała Hanna Barwinok, a także polskie otoczenie jej brata oraz jej męża, nie mogło pozostać bez wpływu na początkującą pisarkę.
EN
Hanna Barvynok (Oleksandra Mykhailivna Bylozerska-Kulish, 1828‑1911) is one of the pioneer female writers in the history of Ukrainian literature. In the contest for the primacy she can challenge even Marco Vovchok, who is traditionally recognized as the first Ukrainian female writer. There was a time when Hanna Barvynok was well-known and popular, but today her legacy is given much less attention than it deserves. Known mostly as Oleksandra Kulish, she remained in the shadow of fame of her brilliant and respected husband Panteleimon Kulish, becoming not only his wife but also a devoted friend, helper and adherent, and not focusing on her own literary talent. Only a will to help and being worthy of her prominent husband encouraged her to literature activity. Warsaw became a significant place for Oleksandra Kulish. Trip to Warsaw, staying in Warsaw along with Kulish and his friends became a path to Ukrainian literature for Oleksandra Kulish. This very experience turned her into a female pioneer and innovator Hanna Barvynok. Hanna Barvynok becomes a founder of a new style in Ukrainian literature – ethnographic realism. Fulfilling her husband’s recommendations and writing down everything she saw travelling from Chernigov region to Warsaw, she vividly described realities of the time, gathering material for her first short stories. There is no doubt that the cultural environment Hanna Barvynok lived in, as well as her brother’s and husband’s Polish circle of friends made a significant influence on the beginning writer. Warsaw not only inspired her to write but also drastically changed the life of Hanna Barvynok. But Hanna Barvynok’s connections with Polish cultural environment were not limited by her temporary stay in certain geographical area. They were developing because of Kulish and through his influence. All her life Hanna Barvynok repeated that she just «writes down the common people’s words», as she was taught by her husband – P. O. Kulish. Only subjective conditions (Kulish’s arrest, her worries about his fate, his deportation to Tula, her decision to follow her husband) delayed the appearance of the new name in Ukrainian literature – Hanna Barvynok.
UK
Ганна Барвінок (Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш, 1828–1911) – одна з найперших письменниць-жінок в українській літературі. Про свою першість вона може посперечатись із самою Марко Вовчок, яку традиційно прийнято вважати першою українською жінкою-письменницею. Свого часу Ганна Барвінок була широко відомою і знаною, а сьогодні її творчості приділяється значно менше уваги, ніж вона на то заслуговує. Перебуваючи в тіні слави свого відомого і шанованого всіма чоловіка Пантелеймона Куліша, ставши для нього не тільки дружиною, а й вірним другом, помічником і однодумцем, тоді ще Олександра Куліш не приділяла уваги своєму літературному таланту. Лише прагнення допомагати й бути достойної свого видатного чоловіка штовхали її до літературної діяльності. Для Олександри Куліш знаковим містом стала Варшава. Дорога до Варшави, перебування у Варшаві в товаристві Куліша і його оточення стали шляхом в українську літературу для Олександри Куліш, перетворивши її на жінку-першопрохідця і новатора – Ганну Барвінок. Ганна Барвінок стає основоположницею нового напрямку в українській літературі ‑ етнографічного реалізму. Виконуючи настанови чоловіка і записуючи все, що бачить дорогою з Чернігівщини до Варшави, вона жваво описувала реалії тогочасного життя, збираючи матеріал для своїх перших оповідань. Безумовно, культурне середовище, в якому перебувала Ганна Барвінок, польське оточення рідного брата і чоловіка не могли не вплинути на письменницю-початківця. Варшава не тільки надихнула писати, а і докорінно змінила життя самої Ганни Барвінок. Проте зв’язки Ганни Барвінок з польським культурним середовищем не обмежувалися лише перебуванням певний час у певному географічному просторі. Вони формувалися завдяки Кулішу і через його посередництво. Ганна Барвінок все життя повторювала, що лише “записує з народних уст”, як навчив її чоловік – П. Куліш. Лише об’єктивні обставини (арешт Куліша, переживання за його долю, заслання до Тули, куди вона поїхала за чоловіком) затримали появу в українській літературі нового імені – Ганни Барвінок.
9
Publication available in full text mode
Content available

Konceptosfera liryki Jurija Kosacza

80%
Lis-Markiewicz P.
Studia Ukrainica Posnaniensia
|
2021
|
vol. 9
|
issue 2
135-151
UK
Особливості життєвого шляху Ю. Косача яскраво віддзеркалені в системі образів та мотивів його поетичного доробку. Результати аналізу дали можливість встановити чотири основні типи образів у творах, вміщених у збірках Мангаттанські ночі та Літо над Делавером. Ці образи розглянуто в межах чотирьох домінантних концептів: ЧУЖИНА, УКРАЇНА, МИСТЕЦТВО, СОЦІУМ. Узагальнити ставлення Ю. Косача до чужини можна за допомогою використаного самим автором епітета – ‘зла’. На відміну від ‘злої’ чужини, Батьківщина змальована автором як місце краси й величі. Концепт МИСТЕЦТВО втілений Ю. Косачем в образах відомих митців, персонажів художніх творів, а також архітектурних витворів. Концепт СОЦІУМ втілений в образах представників різних етнічних та соціальних груп, яким автор висловлює симпатію. Чотири згадані концепти можна легко виокремити. Проте три з них (ЧУЖИНА, УКРАЇНА, СОЦІУМ) віддзеркалюють, як митець слова сильно страждав на еміграції. Почував себе і чужим, і самотнім. Через свій статус іммігранта вважав себе теж представником нижчих прошарків населення, яким співчував і з якими ідентифікувався.
PL
Złożoność i szczególność drogi życiowej Kosacza znalazły wyraźne odzwierciedlenie w systemie obrazów i motywów jego twórczości poetyckiej. Wyniki analizy umożliwiły ustalenie czterech głównych typów obrazów w pracach wchodzących w skład zbioru wierszy Noce manhattańskie i Lato nad Delaware. Obrazy te rozpatrywane są w ramach czterech dominujących pojęć: ZAGRANICA, UKRAINA, SZTUKA, SPOŁECZEŃSTWO. Stosunek Kosacza do obczyzny można uogólnić za pomocą metafory użytej przez samego autora – ‘zło’. W przeciwieństwie do ‘złej’ obczyzny, ojczyzna jest przedstawiana przez autora jako miejsce piękna i wielkości. Koncepcję SZTUKI Jurij Kosacz przedstawia w portretowaniu znanych artystów, postaci z dzieł sztuki, a także dzieł architektonicznych. Koncepcję SPOŁECZEŃSTWA wyrażają wizerunki przedstawicieli różnych grup etnicznych i społecznych, którym autor współczuje i się z nimi utożsamia. Wspomniane cztery koncepcje można łatwo rozróżnić. Jednak trzy z nich (ZAGRANICA, UKRAINA, SPOŁECZEŃSTWO) odzwierciedlają cierpienie artysty na wygnaniu. Czuł się tam obco i samotnie. Ze względu na status imigranta uważał się także za przedstawiciela niższych warstw społecznych, z którymi z kolei się identyfikował i którym był przychylny.
10
Publication available in full text mode
Content available

Ukraińskie narracje tożsamościowe. Przykład Iwana Franki i Łesi Ukrainki

71%
Kaczmarczyk M.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2018
|
vol. 5
|
issue 13
79-95
UK
The author of the present paper analyzes the selected examples of Ukrainian identity depicted in literary works of the two Ukrainian great writers who lived in two politically separate parts of Ukraine. Both Ivan Franko and Lesya Ukrainka pointed out that only due to strengthening their national identity Ukrainians can preserve their national distinctiveness.
PL
Autor artykułu analizuje wybrane przykłady działalności Iwana Franki oraz Łesi Ukrainki, zwracając uwagę na te jej przejawy, których centrum jest kwestia tożsamości ukraińskiej, potrzeba jej budowania i umacniania, bo tylko dzięki temu Ukraińcy i Ukraina są w stanie proklamować swoją odrębność. Pisarze, reprezentujący rozdzielone politycznymi granicami części Ukrainy, realizują w swojej działalności narracje antykolonialne.
11
Publication available in full text mode
Content available

Memento mori. Мотиви та образи смерті в макабричних оповіданнях (на основі антології "Вбивство на вулиці...")

71%
Jaremczuk А.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2020
|
vol. 6
|
issue 15
95-107
PL
Niniejszy artykuł został poświęcony prześledzeniu motywów i obrazów śmierci w opowiadaniach grozy, zamieszczonych we współczesnej ukraińskiej antologii horroru Вбивство на вулиці... (2019). Pokrótce scharakteryzowano obecność motywów i obrazów śmierci w literaturze ukraińskiej. Zdefiniowano znacznie terminów motyw, obraz. W trakcie dogłębnej analizy dokonano klasyfikacji rodzajów i typów śmierci, odzwierciedlonych w omawianych utworach, odnaleziono obrazy, unaoczniające jej obecność w poszczególnych opowiadaniach zbioru. W wyniku badania stwierdzono, iż motywy i obrazy śmierci są dominujące dla fabuły utworów danej antologii, co potwierdza aktualność i zasadność dalszych badań nad zagadnieniem śmierci we współczesnej literaturze grozy.
EN
The present study is devoted to tracing the motives and images of death in horror stories published in the modern Ukrainian horror anthology Вбивство на вулиці... (2019). The presence of motives and images of death in Ukrainian literature is briefly described. Such terms as motive, image were defined. In the course of an in-depth analysis, the classification of death types, reflected in the considered works, was made. Images that indicate its presence in individual stories of the collection were found. The result of the study shows that the motives and images of death are dominant for the plot of the works of this anthology, what confirms the relevance and validity of further research on the issue of death in modern horror literature.
UK
Цю статтю присвячено простеженню мотивів і образів смерті в макабричних оповіданнях, опублікованих в сучасній українській антології жахів Вбивство на вулиці... (2019). Коротко схарактеризовано наявність мотивів і образів смерті в українській літературі. Подано дефініцію термінів мотив, образ. Під час поглибленого аналізу здійснено класифікацію різновидів і типів смерті в згаданих оповіданнях, віднайдено образи, які доводять присутність смерті в окремих оповіданнях збірки. У висновку дослідження стверджено, що мотиви та образи смерті домінують у фабулі антології, що підтверджує актуальність і обґрунтованість подальших досліджень, присвячених проблемі смерті в сучасній літературі жахів.
12
Publication available in full text mode
Content available

Galicyjska nieobyczajność końca XIX i pierwszych dekad XX wieku w świetle wybranych dokumentów epoki

61%
Wójtowicz-Marszał S.
TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
|
2020
|
vol. 6
|
issue 15
179-208
UK
Дана стаття торкається питання непристойності другої половини XIX – початку XX століття на землях Східної Галичини. Непристойність називають також проституцією, торгівлею людьми (перш за все жінками та дітьми) та білим рабством. Поширена на території Східної Галичини проституція не була результатом динамічних процесів індустріалізації або швидкої урбанізації, як в Західній Європі. Через свій провінційний та прикордонний характер Східна Галичина, яка з 1772 року стала частиною імперї Габсбургів, була приречена на внутрішній політичний конфлікт, а також стагнацію та економічну відсталість. Повсюдна бідність, що штовхає людей на міграцію, породжувала такі руйнівні соціальні явища, як безпритульність, насильство, сирітство та проституція. У цьому відношенні Галичина розділяла долю інших колонізованих земель Центрально-Східної Європи, звідки торговці людьми зазвичай вербували свої жертви. Після поразки Центральних держав проблема не зникнула і стала викликом для влади ІІ Речіпосполитої, у складі якої Східна Галичина опинилася від 1918 року. Поштовхом для написання цієї статті стало листування митрополита та голови греко-католицької Церкви, віднайдене в Центральному державному історичному архіві міста Львова, а також низка статей українського письменника, Юрія Винничука, Таємниці львівського дна.
EN
The article deals with the issue of indecency in the second half of the 19th and the beginning of the 20th century in Eastern Galicia. Fornication, prostitution, women and children trafficking, white slavery are called indecency. Common for Eastern Galicia prostitution was neither resulting from the dynamic industrialisation processes nor from spectacular urbanization, unlike in Western Europe. Galicia, which has been part of the Habsburg Empire since 1772, was condemned to internal political conflict, economic slump and backwardness due to its parochial nature. Pervasive poverty, pushing the population to migration, generated such destructive social phenomena as homelessness, violence, orphanhood and prostitution. In this respect, Galicia shared the fate of other colonised lands of Central and Eastern Europe, from where traders usually recruited their victims. The problem has not dissapeared after the collapse of central countries, it constituted a serious challenge for the authorities of the Second Polish Republic, which in 1918 included Eastern Galicia. The inspiration to write the text was found in the Historical Archive of the City of Lviv, in the correspondence of Andrzej Szeptycki, the Metropolitan of the Greek Catholic Church and in the series of articles by the Ukrainian prose writer Jurij Wynyczuk entitled From the history of the Ukrainian bottom.
PL
W artykule został poruszony problem nieobyczajności drugiej połowy XIX i początku XX wieku na terenie Galicji Wschodniej. Nieobyczajność nazywana jest również nierządem, prostytucją, handlem żywym towarem kobietami i dziećmi, białym niewolnictwem. Powszechny na terenie Galicji Wschodniej proceder prostytucji nie był wynikiem dynamicznych procesów uprzemysłowienia czy spektakularnej urbanizacji jak w Europie Zachodniej. Wchodząca od 1772 r. w skład imperium Habsburgów Galicja właśnie z uwagi na prowincjonalny oraz graniczny charakter skazana była na polityczny konflikt wewnętrzny, zastój gospodarczy i zacofanie. Wszechobecne ubóstwo, popychające ludność do migracji, generowało takie destrukcyjne zjawiska społeczne, jak bezdomność, przemoc, sieroctwo oraz nierząd. Galicja dzieliła w tym zakresie los innych skolonizowanych ziem Europy Środkowo-Wschodniej, skąd zazwyczaj werbowali swoje ofiary handlarze żywym towarem. Problem nie zniknął po upadku państw centralnych, stanowił też poważne wyzwanie dla władz II Rzeczpospolitej, w skład której w 1918 r. weszła Galicja Wschodnia. Inspiracją do napisania tekstu była znaleziona w Archiwum Historycznym miasta Lwowa korespondencja metropolity Kościoła greckokatolickiego Andrzeja Szeptyckiego oraz cykl artykułów ukraińskiego prozaika Jurija Wynnyczuka pt. Z historii ukraińskiego dna.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.