Full-text resources of CEJSH and other databases are now available in the new Library of Science.
Visit https://bibliotekanauki.pl

Results found: 5

first rewind previous Page / 1 next fast forward last

Search results

Search:
in the keywords:  Ukrainian school
help Sort By:

help Limit search:
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
1
Publication available in full text mode
Content available

Популярность беллетристики Григория Данилевского в Европе

100%
Mikrut L.
Lublin Studies in Modern Languages and Literature
|
2008
|
issue 32
74-87
EN
George Danilevsky, the author of New Russia fugitives and Mirovitch, was not only a bilingual Ukrainian writer, who belonged to a circle of Russian literature authors, but he was also a person who, together with Gogol and other writers, co-originated the “Ukrainian school” in Russian literature. In its history he was not only honored as a literary man, who consequently and passionately wrote about Ukraine, but also as a writer who devoted large part of his literary output to this country. He also stood out above other writers as a belletrist who fought both for the existence rights of the Ukrainian literature and for a due place of this country not only in Europe but also in the circle of Slavonic literatures. Such a behavior was conflicting with principles of imperialistic chauvinistic Russian sovereigns. In spite of his literary and social achievements, Danilevsky has been forgotten
2
Publication available in full text mode
Content available

Заповітна мрія про інкубатор та золотих курчат. Oleksandr Astafiev, Dialog literatur. Navchalnyi posibnyk, Vydavnycho-polihrafichnyi centr «Kyivskyi universytet», Kyiv 2018, 140 s.

70%
Radyshevskyi R.
Studia Polsko-Ukraińskie
|
2020
|
vol. 7
280-289
XX
The review emphasises that the new textbook by Oleksandr Astafiev, Dialogue of Literatures, on the one hand seems to be based on the experience of normative poetic theories of Aristotle, Horace, as well as professors of Kyiv-Mohyla Academy – Feofan Prokopovich, Mitrofan Dovgalevsky, Pavel Kanyuchka – and, on the other hand, takes into account the content of numerous formulated poetics (from the Ukrainian school in Polish romanticism to literary manifestos and works of art of the 20–30s, 60–90s). In the context of the debate over the status of current literary history (David Perkins), a natural question arises: is it possible to create a textbook for creative youth that supports their talents, instills in them the norms of creating artistic values, and multiplies the “golden chicken conveyor”? The author models the experience of the Ukrainian school in Polish romanticism, which supported the spiritual tradition of the Ukrainian and Polish peoples and preserved our cultural memory. What is needed here is the “golden mean”, when art products should be focused not on the pop-culture industry and multimedia “cocktails” but on overcoming the asymmetry between the ideal form of our spiritual existence and reality itself.
3
Publication available in full text mode
Content available

Ukraina i stosunki polsko-ukraińskie w twórczości Aleksandra Grozy (1807–1875) na przykładzie Starosty Kaniowskiego

70%
Mikinka A. E.
Acta Polono-Ruthenica
|
2021
|
vol. Tom 2 Nr XXVI
39-52
PL
Aleksander Karol Groza (1807–1875) był jednym z pomniejszych twórców tzw. „szkoły ukraińskiej” w poezji polskiej. Inspirując się rodzimym folklorem i eksplorując najbliższe miejscu zamieszkania tereny – zgodnie z zaleceniem swojego przyjaciela i mistrza, Michała Grabowskiego – Groza stworzył zarówno sugestywne i krwawe powieści poetyckie z silnie zarysowaną postacią Kozaka (Starosta kaniowski, Hryć), jak i przepełnione malowniczym krajobrazem stepów dumy, będące często autorską „wariacją na temat” bajek ukraińskich. Mówiono, że „przyswoił sobie świat tak zwanej wiary w duchy żywiołowe (...), na wierze, czyli jak dziś mówimy, na zabobonie gminu oparte”. Najbardziej znanym tekstem poety pozostaje do dziś powieść poetycka Starosta kaniowski. W artykule analizuje się utwór pod kątem obrazu Ukrainy wyłaniającego się z tekstu, by odpowiedzieć na pytanie, jakie były Kresy Aleksandra Grozy oraz czy jego twórczość może być dowodem na to, że Ukraina polskich poetów to sztuczny, fałszywy, zmyślony konstrukt.
4
Publication available in full text mode
Content available

„WSTYDNO W UKRAINIE, KIEDY PIOSNKA NIE TAK PŁYNIE” MIĘDZY WARIANTAMI ZAWERUCHY TOMASZA OLIZAROWSKIEGO

51%
Supeł K.
Świat Tekstów. Rocznik Słupski
|
2019
|
vol. 17
241-254
PL
Zestawienie opublikowanych za życia autora wariantów Zaweruchy. Powieści ukraińskiej Tomasza Olizarowskiego ma na celu wykazanie różnic między odmianami utworu oraz ich wpływu na interpretację całego tekstu. W artykule szczególną uwagę zwrócono na opuszczone w drugim wydaniu epilogi oraz część Ranek, opowiadającą o zabłąkanych duszach głównych bohaterów, jak również na rozbudowany wątek Czumaka, którego postać w późniejszej wersji wysuwa się na pierwszy plan. Przywołanie recenzji i prac historycznoliterackich służy nie tylko ukazaniu preferencji krytyków i badaczy w wyborze edycji omawianego poematu, lecz także stanowi impuls do postawienia pytania o słuszność ich decyzji.
EN
This article deals with the different versions of Zawerucha. Powieść Ukraińska by Tomasz Olizarowski which were published within the author’s lifetime. The aim of this paper is to present the differences between them as well as to analyse how they influence on the interpretation of the whole text. Of the special interest are: the epilogues which were omitted in the second edition, Ranek, the part which presents haunted spirits of the main characters, and the extensively developed strand of Czumak, whose character becomes increasingly important in later edition of the novel. Both reviews and literary history essays have been mentioned in order to show the critics’ and researches’ attitudes towards choosing the version of the novel to be further discussed, which consequently becomes an impulse to consider the validity of their choice.
5
Publication available in full text mode
Content available

Навчання мови як чинник збереження ідентичности українців у Польщі

51%
Куньч З.
Copernicus Political and Legal Studies
|
2023
|
vol. 2
|
issue 3
16-26
UK
Одним із базових чинників утвердження національної ідентичности є володіння рідною мовою, збереження національної пам’яті й плекання культурних традицій свого народу. Республіка Польща – держава, в якій є одна з найбільших українських меншин і яка гостинно прихистила величезну масу українських переселенців, що покинули Батьківщину через російську воєнну агресію. Метою статті є дослідити умови для збереження ідентичности українців у Польщі через навчання дітей рідної мови. Для досягнення цієї мети реалізовано такі завдання: 1) визначено роль національної мови в збереженні ідентичности; 2) з’ясовано історико-політичні передумови існування численної української громади в Польщі; 3) окреслено відмінні типи освітніх можливостей навчання дітей рідної мови в РП; 4) виявлено тенденції в позиціонуванні української мови в польському суспільстві. У статті звернено увагу на різні типи міграції українців та виявлено певні відмінності в намірах плекати українську ідентичність, задовольняти власні національно-культурні потреби й уникати асиміляції. У сучасній шкільній освіті Республіки Польщі виокремлено три типи навчальних закладів, де навчають дітей української мови: суботні школи або навчальні заклади при громадських організаціях; середні школи з польською мовою навчання, де українську вивчають як другу іноземну; заклади освіти, які проводять навчання українською мовою. Охарактеризовано специфічні риси кожного типу. Виявлено, що основною тенденцією, яка стосується позиціонування української мови в польському суспільстві, є посилення її статусу в руслі освітньої політики Європейського Союзу через підвищення інтересу поляків до України, її мови та культури.
EN
Language learning as a factor in preserving the identity of Ukrainians in Poland. One of the primary factors in fostering national identity is mastery of one’s native language, preservation of national memory, and nurturing of cultural traditions of one’s people. The Republic of Poland is a state that has one of the most significant Ukrainian minorities and has hospitably sheltered a vast mass of Ukrainian immigrants who left the Motherland due to Russian military aggression. The purpose of the article is to investigate the possibilities for preserving the identity of Ukrainians in 17 Poland through teaching children their native language. We have implemented the following tasks to achieve the goal: 1) We have determined the role of the national language in preserving identity. 2) We have clarified the historical and political prerequisites for a large Ukrainian community in Poland. 3) We have outlined the distinct types of educational opportunities for teaching children their native language in the Republic of Poland. 4) We have revealed the trends in the positioning of the Ukrainian language in Polish society. The article draws attention to different types of migration of Ukrainians. It reveals specific differences in intentions to nurture Ukrainian identity, satisfy one’s own national and cultural needs, and avoid assimilation. We have distinguished and characterized three types of educational institutions in the modern education school of the Republic of Poland where children are taught the Ukrainian language: Saturday schools or educational institutions under public organizations; Polish secondary schools, where Ukrainian is studied as a second foreign language; Educational institutions that conduct Ukrainian language training. We have revealed that the primary trend related to the positioning of the Ukrainian language in Polish society is the strengthening of its status in line with the educational policy of the European Union due to the increased interest of Poles in Ukraine, its language and culture.
first rewind previous Page / 1 next fast forward last
JavaScript is turned off in your web browser. Turn it on to take full advantage of this site, then refresh the page.