Search results

1

Społeczne i polityczne życie BSSR w czasopiśmie „Bielaruskaja Rabotnіtsa i Syalyanka” („Białoruska Robotnica i Chłopka”) 1924–1939

100%

Korsak A.

Czasopismo Naukowe Instytutu Studiów Kobiecych

|

2018

|

issue 1(4)

154-167

PL

W tym artykule na przykładzie kobiecego czasopisma „Białoruska rabotnіtsa i syalyanka” [Białoruska Robotnica i Chłopka], badany jest proces odzwierciedlający społeczno-polityczne życie Białoruskiej SRR na łamach czasopism drukowanych. Korelacja chronologiczna między datą ustanowienia magazynu i pierwszego wydania publikacji – 1924. Końcowa data - 1939 - w międzynarodowym kontekście odpowiada początkowi drugiej wojny światowej i zjednoczeniu Zachodniej Białorusi z BSRR. Przeanalizowano ponad 90 numerów adekwatnych tematycznie z różnych lat. Analiza treści informacji magazynu „Białoruscy robotnicy i chłopi” wykazała, że w latach 1924 - 1939 redakcja magazynu zmieniała swoją koncepcję w podejściu do pokazywania życia społecznego i politycznego, jak również ukazywania roli kobiet, w zależności od sytuacji wewnętrznej i zewnętrznej – od kolektywizacji i industrializacji, likwidacji analfabetyzmu i polityki represyjnej do retoryki wojskowej związanej ze wzmocnieniem nazistowskich Niemiec i faszystowskiego bloku w latach 1933 – 1939.

EN

In this article, the example of the women's magazine "The Belarusian Worker and Peasant Woman" examines the process of reflecting the socio-political life of the BSSR on the pages of printed periodicals. Chronologically, the period is correlated with the date of the establishment of the magazine and the release of the first issue in the light - 1924. The final date - 1939 - in the international context corresponds to the beginning of the Second World War and the reunification of Western Belarus with the BSSR. More than 90 numbers with a thematic sample of different years are analyzed. An analysis of the information content of the magazine "Belarusian worker and peasant woman" showed that during 1924 - 1939, the editorial board of the journal changed its confession in the approach to public and political life coverage and, accordingly, the role of women in it, depending on the internal and external situation - from the processes of collectivization and industrialization, the fluffy visualization of illiteracy and repressive politics to military rhetoric associated with the intensification of Nazi Germany and the fascist bloc in 1933 - 1939 years.

2

The Role of Universities in Modernisation Processes Against the Background of Attemptations of Social and Political Transformations in the Russian Empire (60s-70s of the XIX Century)

67%

Ivanenko O.

The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

|

2023

|

issue 32

106-123

UK

У статті висвітлюється роль університетів як центрів міжкультурної комунікації у ширшому контексті аналізу реформаторського досвіду Російської імперії 60-70-х рр. ХІХ ст. на основі дослідження мемуарної літератури, періодики ХІХ ст., а також вперше запроваджених до наукового обігу документів Центрального державного історичного архіву України м. Києва. У висновках наголошується, що попри проведення селянської, а також судової і військової реформ, запровадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не відбулося кардинальної модернізації суспільно-політичного життя, непорушними залишилися авторитарні засади державного управління. Спроби здійснення ліберальних реформ залишилися половинчастими й незавершеними, а ідея встановлення конституційної монархії виявилася нежиттєздатною в реаліях самодержавно-поліцейської держави. Водночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується роль університетів як чинників модернізації і широкого спектру соціокультурних процесів, пов’язаних із виробленням та реалізацією наукових ідей, науково-теоретичним забезпеченням економічного розвитку, формуванням кадрового потенціалу і плеканням суспільної свідомості, орієнтованої на політичну емансипацію. Розвиток університетської корпоративної культури, базованої на принципах автономії, різко дисонував із засадами російського імперського самодержавства. Попри те, що імператорські університети засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифікаторської) політики, саме вони стали джерелом і каталізатором модернізаційних процесів, забезпечуючи піднесення освітнього й культурного рівня суспільства шляхом підготовки кадрів для найважливіших сфер соціального життя – науки, педагогіки, державного управління, різних галузей економіки, юридичної діяльності, медицини, літератури, журналістики, тощо. Університети були потужними інструментами вестернізаційних процесів, центрами розвитку міжнародної науково-освітньої співпраці, провідниками наукових знань, технологічних новацій і зрештою правових принципів і соціокультурних цінностей європейської цивілізації. Представники професорсько-викладацької корпорації і випускники університетів активно здійснювали просвітницьку діяльність, популяризували наукові знання серед широкої громадськості, виступали з публічними промовами й відкритими лекціями, брали участь у розвитку книгодрукування, періодичної преси та громадських наукових організацій, здійснюючи в такий спосіб вплив на суспільну свідомість, розробляючи науково-теоретичну базу модернізаційних реформ. Університетське середовище надавало поживний ґрунт для піднесення опозиційних до самодержавства настроїв, національно-культурних рухів, плекання суспільно-політичної думки, співзвучної тогочасним європейським ідеологічним течіям.

EN

The article highlights the role of universities as centres of intercultural communication in the broader context of analysing the reformist experience of the Russian Empire in the 60s and 70s of the nineteenth century on the basis of the study of memoirs, periodicals of the nineteenth century, as well as documents of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, which were first introduced into scientific circulation. The conclusions emphasise that despite the implementation of peasant, judicial and military reforms, and the introduction of elected local government, the Russian empire did not undergo a radical modernisation of socio-political life, and the authoritarian principles of state governance remained unchanged. Attempts to implement liberal reforms remained half-hearted and incomplete, and the idea of establishing a constitutional monarchy proved unviable in the realities of an autocratic police state. At the same time, during the nineteenth century, in the Russian empire, the role of universities as factors of modernisation and a wide range of socio-cultural processes related to the development and implementation of scientific ideas, scientific and theoretical support for economic development, the formation of staff potential and the cultivation of social consciousness focused on political emancipation was established. The development of a university corporate culture based on the principles of autonomy was in sharp contrast to the foundations of the russian imperial autocracy. Despite the fact that imperial universities were founded to implement the autocratic (in particular, Russification) policy, they became the source and catalyst of modernisation processes, ensuring the rise of the educational and cultural level of society by training personnel for the most important spheres of social life – science, pedagogy, public administration, various sectors of the economy, legal activities, medicine, literature, journalism, etc. Universities were powerful instruments of westernisation processes, centres for the development of international scientific and educational cooperation, and conductors of scientific knowledge, technological innovations, and ultimately the legal principles and socio-cultural values of European civilisation. Representatives of the teaching corporation and university graduates were actively engaged in educational activities, popularising scientific knowledge among the general public, giving public speeches and open lectures, participating in the development of book publishing, periodicals and public scientific organisations, thus influencing public consciousness and developing the scientific and theoretical basis for modernisation reforms. The university environment provided fertile ground for the rise of opposition to the autocracy, national and cultural movements, and the cultivation of socio-political thought consonant with the European ideological trends of the time.

3

Polityka Ministerstwa Spraw Wewnętrznych wobec życia społeczno-politycznego w Polsce w latach 1926–1928. Wybory parlamentarne z 4 i 11 marca 1928 r.

51%

Kozyra W.

Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego

|

2017

|

issue 20

397-412

EN

In the years 1926–1928, the Piłsudski leadership of the Ministry of Internal Affairs began the implementation of a new administrative policy, aimed specifically at the social and political life of the country. It was declared that the policy should focus on the “general political issues” of the Republic, and not just the problems of endangered security and internal order. As a result, the authorities intensified their activities towards the political parties and fractions as well as social organizations. They were subjected to increasingly growing observation and police surveillance. The administrative policy of the Ministers of Internal Affairs in relation to national minorities pursued the idea of national (political) assimilation. In the parliamentary elections of 1928, for the first time, the structures of the Ministry of Internal Affairs (as well as other Ministries) were explicitly included in the electoral campaign for the governmental fraction. As a result, the Piłsudski supporters indeed formed the largest club in the Parliament, but they did not win the majority there.

PL

W latach 1926–1928 piłsudczykowskie kierownictwo resortu spraw wewnętrznych rozpoczęło realizację nowej polityki administracyjnej, w szczególności wobec życia społeczno-politycznego kraju. Uznało, że jej głównym przedmiotem powinny być „zagadnienia ogólnopolityczne” Rzeczpospolitej, a nie li tylko problemy zagrożenia bezpieczeństwa i porządku wewnętrznego. W rezultacie kierownictwo to zintensyfi kowało swoje działania wobec partii i ugrupowań politycznych oraz organizacji społecznych. Były one poddawane coraz bardziej gruntownej obserwacji oraz inwigilacji policyjnej. Polityka administracyjna ministrów spraw wewnętrznych w stosunku do mniejszości narodowych realizowała ideę asymilacji państwowej (politycznej). W wyborach parlamentarnych w 1928 r. po raz pierwszy struktury resortu spraw wewnętrznych (i pozostałych resortów) zostały jednoznacznie włączone do akcji wyborczej po stronie obozu rządowego. W wyniku wyborów obóz piłsudczykowski co prawda stworzył największy klub poselski w sejmie, ale nie uzyskał w nim większości.

Refine search results

1 Czasopismo Naukowe Instytutu Studiów Kobiecych

1 Studia z Dziejów Państwa i Prawa Polskiego

1 The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

1 2023

1 2018

1 2017

1 Ivanenko O.

1 Korsak A.

1 Kozyra W.

Społeczne i polityczne życie BSSR w czasopiśmie „Bielaruskaja Rabotnіtsa i Syalyanka” („Białoruska Robotnica i Chłopka”) 1924–1939

The Role of Universities in Modernisation Processes Against the Background of Attemptations of Social and Political Transformations in the Russian Empire (60s-70s of the XIX Century)

Polityka Ministerstwa Spraw Wewnętrznych wobec życia społeczno-politycznego w Polsce w latach 1926–1928. Wybory parlamentarne z 4 i 11 marca 1928 r.