UK
Крім юнацької віршованої збірки «Сад душі моєї» (1913), кількох статей, поетичних та прозових перекладів, а також розгорнутих приміток до них, Яків Емануїлович Голосовкер опублікував на кінець життя лише дві не надто обсяжні авторські книги: «Сказання про титанів» та «Достоєвський і Кант». Із часом, вже після його смерті було надруковано «Логіку міфу», «Спалений роман», «Засекречений секрет», «Імаґінативний Абсолют». Книги ці, що почасти вторують одна одній, можна розглядати як розрізнені фраґменти єдиної та великої Праці або Сказання його життя, що залишилося незавершеним, невідновленим 2 або просто не встигло скластися. Але все створене його уявою, а потім згасле, напівзабуте, — немовби клопотаючи про своє право на життя у культурній спадщині нащадків, — продовжує по-своєму хвилювати нас, передусім тих, хто знав і задуми, і праці автора. Голосовкер не був марнославним, а якщо й був честолюбним, то лише в якомусь іншому, старожитньому, нежитєйському розумінні. Неодноразово згадував він про «ґрандіозне марнославство еллінів» («Оргіазм і число»), і якщо приміряти цю ґрандіозність до нього самого, то її ніяк не змогла б наситити наша квола читацька прихильність.
EN
Kyiv born Yakiv Golosovsker was an original thinker, expert in antiquity, writer, poettranslater, author of the philosophy of Imaginative absolute. The author of the article shares his recollections of that exceptionally bright person, characterizes his creative works, meditates of his tragic fate in which the severity of time got entangled with titanism of the lonely human spirit.