UR
Загальновідомо, що Ж.-П. Сартр в останньому підрозділі свого фундаментального твору «Буття і Ніщо» під красномовною назвою «Моральні перспективи» поставив питання про можливість побудови моралі на підґрунті тієї онтології, яка була розкрита на більш ніж 800 сторінках тексту книги. Як зазначалося у підрозділі, «онтологія не може сама сформулювати моральних приписів. …Проте вона дає нам змогу побачити, якою буде етика, яка візьме на себе відповідальність, зіткнувшись із людською-реальністю в ситуації» (Сартр Ж.-П. Буття і Ніщо. — К.: Основи, 2001. — С. 843). Нова етика мала на меті розкрити ідеальне значення всіх можливих позицій людини, оскільки остання є буттям, через яке у світ при ходять цінності. І завершальна фраза цього твору: «Їм ми і присвятимо свою наступну працю» (с. 846), — звучить як обіцянка розробити нову етику, де моральні зобов’язання виходять за межі альтруїзму та еґоїзму й долається обмеження утилітаристської та соціально зумовленої етики. Проте очікувана праця так і не з’явилася.