UK
Інтенційність свідомості можна визначити як стосунок, у якому всі — чи принаймні певні — акти перебувають до об’єкта. У такому сенсі Брентано ввів це поняття в сучасну філософію. Прагнучи пояснити різницю між тим, що він називає «фізичними феноменами» та «психічними феноменами», Брентано з’ясував, що, поміж іншими характеристиками, останні відрізняються стосунком до об’єкта або спрямованістю на об’єкт 2. Цю спрямованість «психічних феноменів» Брентано інтерпретує як уміщення ними в собі «іманентної» об’єктоподібної одиниці буття. Попри те, що Гусерль переймає у Брентано поняття інтенційності, він висуває деякі заперечення проти його тлумачення 3. Гусерлевий огляд Брентанової концепції інтенційності зрештою призводить до повного її відкидання; проте він погоджується з Брентано у визнанні існування дуже важливого класу ментальних фактів, — за якими Гусерль закріплює назву актів 4, — які мають ту особливість, що представляють суб’єктові об’єкт. Переживаючи акт, суб’єкт усвідомлює об’єкт, відтак акт може бути схарактеризованим, як це робить Гусерль, як усвідомлення реального чи ідеального, наявного чи вигаданого об’єкта.