UK
Претензія феноменології на статус універсальної методології наукового пізнання є характерною рисою цього напрямку сучасної філософії від самого початку його виникнення та розвитку. У програмній статті 1911 року «Філософія як строга наука» засновник феноменологічної філософії Едмунд Гусерль критикує історицизм у філософії як форму релятивізму. Він убачає одну з головних проблем сучасної для нього філософії навіть не у відсутності в ній наукової строгості, а в тому, що вона ще не є наукою у властивому сенсі слова. Немає одної філософії, натомість існує розмаїття часто-густо несумісних філософій. Власне завдання Гусерль убачає у створенні такого універсального науково-філософського методу, застосовуючи який наступні покоління мислителів зможуть порушувати й розв’язувати фундаментальні філософські й наукові проблеми. Такою універсальною методологією й мала стати, на його думку, феноменологія. Вартує на увагу назва його наступного твору, найважливішої праці для всієї трансцендентальної феноменології: «Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії». Постає питання. Якщо феноменологія — це універсальна строга філософія, яка має бути засадою всього наукового пізнання, то що має означати розрізнення феноменологічної філософії і чистої феноменології? На перший погляд, тут ідеться про дві різні наукові дисципліни.
EN
The paper deals with the place of phenomenology and hermeneutics in the structure of higher philosophical education and humanities against the background of transfer from phenomenology claim to create the general methodology of cognition to attempts of hermeneutics to develop the universal strategy of understanding. On basis of some publications on this subject in the contemporary Ukrainian periodicals as well as the programs of the educational courses the author concludes that phenomenology is presented in the system of philosophical and humanitarian education in Ukraine both as the trend of modern philosophy and as a methodology of cognition.