UK
Сучасні зміни в характері та цілях процесу викладання у вищій школі, запровадження нових методик, переорієнтація вимог щодо освітнього процесу зумовлюють внесення відповідних коректив й у викладання історико-філософських дисциплін. Справді, якщо традиційно застосовані методики читання історико-філософських курсів, які досі доволі часто практикують у вищій школі, зберігають свою засадову орієнтацію на засвоєння певних базових положень і визначень та ознайомлення з окремими текстами, що їх визначає викладач без урахування інтересів студентів, то сьогодні з де далі більшою гостротою постає проблема навіть не стільки розширення інформаційного масиву, який застосовують у викладанні курсів історії філософії, скільки докорінної зміни ставлення до того, що має засвоїти студент, а також до загальної ролі студента в процесі засвоєння історико-філософського матеріалу. На жаль, останнім часом загальне скептичне ставлення до курсів з історії філософії не тільки знизилось, а подекуди сягнуло критичного рівня.
EN
The article investigates specificity of philosophy and the history of philosophy relation. The author attempts to define the concept of the historical-and-philosophical discourse, as well as to argue its differences from the philosophical texts. The phenomenon of historical- and-philosophical text ambivalence and paradoxes associated with its maintenance are characterized. The role of the history of philosophy education in the process of developing skills of philosophizing as the practice of independent free-thinking is analyzed.