UK
Серед множини актуалізованих сьогоденням дослідницьких технологій, що їх із вражаючою швидкістю поширюють у гуманітарних науках, мобілізую чи інтелектуальні сили на новітні розвідки та реінтерпретаційні екскурси, не останнє місце належить дискурсивному аналізу. І якщо для лінґвістики, особливо англомовної, дискурс-аналіз з легкої руки З. Гариса перетворився на цілком нормативний рівень академічного лінґвістичного дослідження, поширення дискурсивних стратегій на теренах філософії радше нагадує «тему дня», з приводу якої слід висловитись інтелектуалу або принаймні не завадить скористатись новими лексичними ресурсами, розмірковуючи чи то в дусі філософського дискурсу Модерну, чи то в дусі естетичного дискурсу, чи то в дусі дискурсу влади тощо. Але подібно до того, як вживання слова «структура» зовсім не означало причетності до структуралізму, як зауважував свого часу Р. Барт, присутність лексичного маркера «дискурс» сьогодні не обов’язково «маркірує» застосування механізмів дискурсивного аналізу.