UK
Проблема актуалізації прекрасного стала вихідною тезою естетичних розробок німецького філософа Г.-Ґ. Ґадамера. Він постулював мінливість існування речей в повсякденному світі, що поновому висвітлює значення шедеврів мистецтва. Вони залишаються єдиними константами для людини в світі одноразових речей. В ситуації втрати річчю свого субстанційного статусу твір мистецтва є залишком стабільності. Чи правомірна досі позиція Ґадамера? Проблема розуміння специфіки художнього поля та естетичної діяльності в різних культурних контекстах, визначення підґрунтя формування категорійного апарату естетики є базовими в творчості як зарубіжних так і вітчизняних теоретиків. Кожна епоха дає власну відповідь на проблематизацію зазначених тем. Метою нашого дослідження є спроба дати відповідь на низку питань. «Наскільки правомірним є постульований Ґадамером зв’язок прекрасного з річчю?» «На скільки сталою і безумовною є теза про актуальність прекрасного?» «Як співвідноситься прекрасне з естетичним, яке є вихідним поняттям науки естетики?» «Чи можна вважати розробку естетичного актуальною проблемою сучасного філософського дискурсу?»
EN
The article is devoted to the problem of understanding of prospects for development of aesthetics as the philosophical science and to definition of main strategies of its development. It is proved that the relevance of the aesthetic can be understood only in the process of detection of logic of aesthetic issues development in its transformation from "metaphysics of beauty" to the philosophy of art and science about genesis of human sensual culture in the context of metamorphosis of culture paradigms.