Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: Османська імперія

Sort By:

Limit search:

“Twins in Spite of Themselves”: Spanish and Ottoman Empires’ “Issues of Decline” in XVIIIth Century

100%

Chalyi A.

Проблеми всесвітньої історії

2022

issue 19

14-33

Проблеми порівняльної історії імперій за останні декілька років набули нового звучання в контексті вироблення синтезу не тільки успішних прикладів, імперії, які змогли зберегти свою міць і силу максимально довго, а так само й неуспішних. Іспанська й Османська імперії демонстрували всі аспекти цих порівнянь, практично співпадаючі хронологічно: одночасно піднялися над всіма державами Європи й Азії, ставши свого роду наддержавами у військово-політичному так і в економічному сенсах, й так само синхронно зійшли із геополітичної дистанції; будучи економічними потугами, практично одночасно й за однакових причин опинилися на другорядних позиціях (а на короткі моменти мало чим відрізнялись від колоній) в світовій економіці; демонструючи військову міць і вправність на полях битв, в другій половині XVII ст. стали зазнавати по факту ситуативних, але болючих невдач, хоч і суттєво мало чим відрізнялись від своїх суперників у Європі; наприкінці XVIII ст. обидві імперії зазнали тяжких поразок, ще більше поглибивши відставання (уявне чи реальне) і ставши гравцями другого ешелону, балансуючи на межі геополітичних інтересів великих гравців. Неодноразово наголошуючи на тому, що за змістом ці дві імперії мало чим відрізнялися в політичному, економічному та суспільному планах, належачи до пре-індустріальних суспільств, вони все ж продемонстрували відмінний від «успішних» країн-імперій результат. Метою статті є дослідити які риси суспільно-політичного й економічного життя обох імперій в порівняльному аспекті були ідентичні або близькі за змістом, які риси визначили подальший розвиток імперій, коли відбулася дана біфуркація. Автор наголошує, що попри усталений погляд на дві основні причини, що нерідко фігурують в викривальних статтях щодо османів та іспанців – «східний» характер цивілізації в одних та «золотий чинник» для інших, причина невдач цих країн крилася не в абстрактних універсаліях а в досить конкретних причинах – в хибній методологічній основі для розвитку країни та деструктивних та запізнілих діях державного управління.

Spanish and Ottoman empires had more similarities that could be found at first glance. Both experienced the take-off as leading force in Europe and Asia respectively, being for a while the most fearful and powerful states during XVI, faced economic and political blunders in XVII century and slightly ended with stagnation in XVIII century (as conventional wisdom says). Using comparative method and cultural analysis, article tries to answer a question – how unique or regular was that issues which stroke Spain and Ottoman Empires, how deeply they were engaged in so called decline narrative, created in XIX century European historiography and is it possible to create common trend for empire`s stagnation using not only historical sociology method (sociology of revolution used by Jack Goldstone and Teda Skocpole) and world-system analysis provided by Immanuel Wallerstein, with emphasis on history of ideas or begriffsgeschichte by Reinhardt Kosseleck. Main results are going to provide a more correct view on the status of Spanish and Turkish Empires during the XVIII century. Despite that Ottomans and Spaniards had obvious differences in political distribution, economic capabilities, warfare tactics and external actions, almost simultaneous decline was based on clear and exact reasons: lack of industrialization (production with high surplus value), hush incorporation of Ottoman and Spanish Empires into World-Economy, lack of defending tariffs, ineffective fiscal system and policy, devastating and lasting wars, decreasing price for agricultural products, down warding Kondratieff cycle, rigid political and social units, which constrain strict political actions. These gaps made the Empire’s decline possible notwithstanding those problems which they had previously. Oppositely, major European states (England, France, Prussia) had made reversed actions, which took a long time, but made European “take-off” inevitable, assured their economical breakaway to further domination over the Ottomans and Spaniards as well.

Локалізація військ Речі Посполитої на полі Хотинської битви 1621 року

88%

Il'kiv M.

Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne

2022

vol. 8

issue 1

97-132

The Battle of Khotyn in 1621 became an important event in the history of Europe. The study of the battlefield is an integral component for understanding its content and course, in particular, the localization of the troops of the opposing sides in the area. During the 19th and early 21st centuries researchers proposed about a dozen options for reconstruction of the battlefield, including placement of troops of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Most of the reconstructions are schematic, which makes it impossible to make a clear reference to the environment and to fully reveal the course of the confrontation. By studying written, iconographic, archaeological sources, comparing topography and toponymy data, a new version of the reconstruction of the key part of the battlefield, occupied for the purpose of defense by Polish-Lithuanian troops and Zaporizhzhya Cossacks, is proposed. The location of the troops is plotted on a detailed topographical basis. The positions of the troops of the Polish-Lithuanian Commonwealth are located on an area of about 4.5 km2 within the boundaries of the modern Khotyn and on its southern outskirts. They consisted of the following parts: a camp of Polish-Lithuanian troops, separate advanced fortifications (a stone castle, a crossing bridge over the Dniester and a near bridge fortification, a brick church, the chances of Weyher, Lubomirski, Zyczewski, Denhoff and Lermont, the camp of lisowczyki), the military camp of Zaporozhian Host and the sections of the front occupied by the Cossacks. The informativeness of the sources is naturally more regarding the Polish-Lithuanian positions compared to the Cossack ones. The archaeological research should be a new step in the study of the field of the Khotyn Battle of 1621.

Bitwa pod Chocimiem w 1621 r. stała się ważnym wydarzeniem w historii Europy. Integralnym elementem pozwalającym na zrozumienie jego treści i przebiegu jest badanie pola walki, w szczególności rozmieszczenie oddziałów walczących stron na tym terenie. W XIX i na początku XXI wieku badacze zaproponowali kilkanaście opcji rekonstrukcji pola bitwy, w tym rozmieszczenie wojsk Rzeczypospolitej. Większość rekonstrukcji ma charakter schematyczny, co uniemożliwia jednoznaczne odniesienie się do otoczenia i pełne ukazanie przebiegu konfrontacji. Studiując źródła pisane, ikonograficzne, archeologiczne, porównując dane topograficzne i toponimiczne, proponuje się nową wersję rekonstrukcji kluczowej części pola bitwy, zajętej do obrony przez wojska polsko-litewskie i kozaków zaporoskich. Położenie wojsk jest wykreślone na podstawie szczegółowej topografii. Stanowiska wojsk Rzeczypospolitej znajdują się na obszarze około 4,5 km2 w granicach współczesnego miasta Chocim i na jego południowych obrzeżach. Składały się z następujących części: obozu wojsk polsko-litewskich, oddzielnych fortyfikacji wysuniętych (zamek murowany, most przeprawowy na Dniestrze i fortyfikacja przed mostem, cerkiew murowana, szance Weyhera, Lubomirskiego, Zyczewskiego, Denhoffa i Lermonta, obóz lisowczyków), obóz Wojska Zaporoskie oraz odcinki frontu zajęte przez kozaków. Informacyjność źródeł jest oczywiście większa w stosunku do stanowisk polsko-litewskich w porównaniu z kozackimi. Nowym krokiem w badaniach pola bitwy chocińskiej z 1621 r. powinny być przede wszystkim badania archeologiczne.

Хотинська битва 1621 р. стала вагомою подією в історії Європи. Невід’ємною складовою для розуміння її змісту та перебігу є дослідження поля битви, зокрема локалізації на місцевості військ ворогуючих сторін. Впродовж ХІХ – початку ХХІ ст. дослідниками запропоновано близько десятка варіантів реконструкцій поля битви, в т.ч. розміщення військ Речі Посполитої. Більшість із реконструкцій – схематичні, що не дає змоги зробити чітку прив’язку до навколишнього середовища й у повній мірі розкрити хід протистояння. Шляхом опрацювання писемних, іконографічних, археологічних джерел, співставлення даних топографії і топонімії запропоновано новий варіант реконструкції ключової ділянки поля битви, зайнятої з метою оборони польсько-литовськими військами та запорозькими козаками. Розташування військ нанесено на детальну топографічну основу. Позиції військ Речі Посполитої локалізовано на площі близько 4,5 км2 у межах сучасного м. Хотин і на його південних околицях. Вони складалися з таких частин: табір польсько-литовських військ, окремі передові укріплення (кам’яний замок, міст-переправа через р. Дністер і примостове укріплення, мурована церква, шанці Вейгера, Любомирського, Жичевського, Денгоффа та Лермунта, табір лісовчиків), табір Війська Запорозького і зайняті козаками ділянки фронту. Інформативність джерел закономірно більша стосовно польсько-литовських позицій у порівнянні з козацькими. Новим кроком у вивченні поля Хотинської битви 1621 р. мають стати в першу чергу археологічні дослідження.

Refine search results

1 Wschód Europy. Studia humanistyczno-społeczne

1 Проблеми всесвітньої історії

1 Chalyi A.

1 Il'kiv M.

2 2022

Search results

“Twins in Spite of Themselves”: Spanish and Ottoman Empires’ “Issues of Decline” in XVIIIth Century

Локалізація військ Речі Посполитої на полі Хотинської битви 1621 року