Search results

1

Próba analizy relacji saudyjsko-amerykańskich Anno Domini 2017

100%

Pietrasik K.

Studia Orientalne

|

2021

|

issue 2(20)

55-66

RU

В тексте были представлены наиболее важные проблемы и события, которые произошли между Саудовской Аравией и Соединенными Штатами Америки в 2017 году. Кроме того, были отмечены цели и реализация политики Дональда Трампа в отношении к Саудовской Аравии в 2017 году, а также общие контакты между Саудовской Аравией и США. Основное внимание было уделено политическим договоренностям и экономическим вопросам (подписанные контракты, гарантии и дальнейшее сотрудничество).

EN

The text presents the relations of the Saudi Arabia’s Royal Family and President Donald Trump in 2017. Political, and economic issues between Saudi Arabia and the USA in 2017 were indicated.

2

The American Multi-Domain Operation as a response to the Russian concept of New Generation Warfare

100%

Wójtowicz T.

Nowa Polityka Wschodnia

|

2022

|

issue 3(34)

83-105

RU

Однополярный баланс сил Америки после окончания холодной войны неизбежно подходит к концу. Динамичный экономический рост Китайской Народной Республики, продолжающийся непрерывно с 1980-х годов, восстановление сфер влияния Российской Федерацией, мировая война с терроризмом и сопровождающие ее дорогостоящие войны в Ираке и Афганистане, экономические кризисы, систематически ослабляющие экономики страны Запада в 2001, 2007, 2020 годах, пандемия COVID-19 – вот лишь некоторые из многих причин геополитических изменений. Параллельно с ослаблением позиций США такие страны, как Российская Федерация, все более смело бросают вызов существующему балансу сил, провоцируя вооруженные конфликты и дестабилизируя страны, расположенные в Центральной и Восточной Европе. Цель данной статьи – представить американскую концепцию многозонной операции как ответ на российскую концепцию войн нового поколения, посредством которых Россия успешно привела к аннексии Крыма, войне на Донбассе и политической дестабилизация Украины. Основной исследовательской проблемой, вытекающей из поставленной цели, стал ответ на вопрос: что такое многозонная операция и как США намерены конкурировать и побеждать в вооруженном конфликте в Центральной и Восточной Европе с Российской Федерацией? Для решения исследовательских задач использовались следующие методы исследования:. метод причинно-следственного, организационно-правового анализа, документального исследования и анализа и критики литературы. Использовались также монографический метод и сравнение. Однако главную роль сыграли дедуктивные рассуждения, позволившие выявить факты на основе глубокого анализа исходных данных. Принимая во внимание предварительное исследование, автор выдвинул следующую исследовательскую гипотезу: многозонная операция является еще одной американской оперативной концепцией, описывающей обстановку безопасности, а также российско-американский способ ведения войны. США добьются победы в возможном вооруженном конфликте, обнаружив и нейтрализовав средства противодействия доступу противника, а затем уничтожив его силы в спорном районе.

EN

America’s unipolar balance of power created after the end of the Cold War is inevitably coming to an end. The dynamic economic growth of the People’s Republic of China, lasting uninterruptedly since the 1980s, the reconstruction of spheres of influence by the Russian Federation, the world war on terrorism with the accompanying costly wars in Iraq and Afghanistan, economic crises systematically weakening the economies of Western countries in 2001, 2007 and 2020, and the COVID-19 pandemic – these are just some of the many causes of geopolitical changes. Parallel to the weakening position of the United States, countries such as the Russian Federation are increasingly boldly challenging the current balance of power, provoking armed conflicts and destabilizing countries located in Central and Eastern Europe. The purpose of this article is to present the American Multi-Domain Operation concept as a response to the Russian concept of new generation warfare by which the country successfully led to the annexation of Crimea, the war in Donbas, and the political destabilization of Ukraine. The main research problem resulting from the assumed goal was to answer the following question: what is a Multi-Domain Operation and how do the United States intend to compete and win in the armed conflict taking place in Central and Eastern Europe with the Russian Federation? The following research methods were used to solve the research problems: the method of cause-effect and institutional-legal analysis, method of examining documents, and the method of analysis and criticism of literature. The monographic and comparative methods were also used. However, the main role was played by deductive reasoning which enables the identification of facts based on an in-depth analysis of source data. Taking into account the preliminary research, the author proposed the following research hypothesis: a Multi-Domain Operation is another American operational concept describing the security environment, and the Russian and American way of war. The USA will achieve victory in a possible armed conflict by locating and neutralizing the enemy’s anti-access – area denial capabilities, and then destroying its forces in the disputed area.

3

Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці

100%

Тишкун Ю., Лопата М. я.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2023

|

issue 5

18-29

UK

У статті проаналізовано термін «Тримор’я» – продукт адаптації філософсько-географічної категорії «Міжмор’я» до опису Центрально-Східної і Південно-Східної Європи. Обґрунтовано тезу про те, що застосування категорії «Міжмор’я» до регіону ЦСЄ-ПСЄ зумовлено не лише «ментальною географією» польської політичної думки і практичними потребами польської геополітики ХХ-ХХІ ст., але й об’єктивно наявними спільними характеристиками регіону (його буферним статусом між геополітичними потугами Німеччини та Росії; нижчим рівнем добробуту цього регіону порівняно із Західною Європою; його переважно слов’янським характером, який неодноразово підштовхував реалізацію в ЦСЄ-ПСЄ панславістських проєктів; тенденціями в соціальному, зокрема культурному, економічному і політичному житті регіону, помітні принаймні з кінця 1980-х років). Констатовано, що проєкт «Тримор’я» А. Дуди – сучасна реінкарнація ідеї прометеїстів – «Міжмор’я», створеної між двома світовими війнами на основі ягеллонської ідеї Раннього Нового часу. Цей проєкт виник як фронда правоконсервативних, бідніших членів ЄС щодо його ліволіберальних, багатих учасників за зовнішньої підтримки євроскептичного, правопопулістського уряду Д. Трампа в США. Втім, еволюція «Тримор’я» врешті-решт привела його до інституалізації як одного з ядер інтеграції в сучасному Європейському Союзі різних швидкостей, з акцентом на розвитку транскордонних комунікаційних, інфраструктурних проєктів в регіоні за співпраці ЄС та США. Підкреслено, що після початку російсько-української війни загроза її поширення на територію «Тримор’я», яку ЄС подолати не може, змушує членів ініціативи звертатись по пряму військову підтримку до США в обмін на надання Вашингтону підтримки в його протистоянні Пекіну – союзникові Москви, активізуючи роль регіону як одного з форпостів протистояння китайському впливу на планеті. Окрім того, російсько-українська війна мимоволі привела до досягнення однієї з цілей проєкту «Тримор’я» – розвитку логістичної інфраструктури його учасників через необхідність обслуговувати масштабні сухопутні й авіаційні переміщення військ та функціонування «зернових» і гуманітарних коридорів з Євросоюзу до України. Також повномасштабна російсько-українська війна викликала реанімацію і розвиток ВПК країн «Тримор’я», його інтеграцію всередині регіону і решти ЄС, а також з Україною, США і Південною Кореєю, що дає шанс на високотехнологічне економічне зростання учасників проєкту.

EN

The article discusses the term “Three Seas Initiative” – a product of the adaptation of the philosophical and geographical category “Intermarium” to the description of Central-Eastern and South-Eastern Europe. The thesis is substantiated that the application of the category “Intermarium” to Central-Eastern and South-Eastern Europe is due not only to the “mental geography” of Polish political thought and the practical needs of Polish geopolitics of the 20th and 21st centuries but also to the objectively existing general characteristics of the region (its buffer status between geopolitical powers of Germany and Russia, the lower level of prosperity of this region compared to Western Europe, its predominantly Slavic character, which repeatedly pushes the implementation of pan-Slavist projects in the Central-Eastern and South-Eastern Europe, the trends in social, in particular, cultural, economic and political, which are observed at least since the late 1980s). It is argued that the project “Three Seas Initiative” by A. Duda is a modern reincarnation of the idea of the Prometheists – “Intermarium”, created between the two world wars on the basis of the Jagiellonian idea of the Early Modern Age. This project arose as an opposition of rightwing conservative, poorer EU members to its left-liberal, rich participants with external support from the Eurosceptic, right-wing populist government of D. Trump in the USA. However, the evolution of the Three Seas Initiative finally led it to institutionalization as one of the cores of integration in the modern European Union at different speeds, with an emphasis on the development of cross-border communication and infrastructure projects in the region with the cooperation of the EU and the USA. It is emphasized that after the start of the Russian- Ukrainian war, the threat of its spread to the territory of the “Three Seas Initiative”, which the EU cannot overcome, forces the members of the initiative to seek direct military support from the United States in exchange for Washington’s support in its opposition to Beijing, an ally of Moscow. “Three Seas Initiative” could be perceived as an activation of the role of the region as one of the outposts of opposition to Chinese influence on the planet. In addition, the Russian- Ukrainian war involuntarily led to the achievement of one of the goals of the Three Seas Initiative - the development of the logistics infrastructure of its participants, due to the need to serve large-scale land and air movements of troops and the functioning of “grain” and humanitarian corridors from the European Union to Ukraine. Also, a full-scale Russian-Ukrainian war caused the resuscitation and development of the military-industrial complex of the Three Seas Initiative countries, its integration within the region and the rest of the EU, as well as with Ukraine, the USA, and South Korea, which gives a chance for high-tech economic growth of the participants of the project.

4

Turkey forever balances between East and West

100%

Olszowska K. W.

Nowa Polityka Wschodnia

|

2023

|

issue 2(37)

239-255

RU

При взгляде на современную турецкую политику часто бытует неверное представление о том, что Турция только в последние годы, еще при Реджепе Тайипе Эрдогане, начала политику балансирования между Востоком и Западом. Цель этой статьи – проанализировать позицию Турции – с точки зрения балансирования между сферами влияния – после окончания Второй мировой войны до вступления Турции в НАТО, а затем сравнить ее с позицией Турции во время правления Партии справедливости и развития в контексте отношений с США и Россией. Это поможет ответить на вопрос: насколько нынешняя балканизирующая позиция Анкары является чем-то удивительным? Разве конкретные закономерности периода 1945–1952 гг. не аналогичны таковым в 21 веке, а различия заключаются в отношении Вашингтона и Москвы, а не Анкары?

EN

When looking at contemporary Turkish politics, an incorrect notion is often circulated that Turkey has only in recent years, as far back as under Recep Tayyip Erdoğan, begun a policy of balancing between East and West. The purpose of this article is to analyze Turkey’s posture – in terms of balancing between spheres of influence – after the end of World War II until Turkey joined NATO and then compare it with Turkey’s stance during the Justice and Development Party government in the context of relations with the United States and Russia. This will help answer the question: to what extent is Ankara’s current balkanizing attitude something surprising? Aren’t specific patterns of the 1945–1952 period similar to those of the 21st century, and the differences are the attitudes of Washington and Moscow rather than Ankara?

5

Позиція США щодо надання військової допомоги Великій Британії на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.)

80%

Ткачук T. A.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 17

110-121

EN

The article examines the problem of relations between the two leading countries of the world – Great Britain and the United States, which had a significant impact on the international political situation in the world in 1939–1941, and still have nowadays. As a vector of research, the author used the factor of American military aid to the British governments of N. Chamberlain and W. Churchill to fight against Nazi Germany. According to this, the author aimed to conduct a comprehensive analysis and his own assessment of the United States’ position on providing Britain with the necessary weapons and ammunition at the beginning of World War II. During the research the author used a comparative-historical method to analyze various factors influencing the US position on military assistance to London, a problem-chronological method to present the material in chronological order, and a statistical – to analyze the attitude of ordinary Americans on important decisions of the Roosevelt administration. That allowed the author to analyze and rethink the evolution of the United States’ position on Britain in the problem of providing military aid regarding the current geopolitical situation. The author works out that under the necessity of supporting London with various types of weapons, armament and ammunition to fight against Hitler’s regime the United States significantly changed the principles of its foreign policy – from “isolationism” in 1939 to its cancellation in the late 1941. At the same time, according to the author, this process was caused by a number of factors, including both the “isolationist” opposition in Congress and the Roosevelt administration’s gradual understanding of the Nazi regime threat to the security of the United States.

UK

У статті розглядається проблема відносин між двома провідними державами світу – Великою Британією та США, які мали величезний вплив на розвиток тогочасної міжнародної ситуації і продовжують її багато в чому визначати нині. Як вектор дослідження автор використав фактор американської військової допомоги британським урядам Н. Чемберлена та У. Черчилля для боротьби проти нацистської Німеччини. У зв’язку з цим, автор поставив за мету провести комплексний аналіз та дати власну оцінку позиції США щодо надання Великій Британії військової допомоги на початку Другої світової війни. Протягом роботи над дослідженням автор використав порівняльно-історичний метод для аналізу факторів впливу на позицію США щодо надання Лондону військової допомоги, проблемно-хронологічний – для викладення матеріалу у хронологічному порядку, а також статистичний – для відображення ставлення звичайних американців щодо важливих рішень адміністрації Ф. Рузвельта. Це дало змогу проаналізувати та переосмислити, з огляду на сучасну геополітичну ситуацію, еволюцію позиції США щодо Великої Британії стосовно проблеми надання останній військової допомоги. Автор робить висновок, що необхідність підтримки Лондона різними видами зброї, озброєння та боєприпасів для боротьби проти режиму А. Гітлера на початку Другої світової війни зумовила суттєву зміну принципів зовнішньої політики Сполучених Штатів – від «ізоляціонізму» у 1939 р. до цілковитої відмови від нього наприкінці 1941 р. Водночас, на думку автора, вказаний процес гальмувала ціла низка факторів, поміж яких – «ізоляціоністська» опозиція у Конгресі та поступове розуміння адміністрацією Ф. Рузвельта загрози Німеччини для безпеки США.

6

Радянська агресія в Афганістані (1979–1989 рр.) і американсько-пакистанські відносини

80%

Ковальков О. Л.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 18

128-143

EN

The impact of the Soviet aggression in Afghanistan in 1979–1989 on US–Pakistan relations on the basis of predominantly American-Pakistani documents and memoirs has been examined in the article. Soviet intervention in Afghanistan led to the deterioration of Soviet-American relations, the curtailment of “détente” and the escalation of the Cold War. One manifestation of this was the United States’ full support for the Afghan opposition. The USA needed Pakistan as allies in this policy but it was sandwiched between Soviet-occupied Afghanistan and unfriendly India, so it needed reliable allies. In addition, the Afghan opposition parties’ headquarters, Mujahedeen training camps were located in Pakistan with almost 3 million settled refugees. The USA and Pakistan were mutually interested in close cooperation. The conditionality of changing the format of US-Pakistani relations by the civil war in Afghanistan and the involvement of the USSR on the side of the ruling People’s Democratic Party of Afghanistan have been proved. The relations between the USA and Pakistan in the 1980s developed in two directions: official and covert but under the Afghan crisis influence the United States gave in to its principles. Despite the dictatorial regime, violation of the conditions of nuclear non-proliferation the USA has significantly expanded its military-technical and economic assistance to Pakistan. This significantly strengthened the country's defense capabilities and position of M. Ziyaul-Haq’s regime and Pakistan has become in general one of the main allies of the USA in their support of the Afghan crisis opposition. The secret cooperation between the CIA and the Pakistani Interagency Intelligence in financing and supplying military property to the Afghan Mujahedeen, providing them with intelligence, assisting in the production and dissemination of propaganda materials was important. This had a marked effect on the Afghan war outbreak, greatly strengthened the Mujahedeen’s ability to resist Soviet troops, and significantly increased the disastrous consequences of the Afghan adventure for the USSR. After the Soviet troops’ withdrawal from Afghanistan, Pakistan lost strategic importance to the USA, and most programs of US-Pakistani cooperation were curtailed.

UK

У статті на підставі переважно американських і пакистанських документів і мемуарної літератури досліджено вплив агресії СРСР в Афганістані в 1979–1989 рр. на відносини між США і Пакистаном. Радянська інтервенція в Афганістан зумовила погіршення радянсько-американських відносин, згортання «розрядки» і загострення «холодної війни». Одним із проявів цього стала підтримка Сполученими Штатами афганської опозиції. США потребували союзників у цій політиці, одним з яких став Пакистан. Він був затиснутий між окупованим радянськими військами Афганістаном і недружньою Індією, тож потребував надійних союзників. До того ж у Пакистані розмістилися штаб-квартири афганських опозиційних партій, знайшли притулок майже 3 млн. біженців і були облаштовані табори підготовки моджахедів. США і Пакистан були зацікавлені у співпраці. Доведено зумовленість зміни формату американсько-пакистанських відносин громадянською війною в Афганістані та залученням у неї СРСР на боці правлячої Народно-Демократичної Партії Афганістану. З’ясовано, що відносини між США і Пакистаном у 1980-і рр. розвивались у двох напрямках: офіційному і прихованому. Під впливом афганської кризи США поступилися своїми принципами. Попри диктаторський режим і порушення умов ядерного нерозповсюдження США значно розширили військово-технічну й економічну допомогу Пакистану. Це значно посилило обороноздатність країни і посилило позиції режиму М. Зіяуль-Хака. Пакистан перетворився на одного з головних союзників США у регіоні загалом і в їх підтримці опозиції в афганській кризі зокрема. Важливою була таємна співпраця Центрального розвідувального управління США і пакистанської Міжвідомчої розвідки з фінансування і постачання військового майна афганським моджахедам, надання їм розвідувальних даних, сприяння у виготовленні та поширенні пропагандистських матеріалів тощо. Це мало помітний вплив на перебіг Афганської війни, значно посилило здатність моджахедів протистояти радянським військам і збільшило згубні наслідки афганської авантюри для СРСР. Після виведення радянських військ з Афганістану Пакистан втратив для США стратегічне значення, більшість програм американсько-пакистанського співробітництва були згорнуті.

7

Зовнішня політика Австралії в умовах Другої світової війні

80%

Вєтринський I. M.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 18

65-88

EN

The article is related to the establishment of Australian foreign policy tradition and becoming of Australia as a subject of international relations. The significant role of the dominions during First World War Great and their help for Great Britain victory, intensified their struggle for independence. As the result of long-term efforts, dominions reached the proclamation of the Balfour Declaration in 1926 by London, which was later confirmed by the Statute of Westminster (1931), which established the authority for dominions for an independent foreign policy. The development of Australian foreign policy before and during World War II was analyzed. The evolution of the relations of the Australia and Great Britain in the context of the events of the World War II is traced, in particular the peculiarities of the allied relations of the two countries. There is shown the regional dimension of the World War II within the Asia-Pacific region, in the context of Australia and the United States actions against Japanese aggression. There are analyzed the peculiarities of external threats effect on the transformation of the Australian foreign policy strategy, in particular in the national security sphere. The main threat for Australia in that period become Japanise aggressive and expansionist policy in the Asia-Pacific region. A lot of Australian soldiers and military equipment were sent to Great Britain to support traditional allie. But in actual strategic situation in Europe there were great doubts that British troops and the navy would be able to effectively help Australians in case of an attack by Japan. Politics of national security and defense of Australia in the context of its participation in World War II is considered. In the conditions of real threat of Japanese invasion, as well as the lack of sure to receive necessary support from Great Britain, the Australian government start to find a military alliance with the USA. There were identified the key implications of World War II for Australian socio-economic system.

UK

Стаття присвячена становленню зовнішньополітичної традиції Австралії та її утвердженню в якості суб’єкта міжнародних відносин. Вагомий внесок домініонів у перемогу Британії в Першій світовій війні активізував їхню боротьбу за незалежність. Результатом тривалих зусиль домініонів, стало проголошення у 1926 р. декларації Бальфура, що згодом була підкріплена Вестмінстерським статутом (1931 р.) де закріплювалось право домініонів на незалежну зовнішню політику. Проаналізовано розвиток австралійської зовнішньої політики напередодні та під час Другої світової війни. Прослідковано еволюцію відносин Австралії з Великою Британією в контексті подій Другої світової війни, зокрема особливості союзницьких відносин двох країн. Показано регіональний вимір Другої світової війни в рамках Азійсько-Тихоокеанського регіону, зокрема співпрацю Австралії та США в контексті протистояння японській агресії. Проаналізовано особливості впливу зовнішніх загроз на трансформацію зовнішньополітичної стратегії Австралії, зокрема в сфері національної безпеки. Головною загрозою для п’ятого континенту була агресивна та експансіоністська політика Японії в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Значну кількість бійців та техніки Австралії було направлено для допомоги Великій Британії. Але стратегічна ситуація в Європі, викликала великі сумніви, що британські війська та флот зможуть ефективно допомогти австралійцям у випадку нападу Японії. Розглянуто політику Австралії щодо забезпечення національної безпеки та оборони в рамках її участі у Другій світовій війні. В умовах очевидної загрози вторгнення японців, а також відсутності перспектив отримання підтримки з боку Великої Британії, австралійський уряд почав працювати над укладенням військового союзу зі Сполученими Штатами Америки. Виявлено ключові наслідки Другої світової для соціально-економічної системи Австралії.

8

Арктична політика КНР: виклики регіональній безпеці (1990-ті – 2020-ті рр.)

80%

Horobets O.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

377-388

EN

The article analyzes the evolution of China's Arctic policy, which has expanded over three decades from individual polar research to observer status in the Arctic Council and the existence of a state Arctic strategy. China and Russia have established mutually beneficial cooperation in the Arctic region in such conditions, when in many areas there are fundamental contradictions between the countries. The West did not have a long-term strategy capable of responding to current security challenges, including in the Arctic. When Russia tried to regain lost positions on the world stage in 2007-2008, China became an increasingly influential player in the world. If before the Arctic had been outside the lines of rivalry for decades, the question of the Far North as an arena of military competition began to take first place. China has become a long-term threat to both the United States and Russia. In previous years, with the help of the China, Moscow had the opportunity to receive the necessary investments and technologies for large-scale Arctic projects. The more Beijing attempts to establish itself as an influential player in the Arctic, the more the threat to other Arctic countries will grow. The Russian Federation has positioned itself as a leader in the region. The country's policy was aimed at strengthening this status through regional control and expansion of the military presence. This led to a response from the United States and NATO countries. In Russia it was assessed as a threat. The question arises as to what the strategy of the United States should be, and whether it will be possible to resist the costly arms race. If not, then the competition will be concentrated in the political and economic spheres. A particular aspect is the rapid militarization of the Arctic region after 2014, primarily due to changes in Russia's military strategy, which extends to the North. This has led to the tensions between the United States and Russia. China has not yet resorted to expand its military power in the Arctic. China's policy of economic and infrastructural influence is opposed to military methods. The effectiveness of Chinese non-military methods of influence is assessed.

UK

У статті проаналізовано еволюцію арктичної політики Китаю, яка за три десятиліття розширилась від окремих полярних наукових досліджень до статусу країни-спостерігача в Арктичній раді та наявності державної арктичної стратегії. КНР та РФ налагодили взаємовигідне співробітництво в Арктичному регіоні в таких умовах, коли за багатьма напрямками присутні принципові протиріччя між країнами. Захід не мав довготермінової стратегії, здатної зреагувати на сучасні виклики безпеки, зокрема в Арктичному регіоні. Коли у 2007–2008 роках Росія вдалася до спроб повернути собі втрачені позиції на світовій арені, Китай ставав все впливовішим гравцем у світі. Якщо до цього Арктика десятки років була за межами ліній суперництва, питання Крайньої Півночі, як арени військової конкуренції, почало посідати перші місця. Окремий аспект – швидка мілітаризація Арктичного регіону після 2014 року, насамперед, через зміни в російській військовій стратегії, яка поширюється на Північ. Це призвело до напружених відносин між Сполученими Штатами та Росією. Китай поки не вдавався до розширення своєї військової потуги на Арктику. Тому військовим методам протиставляється китайська політика впливу в інфраструктурній та економічній сферах, а також оцінюється їх ефективність. У статті здійснено аналіз перспектив Північного морського шляху стати міжнародною морською транспортною артерією в умовах, коли РФ з 2014 року переправила значні військові ресурси в Арктику, зокрема для закріплення за собою прав на контроль Північного морського шляху.

9

The Syrian war: The Russian factor

80%

Jamsheer H. A.

Studia Orientalne

|

2016

|

issue 1(9)

15-27

RU

Статья рассказывает о участии России в сирийском конфликте в его новом этапе, начиная с серьезного военного вмешательства в конце 2015 года и снижения интенсивности несколько месяцев спустя. США и Россия достигли соглашения о сирийской войне о прекращении перестрелки между противоборствующими силами правительства и «умеренной» оппозиции, начиная с 12:00 по дамасскому времени 26 февраля 2016 года. Это соглашение положило начало нового раунда переговоров в рамках Женевского процесса, которые с перерывами продолжаются и по сей день. Статья посвящена участию России в упомянутой войне. Обращает внимание на более ранние стадии российского присутствия в Сирии, а также на фон ближневосточной и международной политики России в период правления Путина.

PL

Artykuł dotyczy udziału Rosji w nowej fazie konfliktu syryjskiego. USA i Federacja Rosyjska doszły do porozumienia w kwestii powstrzymania wymiany ognia między wojującymi siłami rządu i „umiarkowanej” opozycji w Syrii, począwszy od godziny 12.00 czasu damasceńskiego dnia 26 lutego 2016 r. To porozumienie zapoczątkowało nową rundę rozmów w ramach procesu genewskiego, które z przerwami pozostają w toku do dnia dzisiejszego. Autor zajmuje się zaangażowaniem rosyjskim w wymienionej wojnie. Wraca też do wcześniejszych etapów obecności rosyjskiej w Syrii, a także do tła rosyjskiej polityki bliskowschodniej i międzynarodowej w okresie przywództwa Putina.

10

Серія «The Foreign Relations of the United States» (FRUS) як приклад офіційної документальної історії

80%

Klynina Т.

The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings

|

2023

|

issue 32

262-280

EN

The purpose of the article is to reveal the idea of the emergence and evolution of the FRUS publication as the gold standard of official documentary history, to analyze the main periods of the collection's development, focus on the legislative basis for the publication of the series and the problems of understanding the FRUS series as an example of the transparency of the American government. Analyzing the scientific work on the topic of the study, the author draws attention to two aspects: the lack of interest in this collection in the Ukrainian scientific community and the rather limited interest among the world scientific community. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, a systematic approach, and relevant general scientific methods such as problem-chronological and information analysis. The scientific novelty is determined by showing the evolution of the collection, its functional orientation, and the proposed periodization of the publication's development. Conclusions: The publication of the collection began in 1861 and was viewed by Congress not only as a means of informing the public but also as a tool to control the executive branch. No clear criteria for publishing or removing materials were made public, although there was a consensus on which materials should not be published, namely those “that would be detrimental to the public good”. The publications of the period 1861-1905 did not take into account the fact of inconvenience to foreign governments, American diplomats, or US presidents. It is emphasized that the publications of the period 1920-1945 underwent profound changes in purpose, production, design procedures, and target audience. This period is associated with the appearance of the first official order that provided for mandatory historical “objectivity” and served as a charter for the series (with minor changes) until 1991. It is pointed out that the content of the collection and the speed of its appearance were seen as direct evidence of the US government's adherence to the policy of transparency and accountability. As a result, between 1920 and 1945, the State Department released 56 volumes, covering the years between 1913 and 1930. It is noted that gradually the balance between transparency and national security became increasingly difficult. The FRUS series has been and remains a vital resource for the public, academia, political scientists, and others. After the end of World War II, the State Department redefined the transparency paradigms of the 20th century. From the 1950s to the 1980s, the imperatives of the Cold War affected the timeliness of publication, as well as the decision-making process for declassifying U.S. government documents. At the beginning of the Cold War, the FRUS series was 15 years behind on average; by the 1980s, this gap had doubled to about 30 years. The volumes were also subjected to greater scrutiny by the U.S. government before being released. This was partly a result of expanding bureaucratic frameworks and partly a consequence of the Cold War. The publications of the second half of the twentieth and early twenty-first centuries moved away from the functional component of the nineteenth century and instead became a means of a certain historical transparency. The FRUS publications will allow us to analyze not only the evolution of US diplomatic skill but also the policy of openness as a key element of democratic development.

UK

Мета статті полягає в розкритті ідеї виникнення та еволюції видання FRUS як золотого стандарту офіційної документальної історії, аналізі основних періодів розвитку збірки, акцентуванні уваги на законодавчому підґрунті видання серії та проблемах розуміння серії FRUS як прикладу прозорості американського уряду. Аналізуючи науковий доробок із теми дослідження, авторка звертає увагу на два аспекти: відсутність інтересу до цієї збірки в українській історіографії та достатньо обмежену зацікавленість серед світової наукової спільноти. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системному підході й відповідних загальнонаукових методах, таких як проблемно-хронологічний і метод інформаційного аналізу. Наукова новизна визначається розкриттям еволюції збірки, її функціональної спрямованості, а також пропонується періодизація розвитку видання. Висновки: Видання збірки розпочалося в 1861 році й розцінювалося Конгресом не лише як засіб інформування громадськості, але й як інструмент контролю над виконавчою владою. Також не було оприлюднено жодних чітких критеріїв для видання, вилучення матеріалів, хоча загальний консенсус підтримувався щодо того, які матеріали не слід оприлюднювати, а саме ті, «які погано вплинуть на суспільне благо». Видання періоду 1861 – 1905 років не брали до уваги факт незручності для іноземних урядів, американських дипломатів або президентів США. Наголошується, що видання періоду 1920 – 1945 років зазнали глибоких змін у меті, виробництві, процедурах оформлення та цільовій аудиторії. Цей період пов'язаний із появою першого офіційного наказу, який передбачав обов’язкову історичну «об’єктивність» і слугував статутом для серії (із незначними змінами) до 1991 року. Вказується, що зміст збірки та швидкість її появи розцінювалися як прямий доказ дотримання урядом США політики прозорості й підзвітності. Як результат, між 1920 і 1945 роками Державний департамент випустив 56 томів, що охоплювали період між 1913 і 1930 роками. Зазначається, що поступово баланс між прозорістю та національною безпекою ставав дедалі складнішим. Серія FRUS була й залишається життєво важливим ресурсом для громадськості, наукової спільноти, політологів, тощо. Після закінчення Другої світової війни Державний департамент переосмислив парадигми прозорості ХХ століття. З 1950-х до 1980-х років імперативи «холодної війни» вплинули на своєчасність видання, а також на ухвалення рішень щодо розсекречення документів уряду США. З початком «холодної війни» видання серії FRUS відставало в середньому на 15 років; до 1980-х років це відставання подвоїлося приблизно до 30 років. Перед оприлюдненням томи також піддавалися більшій перевірці в уряді США. Частково це було наслідком розширення бюрократичних рамок, частково – наслідком «холодної війни». Видання другої половини ХХ – початку ХХІ століття відійшли від функціональної складової ХІХ століття, й натомість стали засобом певної історичної прозорості. Видання FRUS дозволять проаналізувати не лише еволюцію дипломатичної майстерності США, а й політики відкритості як ключового елемента демократичного розвитку.

11

US-China Rivalry in the Age of Coronavirus - Prospects

80%

Rezmer-Płotka K.

Studia Orientalne

|

2020

|

issue 2(18)

48-61

RU

Китайско-американское соперничество происходит во многих областях. В этой статье основное внимание уделяется технологической области, которая играет наибольшую роль во время пандемии коронавируса (COVID-19). Кроме того, научно-технический прогресс имеет решающее значение для сохранения преимущества перед другими странами. Полезной концепцией для анализа является соперничество держав, позволяющее ответить на вопрос исследования: что такое пандемия коронавируса (COVID-19), которая в настоящее время происходит в мире? Может ли она способствовать доминированию Китая в гонке сил с США? В исследовании используется качественный анализ доступных источников и, в частности, основное внимание уделяется случаю Ухани, который стал центром пандемии. Современные технологии, используемые в Китае, позволили замедлить распространение вируса в относительно короткие сроки. Результат: основываясь на анализе, можно предположить, что Китай ускорил работу над искусственным интеллектом, который может стать одним из ключевых факторов для получения доминирования над США в соперничестве за власть.

EN

The China-US rivalry takes place on many areas. In this article, attention is focused primarily on the technological area that plays the largest role during the coronavirus pandemic (COVID-19). In addition, scientific and technical progress is crucial for maintaining an advantage over other countries. A useful concept for the analysis is the rivalry of the powers allows to answer the research question: what is the coronavirus pandemic (COVID-19), which is currently taking place in the world, potential to contribute to China’s predominance in the race of powers with the US? The study uses a qualitative analysis of available sources and focuses, among others, on the case of Wuhan, which became the focus of a pandemic. Modern technologies used in China, allowed to slow down the spread of the virus in a relatively short time. Result: Based on the analysis, it can be assumed that China has accelerated work on artificial intelligence, which may be one of the key factors for gaining a predominance over the US in the power rivalry.

12

Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря

80%

Кириченко О. В.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 16

74-101

EN

The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).

UK

У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).

13

США–Талибан: трудности и перспективы реализации мирного соглашения

80%

Veretilnyk O.

Studia Orientalne

|

2022

|

issue 1(21)

29-40

RU

В данной работе представлены результаты анализа мирного соглаше- ния, подписанного Соединенными Штатами Америки и Движением Та- либан от имени Исламского эмирата Афганистан. Это соглашение при- звано завершить войну в Афганистане, в которой принимают участие США, страны НАТО и их союзники. Целью проведенного исследования был поиск ответа на вопрос: может ли это соглашение привести к миру в Афганистане? Основными методами исследования были: метод ана- лиза содержания и метод институционально-правного анализа.

EN

The article presents an analysis of the peace agreement signed between the United States of America and the Taliban on behalf of the Islamic Emirate of Afghanistan. This agreement is intended to end the war in Afghanistan, in which the United States, NATO countries, and their allies are participating. The aim of the study was to answer the question: can this agreement lead to peace in Afghanistan? The main research methods were the content analysis methodology and the institutional-legal methodology.

14

Some issues of methodology of historical and legal studies of the rights of the child in the United States

80%

Ryhina O.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

|

2019

|

vol. 10

117-129

UR

Проблема методології, віднайдення найвдаліших методів у дослідженні визначених об’єкта та предмета безсумнівно є тими ключовими завданнями, допущення помилки в яких неминуче призведе до формування неправильних суджень і висновків, поставить під сумнів об’єктивність і повноту дослідження. Це положення стосується, зокрема, правових та історико-правових досліджень, оскільки без детально розробленої методології, і це фактично аксіома, втрачається юридичне підґрунтя всеосяжності дослідження. Тому з’ясування закономірностей становлення та подальшого розвитку прав дитини в Україні, США чи будь-якій іншій державі не мислиться без детальної стратегії щодо обрання найдоцільніших методів дослідження у розкритті цієї проблеми. Українські вчені, котрі своєрідним «ядром» правового дослідження визначили дитину, її правовий статус чи юридичні права, закономірно приділили значну увагу питанню методології. Безумовно, їх наукові надбання були використанні у визначенні стратегії історико-правового дослідження прав дитини в США. Крім цього, керуючись результатами досліджень, висвітлених в англомовній літературі, ми прийшли до висновку, що методологію слід розглядати як результат творчості дослідника у вирішенні поставлених завдань, яка базується, передовсім, на його світогляді. Обираючи метод історико-правового дослідження прав дитини, доцільність використання загальнофілософських методів не викликає застережень, оскільки за їх допомогою можливо пояснити причини еволюційних процесів. Навіть лише поверхневі знання про історичне видозмінення статусу дитини (правового, сімейного, суспільного), дозволяє констатувати, що становище дитини в ХХ чи ХХІ століттях є кардинально іншим, ніж дитини, яка жила в добу стародавнього світу чи середньовіччя. Специфіка дослідження схилила до врахування фундаментальної ідеї М.Блока про те, що предметом історичного дослідження повинна бути «людина в часі», а отже, дослідник повинен зрозуміти людину минулого. Застосовуючи аналогію, вважаємо, що відповідна ідея стосується й дитини. Специфіка історикоправового дослідження прав дитини в США вимагає звернення до правового аналізу низки нормативних актів, в яких ці права передбачені, та до судових рішень, в яких зміст цих прав може роз’яснюватися, схилили до використання доктринального методу. Загалом, особливість предмета дослідження, зумовлена його динамічністю, потреба з’ясування та пояснення чинників, з якими «співіснувала» дитина в США у різні історичні епохи та на різних етапах своєї життєдіяльності аж поки не відбулася трансформації її правового статусу від статусу дитини до статусу повнолітньої особи, вимагає застосування всього комплексу загальнонаукових і спеціально-наукових методів дослідження.

PL

Problem metodologii, stosowania najbardziej skutecznych metod w badaniu określonego obiektu i przedmiotu to są niewątpliwie kluczowe zadania, w których niedopuszczalne jest popełnienie błędu, gdyż prowadzi to do tworzenia nieprawidłowych opinii i wniosków, podważa wiarygodność i kompletność badania. Regulamin ten obowiązuje zwłaszcza w badaniach prawnych i historycznoprawnych, ponieważ bez szczegółowo opracowanej metodologii (i to jest faktycznie aksjomat) podstawa prawna dla kompleksowego badania niewątpliwie zostaje utracona. Dlatego wyjaśnienie prawidłowości kształtowania i dalszego rozwoju zagadnienia praw dziecka na Ukrainie, w Stanach Zjednoczonych lub w każdym innym państwie nie jest możliwe bez szczegółowej strategii wyboru najbardziej odpowiednich metod badawczych w celu rozwiązania tego problemu. Ukraińscy naukowcy, dla których podstawowymi obiektami badania prawnego są dziecko, jego status prawny i prawa, oczywiście wiele uwagi poświęcili kwestii metodologii. Niewątpliwie ich osiągnięcia naukowe zostały wykorzystane podczas opracowania strategii badania historycznoprawnego praw dziecka w Stanach Zjednoczonych. Ponadto, na podstawie wyników badań zawartych w literaturze angielskojęzycznej doszliśmy do wniosku, że metodologia powinna być traktowana jako rezultat twórczości badacza w rozwiązywaniu ustalonych zadań, opierającej się głównie na jego światopoglądzie. W metodzie badania historycznoprawnego praw dziecka właściwość stosowania ogólnych metod filozoficznych nie wywołuje zastrzeżeń, ponieważ mogą one pomóc wyjaśnić przyczyny procesów rozwojowych. Nawet pobieżna wiedza na temat historycznego przekształcenia statusu dziecka (prawnego, rodzinnego, społecznego), pozwala stwierdzić, że sytuacja dziecka w XX lub XXI w. zasadniczo różni się od sytuacji dziecka w epoce starożytnego świata lub średniowiecza. Specyfika badań skłoniła nas do wzięcia pod uwagę fundamentalnej idei M. Bloka, że przedmiotem badań musi zrozumieć człowieka przeszłości. Stosując analogię, uważamy, że ten dotyczy to również dziecka. Specyfika badania historycznoprawnego praw dziecka w Stanach Zjednoczonych wymaga odwołania się do analizy prawnej szeregu aktów normatywnych, w których te prawa są przewidziane, oraz do decyzji sądu, w których można wyjaśnić treść tych praw. Ogólnie rzecz biorąc, specyfika przedmiotu badania wynika z jego dynamizmu, potrzeby wyjaśnienia i objaśnienia czynników, które wpływały na dziecko w Stanach Zjednoczonych w różnych epokach historycznych i na różnych etapach jego życia, aż do zmiany jego statusu prawnego ze statusu dziecka na status osoby pełnoletniej. Wymaga to użycia całego zestawu naukowych metod badawczych zarówno ogólnych, jak i specjalnych.

15

Metageographical Style: Post-Soviet Space and Jewishness in Anya Ulinich’s Petropolis

80%

Krasuska K.

Iudaica Russica

|

2020

|

issue 2(5)

45-60

RU

В статье используется категория метагеографического стиля для анализа избранных романов постсоветских еврейских писателей из Северной Америки, которые создают новые пространственные конфигурации по отношению к бывшему „Второму миру”. Эти изменения конфигурации хорошо видны в сравнении с современной неиммигрантской еврейской американской литературой, особенно с романами постхолокоста. Литературные тексты, побуждающие переосмыслить укоренившиеся пространственные и региональные геополитические разделения касаются как пространства США, так и территории бывшего Советского Союза. В результате они образуют оси сходства и их недостатков, которые не совпадают с гегемонистским разделением пространства на «Первый» и (бывший) «Второй мир». В качестве примера в этой статье рассматривается «Петрополис» Ани Улинич, показывая трансрегиональные связи между городом в Сибири, откуда происходит героиня книги, Афро-русская еврейка, и ее первоначальным иммиграционным направлением в США - Феникс в Аризоне.

PL

Artykuł wprowadza kategorię metageograficznego stylu do analizy wybranych powieści poradzieckich żydowskich pisarzy północnoamerykańskich, którzy budują nowe konfiguracje przestrzenne w odniesieniu do byłego „Drugiego Świata”. Owe rekonfiguracje są dobrze widoczne w porównaniu ze współczesną nieemigrancką żydowską literaturą amerykańską, a szczególnie w porównaniu z powieściami post-holokaustowymi. Teksty literackie, które zachęcają nas do przemyślenia na nowo zakorzenionych przestrzennych i regionalnych podziałów geopolitycznych osadzone są jednocześnie w przestrzeni USA, jak i byłego Związku Sowieckiego. W ten sposób tworzą osie podobieństw oraz ich braku, które nie pokrywają się z hegemonicznym podziałem przestrzeni na „Pierwszy” i (były) „Drugi Świat”. Jako przykład, artykuł ten omawia Petropolis Anji Ulinich, ukazując transregionalne powiązania między miastem na Syberii, z którego pochodzi bohaterka książki, Żydówka afro-Rosjanka, a jej pierwotnym celem imigracji w USA - Phoenix w Arizonie.

16

Zagraniczne stosunki ekonomiczne pomiędzy Unią Europejską i Iranem a sankcje i bezpieczeństwo energetyczne

61%

Obara N.

Studia Orientalne

|

2014

|

issue 2(6)

68-82

RU

Статья заключает экономический и политический анализ отношений между Исламской Республикой Иран и Европейским Союзом а также её отдельными членами в особенности таких государств как Греция, Италия и Испания в контексте энергетической безопасности. До принятия жёстких экономических санкций Европейский Союз проводил в отношении Ирана дипломатические отношения в двух различных направлениях – поощрений и запретов. Главным тезисом статьи является то, что санкции применённые в отношении Ирана в значительно большей степени чем Европейский Союз затрагивают это государство, однако некоторые государства как: Греция, Италия, Испания также почувствуют их отрицательные результаты, по поводу отсутствия нового торгового партнёра. Иран до применеия санкций был одним из главных европейских поставщиков нефти и сланцевого газа, но не для Европейского Союза в целом, но только лишь отдельно для его нескольких государств – членов. В тексте представлен перечень главных экспортёров и импортёров иранской нефти и сланцевого газа в Европейский Союз во всемирном контексте. Добавочно был приложен перечень санкций наложенных на Иран Европейским Союзом. Статья также представляет исторические причины политической антипатии существующей между Великобританией и Ираном.

EN

The article provides an analysis economical and political relationship between Islamic Republic of Iran and European Union and its members countries, particularly Greece, Italy and Spain in the context of politics of energy safety. Prior to the adoption of heavy economic sanctions the EU led a double track politics towards Iran: “carrot and stick method”. The main thesis is that sanction on Iran hurts more this country then EU but in some cases: Greece, Italy, Spain could have problems with new energy partners. Iran before sanctions was one of the main European suppliers of oil and natural gas but not for all EU, only for few countries. There are lists of main exporters and importers Iranians oil and natural gas in EU and the world. Additionally a list of EU sanctions on Iran has been attached. Additionally article presents roots of piece of Middle Eastern enemy history relationships between Great Britain, USA and Iran.

17

Selected Western countries in the face of the Chechen conflict

51%

Gorlicka S.

Wschodni Rocznik Humanistyczny

|

2020

|

vol. XVII (2020)

|

issue 4: Nauki o polityce i historia administracji

65-84

EN

The author made an attempt to analyze the Russian-Chechen wars that took place in 1994-1996 and 1999-2009 in terms of their international conditions, taking into account the historical experiences and cultural features of the Chechen nation. The aim of the article was to investigate to what extent and by what means Western states interfered in the conflict, and to show that one of the main reasons for the outbreak of the Chechen wars was the geopolitical struggle of third countries with the Russian Federation for domination in the North Caucasus. While working on the article, realism in the current of defensive realism was adopted as a theoretical perspective in the study of international relations and a methodological approach adequate for it was applied: the method of critical and causal analysis of the available written and graphic materials, as well as the comparative method with a historical perspective to describe the diversity of the reasons for the participation of selected political entities in the Russian-Chechen conflict.

PL

Autorka podjęła próbę analizy wojen rosyjsko-czeczeńskich, toczących się w latach 1994-1996 oraz 1999-2009 w zakresie ich uwarunkowań międzynarodowych z uwzględnieniem doświadczeń historycznych i cech kulturowych narodu czeczeńskiego. Celem niniejszego artykułu było zbadanie w jakim zakresie oraz jakimi środkami państwa zachodnie ingerowały w opisywany konflikt a także wykazanie, iż jedną z zasadniczych przyczyn wybuchu wojen czeczeńskich była walka geopolityczna państw trzecich z Federacją Rosyjską o dominację w obszarze Kaukazu Północnego. Podczas pracy nad artykułem przyjęto jako perspektywę teoretyczną w badaniu stosunków międzynarodowych realizm w nurcie realizmu defensywnego i zastosowano adekwatne dla niego podejście metodologiczne: metoda analizy krytycznej i przyczynowej dostępnych materiałów pisanych oraz graficznych jak również zastosowano metodę porównawczą wraz z ujęciem historycznym do opisu zróżnicowania przyczyn uczestnictwa wybranych podmiotów politycznych w konflikcie rosyjsko-czeczeńskim.

RU

Автор предпринял попытку проанализировать российско-чеченские войны 1994–1996 и 1999–2009 гг с точки зрения их международных условий с учетом исторического опыта и культурных особенностей чеченского народа. Целью данной статьи было выяснить, в какой степени и какими средствами западные государства вмешались в описываемый конфликт, и показать, что одной из основных причин начала чеченских войн была геополитическая борьба третьих стран с Российской Федерацией за господство на Северном Кавказе. При работе над статьей реализм в направлении защитного реализма был принят как теоретическая перспектива в исследовании международных отношений и применен адекватный ему методологический подход: метод критического и причинно-следственного анализа имеющихся письменных и графических материалов, а также сравнительный метод с исторической перспективой для описания разнообразия причин участия политические акторы в российско-чеченском конфликте.

Refine search results

Próba analizy relacji saudyjsko-amerykańskich Anno Domini 2017

The American Multi-Domain Operation as a response to the Russian concept of New Generation Warfare

Наслідки повномасштабної російсько-української війни для позиціонування Тримор’я в глобальній політиці

Turkey forever balances between East and West

Позиція США щодо надання військової допомоги Великій Британії на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.)

Радянська агресія в Афганістані (1979–1989 рр.) і американсько-пакистанські відносини

Зовнішня політика Австралії в умовах Другої світової війні

Арктична політика КНР: виклики регіональній безпеці (1990-ті – 2020-ті рр.)

The Syrian war: The Russian factor

Серія «The Foreign Relations of the United States» (FRUS) як приклад офіційної документальної історії

US-China Rivalry in the Age of Coronavirus - Prospects

Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря

США–Талибан: трудности и перспективы реализации мирного соглашения

Some issues of methodology of historical and legal studies of the rights of the child in the United States

Metageographical Style: Post-Soviet Space and Jewishness in Anya Ulinich’s Petropolis

Zagraniczne stosunki ekonomiczne pomiędzy Unią Europejską i Iranem a sankcje i bezpieczeństwo energetyczne

Selected Western countries in the face of the Chechen conflict