Results found: 2

Search results

Search:
in the keywords: Східна Галичина

Sort By:

Limit search:

«Szopki i hałaburdy». Osyp Nazaruk o Polsce i o Polakach

100%

Gaczkowski M.

Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

2019

vol. 10

53-74

Osyp Nazaruk (1883–1940) was a Ukrainian lawyer, politic, publicist and novelist descended from Galicia. His literary production is devoted mainly to Ukrainian-Polish neigbourhood. In historical literature Nazaruk is known as a proponent of Ukrainian agreement during the inter-war period as well as a supporter of taking the “real» (loyal to Warsaw) political course by Ukrainian politics in the second Polish Republic. The article analyzes Nazaruk’s journalistic production from almost forty years. Separate subsections are devoted to the Ukrainian-Polish relations – in Nazaruk’s analysis – at the beginning of the 20th century, during World War I and the Ukrainian revolution, the second Polish Republic as well as during World War II. In his writing a generally negative stereotype of Poles and Poland dominates, however, his approach varies depending on many factors.

Осип Назарук (1883–1940) – український адвокат, політик, публіцист і письменник. Родом із містечка Бучач, що на сході Галичини. В багатій творчій спадщині письменника О. Назарука суттєве місце займає питання українсько-польських відносин та його ставлення до Польщі, поляків і польської культури. Історична довідкова література, особливо в Польщі, про О. Назарука подає таку інформацію: політик із міжвоєнного періоду, що представляв кола консерваторів Східної Галичини, прихильник українсько-польського порозуміння і лояльності українських політичних угруповань щодо Варшави. О. Назарук відомий як відвертий і безпосередній полеміст, якому легко дається сформулювати категоричні засуди й оскарження своїх опонентів. Був критикований за часто змінювані погляди, пройшов еволюцію свого світогляду – від соціаліста до монархіста. У статті розглянуто твори О. Назарука, передусім публіцистичні, що створені протягом майже сорока років. Їх поділено за хронологічним принципом на чотири групи. Перша з них починається з початком століття – час дебюту авторапубліциста, остання завершується 1917 роком – початком української революції. В наступній частині статті розглянуто праці, що постали в період визвольних змагань (1917–1923). Третя частина містить тексти, що написані в умовах поразки українських національновизвольних подій та переходу Східної Галичини до складу Польщі (1923–1939). Окремо вирішив представити тему ставлення до Польщі та поляків на основі спогадів О. Назарука із жовтня 1939 року. На підставі аналізу праць, що з’являлися протягом кількох десятиліть, постає висновок, що автор намагався створювати переважно негативний, а в період обидвох світових воєн, навіть дуже негативний образ Польщі та поляків. Це зображення було доволі цілісним, хоч іноді зазнавало певних модифікацій, що виникали з політичного контексту і світоглядних метаморфоз автора: наскільки в текстах із двох початкових періодів він картав «панську Польщу», настільки в 1939 році він критикував вже елітарну та недемократичну Польщу. Поміркована тональність праць, написаних між 1927–1939 роками, пояснюється, мабуть, наявністю польської цензури, а також конкретною його політичною метою – намаганням створення автономії для українців у Польщі. Окремим питанням є ставлення О. Назарука до польської культури, зокрема літератури. І хоча він декларував до неї негативний стосунок, проте тяжко переоцінити її вплив – передусім польського романтизму – на формування його світогляду.

Galicyjska nieobyczajność końca XIX i pierwszych dekad XX wieku w świetle wybranych dokumentów epoki

75%

Wójtowicz-Marszał S.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

2020

vol. 6

issue 15

179-208

Дана стаття торкається питання непристойності другої половини XIX – початку XX століття на землях Східної Галичини. Непристойність називають також проституцією, торгівлею людьми (перш за все жінками та дітьми) та білим рабством. Поширена на території Східної Галичини проституція не була результатом динамічних процесів індустріалізації або швидкої урбанізації, як в Західній Європі. Через свій провінційний та прикордонний характер Східна Галичина, яка з 1772 року стала частиною імперї Габсбургів, була приречена на внутрішній політичний конфлікт, а також стагнацію та економічну відсталість. Повсюдна бідність, що штовхає людей на міграцію, породжувала такі руйнівні соціальні явища, як безпритульність, насильство, сирітство та проституція. У цьому відношенні Галичина розділяла долю інших колонізованих земель Центрально-Східної Європи, звідки торговці людьми зазвичай вербували свої жертви. Після поразки Центральних держав проблема не зникнула і стала викликом для влади ІІ Речіпосполитої, у складі якої Східна Галичина опинилася від 1918 року. Поштовхом для написання цієї статті стало листування митрополита та голови греко-католицької Церкви, віднайдене в Центральному державному історичному архіві міста Львова, а також низка статей українського письменника, Юрія Винничука, Таємниці львівського дна.

The article deals with the issue of indecency in the second half of the 19th and the beginning of the 20th century in Eastern Galicia. Fornication, prostitution, women and children trafficking, white slavery are called indecency. Common for Eastern Galicia prostitution was neither resulting from the dynamic industrialisation processes nor from spectacular urbanization, unlike in Western Europe. Galicia, which has been part of the Habsburg Empire since 1772, was condemned to internal political conflict, economic slump and backwardness due to its parochial nature. Pervasive poverty, pushing the population to migration, generated such destructive social phenomena as homelessness, violence, orphanhood and prostitution. In this respect, Galicia shared the fate of other colonised lands of Central and Eastern Europe, from where traders usually recruited their victims. The problem has not dissapeared after the collapse of central countries, it constituted a serious challenge for the authorities of the Second Polish Republic, which in 1918 included Eastern Galicia. The inspiration to write the text was found in the Historical Archive of the City of Lviv, in the correspondence of Andrzej Szeptycki, the Metropolitan of the Greek Catholic Church and in the series of articles by the Ukrainian prose writer Jurij Wynyczuk entitled From the history of the Ukrainian bottom.

W artykule został poruszony problem nieobyczajności drugiej połowy XIX i początku XX wieku na terenie Galicji Wschodniej. Nieobyczajność nazywana jest również nierządem, prostytucją, handlem żywym towarem kobietami i dziećmi, białym niewolnictwem. Powszechny na terenie Galicji Wschodniej proceder prostytucji nie był wynikiem dynamicznych procesów uprzemysłowienia czy spektakularnej urbanizacji jak w Europie Zachodniej. Wchodząca od 1772 r. w skład imperium Habsburgów Galicja właśnie z uwagi na prowincjonalny oraz graniczny charakter skazana była na polityczny konflikt wewnętrzny, zastój gospodarczy i zacofanie. Wszechobecne ubóstwo, popychające ludność do migracji, generowało takie destrukcyjne zjawiska społeczne, jak bezdomność, przemoc, sieroctwo oraz nierząd. Galicja dzieliła w tym zakresie los innych skolonizowanych ziem Europy Środkowo-Wschodniej, skąd zazwyczaj werbowali swoje ofiary handlarze żywym towarem. Problem nie zniknął po upadku państw centralnych, stanowił też poważne wyzwanie dla władz II Rzeczpospolitej, w skład której w 1918 r. weszła Galicja Wschodnia. Inspiracją do napisania tekstu była znaleziona w Archiwum Historycznym miasta Lwowa korespondencja metropolity Kościoła greckokatolickiego Andrzeja Szeptyckiego oraz cykl artykułów ukraińskiego prozaika Jurija Wynnyczuka pt. Z historii ukraińskiego dna.

Refine search results

1 TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

1 Wrocławsko-Lwowskie Zeszyty Prawnicze

1 Gaczkowski M.

1 Wójtowicz-Marszał S.

1 2021

1 2019

Search results

«Szopki i hałaburdy». Osyp Nazaruk o Polsce i o Polakach

Galicyjska nieobyczajność końca XIX i pierwszych dekad XX wieku w świetle wybranych dokumentów epoki