Search results

1

Українсько-Російська війна – причини, перспективи та уроки

100%

Zaplatynskyi V.

Kultura Bezpieczeństwa. Nauka – Praktyka – Refleksje

|

2022

|

vol. 41

33-42

UK

Стаття присвячена російсько-українській війні. В статті наведено низку причин виникнення цієї війни. Основні причини це імперські амбіції, бахвальство, бажання показати всьому світові, що Росія може робити будь що безкарно. Росія після воїн в Чечні, Грузії, Сирії вирішила розпочати повномасштабну війну в Україні. Росія сформувала особливий вид фашизму, який отримав назву «Рашизм». Наслідки російсько-української війни не зрозумілі. Можливі різні сценарії від песимістичних, які передбачають застосування ядерної зброї та переростання російсько-української війни у третю світову. Є помірковані сценарії і є оптимістичні. Наприклад, варіант внутрішнього перевороту у Росії та розпаду Росії на окремі держави. Уроки війни. Кожне зло вчить якимось речам. Головний наслідок. Світ не буде таким як був до 24.02.2022. Світ згуртувався. Головне завдання майбутнього – зробити світ без воїн.

2

Репрезентация страха смерти в произведениях современной русской литературы о войне

72%

Polekhina M.

Slavica Wratislaviensia

|

2018

|

vol. 166

481-493

EN

Representation of the fear of deathin modern Russian war literature This article is focusing on one of the relevant problems of modern war prose, “people in the face of death” through the lens of anthropology and culture history. The concept of war itself is accompanied with a discussion of a number of existential issues, the fear of death in war is reviewed as the state in which a human recognizes the real possibility of his non-existence, something that absorbs and disintegrates the human. The fear of non-existence in this case is not a result of thoughts of natural life cycle, but of the recognition of inevitability of one’s demise as living through one’s own finality, eschatology. The constant presence of the Reaper in war changes the protagonists worldview, shows the fragility of human life, makes them live every moment differently and at the same time devalues life in and of itself. This is what makes the issue of human behaviour at Death’s door relevant. Each and every instance of encountering death creates different reactions, however, the fear of non-existence, its measurement or lack thereof is an indicative of individuality, readiness in the wake of eternity. The opposition of existence and non-existence is expanded through defining a specific and described category of non-existence, which is presented as a special kind of Death’s cultural ontology, the roots of which go into Russian modernism, albeit without characteristic romanticizing of it. Dominant in such mortality are the fear of “the void”, “finality of all being”, bearing in the context of modern prose a diverse spectrum of axiological connotations. The fear of non-existence is also viewed from the point of being afraid of being God-forsaken in case of a global historic disaster, which can only be combatted with recognition of infinite universe and infinity of one’s inner universe, of eternal life and of endless mercy of God.

UK

Репрезентацiя страху смертіутворах сучасної російської літератури про війну У статті розглядається одна з актуальних проблем сучасної прози про війну: особистість перед обличчям смерті в культурно-історичному та антропологічному контексті. Концепт „війна”, повязаний з осмисленням цілого ряду екзистенціальних проблем, страх смерті на війні досліджується як стан, в якому людина усвідомлює можливість свого не-буття, як дещо поглинаюче і розвтiлюче в людині людину. Страх не-буття породжується не думкою людини про те, що все має тимчасовий характер, а його усвідомленням неминучості власної загибелі, це пережита людиною власна кінцівка, есхатологія. Відчуття постійної присутності смерті на війні змінює уявлення героїв про світ, показує крихкість людського життя, змушує по-особливому відчувати кожну його мить і одночасно знецінює життя як акт існування. Тому так гостро постає питання про поведінку людини перед обличчям смерті. Кожен факт зіткнення індивідуума зі смертю породжує різні реакції, але страх не-буття, його міра або його відсутність уявляє собою маркер індивідуальності, її готовності зустрічі з вічністю. Характер опозиції буття — не-буття поширюється за рахунок введеної і маркованої графічно категорії не-буття, що постає особливим типом культурної онтології смерті, витоки якого криються в російському модернізмi, однак без характерної для нього романтизації. Домінантами такого типу мортальності є страх порожнечі, кінцівки всього сущого, що володіють в контексті сучасної прози різноманітним спектром аксиологiчних конотацій. Страх не-буття розглядається як страх богооставленостi людини в ситуації глобальної історичної катастрофи, протистояння з яким можливо через усвідомлення нескінченності світу і людини, через віру у вічне життя, в безмежну милість Бога.

3

Contractive Practices in History of Serbo-Croatian Relations

72%

Розумюк В. М.

Проблеми всесвітньої історії

|

2021

|

issue 15

92-105

EN

The article examines Serbo-Croatian conflict in the XX - early XXI centuries. The history of the formation of the Serbian and Croatian statehood is analyzed; the reasons for the confrontation between two close Slavic peoples are determined and the evolution of their relationship is highlighted; clarified the determinants that determine the antagonistic nature and demonstrative cruelty of the Serbo-Croatian confrontation. The formation after the “Patriotic War” of 1991-1995 of two parallel “worlds” was stated, as a result of which the Croatian and Serbian communities hardly intersect in everyday life. Constant quarrels and fights on ethnic grounds, burning of flags and desecration of state symbols have been and remain daily occurrences from the very beginning of reintegration, and war criminals convicted by an international tribunal are perceived by the two communities as national heroes and defenders of the Motherland. It points to the gradual aggravation of interethnic confrontation in Croatia and the growth of xenophobic sentiments, which has been observed recently. The conclusion about the failure of past and modern attempts to establish Serbo-Croatian cooperation in building a common future has been substantiated. It is emphasized that the Serbo-Croatian conflict does not look exhausted, not only because of the heavy burden of the past, which causes mutual accusations and long-standing hatred. Attention is drawn to the fact that this confrontation is primarily about the future - about the fate of various national projects. The mirage of “Greater Serbia” still tempts a significant part of the Serbs, who are hatching revanchist intentions, while the Croats are determined to defend their won independence. Accordingly, under certain international conditions, the confrontation of political ambitions in the Balkans can easily flare up with renewed vigor, once again confirming the reputation of this region as a “powder keg” of Europe.

UK

У статті досліджується сербо-хорватський конфлікт в ХХ – на початку ХХІ ст. Проаналізовано історію становлення сербської і хорватської державності; визначено причини конфронтації між двома близькими слов’янськими народами та висвітлено еволюцію їх взаємовідносин; з’ясовано детермінанти, які обумовлюють антагоністичний характер і демонстративну жорстокість сербо-хорватського протистояння. Вказано на формування після «Вітчизняної війни» 1991-1995 рр. двох паралельних «світів», внаслідок чого хорватська та сербська общини майже не перетинаються у повсякденному житті. Констатовано, що постійні сварки та бійки на національному ґрунті, спалення прапорів і паплюження державної символіки як були, так і залишаються буденними явищами від самого початку реінтеграції, а засуджені міжнародним трибуналом військові злочинці сприймаються обома громадами як національні герої та захисники Батьківщини. Акцентовано увагу на поступовому загостренні міжнаціонального протистояння в Хорватії та зростанні ксенофобських настроїв, що спостерігається останнім часом. Обґрунтовано висновок про безуспішність давніх і сучасних спроб налагодити сербсько-хорватське співробітництво у побудові спільного майбутнього. Наголошується, що сербсько-хорватський конфлікт не виглядає вичерпаним не лише через важкий тягар минулого, який зумовлює взаємні звинувачення і застарілу ненависть. Підкреслюється, що в цьому протистоянні нині мова йде, передусім, про майбутнє – про долю різних національних проектів. Міраж «Великої Сербії» й досі спокушає значну частину сербського суспільства, що плекає реваншистські настрої, тоді як хорвати сповнені рішучості захистити завойовану незалежність. Відповідно, за певних міжнародних умов, протистояння політичних амбіцій на Балканах може легко знову спалахнути з новою силою, в черговий раз підтвердивши реноме цього регіону як «порохової діжки» Європи.

4

Mój tato został gwiazdą. Tanatos w ukraińskiej książce obrazkowej

72%

Świetlicki M.

Slavica Wratislaviensia

|

2019

|

vol. 168

197-206

EN

My dad became a star: Thanatos in Ukrainian picturebooks After the Euromaidan Revolution, war and death became major topics in many books for children and young adults. The main focus of the article is the representation of death and loss in Halyna Kyrpa’s picturebook Мій тато став зіркою (illustrated by Oksana Bula). After losing her father, the nameless protagonist struggles to understand war and death. The author argues that the genre of the picturebook and the first-person narrative make the story more comprehensible for young readers who can see the protagonist’s maturation.

UK

Мій тато став зіркою. Танатос в українських ілюстрованих книжках Соціо-політична ситуація в Україні змінила статус Танатоса в дитячій літературі. Після Євромайдану війна і смерть стали основними темами багатьох книжок для дітей і молоді. У центрі уваги смерть, змальована в книжці Галини Кирпи Мій тато став зіркою (ілюстрованій Оксаною Булою). Після втрати батька, головний герой, імені якого читач не знає, намагається зрозуміти суть війни і смерті. Автор дослідження твердить, що жанр picturebook і оповідь від першої особи роблять історію більш зрозумілою для юних читачів, які спостерігають за змінами, що відбуваються з протагоністом.

5

Війна та проблема ідентичності у прозі української діаспори 1940–1980-х років

72%

Lushchii S.

International Journal of Slavic Studies Transgressive, Pragmatic and Speculative Horizons of Popular Literature and Culture

|

2020

|

vol. 1

|

issue 2

EN

For the first time, the article systematically and comprehensively investigates the problem of „a man and war”, „personality and national identity” in the texts by writers of the Ukrainian Diaspora of the 1940s-1980s. It is founds out why these issues have long been relevant in the literature of the Ukrainian Diaspora, which factors have influenced the development of historical, social and socio-psychological prose, and enhanced its documentary and biographical origin. Peculiarities of the reception of war in the Diaspora prose are analyzed through the prism of a witness, chronicler of the events. It is a study of war in different coordinates: historical, psychological, social, philosophical, existential. Also the article are comprehended the specificity of the Ukrainian-centric model of war in the literature by the Ukrainian Diaspora and ways of refuting a number of Soviet myths cultivated by many mainland writers and historians. The subject of the study were the big prose by the Ukrainian Diaspora, including Ivan Bagryany, Vitaly Bender, Dokia Humenna, Igor Kachurovsky, Oleksa Kobets, Igor Kostetsky, Oleksandr Lugovoi, Stepan Lyubomirsky, Ulas Samchuk etc., their critical literary practice and correspondence.

6

Konflikt zbrojny na Ukrainie i jego odzwierciedlenie we współczesnej literaturze ukraińskiej.

72%

Radecka A.

Pomiędzy. Polonistyczno-Ukrainoznawcze Studia Naukowe

|

2017

|

issue 3

51-62

UK

У статті йдеться про віддзеркалення в сучасній жіночій літературі конфлікту в зоні АТО. Роман Маргарити Сурженко розповідає про долю людей, які стали жертвами геополітики та були змушені через війну покинути свої домівки та дотеперішнє життя. Однією з причин цієї ситуації є те, що протягом років незалежності українська держава не впоралася з проблемою радянської спадщини, зокрема, донині залишилися не вирішеними проблеми з дев’яностих років – проблема ідентичності, ментальності, мовна ситуація та багато інших.

EN

The essay examines Margaryta Surzhenko’s novel АТО. Історії зі Сходу на Захід (2015). In the context of the ongoing fi ghting in the Donbass area, this type of narrative brings refl ection to the national identity of the inhabitants of Eastern Ukraine and their escape from the war zone. Th e author focuses not only on the migration but also on the information space (pro-Russian) under the infl uence of which the inhabitants of Donbass lived their whole lives. Ordinary people suddenly found themselves in the center of a dangerous armed confl ict. Such a course of the situation needs to be analyzed in the context of the long-term coexistence of Russians and Ukrainians, as well as the infl uence of power in those areas. Changing the balance of power in the region aff ected ordinary residents, oft en forcing them to escape.

7

WSPÓŁCZESNY DRAMAT UKRAIŃSKI WOBEC WOJNY: NA PRZYKŁADZIE SZTUKI NATALII WOROŻBYT ZŁE DROGI

61%

MOSKWIN A.

Studia Ukrainica Posnaniensia

|

2020

|

vol. 8

|

issue 2

187-201

UK

Предметом дослідження є драма української авторки Наталії Ворожбит Погані дороги (2017). Письменниця є представником “нової драми” в Україні. Текст був написаний на замовлення театру Royal Court (Лондон). Він також був поставлений у Києві (Scena 6) та отримав нагороду за „Найкращу режисуру” (Тамара Трунова, фестиваль GRA, 2019). Дія драми відбувається під час війни на сході України, у 2014–2016 роках. Письменниця відвідала ці райони і зробила багато інтерв’ю. У Поганих дорогах Н. Ворожбит акцентує увагу не на війні, а на катастрофічному впливі війни на повсякденні сфери життя. Авторка цікавиться, як війна спотворює людський менталітет і психіку, як вона впливає на міжособистісні взаємини в нових умовах, спричиняє бажання нашкодити близьким і невідомим людям та як це відбивається на інтимних стосунках. У цій драмі важливу роль відіграють жінки й такі аспекти, як кохання, секс, еротика та почуття. Автор публікації акцентує увагу на трьох найважливіших проблемах, порушених у тексті: насильствo, травма та творення героя (спочатку прославлення, а потімдегероїзація).

EN

The subject of this study is the play Bad roads (2017) written by the Ukrainian playwright Natalya Vorozhbit. The text was commissioned by the Royal Court Theatre (London). It was also staged in Kiev and received the award for “Best Direction” (Tamara Trunova, GRA Festival, 2019). The action in the drama takes place during the war in eastern Ukraine in 2014-2016. The writer visited these areas and conducted many interviews. In Bad roads N. Vorozhbit focuses not on warfare but on the catastrophic impact of war on everyday life. The author is interested in how war damages the human mentality and psyche, how it influences building interpersonal relationships in new conditions, how war produces the desire to hurt people close to us, as well as unfamiliar ones, and how it affects the formation of intimate relationships. It is significant that an important role in the drama was intended for women and aspects such as love, sex and erotic feelings. The author of the publication focuses on the three most important problems raised in the text: violence, trauma and the creation of a hero (first glorification and then de-heroisation).

8

Періодизація московсько-української війни ХХІ ст. і ймовірні сценарії її розвитку й завершення

58%

Ховрич С.

Copernicus Political and Legal Studies

|

2023

|

vol. 2

|

issue 2

33-46

EN

The study aims to characterize the essence and content of the ongoing Moscow-Ukrainian war since 2014, providing the author’s options for scientific periodization and forecasts for its conclusion. The research methodology adopts a systematic approach, relying on the method of periodization in historical analysis. General scientific methods, such as historical and logical approaches, along with specific scientific historical methods like comparative-historical and retrospective analyses, are employed. The method of theoretical modeling is extensively used to describe potential scenarios for the war’s end. The study emphasizes that any periodization should meet specific criteria, like the global context. Historical parallels are drawn to enhance the understanding of the problem, and various options for the periodization of the MoscowUkrainian war proposed by other scholars are critically analyzed. The term “ATO” (Anti-Terrorist Operation) is subject to a critical analysis, assessing its impact on historical thought about the conflict. The author presents several options for the periodization of the war, categorized as “detailed” and “optimal.” The study also formulates and systematizes various scenarios for ending the war and explores its potential consequences in the context of future international relations. The research assesses the influence of the “strange” military mutiny in June 2023 on the socio-political situation in Muscovy (historical name for the Russian Federation). This assessment allows the author to formulate probable scenarios for the war’s conclusion.

UK

Зазначено, що наукова періодизація дозволяє досліднику визначити хронологію подій, означити суть проблеми, сформувати певне уявлення про об’єкт дослідження, від чого залежать результати розвідки. Мета дослідження: охарактеризувати суть сучасної московсько-української війни (триває з 2014 р.) і сформулювати авторські варіанти наукової періодизації та прогнози щодо завершення цієї війни. Розвідка ґрунтується на системному підході. У дослідженні автор використав метод періодизації історичного процесу, а також загальнонауковий (історичний підхід) і спеціально-наукові історичні (порівняльно-історичний, ретроспективний, типологічний) методи. Під час опису сценаріїв завершення війни широко використано метод теоретичного моделювання. Зроблений акцент на тому, що будь-яка періодизація повинна відповідати певним критеріям (наприклад, при її складанні має бути врахований світовий контекст). Для глибшого розуміння проблеми проведено відповідні історичні паралелі. Виокремлено й охарактеризовано оприлюднені деякими науковцями варіанти періодизації московсько-української війни. Здійснено критичний аналіз терміну «АТО», а також оціненно його вплив на розвиток історичної думки. Запропоновано кілька авторських варіантів періодизації цієї війни: «детальний» і «оптимальний». Сформульова но й систематизова но різноманітні варіанти завершення названої війни, а також її наслідки в контексті майбутніх міжнародних відносин. Оцінено вплив, зокрема, «дивного» військового заколоту (червень 2023 р.) на суспільно-політичну ситуацію в Московії (історична назва: РФ), що дозволило автору сформулювати деякі ймовірні сценарії закінчення даної війни.

9

Соціальна робота в громаді в умовах війни

58%

Кравченко О.

Zeszyty Naukowe Collegium Witelona

|

2022

|

vol. 1

|

issue 42

63-70

PL

W czasie wojny zawodowa praca socjalna poszerza kierunki, metody i formy pracy, które z jednej strony oparte są na wieloletnim doświadczeniu, w tym międzynarodowym, z drugiej strony fenomen ukraińskiej pracy socjalnej kształtuje się na gruncie moralnego obowiązku, wzajemnego wsparcia, poświęcenia każdego obywatela w połączeniu z aktywnością zawodową specjalistów pracy socjalnej. Ustalono, że główną metodą pracy socjalnej jest praca w społeczeństwie. Ważnym przejawem pracy socjalnej w społeczeństwie jest spontaniczne łączenie dobroczynności przez zwykłych obywateli jako moralnego obowiązku i chęci pracy z działalnością zawodową pracowników socjalnych. To doświadczenie z punktu widzenia fenomenologicznego ukształtowane jest na bazie tradycji ukraińskich, wypracowanych w kryzysie poprzez krytyczne myślenie, pilnych decyzji, oparte na humancentryzmie, entuzjazmie, dobroczynności, nieobojętności i patriotyzmie. Określono, że praca socjalna w społeczeństwie w czasie wojny realizowana jest na czterech poziomach: praca socjalna na poziomie samorządów; praca socjalna na poziomie społeczeństwa terytorialnego; praca socjalna na poziomie instytucji sfery społecznej; praca socjalna na poziomie społeczności. Publiczne organizacje wolontariuszy działają jako partnerzy społeczności terytorialnych. Zgodnie z Ustawą Ukrainy „O usługach socjalnych” sektor niepaństwowy należy do dostawców usług socjalnych. A w tak trudnym dla kraju czasie wolontariusze stanowią osobną grupę dobroczynności: zbierają i dostarczają ubrania, lekarstwa, produkty dla słabszych grup ludności; organizują i osiedlają uchodźców; udzielają pomocy personelowi wojskowemu i ich rodzinom; ułatwiają przemieszczanie się ofiar; zapewniają wszystko, co niezbędne na froncie: dostarczają moskitiery, żywność, odzież wojskową, lekarstwa, inwentarz itp. Z ukraińskich doświadczeń pracy socjalnej wynika, że odrębnym podmiotem pomocy w czasie wojny są obywatele, którzy organizują się w społeczności i zachowują swoje morale w wierze i sprawiedliwości.

EN

During the war, professional social work expands the directions, methods and forms of work, which, on the one hand, are based on many years of experience, including international one, and on the other hand – the phenomenon of Ukrainian social work is formed on the basis of moral duty, mutual support, devotion of every citizen in combination with the professional activities of social workers. It has been established that the main method of social work is the community work. An important feature of social work in the community is the spontaneous combination of charity of ordinary citizens as a moral duty and the desire to do good to the others with the professional activities of social workers. From the point of view of phenomenological approach this experience is formed on the basis of Ukrainian traditions, gained in times of crisis through critical thinking, emergency decisions, based on human-centeredness, enthusiasm, charity, indifference and patriotism. It has been determined that social work in the community during the war is carried out at four levels: social work at the level of local governments, social work at the level of the territorial community, social work at the level of social institutions and social work at the level of community residents. Public volunteer organizations are the partners of territorial communities. According to the Law of Ukraine “On Social Services”, the non-governmental sector is among the providers of social services. And in such a difficult time for the country, volunteers are a separate regiment of charity: they collect and provide clothing, medicines, food for vulnerable groups of population; organize and settle refugees; provide assistance to the soldiers and their families; help the affected persons; provide the front with everything necessary: deliver the masking nets, food, military clothing, medicines, equipment, etc. The Ukrainian experience of social work shows that the citizens, who self-organize in communities and keep morale high by their faith and justice, constitute a separate subject of assistance in wartime.

UK

У час війни професійна соціальна робота розширює напрями, методи і форми роботи, які, з одного боку, ґрунтуються на багаторічному досвіді, в тому числі міжнародному, з іншого – формується феномен української соціальної роботи на засадах морального обов’язку, взаємопідтримки, відданості кожного громадянина у поєднанні з професійною діяльністю фахівців соціальної роботи. Встановлено, що основним методом соціальної роботи є робота в громаді. Важливою ознакою соціальної роботи в громаді є стихійне поєднання благодійництва пересічних громадян як морального обов’язку та прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників. Цей досвід з точки зору феномелогічного підходу формується на основі українських традицій, напрацьовується в умовах кризи шляхом критичного мислення, екстрених рішень, ґрунтується на людиноцентризмі, ентузіазмі, благочинності, небайдужості та патріотизмі. Визначено, що соціальна робота в громаді під час війни здійснюється на чотирьох рівнях: соціальна робот на рівні органів місцевого самоврядування; соціальна робота на рівні територіальної громади; соціальна робота на рівні закладів соціальної сфери; соціальна робота на рівні жителів громад. Партнерами територіальних громад виступають громадські волонтерські організації. Згідно Закону України «Про соціальні послуги» серед надавачів соціальних послуг виступає недержавний сектор. І в такий тяжкий для країни час волонтери є окремим полком доброчинності: збирають і надають одяг, ліки, харчі для вразливих категорій населення; організовують і поселяють біженців; надають допомогу військовослужбовцям і їхнім сім’ям; сприяють переміщенню постраждалих; забезпечують усіх необхідним фронт: доставляють маскітні сітки, харчі, військовий одяг, ліки, інвентар та ін. Український досвід соціальної роботи засвідчує, що окремим суб’єктом допомоги в умовах війни є громадяни, які самоорганізовуються у громадах, підтримують моральний стан вірою і справедливістю.

10

„Bo w Ługańsku jest tak pięknie, jak w Cannes” – historia o marzeniach i cierpieniach ukraińskiej społeczności, przedstawiona w Polskiej przestrzeni teatralnej (spektakl Mój sztandar zasikał kotek. Kroniki z Donbasu wg. Leny Laguszonkowej)

58%

Staszkiewicz W.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2023

|

vol. 6

|

issue 18

1-16

UK

Метою даної статті є ознайомлення з постаттю української драматургині Олени Лягушонкової та виставою, поставленої за її творами Мій прапор запісяв котик. Хроніки з Донбасу польської режисерки Александри Поплавської в Театрі “Розмаїтості” у Варшаві. Лєна Лягушонкова народилася в 1984 році в Станиці Луганській в Україні. Закінчила історичний факультет Луганського державного університету імені Тараса Шевченка. У Луганську вона працювала на різних роботах, а через кілька років переїхала до Києва. Дебютувала на фестивалі «Тиждень актуальної п’єси» у 2018 році з п’єсою BAZA. Тут авторка торкнулася тем, пов’язаних з жінками та проституцією. У 2022 році, унаслідок війни, Лєна разом із родичами виїхала до Польщі. Тут її тепло зустріла театральна спільнота, завдяки чому вона розпочала співпрацю з Театром Розмаїтості та Польським Театром у Бидгощі. Вистава Мій прапор запісяв котик. Хроніки з Донбасу поставлена на основі трьох текстів Лягушонкової – ПГТ. Хроніка, Мати Горького та Мій прапор запісяв котик. Це вистава про мрії, бажання, розчарування, біль і страждання, про кризу та пошук ідентичності. Головна героїня, яка походить із провінційного містечка Станиця Луганська, хоче якомога швидше покинути його та здійснити свої мистецькі прагнення. Вистава показує різні покоління, виховані в українських реаліях, намагаючись наблизити їх до нас і показати, як війна впливає на громаду.

EN

In this paper, the author introduces the character of Lena Laguszonkowa and the performance based on her dramaturgy – A kitten peed on my banner. Chronicles from Donbas, directed by Aleksandra Popławska, staged at the Rozmaitości Theater in Warsaw. Lena Laguszonkowa was born in 1984 in Stanytsia Luhanska of Luhansk Oblast in eastern Ukraine. She graduated from the history department of Lugansk State University named after Taras Shevchenko. In Lugansk, she took various jobs, and after a few years she moved to Kiev. She made her debut as a playwright in 2018 with Baza. The author touched on topics related to women and prostitution. The art could be seen at the "Current Art Week" festival. In 2022, as a result of the war, Lena and her relatives left Ukraine and moved to Poland. She was warmly welcomed here by the theatrical community, thanks to which she started cooperation with Rozmaitości Theater and Polski Theater in Bydgoszcz. A kitten peed on my banner. Chronicles from Donbas was based on three texts by Laguszonkowa – Rural Town. Chronicles, Gorky’s Mother and A kitten peed on my banner. It is a play about dreams, desires, disappointments, pain and suffering, about crisis and the search for identity. The main character, who comes from a provincial town, Stanica Ługańska, wants to leave it as soon as possible and fulfill her artistic aspirations. The play shows different generations brought up in Ukrainian realities, trying to bring them closer to us and show how war affects the community.

PL

W niniejszym artykule autorka przybliża postać Leny Laguszonkowej oraz spektakl, który powstał w oparciu o jej dramaturgię – Mój sztandar zasikał kotek. Kroniki z Donbasu w reżyserii Aleksandry Popławskiej, wystawiany w Teatrze Rozmaitości w Warszawie. Lena Laguszonkowa urodziła się w 1984 roku w Stanicy Ługańskiej. Ukończyła wydział historii Ługańskiego Państwowego Uniwersytetu im. Tarasa Szewczenki. W Ługańsku podejmowała różnego rodzaju pracę, a po kilku latach przeniosła się do Kijowa. Jako dramatopisarka zadebiutowała w 2018 roku sztuką Baza. Autorka poruszyła w niej tematykę związaną z kobietami i prostytucją. Sztuka można było zobaczyć na festiwalu „Tydzień sztuki aktualnej”. W 2022 roku w wyniku wojny, Lena wraz z bliskimi wyjechała do Polski. Ciepło przyjęło ją tutaj środowisko teatralne, dzięki czemu podjęła współpracę z Teatrem Rozmaitości i Teatrem Polskim w Bydgoszczy. Mój sztandar zasikał kotek. Kroniki z Donbasu powstał na podstawie trzech tekstów Laguszonkowej – Pipidówy, Matki Gorkiego i Mój sztandar zasikał kotek. To sztuka o marzeniach, pragnieniach, rozczarowaniach, bólu i cierpieniu, o kryzysie i poszukiwaniu tożsamości. Główna bohaterka, pochodząca z prowincjonalnego miasteczka – Stanica Ługańska chce jak najszybciej z niego wyjechać i spełniać swoje artystyczne aspiracje. Sztuka pokazuje różne pokolenia wychowywane w Ukraińskich realiach, próbując nam je przybliżyć i pokazać jak wojna wpływa na społeczność.

11

Chwała bohaterom! Wojna w Ukrainie oczami Nella Scava, Jakuba Maciejewskiego oraz Serhija Syniuka i Krzysztofa Petka

58%

Głąb G.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2023

|

vol. 6

|

issue 18

1-22

UK

Метою статті було поглянути на війну в Україні очима очевидців цих трагічних подій – мирних жителів, які опинилися під смертельним оком воєнного буревію. Підбір текстів і авторів був не випадковим. Ідея полягала в тому, щоб дізнатися, як перебіг російської агресії проти України описують люди різних національностей, менталітетів і чутливості. Для реалізації цього наміру використано книги Нелло Скаво, Якуба Мацеєвського, Сергія Синюка та Кшиштофа Петека. У дослідженні використано аналітичний та історико-літературний методи. У вищезгаданих текстах культури війна в Україні постає насамперед як наслідок імперіалістичної злочинної політики Росії. Про її реальність ми дізнаємося завдяки свідченням людей, які не беруть безпосередньої участі у збройних боях, але переживають жах руйнації та смерті в її глибинці. У їх посланні війна означає: бомбардування, сховища, зруйновані будинки та міста, страх, травми беззахисних дітей, сльози матерів, невпевненість у завтрашньому дні. Спільним знаменником усіх репортажних наративів є розповідь про героїв, захистом яких є сила духу та готовність допомогти іншим людям. Герої – волонтери, вчителі, медпрацівники, дружини, сестри, батьки, які гідно стоять над могилою коханого, кожна людина, у серці якої, незважаючи на війну, добро перемагає зло. Героям слава!

EN

The aim of the article was to look at the war in Ukraine through the eyes of eyewitnesses to these tragic events – civilians who found themselves in the deadly eye of the storm. The selection of texts and authors was not accidental. The idea was to find out how the course of Russia’s aggression against Ukraine was described by people of different nationalities, mentalities and sensitivities. To achieve this intention, books by Nello Scavo, Jakub Maciejewski, Serhii Synyuk and Krzysztof Petek were used. The research used analytical and historical-literary methods. In the cultural texts mentioned above, the war in Ukraine appears primarily as the result of Russia’s imperialist, criminal policy. We learn about its reality thanks to the testimonies of people who do not take direct part in armed struggles, but experience the horror of destruction and death in its hinterlands. In their message, war means: bombings, shelters, ruined houses and towns, fear, trauma of defenseless children, tears of mothers, uncertainty of tomorrow. The common denominator of all reportage narratives is telling stories about heroes whose defense is fortitude and the willingness to help other people. The heroes are volunteers, teachers, health care workers, guides to the so-called paths of life, wives, sisters, parents standing with dignity over the grave of a loved one, every person in whose heart – despite the war – good triumphs over evil. Glory to the heroes!

PL

Celem artykułu było spojrzenie na wojnę w Ukrainie oczami naocznych świadków tych tragicznych wydarzeń – cywili, którzy znaleźli się w śmiertelnym oku cyklonu. Wybór tekstów i autorów nie był przypadkowy. Chodziło o to, by dowiedzieć się, jak przebieg agresji Rosji na Ukrainę opisują ludzie o odmiennej narodowości, mentalności i wrażliwości. Aby zrealizować owo zamierzenie, sięgnięto po książki Nella Scavy, Jakuba Maciejewskiego oraz Serhyja Syniuka i Krzysztofa Petka. W badaniach posłużono się metodą analityczną i historycznoliteracką. W przywołanych tekstach kultury wojna w Ukrainie jawi się przede wszystkim jako efekt imperialistycznej, zbrodniczej polityki Rosji. Jej realia poznajemy dzięki świadectwom ludzi, którzy nie biorą bezpośredniego udziału w walkach zbrojnych, ale doświadczają grozy zniszczenia i śmierci na jej zapleczu. W ich przekazie wojna to: bombardowania, schrony, zrujnowane domy i miejscowości, strach, trauma bezbronnych dzieci, łzy matek, niepewność jutra. Wspólnym mianownikiem wszystkich reporterskich narracji jest snucie opowieści o bohaterach, których bronią jest hart ducha i chęć niesienia pomocy innym ludziom. Bohaterami są wolontariusze, nauczyciele, pracownicy służby zdrowia, przewodnicy po tzw. drogach życia, żony, siostry, rodzice stojący z godnością nad grobem ukochanej osoby, każdy człowiek, w którego sercu – mimo wojny – dobro zwycięża zło. Sława bohaterom!

12

Жіноче лідерство під час війни (за матеріалами публіцистики)

58%

Савченко С.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2023

|

vol. 6

|

issue 18

1-16

PL

Przez długi czas rola kobiety podczas wojny była albo ofiarą, albo współczującą opiekunką rannych i pozbawionych środków do życia. Przywództwo we wszystkich procesach związanych z wojną uważano za prerogatywę mężczyzn. Jednak gwałtowne zmiany w świecie na przełomie XIX i XX wieku. doprowadził do zmian w statusie kobiet. Dzięki dostępowi do edukacji, rozszerzeniu praw politycznych, lepszym możliwościom zatrudnienia, kobiety zmieniają swoją sytuację nawet w warunkach wojny. Dziennikarstwo ukraińskie przybliża czytelnikom dzielnych członków Ukraińskiego Legionu Strzelców. Ich biografie motywują teraz kobiety, które służą lub wspierają Siły Zbrojne Ukrainy lub aktywnie wolontariat. Również dzięki publicystyce do opinii publicznej dotarły nazwiska kobiet, których wyczyny miały na celu walkę z nazistami i ratowanie ludności cywilnej w czasie II wojny światowej. Ważne jest, aby dziennikarze, pisarze i komentatorzy zwracali uwagę na podejście genderowe w badaniu przywództwa kobiet, zarówno w przeszłości, jak iw kontekście trwającej wojny rosyjsko-ukraińskiej. Dzięki oryginalnym publikacjom żołnierzy i ochotników, dziennikarzy i aktywistek nasze rozumienie przywództwa kobiet w czasie wojny znacznie się poszerza.

EN

For a long time, the role of a woman in war was reduced either to the fate of the victim, or to the compassionate guardian of the wounded and destitute. Leadership in all war-related processes was considered the prerogative of men. However, rapid changes in the world at the turn of the 19th and 20th centuries caused a shift in the issue of female leadership. Along with access to education, expansion of political rights, better employment opportunities, women are changing their situation even in war. Ukrainian journalism introduces readers to brave members of the Legion of Ukrainian Sich Riflemen. Their biographies now motivate women who serve or support the Armed Forces of Ukraine, or are actively involved in volunteering. Also, thanks to journalism, the names of women whose heroic actions were aimed at fighting the Nazis and saving the civilian population during the Second World War became known to the general public. It is important that journalists, writers and commentators pay attention to a gender approach in the study of women's leadership, both in the past and in the context of the ongoing Russian-Ukrainian war. Thanks to the author's publications of servicemen and volunteers, journalists and activists, our ideas about women's leadership in conditions of war are significantly expanded.

UK

Роль жінки під час війни дуже довго зводилася або до долі жертви, або до милосердної опікувачки поранених та знедолених. Лідерство у всіх пов’язаних з війною процесах вважалося прерогативою чоловіків. Проте стрімкі зміни у світі на межі ХІХ - ХХ ст. зумовили зрушення і у питанні жіночого лідерства. Разом з доступом до освіти, розширенням політичних прав, кращими можливостями працевлаштування, жіноцтво змінює свої позиції і в умовах війни. Українська публіцистика знайомить читачів з хоробрими учасницями Легіону Українських січових стрільців. Їхні біографії нині мотивують жінок, які служать чи підтримують Збройні сили України, чи проявляють свою активність у волонтерстві. Також завдяки публіцистиці широкому загалу стали відомі імена жінок, чиї героїчні вчинки були спрямовані на боротьбу з нацистами та порятунок цивільного населення у часи Другої світової війни. Важливо, що журналісти, письменники та оглядачі зважають на гендерний підхід у дослідженнях жіночого лідерства як у минулому, так і в умовах російсько-української війни, що триває. Завдяки авторським публікаціям військовослужбовиць та волонтерок, журналісток та активісток наші уявлення про жіноче лідерство в умовах війни суттєво розширюються.

13

Fake news jako front wojny w Ukrainie

58%

Małecki Ł.

Studia Ukrainica Posnaniensia

|

2023

|

vol. 11

|

issue 2

57-70

EN

The present article analyzes the problem of Russian information aggression in the war against Ukraine, gives examples of dissemination of false information. Attention is also focused on the structure of fake news and the main currents of disinformation messages. The methods used to disseminate fake news and their impact on audiences are also analyzed.

UK

У статті аналізується проблема російської інформаційної агресії у війні проти України, наводяться приклади поширення неправдивої інформації. Увага зосереджена також на структурі фейкових новин та основних напрямах дезінформаційних повідомлень. Проаналізовано методи, які використовуються для поширення фейкових новин, та їхній вплив на аудиторію.

14

Transfer traumy. Monografia zbiorowa Літературний образ дитинства в часи кризи pod redakcją Katarzyny Jakubowskiej-Krawczyk

58%

Zambrzycka M.

Studia Ukrainica Posnaniensia

|

2022

|

vol. 10

|

issue 2

205-211

EN

The text is a review of a collective monograph Літературний образ дитинства в часи кризи edited by Katarzyna Jakubowska-Krawczyk. The book is about the issues of childhood in times of crisis. Researchers from Poland and Ukraine analyze various issues, such as World War II, the Holocaust, the totalitarian regime, homelessness and the ongoing war in Donbas. The book uses the modern method of postcolonial studies and trauma research from the generational transfer perspec- tive. It deals with very important issues.

UK

Текст є рецензією на колективну монографію Літературний образ дитинства в часі кризи за редакцією Катажини Якубовської Кравчик. Книга стосується питань дитинства в часи кризи. Дослідники з Польщі та України аналізують різні проблеми, такі як Друга світова війна, Голокост, тоталітарний режим, бездомність та війна на Донбасі. У книзі використано сучасний метод постколоніальних досліджень і методологію дослідження травми в перспективі передання досвіду з покоління на покоління. Книга стосується дуже важливих сьогодні питань.

15

European Parliament’s response to the war in Ukraine

51%

Grądzka I.

Studia Prawnicze KUL

|

2023

|

issue 4

67-80

UK

Збройний наступ російських військових з частковою окупацією суверенної території України є безпрецедентною подією світового масштабу. Жертви серед цивільного населення, ігнорування необхідності створення гуманітарних коридорів для населення, яке тікає з окупованих ворожими військовими територій, вимушене переселення – все це можна було б розглядати як сценарій військового фільму. Однак з 24 лютого 2022 року такі події стали реальністю і вимагають рішучої засуджувальної реакції з боку світової спільноти. Метою цієї статті є інтерпретація резолюцій, ухвалених Європейським парламентом після початку збройної агресії Росії проти України, та їхній вплив на дії інституцій ЄС. Представлена аргументація фокусується на найважливіших питаннях, порушених Європарламентом у своїх резолюціях. Стаття є правовим аналізом, виконаним із застосуванням догматико-юридичного методу. Резолюції, як необов’язкові акти, класифікуються як “м’яке право”, які видаються в ситуаціях, що вимагають спеціальних дій або реакції з боку інституцій ЄС. Своїми резолюціями Парламент прагне привернути увагу держав-членів та міжнародної спільноти до економічних та гуманітарних наслідків війни. Майже у всіх резолюціях Парламент засуджує дії Росії, вказує на порушення прав людини та підкреслює свою солідарність з українським народом.

RU

Вооруженное нападение российских войск с частичной оккупацией суверенной территории Украины – беспрецедентное событие мирового масштаба. Жертвы среди мирного населения, игнорирование необходимости создания гуманитарных коридоров для населения, покидающего оккупированные вражескими военными территории, принудительное выселение – все это можно было бы отнести к сценарию военного фильма. Однако с 24 февраля 2022 года подобные события стали реальностью и требуют решительной осуждающей реакции со стороны всего мира. Цель данной статьи – интерпретация резолюций, принятых Европарламентом после военной агрессии России против Украины, и их влияния на деятельность институтов ЕС. Представленная аргументация сосредоточена на наиболее важных вопросах, затронутых Европарламентом в своих резолюциях. Статья представляет собой юридический анализ, выполненный с использованием догматико-правового метода. Резолюции, как необязательные акты, относятся к категории, так называемого, «soft law» и издаются в ситуациях, требующих специальных действий или реакции со стороны институтов ЕС. С помощью своих резолюций Европарламент стремится привлечь внимание государств-членов и международного сообщества к экономическим и гуманитарным последствиям войны. Практически во всех резолюциях Европарламент осуждает действия России, указывает на нарушения прав человека и подчеркивает свою солидарность с украинским народом.

EN

The military incursion by the Russian military, with the partial occupation of sovereign Ukrainian territory, is an unprecedented event on a global scale. The civilian casualties, the disregard for the need to create humanitarian corridors for the population fleeing the areas occupied by the enemy military, or the forced displacement could be treated like a war movie scenario. However, as of 24 February 2022, such events have become a reality and require strong condemnation from the world. This article aims to interpret the resolutions issued by the European Parliament since Russia’s military aggression against Ukraine and their impact on the actions of the EU institutions. The exegesis presented here focuses on the most important issues raised by the Parliament in its resolutions. This article is a legal analysis using the dogmatic-legal method. Resolutions, as non-binding acts, represent so-called soft law issued in situations requiring ad hoc action or reaction by the EU institutions. Through its resolutions, Parliament seeks to draw the attention of Member States and the international community to the economic and humanitarian consequences of war. In almost all its resolutions, Parliament condemns Russia’s actions, points out human rights violations and emphasises its solidarity with the Ukrainian people.

PL

Napaść zbrojna rosyjskich wojsk, z częściową okupacją suwerennego terytorium Ukrainy jest bezprecedensowym wydarzeniem w skali światowej. Ofiary wśród ludności cywilnej, ignorowanie potrzeby tworzenia korytarzy humanitarnych dla ludności uciekającej z terenów okupowanych przez wrogie wojsko czy przymusowe wysiedlenia można by potraktować jak scenariusz filmu wojennego. Jednak od 24 lutego 2022 r. takie wydarzenia stały się faktem i wymagają zdecydowanej reakcji potępiającej ze strony świata. Celem niniejszego artykułu jest interpretacja rezolucji wydawanych przez Parlament Europejski od momentu zbrojnej agresji Rosji przeciw Ukrainie i ich wpływu na działania instytucji unijnych. Prezentowany wywód koncentruje się wokół najważniejszych zagadnień poruszanych przez Parlament w swoich rezolucjach. Artykuł stanowi analizę prawniczą sporządzoną przy wykorzystaniu metody dogmatyczno-prawnej. Rezolucje, jako akty niewiążące, zaliczane są do tzw. prawa soft law, które wydawane jest w sytuacjach wymagających doraźnych działań lub reakcji ze strony instytucji UE. Parlament poprzez swoje rezolucje pragnie zwrócić uwagę państw członkowskich i społeczności międzynarodowej na skutki, jakie wojna wywołuje w wymiarze gospodarczym i humanitarnym. W niemalże wszystkich rezolucjach Parlament potępia działania Rosji, wskazuje przypadki łamania praw człowieka i podkreśla swoją solidarność z narodem ukraińskim.

16

Assessment the effectiveness of international legal instruments in interpreting and developing the definition of genocide

51%

Gugulan E., Slisarenco I.

Studia Prawnicze KUL

|

2023

|

issue 4

137-150

UK

Питання про найтяжчі національні та міжнародні злочини, скоєні в історії людства, політичнi і правовi заходи, вжитi державами для запобігання їх вчиненню, а також питання про систему правосуддя, відповідальну за ці діяння, обговорювалося незліченною кількістю авторів, але не було спроби представити сукупність взаємозалежних елементів, які б упорядкували цю тему. Актуальність пропонованого дослідження ґрунтується на думці, сформульованій після вивчення великої кількості документації та підтвердженій вже проведеними дослідженнями, що злочин геноциду, як правило, вчиняється правлячою елітою проти керованих, незалежно від того, чи мають ці правителі підтримку більшості суспільства, про яке йде мова. З іншого боку, автори статті пропонують дослідити ефективність міжнародно-правових інструментів у тлумаченні та вдосконаленні визначення геноциду.

RU

Вопрос о самых тяжких национальных и международных преступлениях, совершенных в истории человечества, о политических и правовых мерах, предпринимаемых государствами в целях предотвращения их совершения, и о системе правосудия, устанавливающей ответственность за эти деяния, обсуждался многочисленными авторами, однако до сих пор не было предпринято попытки представить совокупность взаимозависимых элементов для придания порядка в данной предметной области. Обоснованность предлагаемого исследования базируется на мнении, сформулированном после изучения обширной документации и подкрепленном уже проведенными исследованиями, что преступление геноцида обычно совершается правящей элитой против управляемых, независимо от того, пользуются ли эти правители поддержкой большинства данного общества. С другой стороны, авторы статьи предлагают изучить эффективность международных правовых инструментов в толковании и разработке определения понятия геноцида.

PL

Kwestia najpoważniejszych zbrodni krajowych i międzynarodowych popełnionych w historii ludzkości, podejmowanych przez państwa działań o charakterze politycznym i prawnym w celu zapobieżenia ich popełnieniu oraz kwestia wymiaru sprawiedliwości odpowiedzialnego za te czyny była dyskutowana przez niezliczonych autorów, lecz nie podjęto próby przedstawienia zespołu współzależnych elementów, które pozwalają uporządkować tę tematykę. Aktualność proponowanych badań opiera się na opinii, sformułowanej po zapoznaniu się z obszerną dokumentacją i popartej prowadzonymi już badaniami, że zbrodnia ludobójstwa jest zwykle popełniana przez elitę władzy przeciwko rządzonym, niezależnie od tego, czy rządzący mają poparcie większości danego społeczeństwa. Z drugiej strony, autorzy artykułu proponują zbadanie skuteczności międzynarodowych instrumentów prawnych w interpretacji i rozwoju definicji ludobójstwa.

EN

The issues of the most serious national and international crimes committed in human history and the political and legal measures taken by states to prevent their commission, as well as the question of the justice system responsible for these acts have been discussed by countless authors. However, there has been no attempt to present a set of interdependent elements that make it possible to organise this topic. The validity of the proposed research is based on the opinion that has been formulated after reviewing extensive documentation and supported by research already conducted, that the crime of genocide is usually committed by the ruling elite against the ruled, regardless of whether the ruling elite has the support of the majority of a given society. On the other hand, the authors of the article propose to examine the effectiveness of international legal instruments in the interpretation and development of the definition of genocide

17

Unveiling the necessity for a new international criminal court (ICC). A personal perspective amidst 21st century international law crimes in Ukraine linked to Russian Federation aggression

44%

Berent M.

Studia Prawnicze KUL

|

2023

|

issue 4

27-48

UK

24 лютого 2022 року війська Російської Федерації перетнули кордони України, суверенної та незалежної європейської держави. Війна, що послідувала за пандемією COVID-19, похитнула основи всього світу, який раптово перестав існувати в тому вигляді, в якому сучасні суспільства знали його раніше. Російська агресія принесла не лише повномасштабну війну, але й небачені з 1945 року звірства, що включають масові злочини міжнародного права, у тому числі злочин геноциду, або, в усякому разі, обґрунтовану підозру в їх скоєнні. Над світом знову нависла примара глобального конфлікту, а перед цивілізованою частиною світу постало завдання відповісти за незмірну шкоду і страждання, заподіяні посадовими особами Російської Федерації та союзними з ними силами. Реакцією на злочини, скоєні в Україні, стала видача Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордеру на арешт осіб, які несуть за них беззаперечну відповідальність. Суд вдався до рішучих дій, але вони обмежені правовими рамками, встановленими для його компетенції. Однак ці рамки не видаються достатніми для притягнення до відповідальності винних у розпалюванні війни в Європі. З цієї причини необхідно створити міжнародний кримінальний суд для розгляду злочинів за міжнародним правом, скоєних в Україні, який був би наділений повноваженнями для більш ефективного переслідування злочинів, інспірованих Кремлем і представниками режиму Володимира Путіна, що окупували її. Саме цим злочинам і необхідності більш ефективної боротьби та протидії їм присвячено цей текст. Об’єктом дослідження є, таким чином, аналіз сучасного стану міжнародного кримінального правосуддя, встановлення його ефективності та можливості засудження злочинів, скоєних в Україні, а також попередній розгляд основних визначень, зокрема геноциду. Мета статті – продемонструвати необхідність створення нового кримінального суду. У дослідженні використано історико-правовий метод з елементами історико-філософського методу, метод логіко-концептуального аналізу правових інститутів (у тому числі функціональний), аксіологічний метод (у тому числі телеологічний) та системний метод. Догматичний (формально-юридичний) метод використовувався обмежено, але в достатній мірі для досягнення поставлених завдань дослідження

RU

24 февраля 2022 года войска Российской Федерации пересекли границы Украины, суверенного и независимого европейского государства. Война, последовавшая за пандемией COVID-19, потрясла основы всего мира, который внезапно перестал существовать в том виде, в каком его знали современные общества. Российская агрессия принесла не только полномасштабную войну, но и невиданные с 1945 года жестокие преступления, влекущие за собой массовые преступления по международному праву, в том числе преступление геноцида, или, во всяком случае, обоснованные подозрения в их совершении. Над миром вновь нависла угроза глобального конфликта, и перед цивилизованными его частям встал вызов привлечения к ответственности за неизмеримый вред и страдания, причиненные должностными лицами Российской Федерации и союзных ей сил. Ответом на преступления, совершенные в Украине, стала выдача Международным уголовным судом в Гааге ордера на арест тех, кто без сомнений несет за них ответственность. Этот суд предпринял решительные действия, но они ограничены правовыми рамками, установленными для его компетенции. Однако этих рамок, как представляется, недостаточно для привлечения к ответственности лиц, виновных в развязывании войны в Европе. Поэтому для рассмотрения преступлений по международному праву, совершенных в Украине, необходимо создать международный уголовный суд, который был бы наделен полномочиями для более эффективного преследования преступлений, инспирированных Кремлем и занимающими его представителями режима Владимира Путина. Именно этим преступлениям и необходимости более эффективного противодействия им и борьбы с ними посвящен настоящий текст. Таким образом, объектом исследования является анализ современного состояния международного уголовного правосудия, установление его эффективности и полезности для осуждения преступлений, совершенных в Украине, а также представление основных понятий, включая понятие геноцида – в качестве вступительных соображений. Цель статьи - показать необходимость создания нового уголовного суда. В исследовании использован историко-правовой метод с элементами историко-философского метода, а также метод логико-смыслового анализа правовых институтов (включая функциональное толкование), аксиологический метод (включая телеологическое толкование) и системный метод. В силу характера работы догматический (формально-юридический) метод использовался в ограниченном, но достаточном для достижения целей исследования объеме.

EN

On 24 February 2022, troops of the Russian Federation crossed the borders of Ukraine, a sovereign and independent European country. The war that followed the coronavirus pandemic shook the foundations of the entire world, which suddenly ceased to exist in the way modern societies had known it by then. Russian aggression brought not only full-scale war, but also atrocities unknown since 1945 involving mass crimes under international law, including the crime of genocide – or at least a reasonable suspicion of its commitment. The spectre of a global conflict hung over the world again and the civilised part of it was faced with the challenge to account for the immeasurable harm and misery caused by officials of the Russian Federation and its allied forces. The response to the crimes committed in Ukraine was the issuing by the International Criminal Court in The Hague of an arrest warrant against those indisputably responsible for them. The Court took decisive action, but it is limited by the legal framework established for its competence. That framework; however, appears to be insufficient to prosecute those responsible for the war in Europe. For that reason, it is necessary to establish an international criminal court to try the crimes under international law committed in Ukraine, which would have the power to prosecute the crimes inspired by the Kremlin and the representatives of Vladimir Putin’s regime more effectively. It is those crimes and the need to eradicate and counteract them more efficiently that this study is devoted to. Therefore, the subject of the research is the analysis of the current state of international criminal justice to determine its effectiveness and usefulness for judging the crimes committed in Ukraine and to present basic concepts, including the concept of genocide, as preliminary considerations. The purpose of the article is to demonstrate the need to establish a new criminal court. To achieve the research goal, the historical-legal method with elements of the historical-philosophical method, the method of logical and conceptual analysis of legal institutions (including functional exploration), the axiological method (including teleological exploration) and the systemic method were used. Due to the nature of the work, the dogmatic (formal-legal) method was applied to a limited extent, but sufficiently enough to achieve the research goals.

PL

W dniu 24 lutego 2022 r. wojska Federacji Rosyjskiej przekroczyły granice Ukrainy, suwerennego i samodzielnego państwa europejskiego. Wojna, która przyszła po pandemii COVID-19, wstrząsnęła podwalinami całego świata, który nagle przestał istnieć w takim wymiarze, w jakim współczesne społeczeństwa znały go wcześniej. Agresja rosyjska przyniosła nie tylko pełnoskalową wojnę, lecz także nieznane od 1945 r. okrucieństwa, obejmujące masowo popełniane zbrodnie prawa międzynarodowego, w tym zbrodnię ludobójstwa, a w każdym razie – uzasadnione podejrzenie ich popełnienia. Nad światem znów zawisło widmo globalnego konfliktu, a przed cywilizowaną jego częścią stanęło wyzwanie rozliczenia bezmiaru krzywd i nieszczęść wyrządzonych przez funkcjonariuszy Federacji Rosyjskiej i sił z nimi sprzymierzonych. Odpowiedzią na zbrodnie popełniane w Ukrainie stało się wydanie przez Międzynarodowy Trybunał Karny w Hadze nakazu aresztowania osób bezsprzecznie za nie odpowiedzialnych. Trybunał ten podjął stanowcze działania, są one jednak ograniczone prawnymi ramami wyznaczonymi dla jego kompetencji. Niemniej ramy te zdają się niewystarczające dla ścigania winnych pożogi wojennej w Europie. Z tego powodu konieczne jest powołanie międzynarodowego trybunału karnego dla osądzenia zbrodni prawa międzynarodowego popełnionych w Ukrainie, który zostałby wyposażony w uprawnienia służące skuteczniejszemu ściganiu zbrodni inspirowanych przez Kreml i zajmujących go przedstawicieli reżimu Władimira Putina. To właśnie tym zbrodniom oraz potrzebom efektywniejszego ich zwalczania i przeciwdziałania poświęcony jest tekst niniejszy. Przedmiotem badań jest zatem przeprowadzenie analizy aktualnego stanu międzynarodowego sądownictwa w sprawach karnych, ustalenia ich skuteczności i przydatności dla osądzenia zbrodni popełnionych w Ukrainie oraz przedstawienie podstawowych pojęć, w tym pojęcia ludobójstwa, tytułem rozważań wstępnych. Celem artykułu jest wykazanie konieczności powołania nowego trybunału karnego. W studium zastosowano metodę historycznoprawną z elementami metody historyczno-filozoficznej, metodę analizy logicznej i pojęciowej instytucji prawnych (z uwzględnieniem eksplanacji funkcjonalnej), metodę aksjologiczną (z uwzględnieniem eksplanacji teleologicznej) oraz metodę systemową. Ze względu na charakter pracy metoda dogmatyczna (formalno-prawna) wykorzystana została w ograniczonym, lecz wystarczającym dla osiągnięcia celów badawczych zakresie.

Refine search results

Українсько-Російська війна – причини, перспективи та уроки

Репрезентация страха смерти в произведениях современной русской литературы о войне

Contractive Practices in History of Serbo-Croatian Relations

Mój tato został gwiazdą. Tanatos w ukraińskiej książce obrazkowej

Війна та проблема ідентичності у прозі української діаспори 1940–1980-х років

Konflikt zbrojny na Ukrainie i jego odzwierciedlenie we współczesnej literaturze ukraińskiej.

WSPÓŁCZESNY DRAMAT UKRAIŃSKI WOBEC WOJNY: NA PRZYKŁADZIE SZTUKI NATALII WOROŻBYT ZŁE DROGI

Періодизація московсько-української війни ХХІ ст. і ймовірні сценарії її розвитку й завершення

Соціальна робота в громаді в умовах війни

„Bo w Ługańsku jest tak pięknie, jak w Cannes” – historia o marzeniach i cierpieniach ukraińskiej społeczności, przedstawiona w Polskiej przestrzeni teatralnej (spektakl Mój sztandar zasikał kotek. Kroniki z Donbasu wg. Leny Laguszonkowej)

Chwała bohaterom! Wojna w Ukrainie oczami Nella Scava, Jakuba Maciejewskiego oraz Serhija Syniuka i Krzysztofa Petka

Жіноче лідерство під час війни (за матеріалами публіцистики)

Fake news jako front wojny w Ukrainie

Transfer traumy. Monografia zbiorowa Літературний образ дитинства в часи кризи pod redakcją Katarzyny Jakubowskiej-Krawczyk

European Parliament’s response to the war in Ukraine

Assessment the effectiveness of international legal instruments in interpreting and developing the definition of genocide

Unveiling the necessity for a new international criminal court (ICC). A personal perspective amidst 21st century international law crimes in Ukraine linked to Russian Federation aggression