Results found: 1

Search results

Search:
in the keywords: зображення

Sort By:

Limit search:

Політична іконографія vs потестарна імагологія: евристичний потенціал, методологічні рамки та дослідницькі центри

100%

Левченко І. К.

Проблеми всесвітньої історії

2022

issue 19

176-188

The purpose of the article is to study the heuristic potential, methodological framework and research direction of two (sub)disciplines – political iconography and post-war imagology. The scientific novelty consists in revealing aspects of the development of political iconography and post-modern imagology that have not been sufficiently studied by historical science, in particular on the example of Ukrainian historiography at the current stage (1991–2022). The research methodology involves adherence to the principles of scientificity, development, systematicity, historicism, and historiographical tradition. Research methods are general scientific methods of analysis, synthesis, generalization, and deduction, as well as historical methods, in particular historical-genetic, historical-systemic, and the method of source criticism. The source base of the research consists of the texts of Martin Warnke, Abi Warburg, Alois Riegl, Mikhail Boytsov, in which the terminological apparatus of art history, visual history, political iconography, and post-historical imagology is partially or fully substantiated. It has been found that there are almost no studies in the framework of political iconography in Ukraine, but studies using the methods of imagology, post-historical imagology, and historical imagology have gained active development. Post-test imagology, proposed by M. Boytsov, continues research in philology, comparative linguistics, and political history. The problems of post-war imagology cover, first of all, the problems of alienation, the mechanisms of creating and functioning of stereotypes, images of power, and the effects of images on society. Political iconography proposed by M. Warnke at the beginning 1990s, is a logical continuation of Warburg iconography, art history and visual studies. Recognizing that the main political center is not narrative, but visual sources, researchers of political iconography analyze the communicative space in which the image (German: bild) is an independent actor that implements its own policies. Thanks to the images, the space is semiologized and transformed into a political space.

Метою статті є дослідження евристичного потенціалу, методологічних рамок та дослідницького спрямування двох (суб)дисциплін – політичної іконографії та потестарної імагології. Наукова новизна полягає в розкритті недостатньо вивчених історичною наукою аспектів розвитку політичної іконографії та постерстарної імагології, зокрема на прикладі українській історіографії на сучасному етапі (1991–2022). Методологія дослідження передбачає дотримання принципів науковості, розвитку, системності, історизму та історіографічної традиції. Методами дослідження є загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та дедукції, а також історичні методи, зокрема історико-генетичний, історико-системний та метод джерелознавчої критики. Джерельну базу дослідження складають тексти Мартіна Варнке, Абі Варбурга, Алоїза Ріґля, Міхаіла Бойцова, у яких частково чи повно обґрунтовано термінологічний апарат історії мистецтв, візуальної історії, політичної іконографії та потестарної імагології. З’ясовано, що дослідження в рамках політичної іконографії в Україні майже відсутні, проте активного розвитку набули дослідження із застосуванням методів імагології, потестарної імагології, історичної імагології. Потестарна імагологія, запропонована М. Бойцовим, продовжує дослідження з філології, компаративної лінгвістики та політичної історії. Проблематика потестарної імагології охоплює перш за все проблеми іншування (алієнації), механізмів створення та функціонування стереотипів, образів влади, впливів образів на суспільство. Політична іконографія, запропонована М. Варнке на поч. 1990-х рр., є логічним продовженням варбургової іконографії, історії мистецтв та візуальних студій. Визнаючи головним політичним центром не наративні, а візуальні джерела, дослідники політичної іконографії аналізують комунікативний простір, у якому образ (нім. bild) є самостійним актором, що реалізовує власні політики. Завдяки образам відбувається семіологізація простору та перетворення його на політичний простір.

Refine search results

1 Проблеми всесвітньої історії

1 Левченко І. К.

1 2022

Search results

Політична іконографія vs потестарна імагологія: евристичний потенціал, методологічні рамки та дослідницькі центри