Search results

1

Трансгрессия в эстетическом дискурсе

100%

Заика В., Гиржева Г.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2015

|

vol. 15

497-508

EN

Transgression is understood as a force that is generated against three different elements of the art world. Transgression create problems form and is realized by simultaneous formation of referents: realities, narrating subject, language.

2

В поисках чудесного: лингвистическое исследование сюрреалистического образа

75%

Прадивлянная Л.

Studia Wschodniosłowiańskie

|

2019

|

vol. 19

193-201

EN

At the beginning of the XX century surrealists rebelled against traditional culture and expressed their lack of faith in rational world perception. Instead, the artists and poets drew attention to imagination and focused on the study of the unconscious and irrational. They attributed great importance to the image which became the core of their aesthetics and was assigned the role of a vehicle for bringing forth into the conscious mind the creative forces of the unconscious. Surrealist imagery is verbalized through the cult of metaphor, synesthesia, arbitrary and spontaneous combination of words. In our work we consider approaches to the concept of the surreal image and explore linguistic peculiarities of N. Zabolotsky poetry. Nikolay Zabolotsky is a Russian poet of the literary and artistic avant-garde group OBERIU whose early poetic experiments (published in the book of poetry Stolbtsy in 1929) bear certain resemblance to the poetry of French surrealists. Though he mostly describes everyday life, routine surroundings typical for his time/ place, he does this with irony and love. The irrational world of N. Zabolotsky is created through illogical combination of words, absurd imagery, personification, metaphors.

3

Podróż jako obraz metageograficzny: wybrane eseje Dmitrija Zamiatina

51%

Ochniak M.

Przegląd Rusycystyczny

|

2023

|

issue 4 (184)

114-127

RU

Дмитрий Замятин (1962 г.р.) - современный российский географ и культуролог, специалист в области культурной антропологии, геополитики, маркетинга и территориального брендинга. Как исследователь и ученый он известен в России прежде всего благодаря популяризации концепции гуманитарной географии и метагеографии. Свою концепцию метагеографических исследований (междисциплинарной области на стыке науки, философии и искусства) он представляет уже много лет как ученый, популяризатор и автор эссе. Эссе, которые раньше печатались во многочисленных журналах, были собраны и опубликованы в 2011 году в сборнике В сердце воздуха. В данной статье на основе избранных эссе русского метагеографа, исследуется его концепт путешествия как метагеографического образа и способа моделирования и создания пространства путешественником.

PL

Dmitrij Zamiatin (ur. 1962) jest współczesnym rosyjskim geografem i kulturologiem, a także specjalistą w zakresie antropologii kulturowej, geopolityki, marketingu i brandingu terytorialnego. Jako badacz i naukowiec znany jest w Rosji przede wszystkim dzięki popularyzacji koncepcji geografii humanistycznej oraz metageografii. Swoją koncepcję badań metageograficznych (dziedziny interdyscyplinarnej z pogranicza nauki, filozofii oraz sztuki) prezentował od lat jako naukowiec oraz popularyzator i autor esejów. Pisane przez lata eseje zostały zebrane i opublikowane w 2011 roku w tomie W sercu powietrza. W niniejszym artykule, na materiale wybranych esejów rosyjskiego metageografa, przedstawiony jest koncept podróży jako obrazu metageograficznego oraz sposobu modelowania i tworzenia przestrzeni przez podróżnika.

EN

Dmitry Zamyatin (born 1962) is a contemporary Russian geographer and culturologist and also a specialist in cultural anthropology, geopolitics, marketing and territorial branding. As a researcher and scientist, he is known in Russia primarily for popularising the concepts of humanistic geography and metageography. He has presented his concept of metageographical research (an interdisciplinary field at the borderline of science, philosophy and art) for years as a researcher and as a populariser and author of essays. The essays written over the years were collected and published in 2011 in the volume In the Heart of the Air. In this article, the concept of travel as a metageographical image and the way in which the traveller models and creates space is explored on the material of selected essays by the Russian metageographer.

4

«Летучий голландец» белорусской поэзии: сборник Нэа-літ как литературный феномен

51%

Levytskyi V.

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Polonica

|

2022

|

vol. 64

|

issue 1

649-666

PL

Celem proponowanej pracy jest analiza statusu zbioru Nea-lit (1993–1994) w białoruskim procesie literackim lat dziewięćdziesiątych. Materiałem badawczym jest makieta tej książki z prywatnego archiwum poety Wiktara Żybula. Taki dokument literacki nie został jeszcze upubliczniony ani wprowadzony do obiegu naukowego. Właściwości Nea-litu są wyjaśnione w aspektach ogólnokonceptualnym, tekstologicznym i gatunkowo-stylistycznym. Między innymi rzeczami antologia manifestowała krystalizację nowej literatury. Ponadto w zbiorze znalazły się odmienne od późniejszych publikacji warianty wierszy Sierża Minskiewicza, Illi Sina, Aliesia Turowicza. W końcu Nea-lit został platformą do poszukiwania aktualnego języka artystycznego. W ramach projektu książki zarysowano radykalne eksperymenty translogiczne i niezwykły gatunek „panfilu”, zaprezentowano dominowanie obrazów przestrzeni miejskiej z zaakcentowanymi motywami cielesności.

EN

The purpose of the proposed work is to analyze the status of the collection Nea-lit (1993–1994) in Belarusian literary process of the 1990s. The research material is the layout of this book from the private archive of the poet Viktar Zhybul. Such literary record has not yet been made public or put into scientific circulation. The peculiarities of Nea-lit are illuminated in the general conceptual, textual and genre-stylistic aspects. Among other things, the anthology manifested the crystallization of new literature. In addition, the collection included versions of poems by Sierzh Minskievich, Illia Sin, Alies Turovich, different from later publications. In the end, Nea-lit became a platform for searching for actual imaginative language. Within the project of the book radical translogical experiments and unusual genre of ‘panphile’ were outlined, images of urban space with accentuated motifs of corporeality prevailed.

RU

Цель предлагаемой работы – проанализировать статус сборника Неалит (1993–1994) в белорусском литературном процессе 1990-х гг. Материал исследования составляет макет этой книги из личного архива поэта Виктора Жибуля. Ранее соответствующий документ не был обнародован и введен в научный оборот. Особенности Нэа-літа освещаются в обще концептуальном, текстологическом и жанрово-стилистическом аспектах. Среди прочего, мини-антология продемонстрировала кристаллизацию новой литературы. Кроме того, в сборник вошли варианты стихотворений Сержа Минскевича, Ильи Сина, Алеся Туровича, отличные от более поздних публикаций. В итоге Нэа-літ стал площадкой для поиска актуального художественного языка. В рамках макета издания наметились радикальные транслогические эксперименты, сформировался нестандартный жанр «панфиль», проявилось преобладание образов городского пространства с подчеркнутыми мотивами телесности.

5

Політична іконографія vs потестарна імагологія: евристичний потенціал, методологічні рамки та дослідницькі центри

51%

Левченко І. К.

Проблеми всесвітньої історії

|

2022

|

issue 19

176-188

EN

The purpose of the article is to study the heuristic potential, methodological framework and research direction of two (sub)disciplines – political iconography and post-war imagology. The scientific novelty consists in revealing aspects of the development of political iconography and post-modern imagology that have not been sufficiently studied by historical science, in particular on the example of Ukrainian historiography at the current stage (1991–2022). The research methodology involves adherence to the principles of scientificity, development, systematicity, historicism, and historiographical tradition. Research methods are general scientific methods of analysis, synthesis, generalization, and deduction, as well as historical methods, in particular historical-genetic, historical-systemic, and the method of source criticism. The source base of the research consists of the texts of Martin Warnke, Abi Warburg, Alois Riegl, Mikhail Boytsov, in which the terminological apparatus of art history, visual history, political iconography, and post-historical imagology is partially or fully substantiated. It has been found that there are almost no studies in the framework of political iconography in Ukraine, but studies using the methods of imagology, post-historical imagology, and historical imagology have gained active development. Post-test imagology, proposed by M. Boytsov, continues research in philology, comparative linguistics, and political history. The problems of post-war imagology cover, first of all, the problems of alienation, the mechanisms of creating and functioning of stereotypes, images of power, and the effects of images on society. Political iconography proposed by M. Warnke at the beginning 1990s, is a logical continuation of Warburg iconography, art history and visual studies. Recognizing that the main political center is not narrative, but visual sources, researchers of political iconography analyze the communicative space in which the image (German: bild) is an independent actor that implements its own policies. Thanks to the images, the space is semiologized and transformed into a political space.

UK

Метою статті є дослідження евристичного потенціалу, методологічних рамок та дослідницького спрямування двох (суб)дисциплін – політичної іконографії та потестарної імагології. Наукова новизна полягає в розкритті недостатньо вивчених історичною наукою аспектів розвитку політичної іконографії та постерстарної імагології, зокрема на прикладі українській історіографії на сучасному етапі (1991–2022). Методологія дослідження передбачає дотримання принципів науковості, розвитку, системності, історизму та історіографічної традиції. Методами дослідження є загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та дедукції, а також історичні методи, зокрема історико-генетичний, історико-системний та метод джерелознавчої критики. Джерельну базу дослідження складають тексти Мартіна Варнке, Абі Варбурга, Алоїза Ріґля, Міхаіла Бойцова, у яких частково чи повно обґрунтовано термінологічний апарат історії мистецтв, візуальної історії, політичної іконографії та потестарної імагології. З’ясовано, що дослідження в рамках політичної іконографії в Україні майже відсутні, проте активного розвитку набули дослідження із застосуванням методів імагології, потестарної імагології, історичної імагології. Потестарна імагологія, запропонована М. Бойцовим, продовжує дослідження з філології, компаративної лінгвістики та політичної історії. Проблематика потестарної імагології охоплює перш за все проблеми іншування (алієнації), механізмів створення та функціонування стереотипів, образів влади, впливів образів на суспільство. Політична іконографія, запропонована М. Варнке на поч. 1990-х рр., є логічним продовженням варбургової іконографії, історії мистецтв та візуальних студій. Визнаючи головним політичним центром не наративні, а візуальні джерела, дослідники політичної іконографії аналізують комунікативний простір, у якому образ (нім. bild) є самостійним актором, що реалізовує власні політики. Завдяки образам відбувається семіологізація простору та перетворення його на політичний простір.

6

«Занимательная география»: типология конструирования географических образов в украинском и английском «Романе большой дороги» первой половины XXI в.

51%

Чик Д.

Studia Rossica Gedanensia

|

2016

|

issue 3

307-319

RU

В статье рассматривается типология пространственных отношений между географическими объектами в романах "The Adventures of Hajji Baba of Ispahan in England" Джеймса Морье, "The Posthumous Papers of the Pickwick Club" Чарльза Диккенса, "Жизнь и похождения"Петра Степанова сына Столбикова, помещика в трех наместничествах. Рукопись XVIII века" Григория Квитки-Основьяненко, "Мертвые души" Николая Гоголя. Анализируется влияние национально-этнических факторов на искажение реальных географических или фиктивных топосов. Таким образом, моделирование пространственных отношений между географическими объектами в романах "The Adventures of Hajji Baba of Ispahan in England" Дж. Морье, "The Posthumous Papers of the Pickwick Club" Ч. Диккенса, "Жизнь и похождения…" Квитки-Основьяненко, "Мертвые души" Н. Гоголя корреспондирует с пространственным миром персонажей. «Воображаемые» пространства присутствуют во всех произведениях, несмотря на наличие реальных географических названий (Г. Квитка-Основьяненко, Дж. Морье, Ч. Диккенс) или символических маркеров (Н. Гоголь, Ч. Диккенс). Для полного воспроизведения психоэмоционального состояния персонажей, их национальных и ментальных особенностей английские и украинские авторы часто прибегают к умышленным деформациям географического пространства и наполнения его неприсущим символическим смыслом.

EN

The article deals with the typology of the spatial relationships between geographic objects in the novels "The Adventures of Hajji Baba of Ispahan in England" by J. Morier, "The Posthumous Papers of the Pickwick Club" by Ch. Dickens, "The Life and Adventures..." of Stolbikov... by H. Kvitka-Osnovianenko, "Dead Souls" by N. Gogol. It also analyzes the impact of national and ethnic factors in the deformation of the real geographical or fictitious topoi. The modeling of spatial relationships between geographic features in the novels corresponds to the spatial world of the characters. “Imaginary” space was constructed in all the pieces of fiction, in spite of the existence of real place names (H. Kvitka-Osnovianenko, J. Morier, Ch. Dickens) or symbolic markers (N. Gogol, Ch. Dickens). For a complete reproduction of mental and emotional states of the characters and their national and mental characteristics the English and Ukrainian writers often use the intentional deformations of geographic space, filling its content with extrinsic symbolic meaning.

7

Образ Романтичного поета-мандрівника у творчості Олександра Олеся та європейських символістів

45%

Tsurkan I.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2018

|

vol. 5

|

issue 13

97-108

PL

Celem niniejszego artykułu jest próba analizy motywu romantycznego poety-wędrowcy, pojawiającego się w twórczości ukraińskiego pisarza Oleksandra Ołesia oraz symbolistów europejskich, w tym także polskich. Badania ujawniły, że analizowanych utworach poetyckich nastroje człowieka, jego uczucia eksponowane są głównie przy pomocy symboli ornitomorficznych, przedstawiających postawę konfliktu ze światem zewnętrznym, otoczeniem. Autor podjął próbę zdefiniowania sposobu funkcjonowania obrazów pustyni i drogi, będących formantami ogólnych stanów psychologicznych epoki i charakteryzujących przeżycia osobiste podmiotu lirycznego.

EN

This paper is devoted to the image of the romantic poet-traveler which became the inalienable constituent of the original creation of European symbolists of the end XIX to beginning XX of the century on the background of the European tendencies. Oleksandr Oles and European symbolists brought the idea of the “inner individual”. They revolted against the world and the public and government norms. The originality of the system of the artistic images, motives, spirits, rhythm and melodic absorbed the powerful lyricism of the poets’ sensitive soul.

UK

У статті розглядається образ романтичного поета-мандрівника у творчості Олександра Олеся та європейських символістів. Репрезентовано настрої людини, її почуття за допомогою орнітоморфних символів, що розкривають відчуття незгоди зі світом, оточенням. Окреслено функціонування образів пустелі та дороги, що можуть виступати формантами загальних психологічних станів епохи і характеризувати особисті переживання та настрої поетів.

8

Теоретичні засади й методологічні проблеми семіотики історії

45%

Martynov A.

Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки

|

2021

|

issue 30

225-242

EN

The article deals with the theoretical and methodological problems of the semiotics of history. Semiotics is the science that studies the sign system. This system is used by people to transfer knowledge and information. Modern governance is semiotic. A separate fact can turn into a sign-symbol. The sign lives its own life in the virtual space, leaving the information space. The modern world is governed by language. The revolution starts with the language. Semiotics changes the epistemological regime. The code provides a communication system. Any code requires decoding. Cultural space codes are ambiguous. The semiotics of history actively interacts with the history of ideologies. The question of the truth of the nationalism doctrine cannot be solved by science, because it belongs to ideology. The name is the essence. In psychiatry, there is the concept of semiotic dementia, when the patient does not understand the meaning of words. Information is distributed among people, therefore it acquires its social significance when it is perceived by people, only under this condition it becomes knowledge. Knowledge helps to act. A prerequisite for this is correct information. Concepts of the information society can be distinguished in the format of semiotics of history. Images have a stronger effect on people than texts. Negative information spreads faster than texts. Virtuality creates the image of the desired world. The images of the future are not neutral. A certain image of the future is set by the present. No one can escape the human prejudice. The semantics of history develops in the general line of the linguistic turn in historical science. In this sense, the methodological and theoretical problems of the semiotics of history are associated with the linguistic problems of consciousness, caused by the imperfection of any language and the ways of its public use.

UK

У статті висвітлюються теоретичні й методологічні проблеми семіотики історії як трансформації системи знаків у часово-просторовому континуумі. Цією системою користуються люди з метою передання знань та інформації. Сучасне управління є семіотичним. Окремий факт може перетворитись на знак-символ. Знак живе своїм життям у віртуальному просторі, залишивши інформаційний простір. Інформаційна цивілізація керується системою знаків різного походження. Семантика змінює епістемологічний режим. Код забезпечує систему комунікації. Будь-який код потребує декодування. Коди культурного простору є багатозначними. Семіотика історії активно взаємодіє з історією ідеологій. Питання істинності доктрини націоналізму не може бути вирішене наукою, позаяк належить ідеології. У психіатрії є поняття семантичної деменції, коли хвора людина не розуміє значення слів. Інформація розповсюджується серед людей, а відтак і набуває свого суспільного значення лише тоді, коли вона сприймається людьми, тільки за цієї умови вона стає знанням. Знання допомагають діяти. Передумовою для цього є достовірна інформація. У форматі семіотики історії можна виділити концепції та засади «інформаційного суспільства». Образи сильніше впливають на людей, аніж тексти. Негативна інформація поширюється швидше за позитивну. Віртуальність створює образ бажаного світу. Образи майбутнього не нейтральні. Певний образ майбутнього задає сучасне. Семантика історії розвивається в загальному руслі лінгвістичного повороту в історичній науці. У цьому сенсі методологічні й теоретичні проблеми семіотики історії пов’язані з лінгвістичними глухими кутами свідомості, обумовленими недосконалістю будь-якої мови та способів її публічного використання.

9

Memento mori. Мотиви та образи смерті в макабричних оповіданнях (на основі антології "Вбивство на вулиці...")

45%

Jaremczuk А.

TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych

|

2020

|

vol. 6

|

issue 15

95-107

PL

Niniejszy artykuł został poświęcony prześledzeniu motywów i obrazów śmierci w opowiadaniach grozy, zamieszczonych we współczesnej ukraińskiej antologii horroru Вбивство на вулиці... (2019). Pokrótce scharakteryzowano obecność motywów i obrazów śmierci w literaturze ukraińskiej. Zdefiniowano znacznie terminów motyw, obraz. W trakcie dogłębnej analizy dokonano klasyfikacji rodzajów i typów śmierci, odzwierciedlonych w omawianych utworach, odnaleziono obrazy, unaoczniające jej obecność w poszczególnych opowiadaniach zbioru. W wyniku badania stwierdzono, iż motywy i obrazy śmierci są dominujące dla fabuły utworów danej antologii, co potwierdza aktualność i zasadność dalszych badań nad zagadnieniem śmierci we współczesnej literaturze grozy.

EN

The present study is devoted to tracing the motives and images of death in horror stories published in the modern Ukrainian horror anthology Вбивство на вулиці... (2019). The presence of motives and images of death in Ukrainian literature is briefly described. Such terms as motive, image were defined. In the course of an in-depth analysis, the classification of death types, reflected in the considered works, was made. Images that indicate its presence in individual stories of the collection were found. The result of the study shows that the motives and images of death are dominant for the plot of the works of this anthology, what confirms the relevance and validity of further research on the issue of death in modern horror literature.

UK

Цю статтю присвячено простеженню мотивів і образів смерті в макабричних оповіданнях, опублікованих в сучасній українській антології жахів Вбивство на вулиці... (2019). Коротко схарактеризовано наявність мотивів і образів смерті в українській літературі. Подано дефініцію термінів мотив, образ. Під час поглибленого аналізу здійснено класифікацію різновидів і типів смерті в згаданих оповіданнях, віднайдено образи, які доводять присутність смерті в окремих оповіданнях збірки. У висновку дослідження стверджено, що мотиви та образи смерті домінують у фабулі антології, що підтверджує актуальність і обґрунтованість подальших досліджень, присвячених проблемі смерті в сучасній літературі жахів.

10

Символ в поэтке мистического

38%

Lanovik M. â. B. M. â. L., Lanovik Z. B. Z. L.

Religious and Sacred Poetry: An International Quarterly of Religion, Culture and Education

|

2013

|

issue 4(4)

19-58

RU

Осмысляя поэтику мистического, мы должны осознавать, что это не монолитный феномен. Существуют различные уровни мистического: религиозный, оккультный, эзотериче- ский. Это понятие усложняется и тем фактом, что все эти системы умножаются на их нацио- нальные версии и их эстетические воплощения в различных национальных культурах и худо- жественных проявлениях. В разных культурах по-разному воспринимаются мистическое пространство и время, цвета, звуки и т.п. Но общим для всех этих систем является символ как ключевая точка мистического мышления. Символ есть основополагающим элементом всех этих уровней культуры – от геральдики каждого языка до основного концепта культуры как семиотической системы знаков и образов – поэтому он есть универсальным для всех культур и исторических эпох. Главная отличительная черта символа – это его способность выходить за рамки сен- суально-материалистического мира в трансцендентальные измерения и таким образом стано- виться соединительным звеном, средством передачи и формой кодирования смысла. Этот аспект был центральным в трудах Августина, Оригена, Фомы Аквинского и других филосо- фов времён патристики и схоластики, которые обосновали идею, что Библия благодаря её символическому языку может восприниматься как «прагматически универсальный» метаязык мира. Два уровня репрезентации в символе – материальный знак и духовное значение – дают возможность объединить мир природы и духовный мир в Священном Тексте Библии. Этот концепт был сердцевиной философии Григория Сковороды, который выделял три измерения человеческого существования: макрокосмос, микрокосмос и мир символов, которым является Библия. Исторический экскурс в теории символа подтверждает, что эта теория параллели между физическим миром и духовным миром была доминирующей на протяжении веков (она прослеживается в средневековых доктринах полисемии и эквивокации / концептуализме; в концепции универсальной аналогии мира природы и художественного мира в Романтизме, и др.). Но каждый следующий этап, будучи продолжением определённой традиции, в то же время репрезентировал эволюцию углублённого понимания семиотической природы челове- ческого мышления. Это доказано современными семиотическими подходами. Главные семио- тические концепции Г.-Г.Гадамера, Н.Фрая глубоко укоренены в античные традиции Филона Александрийского, Гераклита, древнюю иудейскую экзегетику, давнюю Библейскую герме- невтику (Hermeneutica Sacra). Их труды, как и фундаментальные концепции Романтизма, осно- вываются на понимании символа как многофункционального средства художественно- образной структуры текста согласно с идеей трансцендентального в искусстве. В Библии эта идея обретает особое значение: она становится объявлением Божьего плана для человечества, который раскрывается через вербальные категории природных мировых образов. Этот концепт отображения трансцендентального в произведениях искусства был разработан Ф.Шеллингом, В.Вакенродером и другими, кто указал на неопровержимое преимущество символа в этом процессе. Осмысление семиотических проблем в работах А.Лосева поднимает символ до уровня принципа (а не только средства) мистического отражения духовного мира. Все эти исследования доказывают, что для европейского сознания наивысшим уров- нем трансцендентальной сущности искусства являются библейские символы как центральная точка христианской культуры и искусства. Способность символа передавать «невыразимое», «непостижимое», «неизъяснимое» делает его средством проникновения в божественные сферы, выхода за рамки между физическим и духовным измерением. Поэтому символическая парадигма Библии должна рассматриваться как семиосфера метатекстуального дискурса и этот аспект должен быть приоритетным в изучении символического мышления и искусства. В статье рассматривается символ как объединяющий фактор разных проявлений ми- стического: от символизма мировых религий, религиозных культов и эзотерических проявле- ний до концепции символического в искусстве. «Общим знаменателем» разных систем семио- тического мышления представляется выход за грани чувственно-материального мира в сферу трансцендентного, где символ оказывается в роли объединяющего звена, средством «перехо- да», формой кодирования смыслов. Проблема символа рассматривается в широкой проекции – от геральдики язы- ка/языков в его связи с протоязыком, до семиотической концепции культуры/культур. На осно- вании герменевтических методов анализа и современных семиотических подходов анализи- руются основные семиотические концепции в историческом развитии, в частности в средневе- ковых доктринах полисемии и эквивокации/концептуализме, романтической концепции все- ленской аналогии мира природы и искусства, герменевтических исследованиях ХХ в. и др., таким образом прослеживается динамика семиотического мышления: каждый этап рассмат- ривается с точки зрения продолжения определённой традиции и в то же время эволюции к углублению понимания символической природы человеческого мышления. На основании этих наблюдений утверждается, что, не взирая на разные системы национального, религиозного, авторского кодирования смыслов, для европейского сознания наивысшим проявлением транс- цендентной сущности искусства оказываются библейские символы, которые создают сердце- вину христианской культуры и искусства. Способность символа высказывать «невыразимое», «неизъяснимое», «непостижимое» делает его средством проникновения в сферы божественно- го, способным преодолевать границы материального и духовного мира. На основании трудов Августина Блаженного, Оригена, П.Абеляра, В.-Г.Вакенродера, Ф.Шеллинга, Э.Кассирера, Г.-Г.Гадамера, Н.Фрая и др. утверждается, что символическая парадигма Библии должна рас- сматриваться как семиосфера метатекстуального пространства, и этот аспект должен быть приоритетным в исследовании природы символического мышления и искусства в целом.

EN

Speaking about the poetics of the mystic we should realize that this is not a monolith phenomenon. There are different levels of the mystic: religious, cultic, esoteric. It is complicated because of the fact that all that systems are multiplied in their national cultural versions and their aesthetic realiza49 tions in different national cultures and artistic presentations. In the different cultures there is different reception of the mystical space and time, colours, sounds etc. But the common for all those systems is symbol as the central point of mystical thinking. Symbol is the basic element of all the levels of culture – from the heraldic of every language to the general concept of the culture as the semiotic system of signs and images – therefore it is universal for all the cultures and historical epochs. The main deferential feature of symbol is its capability to cross the borders of sensualmaterial world into the transcendental dimensions thus it became a joint link, means of the transfer, and a form of sense coding. This aspect was central in the works by Augustine, Origen, Aquinas and others patristic and scholastic philosophers who substantiated the idea that the Bible with its symbolic language could be considered as the ‘pragmatically universal’ metalanguage of the world. Two layers of representation in symbol – material sign and spiritual meaning – make possible to join the world of nature and spiritual world in the Sacred Text of the Bible. This concept was a hart of Grygorij Skovoroda philosophy who considered three dimensions of human being as macrocosm, microcosm and the world of symbols which is the Bible. Historical excurse into the theories of symbol shows that this theory of parallel between the physical world and spiritual world was predominant during centuries (it is traced in the middle-aged doctrines of polysemy and equivocation / conceptualism; in the concept of the universal analogy of the natural world and the artistic world in Romanticism, and others). But every stage being the continuation of a certain tradition at the same time represented the evolution of the deepened understanding of the semiotic nature of human thinking. That is proved by contemporary semiotic approaches. The main semiotic concepts by H.-G.Gadamer, N.Frye are deeply rooted in the ancient traditions of Philo Alexandrian, Heraclitus, ancient Hebrew exegesis, old Biblical hermeneutics (Hermeneutica Sacra). Their works as well as the fundamental concepts of Romanticism are foundational for understanding of symbol as the multifunctional means of the imagery-artistic text structure coincided with the idea of transcendental in the art. In the Bible this idea obtains the special meaning: it became the revelation of the God’s plan for humanity which is revealed through verbal categories of the natural world images. This concept of the reflection of the transcendental in the pieces of arts was developed by F.Schelling, W.Wackenroder and others, who appointed the undoubted priority of symbol in this process. Reflections of the semiotic subject in the works by A.Losev elevate symbol to the level of the principle (not just the mean) of the mystical reflection of the spiritual world. All these observations prove that for the European consciousness the highest level of the transcendental essence of the art are the Biblical symbols as the central point of the Christian culture and arts. Capability of a symbol to express ‘unspeakable’, ‘imperceptible’, ‘incomprehensible’ makes it the means of penetration into divine spheres, to cross the borders between the physical and spiritual dimensions. Therefore symbolic paradigm of the Bible has to be overviewed as semiosphere of metatextual discourse and this aspect has to be in priority of symbolic thinking and art studies. In the paper it is considered the aspect of symbol as the factor of unification of the different manifestations of mystic: from the world religions symbolism, religious cults and esoteric manifestations to the concept of symbolism in art. Crossing the borders of sensual-material world into the transcendental dimensions is viewed as the ‘common denominator’ of the different systems of semiotic thinking, where symbol became a joint link, means of the transfer, a form of sense coding. The problem of symbol is outlined in the wide perspective from the language / languages heraldic in its connection with protolanguage to the semiotic concept of a culture / cultures. On the basis of hermeneutic methods of analysis and contemporary semiotic approaches the main semiotic concepts (particularly middleaged doctrines of polysemy and equivocation / conceptualism, the concept of the universal analogy of the natural world and the artistic world in Romanticism, and others) are analyzed in their historical 50 development. The dynamics of semiotic thinking is traced in that way that every stage is viewed both as the continuation of a certain tradition and as an evolution of the deepened understanding of the semiotic nature of human thinking. On the basis of these observations it is proved that for the European consciousness the highest level of the transcendental essence of the art are the Biblical symbols as the central point of the Christian culture and arts. Capability of a symbol to express ‘unspeakable’, ‘imperceptible’, ‘incomprehensible’ makes it the means of penetration into divine spheres, to cross the borders between the physical and spiritual dimensions. According to the woks by St. Augustine, Origen, P.Abelard, W.Wackenroder, F.Schelling, E.Cassirer, H.-G.Gadamer, N.Frye it is underlined that symbolic paradigm of the Bible has to be overviewed as semiosphere of metatextual discourse and this aspect has to be in priority of symbolic thinking and art studies.

PL

W artykule rozpatruje się symbol jako czynnik zespalający różne przejawy ‘mistycznego’ (mistyczności): od symbolizmu religii światowych, kultów religijnych oraz przejawów ezoterycznych aż do koncepcji ‘symbolicznego’ (symboliczności) w sztuce. Wspólny mianownik różnych systemów myślenia semiotycznego dostrzega się w wyjściu poza granice świata materialnego, w dziedzinę transcendentnego (transcendentności), gdzie symbol odgrywa rolę ogniwa łączącego, jest środkiem ‘przejścia’, formą kodowania sensów. Problem symbolu rozpatruje się w szerokim spektrum – od heraldyki języka/języków w jej związku z protojęzykiem do semiotycznej koncepcji kultury / kultur. Na podstawie hermeneutycznych metod analizy oraz współczesnych podejść semiotycznych, analizuje się zasadnicze koncepcje semiotyczne w rozwoju historycznym, w tym – w średniowiecznych doktrynach polisemii oraz ekwiwokacji / konceptualizmie, romantycznej koncepcji powszechnej analogii świata natury i sztuki, pracach hermeneutycznych XX w. itp. W taki sposób ujawnia się pewna dynamika myślenia semiotycznego: każdy okres jest rozpatrywany z punktu widzenia kontynuowania pewnej tradycji oraz jednocześnie ewolucji aż do pogłębionego rozumienia natury symbolicznej ludzkiego myślenia. Na podstawie tych spostrzeżeń stwierdza się, że pomimo różnych systemów (narodowego, religijnego, autorskiego) kodowania sensów, dla świadomości europejskiej najwyższym przejawem transcendentnej istoty sztuki okazują się symbole biblijne, które stanowią sedno (istotę) chrześcijańskiej kultury i sztuki. Właściwość symbolu – wyrażanie tego, co ‘niewypowiedzialne’ (‘niewypowiadalne’), ‘nieosiągalne’, ‘niepojęte’ – czyni go środkiem przeniknięcia do sfer ‘boskiego’ (sfer boskich, sfer boskości), zdatnym (zdolnym) do pokonywania granic pomiędzy światem (światami) materialnym i duchowym. Na podstawie prac św. Augustyna, Orygenesa, P. Abelarda, W. Wackenrodera, F. Schellinga, E.Cassirera, H.-G. Gadamera, N. Frye’a – stwierdzono, że symboliczny model (wzorzec) Biblii powinien być rozpatrywany jako semiosfera metatekstualnego dyskursu (sfera znaczeniowa dyskusji nad tekstem) i ten aspekt ma być priorytetowy w studiach natury (istoty) symbolicznego myślenia oraz sztuki w ogóle.

11

Образы национальных характеров и юмористические персонажи балканских народов Южной Славии сквозь призму их стереотипного отображения в современных анекдотах

32%

Savchenko A., Khmelevskiy M.

Językoznawstwo

|

2021

|

vol. 15

241-257

PL

Artykuł poświęcony jest analizie jednej z małych form folkloru – anegdoty, a dokładniej etnoanekdoty jako sposobu odzwierciedlenia narodowej specyfiki, narodowego kolorytu, formy wyrażenia najbardziej charakterystycznych cech mentalności i stylu życia określonego ludu, nacji, grupy społecznej. Na przykładzie najbardziej typowych i rozpowszechnionych na słowiańskich Bałkanach tekstów anegdot przedstawiono najbardziej charakterystyczne dla przedstawicieli serbochorwackiego kontinuum językowego narodowo-specyficzne cechy, odzwierciedlone w tego rodzaju etnoanegdotach. Ich dodatkową cechą jest to, że często narodowe (auto)stereotypy są połączone we wspólnym obrazie (obrazach) – bohatera (lub bohaterów) najbardziej wyraziście i w całości skupiającym i reprezentującym główne stereotypy charakterystyczne dla danego narodu. Przeprowadzona analiza pozwala wnioskować, że etnoanegdota, jako szczególna odmiana tematyczna anegdoty, zawiera między innymi ważne informacje ekstralingwistyczne i może stać się obiektywnym źródłem etnolingwistycznej i kulturoznawczej charakterystyki danego kraju i zamieszkujących go mieszkańców.

EN

This article reviews one of the small forms of folklore – anecdote and, more specifically, ethno-anecdote (ethnic joke) as a way of reflecting national specifics, national colour, a form of expression of the most characteristic features of the mentality and way of life of a certain people, nation, social group. Based on texts of anecdotes that are most typical and widespread in the area of the Slavic Balkans, the characteristics of representatives of the so-called “Serbo-Croatian dialect continuum” are explored. Nationalspecific qualities reflected in ethnic jokes and stereotypes are discussed. It is concluded that ethnic jokes, as a special thematic kind of anecdote, contain, among other things, important extralinguistic information and can become an objective source when studying the ethnolinguistic and culturological characteristics of a particular country and its inhabitants.

RU

Предлагаемая статья посвящена рассмотрению одной из малых форм фольклора – анекдоту и более конкретно – этноанекдоту как способу отражения национальной специфики, национального колорита, форме выражения наиболее характерных особенностей менталитета и образа жизни определенного народа, нации, социальной группы. На примере текстов наиболее типичных и распространенных на славянских Балканах текстов анекдотов представлены наиболее типичные, характерные для представителей т.н. «сербохорватского языкового континуума» национально-специфические качества, отражаемые в подобных этноанекдотах, еще одной особенностью которых является то, что нередко национальные (авто)стереотипы объединены в собирательном образе (образах) – герое (или героях), наиболее ярко и во всей совокупности аккумулирующих и представляющих основные стереотипы, характерные для данной нации. Выводится заключение о том, что этноанекдоты, как особая тематическая разновидность анекдота, помимо прочего, содержат важную экстралингвистическую информацию и способны стать объективным источником для этнолингвистической и культурологической характеристики определенной страны и населяющих ее жителей.

Refine search results

Трансгрессия в эстетическом дискурсе

В поисках чудесного: лингвистическое исследование сюрреалистического образа

Podróż jako obraz metageograficzny: wybrane eseje Dmitrija Zamiatina

«Летучий голландец» белорусской поэзии: сборник Нэа-літ как литературный феномен

Політична іконографія vs потестарна імагологія: евристичний потенціал, методологічні рамки та дослідницькі центри

«Занимательная география»: типология конструирования географических образов в украинском и английском «Романе большой дороги» первой половины XXI в.

Образ Романтичного поета-мандрівника у творчості Олександра Олеся та європейських символістів

Теоретичні засади й методологічні проблеми семіотики історії

Memento mori. Мотиви та образи смерті в макабричних оповіданнях (на основі антології "Вбивство на вулиці...")

Символ в поэтке мистического

Образы национальных характеров и юмористические персонажи балканских народов Южной Славии сквозь призму их стереотипного отображения в современных анекдотах